Стаття "Шляхи формування компетентностей сучасного вчителяʼ

Шляхи формування компетентностей сучасного вчителя історії  (з досвіду роботи)

Світ змінюється. Настали часи, коли просто здобувати знання і накопичувати їх «на колись» уже не потрібно. Наше завдання сьогодні: навчити дитину швидко орієнтуватися в такому мінливому світі, знаходити ефективні шляхи для розв’язання різноманітних завдань, навчати обирати. Для цього  сучасний вчитель повинен бути компетентним. Є багато підходів до визначення “педагогічна компетентність”, так як ця проблема  цікавить багатьох науковців. Для себе визначаю наступне: “Педагогічна компетентність вчителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності”. Професійна компетентність вчителя-предметника містить базові знання з педагогіки та спеціальні знання з власного предмету і методики його викладання.  Постать вчителя історії  є  важливою в плані роботи формування в учнів  якостей щодо розуміння історичних процесів та причинно-наслідкових зв’язків між ними, виховання почуття толерантності та патріотизму, відчуття свободи та громадянської позиції, що на сучасному історичному етапі є актуальним.

Відповідно до Наказу від 23 грудня 2020 року “Про затвердження професійного стандарту за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти»,

«Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» професійних компетентностей сучасного вчителя за визначають такі компетентності сучасного вчителя: мовнокомунікативна, предметно-методична, інформаційно-цифрова, психологічна, емоційно-етична, педагогічного партнерства інклюзивна, здоровʼязбережувальна, прогностична та проєктувальна, організаційна, оцінювально-аналітична, інноваційна, здатність навчання протягом життя, рефлексивна.

Розглянемо основні шляхи  формування професійних  компетентностей вчителя історії, які,  на мою думку,  є доступними для кожного вчителя:

Професійна взаємодія з колегами, обмін досвідом, що передбачає участь у колективних та групових  формах методичної роботи:  майстер класи, співпраця у творчих групах, дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, участь у форумах щодо  актуальних проблем, участь у діяльності навчального закладу (молодого вчителя, шкільного методичного об’єднання, тематичних педрадах, обмін досвідом з учителями, які викладають інші предмети), розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, участь у професійних  конкурсах.

Інноваційна діяльність, організація творчого педагогічного процесу: впровадження сучасних науково-методичних концепцій, освітніх продуктивних технологій навчання, які допоможуть учням з успіхом виконувати навчальні завдання; попереднього  проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння; забезпечення методичного супроводу навчально-виховного процесу: (розробка навчальної програми на основі модельної, створення завдань, які спрямовані на формування вмінь і навичок, компетентностей здобувачів освіти); використання міжпредметних зв'язків     і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу (одним із видів інтеграції є бінарні уроки); проведення   нестандартних уроків:    урок-тренінг,    урок-дослідження, урок-квест, урок-подорож,    урок-практикум,  дебати, дискусії.

Безперервна система освіти педагога, оскільки вчитель повинен постійно вчитися: самоосвітня діяльність вчителя (основна і додаткова), саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації;  вивчення передового досвіду колег, цілеспрямована систематична робота над методичною темою; збір та укладання творчого портфоліо викладача – колекція власної бази кращих уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля викладача, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми;  удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи; рефлексія, самоаналіз  та самокорекція.      

4. Доступ до інформаційно-освітніх ресурсів:  наявність технічних засобів навчання та інтернету.

Таким чином, обмін досвідом, інноваційна діяльність, самоосвіта та доступ до інформаційних ресурсів - це основні шляхи формування компетентностей сучасного вчителя.  

Використані джерела

1.Войцех Р. М. Самоосвіта педагога як умова неперервної освіти / Р. М. Войцех // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - №7. – 2015. – С. 19 – 21

2. Про затвердження Державного стандарту початкової освіти [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 87. – Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/59891/ 

3. Про освіту [Електронний ресурс]: Закон України. – Режим доступу: https://osvita.ua/school/reform/57472/ .

4. Професійна компетентність вчителя Нової української школи - Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/profesijna-kompetentnist-vcitela-novoi-ukrainskoi-skoli-338153.html