СУЧАСНА АКАДЕМІЧНА ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: РЕАЛІЇ, СПЕЦИФІКА, ПОГЛЯД

УДК  378:377.36                                                   Ольга Дмитрик

                                                                                Богдана Щербаченко

                                                                      Вінницький транспортний коледж

СУЧАСНА АКАДЕМІЧНА ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ:

РЕАЛІЇ, СПЕЦИФІКА, ПОГЛЯД

У викладацькому середовищі точаться суперечки щодо переваг освіти "старої формації". Однак педагоги не враховують однієї простої істини – модель, за якою навчали успішних представників свого часу на теперішніх студентах "працює" погано внаслідок суттєвих відмінностей між поколіннями. На формування характерних для представників різних поколінь спільних рис, в тому числі ставлення до навчання і праці, значний вплив мають події і виклики часу, в якому дорослішало кожне.

Відомий британський педагог і психолог Гері Том зазначає, що існує три  абсолютно важливих виміри. Перший, найочевидніший, - знання, отримані в школі. Другий – соціальні і особистісні навики, необхідні людині в сучасному світі  («наскрізні навички») -  це, до прикладу, вміння навчатися самостійно, критичне мислення, уміння працювати в команді, ініціативність, емоційний інтелект. І, нарешті, третій вимір – актуальні цінності, які дозволяють жити в складному, багаторівневому світі» [1, с.12]

Ринок праці ХХІ століття має саме таке поповнення: приходить численне покоління Z, чого сьогодні важко не помітити в трудових колективах. Як  показують опитування, головна мета покоління Z -  кар’єра. До того ж вони – перше покоління, народжене в світі, де будь-який фізичний об’єкт має цифровий еквівалент. Тому в більшості випадків  вони хочуть представляти технологічно складні організації. Ще одна риса Z – високий ступінь персоналізації: вони наполегливо працюють над пошуком і створенням власного іміджу; Z – практичні: їх становлення випало на непростий політичний та економічний періоди.

Наразі у вітчизняній освіті не існує системи, яка вимагала б від викладача не лише  необхідних знань та навиків для якісного забезпечення освітнього простору покоління Z, але й здатності до змін та самовдосконалення, вибудовування власного професійного досвіду не за шаблоном. Соціальні функції, а саме:  формування цінностей, планування, комунікація, самонавчання в умовах сучасної академічної освіти педагогічні працівники повинні віддавати на аутсорс, тобто опанування самими здобувачами освіти. А знання – вони є у вільному доступі: скачуєш он-лайн курс – і навчаєшся, адже покоління Z дотримується принципу «зроби сам». Виховані на роликах  YouTube, вони впевнені, що здатні самостійно зробити практично все: працювати, досягати успіху набагато швидше і залишаються при цьому великими індивідуалістами.

Відповідно, педагогічний колектив будь-якого закладу вищої освіти зобов’язаний поставити перед собою стратегічну мету: гармонізувати освітній процес із професійною підготовкою фахівців, зокрема на рівні міжнародних стандартів, бо змін повинні зазнати як освітнє середовище, так і його матеріали. Аудиторне навчання має використовуватися не для переказування фактів із Google, а для набуття компетентності їхнього застосування з метою вирішення конкретних завдань. Все, що можливо, має бути доступним он-лайн, щоб студенти були вільні у виборі часу для навчання; навчальний контент має бути чітко структурованим, "без води", та містити помірну кількість схем і таблиць, рисунків і зображень, схем, графіків і діаграм. Будемо відвертими: це суттєво відрізняє англомовні підручники від переважної більшості вітчизняних.

Разючих змін в освіті зазнали лекції. Відповідно до запиту сучасних слухачів, значна частина з них мігрує з аудиторій в онлайн-курси з обмеженням часу до 45, 30, 15 хвилин на тему. Цей пункт викликає справжній шок в українських освітян, які твердо впевнені в безцінності 90-хвилинної лекції.

Багатьом викладачам вкрай важко змиритися зі зміною своєї ролі в сучасному освітньому середовищі. Викладач давно перестав бути "поширювачем інформації", оскільки для цього є  професійні пошукові системи. Він фасилітатор, який має створювати "унікальний навчальний досвід". Сучасні студенти очікують від нього поваги до своєї думки та особистості, включно з доступністю в позааудиторний час. Бажання мати комунікацію, наприклад, електронною поштою, за допомогою месенджерів чи соціальних мереж не варто вважати нахабством. Рутинною практикою може бути постійний "зворотній зв’язок" від студентів у формі анонімного анкетування щодо сприйняття лекції, практичного заняття, навчального курсу в цілому.

«Освіта-це релігія майбутнього, і саме вона змінить світ» (Далай-лама). Починаючи з доленосної "революції на асфальті", кращі українські студенти демонстрували суспільству реальність досягнення докорінних змін у країні. За тягарем віку та через відсутність позитивного досвіду викладацькій спільноті змінюватися важко. Але іншого шляху для відбудови сучасної конкурентоздатної освіти у нас немає, бо реалії життя стрімко змінюють та ускладнюють світ, а сучасний освітній процес обов’язково повинен формувати так звані м’які навики та універсальні вміння [8, с. 45].

Література

1.Олійник В.В., Даниленко Л.І. Професійне зростання педагогічних працівників: організаційно - педагогічний аспект // Методист. - 2013. - № 3.-        С. 2-5.

2. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики. – К. : “К.І.С.”, 2014. – С. 47-52.                                    

3.Радченко А.Є. Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя // Управління школою. – 2015. - № 35-36.– С. 24-58.

4. Ковальчук Г. І. Час вибирати // Фокус. – 2019. - №8(612). – С. 45