Загалевич Валентина Леонідівна

викладач суспільних дисциплін

голова циклової комісії соціальної роботи,

психології та фізичної реабілітації

 ВСП Кам’янець - Подільський фаховий коледж

 НРЗВО «Кам’янець - Подільський державний інститут»

                           м. Кам’янець – Подільський, Україна

У статті аналізуються теоретичні аспекти проблемного навчання. Широко висвітлено історичні віхи становлення концепції проблемного навчання, розкрито рівні, етапи, основні функції, психологічні механізми проблемного викладу матеріалу.  Розглядаються  переваги та недоліки даної технології навчання.

  Ключові слова: проблемне навчання, проблема, концепції, дослідницький метод.

The article analyzes the theoretical aspects of problem-based learning. The historical milestones of the formation of the concept of problem-based learning are widely covered, the levels, stages, main functions, psychological mechanisms of problem-based presentation of the material are revealed. The advantages and disadvantages of this learning technology are considered.

  Key words: problem - based learning, problem, concepts, research method.

Теоретичний аналіз проблемного навчання: переваги та недоліки

Аналізуючи швидкі темпи розвитку суспільства та системи освіти, виникає необхідність закладів освіти підготувати своїх випускників до життя, виховати  у здобувачів освіти готовність до змін, сприяти розвитку мобільності, конструктивності  та вмінню вчитися.. Головною значущістю в компетентнісному підході в освіті визначається не засвоєння кількості інформації, а опанування студентською аудиторією таких умінь, які б надавали змогу формулювати їм власні цілі, самостійно приймати рішення та активно діяти в стандартних і  нових, невизначених, проблемних ситуаціях.

Саме з метою раціональної організації навчальної діяльності, можливості отримати успішний результат, використовуються технології проблемного навчання.

Сучасна освіта ставить за мету формування гармонійно розвиненої особистості. Важливим аспектом у всебічному розвитку особистості є розвинені розумові здібності. Якщо навчання спрямоване на розвиток творчих здібностей, воно може бути визнане як розвивальне. Викладачі, опираючись на закономірності розвитку мислення та використовуючи спеціальні методи, систематично працюють над формуванням розумових здібностей та пізнавальних потреб учнів під час навчання. [1].

Ці видатні педагоги, такі як Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці, Ф. А. Дистерверг, К.Д. Ушинський, прагнули перетворити процес навчання на захопливий шлях отримання знань та розвитку розумових сил учасників освітнього процесу.

У ХХ столітті ідеї проблемного навчання почали активно розвиватися. Джордж Дьюї в своїй праці «Як ми мислимо» заперечував традиційний догматичний підхід до навчання та пропонував активну самостійну практичну діяльність для учнів, яка полягала в розв'язанні проблем. Його концепція проблемного навчання відіграла помітну роль у зарубіжній педагогіці. За його концепцією, саме шляхом вирішення проблем розвивається мислення. Він аналізував психологічні механізми здатності вирішувати проблеми, базуючись на природному розумі. Дьюї вважав, що вирішуючи проблему, студент проходить через кілька етапів, таких як формулювання припущень, усвідомлення складностей, формулювання проблеми, збір фактів, застосування методу спостереження, аргументація, систематизація фактів і перевірка правильності гіпотез.

Концепція американського психолога Брунера відіграла важливу роль у розвитку теорії проблемного навчання. Його ідеї стосуються структурування навчального матеріалу та важливості інтуїтивного мислення під час засвоєння нових знань. Він поклав особливий акцент на значення структури знань у навчанні, готовності учня до навчання, розвитку інтуїтивного мислення та мотивації в сучасному суспільстві. Для Брунера ключовою була проблема структури знань, що включала всі необхідні елементи системи знань та визначала напрямок розвитку учня.

У вітчизняній педагогіці у другій половині 50-х років XX століття почали активно розвиватися ідеї проблемного навчання. М.А. Данилов і В.П. Есепов визначили правила активізації навчальної діяльності, які відображали основи організації проблемного навчання. Серед таких правил — сприяння узагальненню інформації учнями, розвиток самостійної думки та впровадження творчих завдань.

Доречно зазначити, що саме  з початку 60-х років у дидактичній літературі почала формуватися ідея про використання дослідницького методу у навчанні. Ця концепція передбачала поступове, динамічне вивчення нової інформації як частину навчального процесу.

Згідно з розвитком дидактичної науки, з другої половини 60-х років, концепція проблемного навчання набула переважаючого значення. Видатні педагоги підкреслювали, що розумовий розвиток відображається не лише в обсязі та кількості засвоєних знань, але й у структурі розумових процесів, системі логічних операцій та розумових дій. Це відіграло важливу роль у формуванні теорії проблемного навчання.

Проблемне навчання сприяє активізації пізнавального інтересу та роботи студентів, підвищує якість їхніх знань, умінь та навичок. Воно сприяє розвитку критичного мислення, уміння адаптуватися до нових умов та нестандартних ситуацій. Цей метод сприяє розвитку розумових здібностей, стимулює пізнавальну активність, а також сприяє формуванню самостійного та креативного мислення. В ході проблемного навчання студенти навчаються висувати гіпотези, аргументувати їх та шукати нестандартні шляхи вирішення проблеми [2].

Цікаво, що науковці, дидакти підходять до визначення проблемного навчання з різних боків. Одні,  М. Скаткін; І. Лернер,  вважають його новим типом навчання, інші, Л. Панчешникова, В. Окунь, сприймають його як метод навчання, а Г. Ксензова, Н. Савіна вважають принципом навчання.

Так, на сьогодні проблемне навчання вивчається як технологія, що сприяє розвитку особистості, підтримує активний процес засвоєння знань, формує розумові навички та підходи до дослідницької роботи, а також стимулює творчий потенціал учнів.

Спробуємо з’ясувати мету  проблемного навчання, що  полягає у тому, сформувати систему розумових дій, за допомогою яких студент  буде спроможний, опираючись на отримані знання, вирішувати нестандартні задачі.

Доведено, що проблемне навчання базується на пізнавальній моделі організації навчального процесу. Це означає, що студент виконує роль дослідника першовідкривача при засвоєнні нових знань. Виділяють чотири основні етапи проблемного навчання. На першому етапі відбувається усвідомлення загальної проблемної ситуації, на другому етапі – аналізується загальна проблема та формується конкретна проблема. Наступного етапу відбувається вирішення проблеми шляхом висунення гіпотез, версій стосовно певної проблеми та їх перевірка. На останньому етапі аналізуються результати розв’язання проблеми.

Метою проблемного навчання є сприяння активному власному засвоєнню знань та розвитку критичного мислення студентів шляхом вирішення реальних проблем або ситуацій. Цей підхід акцентується на самостійному пошуку інформації, аналізі та розв'язанні завдань, що можуть виникнути в реальному житті.

Основні принципи проблемного навчання включають:

1. Активна участь: Студенти активно залучаються до вирішення проблем та пошуку рішень. Вони взаємодіють між собою та з викладачем для обговорення ідей та здобуття нових знань.
2.                    Зосередженість на проблемі: Навчання організується навколо конкретних завдань або проблем, що потребують розгляду та розв'язання. Це може включати реальні сценарії, кейси або завдання.
3.                    Колективна робота: Студенти можуть працювати у групах для обговорення проблеми та спільного знаходження рішень. Це сприяє розвитку навичок комунікації та співпраці.
4.                    Самостійний пошук інформації: Студентам надається можливість самостійно досліджувати та збирати інформацію для розв'язання проблеми. Це розвиває навички самоорганізації та самостійності.
5.                    Розвиток критичного мислення: Студенти навчаються аналізувати інформацію, виявляти альтернативні рішення та обирати оптимальний шлях дії. Це сприяє розвитку критичного мислення та прийняттю обґрунтованих рішень.

Мета проблемного навчання полягає в тому, щоб студенти не лише отримували знання, а й вміли застосовувати їх у реальних ситуаціях, розвивали творчий підхід до вирішення проблем та стає лідерами власного навчання.

 Науковці стверджують, що проблемне навчання має чотири рівні і залежить від того, скільки дій для постановки і вирішення проблеми студент здійснює сам.

Проаналізуємо рівні  проблемного навчання.

• На першому рівні викладач сам оголошує проблему (завдання) і сам вирішує її за активної слуханні і обговоренні студентами;
• На другому -  викладач ставить проблему, студенти самостійно або під його керівництвом розв’язують її. Використовується  частково-пошуковий метод навчальної діяльності. Студент застосовується раціональне мислення, намагається дослідити проблему;
• Третій рівень характеризується тим, що  студент ставить проблему, викладач допомагає її вирішити. Формується  здатність самостійно формулювати проблему;
• На четвертому рівні студент сам ставить проблему та сам її вирішує. При цьому педагог  навіть не вказує на проблему: учасник освітнього процесу повинен побачити її самостійно, а побачивши, сформулювати і досліджувати можливості та способи її вирішення[1].

Таким чином внаслідок проблемного навчання у здобувача знань формується вміння самостійно бачити проблему, аналізувати її, шукати шляхи вирішення, висувати гіпотези чи пропозиції  а також самостійно шукати правильну відповідь .

Під час навчального процесу дуже важливо своєчасно зреагувати на складнощі,  що виникають при обговоренні проблеми. Якщо студенти відчувають труднощі  при виконанні того чи іншого завдання то можливо доцільно використати додаткову інформацію, знизити тим самим ступінь проблемності і перевести аудиторію на більш низький рівень проблемно-евристичного навчання.

 Зрозуміло, що на третьому та четвертому етапі, де студенти  самостійно ставлять проблему та шукають шляхи її вирішення без допомоги викладача застосовується  дослідницький метод.

Використовуючи попередній досвід М. І. Махмутова, що визначає критерієм   тип реалізованої творчої діяльності стає відомо про три види проблемного навчання : наукова творчість; практична творчість; художня творчість. Яким чином ми можемо це застосувати на практиці  в навчальному процесі? Потрібно з’ясувати, що наукова творчість заснована на постановці і вирішенні теоретичних навчальних проблем, тоді як практична творчість базується на постановці і вирішенні практичних навчальних проблем. А ось художня творчість - "це художнє відображення дійсності на основі творчої уяви, що включає літературні твори, малювання, написання музичного твору, гру і т.д."[3, с.75].

Залежно від рівня проблемного навчання змінюється і роль викладача на занятті . У одному випадку викладач може самостійно спільно зі студентами вести пошукову діяльність, ставлячи перед ними конкретну проблему, розкриваючи можливі шляхи її вирішення, проводячи спільне обговорення та розмірковуючи над нею. В ході цього процесу викладач може висловлювати власні припущення, а також активно залучати студентів до обговорення, враховуючи їхні ідеї, спростовуючи можливі заперечення чи доводячи правильність певних поглядів.Тобто педагог демонструє студентам шлях наукового мислення, змушує стежити за діалектичним рухом думки до істини, робить їх співучасниками наукового пошуку.

В іншому випадку роль викладача може бути мінімальною, адже він надає можливість абсолютно самостійно шукати шляхи розв’язання проблем. При цьому не займаючи пасивну позицію, сприяє спрямуванню думок у правильне русло, мотивує їх пізнавальну діяльність. Ми можемо спостерігати над еволюцією проблемного навчання  від дій, мотивованих педагогом до самостійної пошукової діяльності студента, від застосування уже відомих шляхів вирішення проблеми до нових способів та методів самостійного пошуку.

На думку М.І. Махмутова, проблемне навчання виконує наступні функції:

1.                           Виховання навичок творчого засвоєння знань: Розвиває вміння застосовувати різні логічні прийоми та методи творчої діяльності для ефективного усвідомлення інформації.
2.                           Виховання навичок творчого застосування знань: Сприяє розвитку умінь застосовувати здобуті знання в нових ситуаціях та ефективно вирішувати навчальні завдання.
3.                           Формування і накопичення досвіду творчої діяльності: Забезпечує оволодіння методами наукового дослідження та творчого відображення дійсності, що сприяє накопиченню досвіду в розв'язанні завдань.
4.                           Формування мотивів навчання, соціальних, етичних і пізнавальних потреб: Розвиває в студентів мотивацію для навчання, формує соціальні, етичні та пізнавальні потреби, що сприяє більш глибокому та цілеспрямованому навчанню.[2].

Можна  узагальнити, що саме розвиток творчих здібностей, креативне оволодіння методами науки, а також творче засвоєння знань та практичне застосування їх є основними функціями проблемного навчання

За висловом Я. Лернера, виявлення проблемних ситуацій може обмежуватися невеликим колом студентів. Це може бути зумовлено декількома факторами. Для того, щоб більшість студентів мали можливість розпізнавати та вирішувати проблеми, необхідно впроваджувати систему проблемних ситуацій, завдань і вправ у зміст навчання та процес навчання.

Характеристиками системи проблемних завдань повинні включати в себе як всебічність різних напрямів творчої діяльності, так і різні рівні складності. На думку М. І. Махмутова, проблемне навчання не може замінити всього навчання, але без принципу проблемності навчання не зможе стати розвиваючим. "Проблемний тип навчання, - пише автор, - не вирішує всіх освітніх і виховних завдань, тому він не може замінити собою всієї системи навчання, що включає різні типи, способи і форми організації навчально-виховного процесу. Але також і загальна система навчання не може бути справді розвиваючої без проблемного навчання, основою якого є система проблемних ситуацій "[3, с.77].

Згідно з теорією М.І. Махмутова, проблемне навчання представляє собою форму розвивального процесу, що об'єднує систематичну самостійну пошукову активність студентів із освоєнням наукових знань. Це передбачає систему методів, спрямованих на створення проблемних ситуацій, врахування мети та принципу проблемності. Взаємодія між викладанням та учінням орієнтована на розвиток пізнавальної самостійності студентів, зміцнення мотивації до навчання і розвитку їхніх розумових, включаючи творчі, здібностей у процесі освоєння наукових концепцій і методів діяльності, що визначається системою проблемних ситуацій.

Отже, проблемне навчання можна розглядати як послідовність проблемних ситуацій, які стимулюють самостійну діяльність студентів у вирішенні навчальних завдань.

У цілому, проблемне навчання визначається різнобічно як принцип, новий тип освітнього процесу і метод навчання, що спрямований на розвиток розумових здібностей студентів, їхньої самостійності та активності, а також творчого мислення.

Порівнюючи проблемне навчання з традиційним, можна визначити його переваги, такі як:

1.                    Навчає логічному, науковому та творчому мисленню.
2.                    Робить матеріал більш обґрунтованим та переконливим.
3.                    Зацікавлює студентів, сприяючи глибоким переживанням і впевненості в своїх здібностях.
4.                    Забезпечує міцність знань, отриманих у результаті самостійної діяльності студента.

Проблемне навчання безпосередньо пов’язане з дослідницькою діяльністю, тому потребує більше часу для розв’язання навчальних завдань. Учень опиняється в ситуації, подібній до тієї, у якій перебуває дослідник, що шукає розв’язання складної проблеми. Він аналізує, порівнює, висуває припущення та перевіряє їх. Саме наявність інтелектуальної невизначеності спонукає до глибокого осмислення матеріалу й сприяє формуванню міцних знань, умінь і навичок.

Водночас проблемне навчання має певні труднощі. Воно вимагає від учня активної розумової діяльності, уміння формулювати гіпотези, аргументувати власну позицію та самостійно шукати відповіді. Такий підхід потребує більше навчального часу порівняно з традиційним викладом матеріалу. Крім того, розроблення й упровадження технології проблемного навчання передбачає високий рівень професійної підготовки педагога, значні часові витрати на підготовку занять і ретельне методичне планування. Важливою умовою його ефективності є також достатній рівень сформованості в учнів самостійності та критичного мислення.

Ймовірно, саме ці чинники певною мірою стримують широке впровадження проблемного навчання в освітню практику. Однак, попри наявні складнощі, воно повністю відповідає запитам сучасної освіти, адже передбачає навчання через дослідження й дослідження через навчання. Такий підхід створює умови для формування творчої, активної особистості та реалізації провідного завдання сучасної педагогіки.

Список використаної літератури:

1.Карпушина М. Г. Методи та форми проблемного навчання  URL: http://www.confcontact.com/2016-alyans-nauk/karpushina.htm

2.Коваль Павло. Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій в загальноосвітній школі URL: https://phm.cuspu.edu.ua/nauka/konferentsii/fizyka-tekhnolohii-navchannia/80-2016/dydaktyka-pytannia-metodyky-navchannia-fizyky-ta-astronomii-v-serednii-ta-vyshchii-shkoli/573-problemne-navchannya-yak-skladova-suchasnykh-osvitnikh-tekhnolohiy-v-zahalnoosvitniy-shkoli.html

2. Мельничук А., Мирончук Н.М. Технологія проблемного навчання у вищому навчальному закладі URL: https://core.ac.uk/reader/42971250

3. Павленко В.В. Методи проблемного навчання / Нові технології навчання: наук.-пед. зб. // Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки. Київ, 2014. Вип.81 (спецвипуск). 84 с.

4. Савченко А.В. Педагогічна психологія URL https://stud.com.ua/88896/pedagogika/pedagogichna_psihologiya