стаття "Що таке ранній дитячий аутизм та як його розпізнати?" (батьки, педагоги, асистенти вчителя та вихователя, дефектологи, логопеди, корекційні педагоги, психологи)

Що таке ранній дитячий аутизм і як його розпізнати?

На сьогоднішній день досить гостро постає питання дитячої психіатрії, а саме встановлення маленьким пацієнтам правильних  діагнозів, адже більшість із симптомів психічних розладів є ознаками різних захворювань. На жаль, діагностика психічних розладів дітей в Україні ще не досить ефективна, тому більшість діагнозів є неточними або взагалі невстановленими. Так,  наприклад, існує низка діагнозів зі схожими діагностичними критеріями:  загальна затримка розвитку і ЗПР, затримка мовного розвитку, труднощі в навчанні, реактивні розлади прив’язаності, тривожні розлади, емоційні розлади, регулярні розлади, неуважність та гіперактивність. Проте серед  вказаних розладів варто і зазначити, що на сьогодні зустрічаються діти із аутичним спектром розладу. Цю особливість діагностувати досить складно, адже в Україні ще досить мала база методик, щодо виявлення цього розладу на ранніх етапах розвитку дітей. Гарний досвід діагностики та реабілітації дітей з аутичним спектром розладу на сьогодні пропонують спеціалісти Ізраїлю, Люксембургу.

Для нашого району це питання теж є досить актуальним, адже будучи консультантом районної психолого-медико-педагогічної консультації, зустрічаюся  зі щорічним збільшенням числа дітей з аутичним спектром розладу, які уже є вихованцями ДНЗ та школярами. Раннє виявлення дітей з аутичним спектром розладу досить важливе, так як вчасно розпочата корекція комунікативних порушень дає можливість отримати значну позитивну динаміку в психічному розвитку дитини.

Аутизм (від гр. «сам») — крайня форма психологічного відчуження, що виражається у відході дитини від контактів із дійсністю й заглибленні у світ власних переживань.Цей термін уперше ввів швейцарський психіатр і психолог Є. Блейер, який позна­чив ним комплекс психічних і поведінкових розладів. Ранній дитячий аутизм (РДА) у 1943 році визначили як окремий клінічний синдром (Л. Каннер). Сучасна наука роз­глядає аутизм як викривлення психічного розвитку, обумовлене біологічною дефіцитарністю центральноъ нервовоъ системи дитини. Аутизм вияв­ляється особливо яскраво в трьох основних сферах: мова і комунікація; соціальна взаємодія; уява, емоційна сфера. Основними симптомами аутизму є: труднощі у спілкуванні та соціалізації; нездатність до встановлення емоцій­них зв'язків; порушення мовного розвитку; побічні реакції на сенсорні подраз­ники; стереотипність поведінки.

Для точнішої діагностики слід чітко знати ознаки. Мутизм — відсутність мовлення. Голосові реакції цих дітей рідкісні й мають в основно­му аутостимуляторний характер (мимрення, цмокання язиком тощо). Зрідка вони здатні за матір'ю на її прохання повторити окремі склади, які інколи позначають ціле слово, але виражають свої бажання переважно жес­том або криком.Поведінкові стереотипи — поведінка ви­черпується аутостимуляціями (возити ма­шинку і дивитися, як крутяться колеса; відчиняти і зачиняти двері; вертіти щось у руках, трясти ними і спостерігати за їхнім відображенням на гладенькій полірованій поверхні тощо).Значне посилення тривоги при зміні оточен­ня, тривалому переїзді, вторгненні у звичні заняття дитини сторонніх. Симбіотичний зв'язок із матір'ю — дити­на може гостро реагувати на досить трива­лу (кілька днів) відсутність матері повним аутизмом, посиленням рухових стереотипів, енурезом. Сам малюк не прагне тактильно­го контакту з матір'ю, не переносить (або терпить недовго) її ласки, не шукає захисту в матері у тривожній, небезпечній ситуації, а схильний у цьому випадку заглиблюватися в аутостимуляцію. Переважання зниженого настрою, періо­дичні агресивні спалахи, коли дитина від­штовхує матір або інших дорослих, б'ючи їх по обличчю або ногами по ногах. Погляд «крізь об'єкт», уникання візуаль­ного контакту з очима іншої людини. Запізніле формування навичок самообслуго­вування — користування ложкою, тримання чашки, одягання тощо.

Поряд з основними поведінковими симптомами існують і супутні захворювання, переважно це розлади шлунково-кишкового тракту: езофагіт, коліт, гастрит, дефіцит лактози, дуоденіт, діарея, запори, сообмеження в їжі, перебірливість в харчуванні. Також досить часто спостерігаються порушення  сну, судороги та порушенна реакція на біль.

Батькам на ранніх етапах розвитку малюка у  ході спостереження за дитиною  слід звертати увагу на: а) зовнішній вигляд – невиразне, амімічне обличчя; наявність асиметрії або диспластичності; відсутність фіксації погляду; слинотеча, висунутий язик; розмір голови; б) моторику – патологічні рухи, сидіння, стояння, хода; в) емоційно-вольову сферу – пасивність, інертність, в’ялість,  збудливість, рухова розгальмованість,  агресивність; г) гру – наявність/відсутність, стійкість інтересу до іграшок; наявність/відсутність маніпуляцій з іграшками; адекватне/неадекватне використання  іграшок.

Основними причинами  аутизму можуть бути: спадкова схильність до шизофренії, її початкова стадія; органічна патологія мозку (вродже­ний токсоплазмоз, сифіліс, інтоксикація свинцем тощо), вроджені дефекти обміну речовин, порушення діяльності ендокринної системи; емоційна депривація — нестача теплих стосунків із людьми, нехтування близькими людьми; наявність хронічної психотравматичної ситуації, викликаної порушенням ефективного зв'язку дитини з матір'ю, її холодністю, деспотичним утисканням, яке паралізує емоційну сферу та активність ди­тини; порушення внутрішньоутробного роз­витку й виснажливі хвороби раннього дитин­ства; мозкові дисфункції та порушення біо­хімічного обміну.

Аутизм – це не вирок! Але раннє його виявлення дасть можливість краще соціалізуватися таким дітям, покращити процес адаптації та навчання в школі,  зробити дитину  щасливою. Аутичні діти потребують особливого став­лення, особливих підходів, прийомів корекційно-відновлювальної роботи.  У співпраці з дітьми головне навчитися сприймати не дефект, а особистість дитини!

 Практичний психолог Диканського НВК  імені М.В Гоголя

 Рокотянська І.О