Розробка "Василь Ємець. Кобзар у фраку"

      

Усний журнал

 

«Василь Ємець.

Кобзар у фраку»

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель мистецтва

Селидівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6

Цимбалюк Ірина Миколаївна

 

 

 

Виховний захід присвячений дослідженню творчого спадку визначного носія українського народного музичного мистецтва – бандуриста-віртуоза Василя Ємця, його ролі у розвитку бандурного мистецтва української діаспори і загалом світової культури.

Слайд № 2

Вед. 1. Він народився на Харківщині, а помер у Лос-Анжелесі. Він єдиний, хто грав на бандурі в Імператорському театрі. Його відправив у еміграцію Іван Огієнко - щоб зберегти для України талант. Він співав "Вже воскресла Україна...", а створена ним у Києві капела бандуристів стала сьогодні Національною заслуженою.

 

«Віночок українських пісень» у виконанні Національної капели бандуристів України

https://www.youtube.com/watch?v=FUktM-X3Ipc

Слайд № 3

Інсценізація.

Чикаго, 1930 рік. Один із найбільших оперних театрів Америки "The Civic Opera House" заповнений вщерть.

Публіка перешіптується: "Кажуть, гратиме якийсь руський емігрант, це тепер модно."

– "А що він за один?"

– "Самородок. У Парижі та Празі нещодавно багато шуму наробив."

 – "Чи то бандура, чи балалайка…"

 – "Бандура? Вперше чую…".

А за лаштунками в цей час розігрувалася неабияка драма. Адміністратор Берта Отт, яка вже привозила до Чикаго світових знаменитостей – Сергія Рахманінова, Яшу Хейфеця, Фриця Крейслера – заспокоювала конферансьє та нервово переконувала дивного артиста щонайскоріше вийти на сцену.

Той же був категоричним: концерт не відбудеться, якщо його оголосять як "москвина, який грає на московському етнічному інструменті". "Я – українець, пані!"

І от зі сцени полилися перші срібні перебори струн. Вражені слухачі завмерли. Тужні старовинні козацькі думи полонили залу, зачарували її, немов музикант зі своїм дивовижним інструментом зумів торкнутися найпотаємнішого в кожному серці…

«ДУМИ МОЇ» на вірш Т. Шевченка

https://www.youtube.com/watch?v=Rf-YdTGJK9Y

Вед. 1. Невдовзі чиказький український часопис "Січ" напише:

"У опері повіяло правдивою національною музикою, котра є так тісно злучена з українським духом, як сама наша мова… У рокоті золотих струн відізвалася тисячолітня старовина, завітали тіні Боянів, відчулися далекі тризни на славних могилах, пири княжих дружин, незрівняні краси "Слова о Полку Ігоревім".

Вед. 2. Американська преса дуже прихильно оцінила ту, ще зовсім незнану для неї Музику і Інструмент, присвячуючи багато похвал нашого славного Земляка, котрим маємо сміло гордитись…".

 

Слайд № 4

Вед. 3. Артиста, з яким Чикаго познайомився того лютневого вечора 1930 року, звали Василь Ємець. Він народився 15 (27) грудня 1890 року на Слобожанщині і змалечку всмоктав народну пісню.

Слайд № 5

Музичні здібності, любов до української пісні передалися Василю від батька й матері. У їхній родинній оселі навіть стояв фонограф, на якому записували пісні. Хлопець виростав серед народних мелодій, особливо його захоплювала гра сліпих кобзарів. Навчаючись у старших класах гімназії, він на власноруч зароблені гроші купив собі бандуру.

У домі Костя та Марії Ємців часто зупинялися перепочити з дороги кобзарі, і малий Василько був їх найпершим та найвдячнішим слухачем.

Пізніше Василь Ємець скаже, що не міг не стати бандуристом, бо мав добрих вчителів – Тараса Шевченка та Івана Кучугуру-Кучеренка. Сліпий кобзар, розгледівши неабиякий музичний талант у малому хлопцеві, почав безкоштовно давати тому уроки.

Слайд № 6

Вед. 4. Що ж до Шевченка, то саме з його твором пов’язаний перший, так би мовити, революційний публічний виступ Василя Ємця, за який його мало не виключили з Охтирської гімназії.

На гімназичному вечорі 6 грудня 1911 року Василь співав шевченкову "Розриту могилу", вкладаючи в кожен рядок експресію та силу почуттів великого Кобзаря. У залі робилося щось неймовірне: хтось аплодував, хтось тупотів ногами та свистів, хтось плакав.

-"Коли закінчував спів, відчуття трагедії так запанувало наді мною, що… з гніву та великого жалю сльози закапали по струнах моєї кобзи. Так відчувати і так переживати міг хіба ідейний юнак, що за Україну готовий був піти до в'язниці, на Сибір або й віддати саме життя", - напише згодом сам Василь Ємець.

Від виключення з гімназії Василя врятувало лише те, що на вчительську раду, де розглядався цей "скандальний інцидент", він представив "Кобзаря" Тараса Шевченка з відміткою "Дозволено цензурою".

«Розрита могила» на вірш Т. Шевченка

https://www.youtube.com/watch?v=EM4G1dk1zsc

Слайди № № 7 - 8

Вед. 5. "Ще малим Василь Ємець знав, що йому визначено Богом і долею – він мріяв, щоб кобзарським мистецтвом захоплювалися всі, як і він сам, тож у цій справі бачив сутність свого перебування у цьому світі", - каже історик-музикознавець Ілля Зінченко.

Студентом Харківського університету Василь Ємець писав статті про історію українського кобзарства, організував гурток вільних слухачів з гри на бандурі, а вже у 1913 році разом з натхненником кобзарського відродження на Кубані Миколою Богуславським створив у Катеринодарі "Першу кубанську кобзарську школу".

"Ця подія мала надзвичайно широкий резонанс: ансамблі бандуристів за прикладом Катеринодару створювалися на Кубані в усіх українських станицях, а число учнів молодого Василя Ємця сягало 50 бандуристів. Він впевнено йшов своїм шляхом", - додає Ілля Зінченко.

У 1916 році Василь Ємець виступив у Великому імператорському театрі в Москві. На своїй бандурі виконував твори Бетховена, Моцарта, Шопена і мріяв поставити її поруч арфи, скрипки, піаніно.

"Ємець був єдиним бандуристом у світі, який виступив на цій сцені, і успіх був приголомшливим. Впливова газета "Русское слово" у статті-відгуку на концерт вперше назвала Ємця віртуозом" 

 

Слайд № 9

Вед. 6. Закінчивши університет 1917 року, він повернувся в Україну (на Чернігівщину). 1917-1918 - вчителював у м. Сосниці (тепер Чернігівська область).

"У 1918 році Василь Ємець у складі Бойового куреня військового міністерства УНР бере участь в обороні Києва від червоних військ Муравйова, згодом служить в полку ім. гетьмана Петра Дорошенка Першої козацької синьої дивізії. Під час гетьманату Василь Ємець – за сприяння Гетьмана Української Держави Павла Скоропадського – організовує "Першу Капелу Кобзарів", пізніше названу Першою державною капелою бандуристів".

"Дебют цього Кобзарського хору відбувся в театрі Бергоньє у Києві на вул. Фундуклеївській (нинішній Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки). У репертуарі капели звучав і гімн Павла Чубинського, перший рядок якого диригент змінив з "Ще не вмерла Україна" на "Вже воскресла Україна", - зазначає історик Валентина Коротя-Ковальська.

З падінням влади Скоропадського доля готувала Василеві Ємцю нестерпне – прощання з рідною землею: наприкінці 1919 року він змушений був залишити Україну.

"У еміграцію його відправив головний уповноважений уряду УНР Іван Огієнко. Відправив, щоб урятувати для українського народу геній Василя Ємця. Іван Огієнко видав посвідку, згідно з якою "артист-кобзар" Василь Ємець "має зробити концертне турне по Європі і тим самим познайомити Європейське громадянство з національним українським музичним інструментом – кобзою", - продовжує часопис "Час і події".

"Хай буде світ у ваших ніг"

Слайд № 10

Вед. 7. В 1920 року В. Ємець емігрує до Чехословаччини. Виступає в таборах для інтернованих українців, пізніше - по різних містах Чехії, граючи тепер уже не тільки для своїх земляків. Щоб надолужити брак фахової музичної освіти, бандурист незабаром вступає до Празької, а згодом - до Берлінської консерваторії.

Унікальні спогади про роки життя Василя Ємця за кордоном нам лишив дослідник української еміграції, бібліограф, історик Симон Наріжний. 

"В музичній ділянці цілком окремо треба поставити велику працю Василя Ємця і в зв'язку з нею розвиток кобзарської справи на еміграції. Артист-бандурист Ємець виступав зі своїми концертами в багатьох містах Европи й Америки.

Слайди № № 11-12

У 1923 році - у видавництві "Українське слово" (Берлін) видає свою розвідку "Кобза та кобзарі". У ній, зокрема, подані цікаві відомості про козаків-кобзарів Кубані. Це найвідоміша, але не єдина його публікація - загалом їх понад 20 (деякі - іноземними мовами).

Слайд № 13

У 1920-х роках в Празі Ємець бере активну учать у роботі товариства "Кобзар". Товариство дбало між іншим про забезпечення своїх членів бандурами та про їх виготовлення. В 1924 р. "Кобзар" провадив під кермою Ємця й курси гри на кобзі. При цьому ж Товаристві Ємець зорганізував цілу кобзарську капелу, яка одначе за браком коштів довго не проіснувала. В 1927 р. при Т-ві "Кобзар" утворилася капела молодих бандуристів, що складалася з учнів української гімназії.

Там же у Празі, Василь Ємець є постійним організатором лекцій та вечорів Українського республікансько-демократичного клубу. У ньому виступали празькі й приїжджі лектори, письменники, артистичні сили тощо.

 

Слайд № 14

Позбавлений права дихати повітрям України, Василь Ємець невпинно знайомить Європу з нашою культурною спадщиною, концертує у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції. Газети називають його українським самородком, кобзарем у фраку, музичним дивом.

 "Хай буде світ у ваших ніг", - захоплено пишуть артистові слухачі.  

Слайд № 15

Вед. 8. В 1929 р. Ємець виїхав до Північної Америки; там в 1930 р. він дав більше 35 концертів у Сполучених Державах (Нью-Йорк, Бостон, Філядельфія, Чікаго, Пітсбург, Детройт, Клівлєнд та инші).  

Йдучи своїм творчим шляхом, Василь Ємець не тільки концертує, але й записує платівки з українськими піснями та думами, видає друком близько 40 творів та наукових праць з історії українського кобзарства, життєписів визначних бандуристів тощо.

1938 року Василь Ємець бере шлюб з Марією Готрою-Дорошенко, яка по  материнській лінії походила з роду гетьмана Петра Дорошенка, і подружжя переїжджає до Голлівуду, де Василь Ємець виступає з концертами української та класичної музики.

"Уперше в історії Голливуду, в часи Другої світової війни, пролунали звуки української бандури й української музики, а з тим і дорогого нам імення України", - напише у своїх спогадах Василь Ємець.

"Професор Ємець був першим бандуристом, який виступав у знаменитому Голлівуді – світовій столиці кіно. Голлівудська фірма "Capital" видала його 15-хвилинну платівку "В горах України", де радісно звучала музика гуцульського танцю "Аркан", мелодія пісні "Вівчар на сопілці тужно виграває", побічні теми коломийок і козацьких дум", - пише історик Валентина Коротя-Ковальська.

У Голлівуді Василь Ємець проявляється не тільки як бандурист-віртуоз та талановитий вчитель, але і як здібний майстер. "Він довершив свою давню мрію – "зробити наш національний інструмент приступним для грання класичної музики".

Довгих вісім років Ємець експериментував над бандурами. Те, чого не змогли досягти найкращі майстри музичних інструментів Голлівуда та Лос-Анджелеса, створив сам бандурист. На світ з’явилася велична бандура, що має 62 струни і 5 повних хроматичних октав. Саме з нею маестро "розсівав тьму" в широкому світі, якою була оповита його далека і омріяна рідна земля", - згадує Валентина Коротя-Ковальська.

Слайд № 16

Вед. 9. Василя Ємця не стало  06. 01. 1982 року. Останні роки життя він присвятив написанню спогадів про концертні подорожі, а також підготував до видання платівку інструментальної музики.

В одній з книг Василя Ємця читаємо: "Козаки-бандуристи офірно (жертовно, - ред.) служили Україні не лише козацькими шаблями й рушницями. Вони, далебі, вміли не лише співати та в бандури грати, але вміли вони й життя своє віддавати, щоб тільки жила невмируща слава України".

Це – і про самого Василя Ємця, якому батьківщина має бути довічно вдячною за вірну синівську любов та безмежну відданість.

Коломийка R'N'B у виконанні гурту «Шпилясті кобзарі»

https://www.youtube.com/watch?v=uivn_wmPEjQ

 

 

Список використаних джерел:

1. Олена Григор’єва. Василь Ємець. Кобзар у фраку, «Історична правда»

               https://www.istpravda.com.ua/articles/50dbfc7a2bd96/

2. Митці України. — К.: "Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1992. 
3.  http://uk.wikipedia.org/Ємець Василь Костьович
4. Єсипок В.М., Іваниш А.А., «ВАСИЛЬ ЄМЕЦЬ – «КОБЗАР У ФРАКУ», «Молодий вчений» • № 1 (53) • січень, 2018 р.