Стаття "Соціалізація особистості учня шляхом активізації пізнавального інтересу на уроках фізики"

Олійник С. С.

Старший учитель, учитель фізики

Криворізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 34

Криворізької міської ради Дніпропетровської області

м. Кривий Ріг

svetlana1963ri@mail.ru

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ ШЛЯХОМ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

Аннотация: Как превратить учебу в интересное занятие? Этот вопрос задает себе каждый учитель. Толчком к поискам в этом направлении были две причины: во-первых – потеря заинтересованности учеников к урокам вообще; во-вторых – потеря обществом ценности знаний и образования, понимания того, что это является основой дальнейшей удачной жизни и благосостояния. В статье раскрыты разные формы и методы активизации познавательного интереса учеников на уроках физики.

Ключевые слова: познавательный интерес, активизация, социализация.

Annotation: How to convert studies into interestingemployment? This question sets to the soba every teacher. By a push to the searches herein directions there were tworeasons: firstly is a loss of the personal interest of students tothe lessons in general, secondly is a loss of value ofknowledge and education, understanding of that it is basis offurther successful life and welfare society. Students loseinterest in knowledge.In the articles exposed different formsand methods of activation of cognitive interest of students areon the lessons of physics.

Keywords: cognitive interest, activation, socialization.

Усе те, за що людина бореться,

пов’язане з її інтересом.

 Сучасний період соціально-економічного розвитку суспільства докорінно змінив вимоги до рівня вихованості і навченості молодої людини, яка через деякий час вступить у самостійне життя. Тому ідея формування пізнавальних інтересів учнів є однією з найбільш значущих для соціалізації особистості. Важливішим, ніж знання певних питань програми, є захоплення учня справою, якій він вирішив присвятити своє життя. Потрібно розбудити творчі нахили в кожного учня, допомогти знайти своє покликання і слідувати йому.

Фізика формує креативні здібності учнів, їх світогляд і переконання, тобто сприяє становленню соціально зрілої особистості. Ця основна мета навчання може бути досягнута тільки тоді, коли в процесі навчання буде сформований інтерес до знань, так як тільки в цьому випадку можна досягти ефекту співпереживання, будить певні моральні почуття і судження учнів.

Наявність пізнавальних інтересів у школярів сприяє зростанню їх активності на уроках, якості знань, формуванню позитивних мотивів навчання, активної життєвої позиції, що в сукупності і викликає підвищення ефективності процесу навчання. Своєрідність пізнавального інтересу полягає в тенденції людини, що володіє пізнавальним інтересом, заглибитися в суть пізнавального.

Пізнавальні інтереси учнів до фізики складаються з інтересу до явищ, фактів, законів; з прагнення пізнати їх сутність на основі теоретичного знання, їх практичне значення та оволодіти методами пізнання - теоретичними і експериментальними, що наближаються в старших класах до методів науки. Пізнавальна спрямованість учня має вибірковий характер. Коли ті чи інші поняття, предмети або явища представляються йому важливими, що мають життєву значимість, тоді він із захопленням ними займається, намагається все це глибоко вивчити. В іншому випадку інтерес учня буде носити випадковий, поверхневий характер.

Пропоную таку схему виховання в учнів захоплення навчальним предметом: 1) від цікавості на подиву; 2) від подиву до активної допитливості і прагнення дізнатися; 3) до міцного знання і наукового пошуку.

На першій стадії у школярів виникає ситуативний інтерес, що проявляється при демонстрації ефектного досліду, слухання розповіді про цікавий випадок з історії фізики, від незвичайного застосування явища і т.д. У міру збагачення запасу конкретних знань в процесі навчальної діяльності, усвідомлення ряду фактів, явищ, законів відбувається все більша об'єктивність інтересу: учень надає все більшого значення реальному змісту об'єкта свого інтересу. Цікавість переростає в допитливість.

Стадія допитливості характеризується прагненням учнів глибше ознайомитися з предметом, більше дізнатися. На цій стадії учні багато запитують, сперечаються, намагаються самостійно знайти відповіді на свої питання і питання товаришів. Намагаюся так організувати викладання, щоб підтримати в учнів прагнення пізнати нове, відчути радість від процесу пізнання.

Третя стадія проявляється в прагненні до міцних знань з предмета, що пов'язано з вольовими зусиллями і напругою думки, із застосуванням знань на практиці.

У процесі навчання фізики змінюється об'єкт інтересу учнів. Спочатку це факти, досліди, явища; потім - можливість їх пояснення; далі - глибоке їх тлумачення і теоретичне узагальнення на основі провідних теоретичних ідей, що приводить до розуміння фізичної картини світу.

Всі теми курсу фізики містять внутрішні можливості для формування пізнавальних інтересів учнів. Як же пробудити в учнів інтерес до предмету? Кожен учитель шукає свої стежки до серця і розуму учнів.

При першій же зустрічі школярів з фізикою як учбовою дисципліною добиваюся максимально можливого емоційного сплеску, оскільки з ним міцно пов'язані не лише інтерес до предмету і якість засвоєння знань, але і соціальне становлення особи учнів.

На заняттях виділяю 5 – 6 хв. для мікробесід на теми, не передбачені програмою, але які мають зв'язок з матеріалом, що вивчається. На мікробесідах ми говоримо про окремі етапи життя і діяльності вчених, успіхи в розвитку науки і техніки. Перед уроком на тему «Тиск» добираю матеріал про здобування в нашій країні штучних алмазів. Вивчення теми «Вага тіла» зобов'язує  мене бути готовою до евристичної бесіди про невагомість на штучних супутниках Землі, про космічні кораблі та їх творців.

Чималий інтерес до фізики прищеплюють уроки-семінари. Їх я організовую в 10 – 11-х класах і, зазвичай, пов'язую з питаннями науково-технічного прогресу: «Рух штучних супутників Землі», «Теплові двигуни» та ін. За тиждень до проведення уроку-семінару повідомляю його тему, дату, перелік літератури. Готуються всі учні, а виступають за бажанням; узагальнення роблю сама. Ці заняття виробляють самостійність мислення учнів, розвивають їх ерудицію. Практика роботи показує, що найбільш ефективні ті засоби підтримки пізнавальної активності учнів, які пов'язані з їх життям.

Вивчаючи тему «Теплові двигуни», я провожу урок-семінар і даю  наступне випереджаюче завдання:

• з'ясувати, де використовують теплові двигуни: 1) на АрселорМітл, 2) КЗРК; 3) дізнатися про перспективи використання теплових двигунів на обох підприємствах;

• скласти уявлення про плани випуску теплових двигунів і їх використання в нашій країні.

Учні такі завдання виконують із задоволенням, проявляють активність, і урок-семінар проходить цікаво, учні добре запам'ятовують важливість теплових двигунів, розуміють, де і чому вони використовуються.

Щоб активізувати пізнавальну діяльність учнів, підбираю систему наступних в логічній послідовності питань, що дозволяють вести бесіду цілеспрямовано і що вимагають від учнів напруги розумової діяльності. Наприклад, питання «З яким прискоренням падають тіла різної маси?» я формулюю інакше: «Чому всі тіла у відсутності опору повітря падають з однаковим прискоренням?»

Використання художньої і науково-популярної літератури в процесі навчання оживляє урок і сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, закріпленню і поглибленню отриманих ними знань, створенню цілісного уявлення про навколишній світ і, що теж важливо, розвиває у них потребу в читанні. Цей прийом дозволяє легко увійти до контакту з учнями, яскраво і образно піднести матеріал, що вивчається, що сприяє його засвоєнню.

У 10-му класі при вивченні молекулярної фізики використовую загадки: «довкола носа в'ється, а в руки не дається»; «сиві кабани все поле облягли» та ін. Казка П. Єршова «коник-горбоконик» допомагає одинадцятикласникам створити вірне уявлення про явище люмінесценції, якщо прочитати вірші, що описують жарптицю.

Названі вище твори використовую в різних формах: зачитую з коментарями короткі уривки, даю короткий переказ окремих місць або прошу зробити це учнів, рекомендую прочитати твір самостійно і знайти факти, що відносяться до матеріалу, що вивчається.

Використання творів мистецтва в процесі вчення фізики є одним з прикладів підвищення пізнавального інтересу до науки.  При вивченні фізики школярі знайомляться з причинами ряду фізичних явищ в природі. Так, законами розсіяння світла пояснюється блакить небосхилу; дисперсією світла в краплях вологи – веселка; інтерференцією і дифракцією – гра кольору на водній поверхні водоймищ; заломленням світла – міражі; електромагнітними і оптичними процесами – краса північних сяйв. Школярам важливо пояснити необхідність для художника знань фотометрії, різноманіття кольорів і їх відтінків, правила сприйняття світла, змішення кольорів.

Вивчаючи в розділі «Оптика» спектральний склад випромінювання, розповідаю про психологічну особливість сприйняття кольору людиною, наприклад: червоний викликає відчуття тепла, блакитний – прохолоди. Ці властивості кольорів породжують певні відчуття, широко використовуються в техніці: так, гарячі цехи заводів, як правило, забарвлюють в холодні тони (сірі, блакитні). [1; C 54]

Використання при вивченні фізики творів образотворчого мистецтва підвищує емоційну сприйнятливість учнів, тим самим сприяє здобуттю глибоких знань, залучає учнів до прекрасного, допомагає виховувати естетичний смак. Уроки фізики, на яких демонструються репродукції художніх творів, повинні переконувати підростаюче покоління в тому, що наука і мистецтво взаємозв'язані, що глибокі емоції необхідні будь-якій людині, якою б діяльністю вона не займалася.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів необхідно за допомогою експерименту. Велику увагу я приділяю вирішенню експериментальних завдань на різних етапах уроку і з різною метою при постановці проблеми, закріплень знань, перевірці засвоєння теоретичного матеріалу. Експериментальні завдання включаю і в домашні завдання. Коли задаю виконати експеримент вдома, то  привчаємо школярів умінню самостійно поповнювати знання. Це один із самих педагогічно ефективних і цікавих прийомів самостійної роботи. Він сприяє усвідомленню та вивченню теми, виховує самостійність і винахідливість, розвиває індивідуальні творчі здібності, розумову діяльність, інтерес до предмету. Домашні досліди, на відміну від класних експериментів, проводяться з використанням підручних засобів, а не спеціального шкільного обладнання, що важливо, бо в житті доведеться вчитися зустрічатися з різними практичними завданнями, які не завжди схожі на учбові. У цьому плані домашні експерименти сприяють виробленню умінь самостійно планувати досліди, підбирати устаткування, формують уміння пізнавати навколишні явища, розглядаючи їх в новій ситуації. Наприклад, я даю завдання: «Дослідіть залежність швидкості випаровування від температури навколишнього середовища». Учень повинен ознайомитися з його вмістом, скласти план виконання і зібрати потрібну установку, виконати досліди, відповісти на питання і описати виконану роботу. При цьому формуються і в той же час перевіряються організаційні і експериментальні уміння учня, його знання. Або такий домашній експеримент: «Визначите об'єм картоплі. Обчисліть її масу».  Правильність визначення об'єму картоплі відображає уміння користуватися мензуркою; точність, чіткість виконання завдання дозволяють оцінити розуміння фізичного сенсу об’єму, маси і знання їх одиниць виміру. Такого роду завдання привчають учня до самостійного виконання роботи на всіх її етапах, включаючи організацію, проведення, осмислення і здобуття результатів. При організації і проведенні домашніх експериментів важливо мати на увазі наступне: такі роботи повинні стимулювати пізнавальну діяльність і розвиток мислення; привертати увагу до основного матеріалу курсу, бути направленими на поглиблення і поповнення знань; легко виконуватися в домашніх умовах та ін. При виконанні дослідів учні можуть застосовувати саморобні прилади, предмети і матеріали домашнього ужитку. Вважаю за доцільне передувати вивченню деяких питань простими експериментальними завданнями. Домашні експериментальні роботи я пропоную тим слабким учням до виконання ними відповідної лабораторної роботи. Показую логічний зв'язок між матеріалом, що вивчається на уроці, і домашнім експериментальним завданням, мотивую цю роботу, залучаю до неї увагу учнів. [2; C 11]

Наведу декілька прикладів домашніх експериментальних завдань.

– Визначите межу виміру і ціну ділення шкали рулетки. Які фізичні величини можна виміряти, визначити за допомогою рулетки? Обчисліть площу поверхні обіднього столу і об'єм ванної кімнати. Виразіть результати обчислень в і .

– Вставте щільно воронку в пляшку і спробуйте швидко налити в неї воду. Що ви спостерігаєте? Чому вода не вливається в «порожню» пляшку?

 – Виріжте з аркуша паперу два однакові листочки і прикладіть їх одне до одного. Чи злипаються вони? Повторіть дослід, змочивши дотичні сторони листочків водою. Чому листочки прилипають одне до одного?

– Візьміть електричну лампу і новий підвісний патрон. Вивчіть цей пристрій. Покажіть і намалюйте струмопровідну частину лампи. Розберіть патрон і розгляньте окремі частини і клеми, до яких подається електричний струм. Покажіть проходження струму по патрону і лампі. [3; C 21]

Використання завдань на відтворення матеріалу – первинний і необхідний етап повторення і контролю рівня знань школярів. Оживити дослід, активізувати учнів можуть цікаві форми роботи. У їх числі – робота з кросвордами.

Для того, щоб кросворди стали учбово-дидактичним засобом, який буде сприяти підвищенню ефективності навчання, я складаю їх на базі основного програмного матеріалу, де зашифровані в них фізичні поняття, явища, закони, назви приладів, прізвища вчених, практичні вживання наукових знань. На уроках кросворди застосовую для перевірки засвоєння фактичного матеріалу учнями. Загадування фізичних термінів провожу так, щоб відповідь вимагала не лише знань визначених понять, але і розуміння фізичного сенсу, а також знань практичних вживань в побуті, техніці; це дозволить ширше і глибше охопити матеріал, що вивчається. Зрозуміло, що не обмежуюся кросвордами, запозиченими з літератури або складеними  мною. Корисно залучати до їх складання учнів.

Як показує практика, успішність навчання і міцність знань знаходяться в прямій залежності від  рівня розвитку інтересу школярів до предмету, а сама структура пізнавального інтересу складна, багатогранна і тісно пов'язана з іншими психологічними процесами і емоціями. Можна виділити два основні джерела, що впливають на становлення інтересу до навчання:

1) вміст учбового матеріалу,

2) організація учбової діяльності.

До першого джерела відносяться наступні стимул-реакції:

• новизна матеріалу (несподіванка факту, що вивчається, явища, закону);

оновлення засвоєних знань (відкриття в колишніх знаннях невідомих раніше сторін, зв'язків, стосунків і закономірностей, які доповнюють і розвивають те, що вже відоме);

• історизм викладання (включення відомостей з історії найважливіших наукових відкриттів, з біографій великих учених);
• показ практичного значення і необхідності знань, тобто зв'язок між вмістом даного матеріалу і його цінністю для життя, практики, народного господарства; ознайомлення з сучасними науково-технічними досягненнями в різних областях – космонавтиці, військовій справі, механізації, біомеханіці, спорті і так далі.

До другого джерела організації учбової діяльності відносять:

• включення в заняття різних форм самостійних робіт учнів;
• проблемне навчання;
• постановку практичних робіт (дослідницьких, творчих). [1; C 92]

Також використовую парадоксальні питання-завдання, які викликають здивування учнів, змушують їх думати, а найголовніше – привертають увагу кожного, сприяють кращому розумінню фізичних законів і явищ. Подібні завдання можна підібрати до кожної теми курсу фізики. Досвід показує, що наявність інтересу до предмету, що вивчається, підвищує увагу даних питань і, отже,  сприяє здобуттю міцніших знань.

Сформувати глибокі пізнавальні інтереси до фізики у всіх учнів неможливо і, напевно, не потрібно. Важливо, щоб усім учням на кожному уроці фізики було цікаво. Тоді у багатьох з них первинна зацікавленість предметом переросте в глибокий і стійкий інтерес до науки фізики.

У цьому плані особливе місце належить такому ефективному педагогічному засобу як цікавість. Вчитель, використовуючи властивості предметів і явищ, викликає в учнів відчуття здивування, загострює їх увагу і  сприяє створенню у них позитивного настрою до навчання і готовності до активної розумової діяльності незалежно від їх знань, здібностей і інтересів.

Слід розрізняти дві сторони цікавості: можливості вмісту самого предмету і певні методичні прийоми. Щоб цікавий матеріал, який використовують на уроках дав міцний навчальний ефект, потрібно дотримуватися наступних вимог:

1.   Цікавий матеріал повинен привертати увагу учня постановкою питання і направляти думку на пошук відповіді. Зокрема, учні після розгляду питання про архімедівську силу з цікавістю прочитають статтю «Загадка водяної краплі», а при вивченні розділу «Теплові явища» – статтю «Спека і холод».
2.   Цікавий матеріал має бути не розважальною ілюстрацією до уроку, а викликати пізнавальну активність учнів, допомагати їм з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами. Інакше цікавість не приведе до розвитку у школярів стійких пізнавальних інтересів. Тому вчителеві слід ставити перед учнями питання: «Як?», «Коли?», «Чому?»

3. Цікавий матеріал повинен відповідати віковим особливостям учнів, рівню їх інтелектуального розвитку. Наприклад, при вивченні в 10-му класі броунівського руху краще привести образний опис цього явища, даний німецьким фізиком Р. В. Полем в книзі «Механіка, акустика і вчення про теплоту».

4. Додатковий матеріал до уроку повинен відповідати захопленням учнів.

5. Цікавий матеріал на уроці повинен не вимагати великої затрати часу, бути яскравим, емоційним моментом уроку. Як показує досвід, доцільніше привести на уроці один-два найбільш характерних прикладів, чим перераховувати декілька ефектних, але малозначущих фактів. Місце цікавості на уроці може бути різним. [1; C 15]

Таким чином, активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках фізики можна різними способами, але слід пам'ятати, що ця активізація не повинна зводитися до  простого збільшення числа виконуваних школярами самостійних робіт. Важлива методика включення останніх в учбовий процес – роботи повинні в максимальній мірі розвивати розумову активність учнів, готувати їх до входження в життєвий соціум, соціалізувати компетентність особистості учня.

Література

1. Активизация познавательной деятельности учащихся при изучении физики. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1983. -160с.
2. Нестандартні уроки фізики / [упорядкув., І. Ю. Ненашев, Н. Г. Шляхова]. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 144 с.
3.  Старощук В. А. Дванадцять кроків до майстерності / В. А. Старощук. – Х.: Вид. група «Основа», 2004. – 112 с.