Стаття "Сутність організаційної культури керівника закладу загальної середньої освіти"

Шапеко Світлана Миколаївна,

заступник директора з навчально-виховної роботи Зноб-Новгородського ліцею Зноб-Новгородської селищної ради   Сумської області

Сутність організаційної культури керівника закладу загальної середньої освіти

У статті досліджено сутність та значення організаційної культури керівника закладу освіти, висвітлено механізм формування організаційної культури та  розкрита роль керівника в даному процесі. Розкрито необхідні заходи впровадження для формуванні успішної організаційної культури.

Ключові слова: організаційна культура, керівник, культура управління, заклад загальної середньої освіти.

Постановка проблеми. У своєму розвитку Україна орієнтується на європейський досвід функціонування основних сфер життєдіяльності суспільства, водночас зберігає і примножує надбання національної культури. За цих умов пріоритетами управління країною в цілому та окремими її галузями є втілення демократичних засад, формування інформаційного суспільства, врахування впливу глобалізаційних процесів на нього, прагнення до підвищення культури управління соціально-економічними й педагогічними системами, зокрема, організаційної культури управління в галузі освіти.

Освіта України вже стала на шлях змін. До них відноситься і  зміна ролі керівника закладу загальної середньої освіти як важливої фігури в організації навчально-виховного процесу.

Керівник відіграє величезну роль у працездатності колективу, його спроможності відповідати на «зовнішні виклики». Тому сучасні очільники закладів освіти повинні володіти низкою загальних і професійних компетентностей, навичками стратегічного проєктування, системного моделювання, організації ефективних міжособистісних і професійних комунікацій у педагогічному колективі.

Організаційну культуру характеризує організована співпраця, орієнтована на досягнення мети. Основні завдання адміністрації школи — розподіл обов’язків, забезпечення згуртованості колективу (диференціація й інтеграція). Відсутність організаційної інтеграції в закладі освіти може призвести до виникнення серйозних проблем: несвоєчасного виявлення труднощів, з якими стикаються педагоги й учні, відсутності систематичного або логічного підходу до здійснення освітнього процесу.

Тож сьогодні  надзвичайно важливою є організаційна культура керівника при формуванні належного морально-психологічного клімату, який створюється в тому чи іншому робочому колективі, розуміння шляхів формування такої організаційної культури в закладах освіти, що стає новою сходинкою у перетворенні внутрішкільного управління, є потужним інструментом управління, інтегрує й об'єднує зусилля педагогічного колективу з метою досягнення загальношкільних цілей.

Виклад основного матеріалу.  Дослідження організаційної культури (як явища) у світовій теорії і практиці управління почали розвиватися в рамках гуманістичного підходу до організації та управління людьми в ній, де основним завданням управління вважається адаптація організації до зовнішнього середовища та його подальша зміна за допомогою розвитку організаційної культури, яка допомагає впливати на діяльність організації через встановлені цінності, норми, традиції, мову тощо; озброює керівників спеціальною системою понять, яка робить щоденне керівництво людьми осмисленим і зрозумілим.

У сучасній літературі існує досить багато визначень поняття «організаційної культури». В контексті організаційно-управлінських дисциплін зустрічається також поняття «корпоративна культура», яке, зокрема, використовується у працях У. Оучі, Р. Рютінгера і під яким розуміють союз всіх членів організації, «корпоративний дух», спільну філософію.  [3, 156-160] .

Сутність  організаційної культури розглянута  в працях західних дослідників: П.Вейл, С.Девіс, М.Елвессон, П.Ентоні,  М.Х. Мескон, Д.Ньюстром, А.Петтігрю, Т.Пітерс, Р.Розенфельд, Г.Сміт,   П.Харріс, Ч.Хенді.

П.Б. Вейл визначає поняття «культура» таким чином: «Культуpа - це система відносин, дій і аpтефактів, що витримує випробування часом і фоpмує у членів даного культуpного суспільства досить унікальну загальну для них психологію».   А от ще одне визначення поняття «культуpа», яке подає М.Х. Мескон: «Атмосфеpу чи клімат в оpганізації називають її культуpою. Культуpа відображає звичаї, що переважають в оpганізації».     Керівництво «культивує» культуpу для залучення працівників і для стимулювання певної поведінки. Культуpа, як обpаз фоpми організації, підкріплює чи послаблює pепутацію  закладу освіти.

На вітчизняному просторі питаннями організаційної  та управлінської культур керівника закладу загальної середньої освіти опікувалися такі науковці:  В.Перлик, Г.Браткова, І.Іващенко, Ю. Конаржевський,  Г.Тимошко та інші.

У процесі управління  закладом загальної середньої освіти чітко простежується взаємозв’язок організаційної культури закладу і культури його керівника.

Якщо в цілому в менеджменті організаційну культуру визначають як ефективний механізм управління, то в педагогічному менеджменті слід розглядати більш широке поняття організаційної культури, таке як культурологічна основа управління, тому що заклад освіти вже є культуроформуючою організацією. Слід пам'ятати, що головними носіями організаційної культури  закладу освіти є його керівник, управлінська команда, педагогічний колектив, учні та їх батьки – всі учасники освітнього процесу.

Організаційна культура  на рівні закладу освіти має свої особливості:

- цінності освітньої системи мають регульовану силу і велику значущість;

- має місце посилена динамічність процесів культуротворення;

-  регулюються відносини, які створюються у процесі досягнення  цілей  освітньої органнізації і її працівників;

- має нетривалий термін існування;

- формується під впливом діяльності організації.

Лідерська роль у процесі формування організаційної культури  закладу освіти  відводиться  керівнику, його вмінню управляти організацією.

Для Ю. Конаржевського культура управління – це виконання адміністрацією сукупності вимог, які висуваються до процесу управління, зумовлених нормами моралі, етики, естетики, права, принципами організації і технології управління.

Найчастіше індивідуальні якості й стиль поведінки керівника, ресурсні можливості, які продуктивно ним використані, є більш ефективним засобом впливу на співробітників, ніж формалізовані правила й офіційні імперативи, оскільки саме керівник як головний суб’єкт управлінської діяльності формує своєю індивідуальною самобутністю й неповторністю той суб'єктивний фактор організації, який вирішальною мірою визначає характер управління і всю її життєдіяльність [4, с.89].

На моє  переконання, формуючи та розвиваючи організаційну культуру керівника, потрібно керуватися наступними критеріями:

- готовність діяти на засадах відкритості, гуманізму, творчого і новаторського підходу до творення змін, до лідерства;

- впевненість у правильності вибору та успішному вирішення управлінських задач;

- здатність діяти у рвмках гармонії з власними принципами та переконаннями;

- мужність і відповідальність , уміння визнавати власні помилки, сприймати критичні зауваження;

- уміння здійснювати аналіз та самоаналіз, за необхідності робити переооцінку власних ідей, удосконалювати методи  і засоби управління;

- уміння висловлювати свої думки,  виражати почуття, робити зауваження, не образивши інших;

- глибоке усвідомлення своїх прав та прав інших;

- здатність до морально-вольової саморегуляції під час виконання своєї соціальної ролі;

-  уміння спонтанно та творчо реагувати на існуючу ситуацію.

       Директор закладу освіти повинен керуватися набором цілей, які відрізняються за змістом і часовою перспективою: базові цінності (наприклад: щорічна перепідготовка педпрацівників), стратегічні завдання (включають кінцеву ціль, часовий інтервал і спосіб досягнення цілі; вони більшою мірою залежать від зовнішнього середовища і вимагають періодичного керування, оновлення) та  короткотермінові плани (є досить детальними та впливають на всіх педпрацівників – планування та  вірішення щоденних організаційних та  навчально-виховних питань).

Дослідники в галузі педагогіки та менеджменту сходяться на думці про те, що організаційна культура керівника – це  форма життєдіяльності та професійної діяльності його як суб'єкта, це неперервний процес самоорганізації. На різних стадіях професійної діяльності цей процес включає:

• створення концепції розвитку організаційної культури керівників закладу освіти як комплексу положень;

 • побудову моделей організаційної культури керівника установи;

 • надання системного характеру діяльності з управління розвитком організаційної культури керівників;

• індивідуалізацію роботи на основі діагностичного оцінювання особистісно-професійного потенціалу керівників;

 • психологічний супровід діяльності керівника;

• використання різних форм роботи (як традиційних, так й інноваційних) з розвитку організаційної культури керівників;

 • створення рефлексивного середовища, що сприяє розвитку суб'єктів управління;

 • забезпечення матеріально-технічних та інформаційних можливостей для розвитку організаційної діяльності;

• створення умов для самоменеджменту керівників закладу освіти;

 • виховання потреби у керівника формувати і розвивати культуру школи та власну організаційну культуру.

На думку В.Перлик, до загальних здібностей керівника можна віднести:

-  практичність розуму (здатність запроваджувати свої знання й досвід у різних життєвих ситуаціях);

- комунікативність (відкритість до інших, готовність до спілкування, потреба мати контакти з людьми);

-  глибина розуму (уміння діяти енергійно, наполегливо вирішувати складні завдання);

- ініціативність (специфічний творчий прояв активності, що зумовлює народження нових ідей, пропозицій);

-наполегливість (прояв сили волі, уміння доводити справу до кінця);

- самовитримка (здатність контролювати власні почуття, власну поведінку у складних ситуаціях);

-працездатність (здатність вести напружену роботу, тривалий час не стомлюючись);

- уважність (уміння вбачати незначні деталі та зберігати їх у пам’яті);

- організованість (уміння працювати й жити за режимом)   [1, с. 9].

Організаційна культура керівника закладу освіти передбачає розвиток управлінської компетентності: 

1) підвищення методологічної, правової та рефлексивної культури педагогічних і керівних кадрів;

2) перебудова управління науково-методичним забезпеченням професійної підготовки  на основі постійної взаємодії з практикою;

3) опанування і застосування в управлінській діяльності нових інформаційних технологій, новітніх підходів в управлінні закладом освіти;

4) надання практичної допомоги педагогічним кадрам у самовизначенні в освітній ситуації, проєктуванні й реалізації особистісних технологій.

Сьогодні управлінську (професійну) компетентність неможливо звести тільки до фахових знань, умінь і навичок, хоча вони і є ключовими категоріями, важливими складовими цього поняття. Управлінська (професійна) компетентність керівника – комплексне поняття, яке не можна звести ні до здібностей з управління, ні до освіченості у сфері психології управління, ні до особистих якостей особистості, тому що в такому випадку розуміння можливостей виявляється однобічним  [1, с. 10].

Від управлінської компетентності залежить і модернізація управлінської діяльності [2, с. 27].

Сучасний заклад загальної середньої освіти - відкрита соціально-педагогічна система, пов’язана з багатьма суспільними інститутами, сферою послуг та освітньої діяльності. Тому інтегрована багатогранна характеристика організаційної культури керівника не може вважатися ефективною без створення: 

-   іміджу закладу загальної середньої освіти;

- конкурентоспроможності закладу освіти як вимірника здатності або потенційної його можливості  до випередження конкурентів у освітній діяльності, наданні певних освітніх послуг.

Рівень організаційної культури керівника залежить і від культури документації (оформлення, руху й зберігання документів, зручності користування, надійності й довговічності). Це сприяє економії засобів, оскільки використання інформації, яка міститься в документах, пов'язане з великим обсягом робіт і операцій.

Висновки. Зростаючий останнім часом науковий і практичний інтерес до феномена організаційної культури керівника закладу освіти свідчить про прагнення сучасного менеджменту при впровадженні нових форм управління використовувати цей потенціал з метою гармонізації соціально-трудових відносин, створення унікального фірмового стилю, що зрештою сприяє зростанню нематеріальних активів певної спільноти і посиленню її конкурентоздатності.

Працюючи в умовах воєнного стану, керівники закладів загальної середньої освіти зіткнулися з  новими викликами сьогодення – організація освітнього процесу  з використанням технологій дистанційного навчання (синхронно та  асинхронно), забезпечення безпечного  освітнього  середовища. В таких реаліях директорам треба бути не просто професіоналами, а майстрами своєї справи, аби задовольнити потреби всіх учасників освітнього процесу. Від здібностей керівників, їх умінь виявляти гнучкість і винахідливість залежить, наскільки спокійно та впевнено буде сприйнята й реалізована нова організаційна культура.

Список використаних джерел

1.  Перлик В.В. Управлінська культура керівника закладу загальної середньої освіти як одна із компетентностей сучасного менеджера/В.В.Перлик// Інформаційний, науково-методичний журнал «Освіта Сумщини». – 2020. – Вип. 4.- С. 7-11.

2. Професійна компетентність керівника закладу освіти як складова його професійної культури / І. І. Бойко // Педагогічний дискурс. - 2009. - Вип. 5. - С. 25-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/peddysk_2009_5_7 .

3. Тимошко Г. М. Особливості розвитку організаційної культури керівника в системі управління загальноосвітнім навчальним закладом / Г. М. Тимошко // Вісник післядипломної освіти. - 2011. - Вип. 3. - С. 156-160. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpo_2011_3_27.

4. Воронкова А. Е., Баб’ян М. М., Коренев Е. Н., Мажура І. В. Корпорації: управління та культура. Монографія. / За заг. ред. док. екон. наук, професора Воронкової А. Е. – Дрогобич: Вимір, 2006. – 376 с.

Дата  написання   22.12.2023