Стаття "Участь спортсменів Харківщини в літніх Олімпійських іграх 1996 - 2016 років"

УЧАСТЬ СПОРТСМЕНІВ ХАРКІВЩИНИ В ЛІТНІХ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ

1996 – 2016 РОКІВ

У статті, на основі вивчення історії літніх Олімпійських ігор за часів незалежності України, розкриваються питання щодо участі спортсменів міста Харкова та Харківської області в літніх Олімпійських іграх 1996 – 2016 років та розвитку олімпійських видів спорту в регіоні.

Ключові слова: Олімпійські ігри, олімпійська збірна України, спортсмени, види спорту, досягнення.

Мета статті полягає у проведенні аналізу участі харківських спортсменів в літніх Олімпійських іграх 1996 – 2016 років, опису організаційних аспектів розвитку і підтримки державою літніх видів спорту та визначення шляхів вдосконалення олімпійського руху на Харківщині.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. У спортивних періодичних виданнях, довідниках, Інтернеті та інших джерелах інформації зібрано певний матеріал про спортсменів – олімпійців України. Але інформація про участь олімпійців Харківщини в зелених Олімпіадах не систематизована і носить епізодичний характер. Періодичність проведення Олімпійських ігор та зміни, які відбуваються у житті олімпійців у міжолімпійський період дають можливість продовжувати дослідження з визначеної тематики, вивчати і аналізувати виступи спортсменів на літніх Олімпіадах.

Цілі дослідження:

- скласти список спортсменів Харківщини, які брали участь в зелених Олімпіадах протягом останніх 20 років;

- висвітлити їх досягнення;

- визначити відсоток харків’ян у складі основних олімпійських команд;

- визначити фактори, які заважають спортсменам Харківщини частіше перемагати на літніх Олімпіадах;

- ознайомити учнів загальноосвітніх шкіл з досягненнями видатних олімпійців Харківщини;

- дати рекомендації щодо покращення становища у великому спорті Харківщини.

Викладання основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів.

24 серпня 1991 року почався новий етап в історії України – етап незалежності. Україну визнали у світі, з нею співпрацюють, залучають до вирішення глобальних проблем. Вона бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

Україну визнано і як спортивну державу. В історії українського спорту навіки залишиться «золото» Олега Кучеренка в олімпійській Барселоні, де вперше на міжнародних змаганнях пролунав гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля», «золотий» олімпійський дубль Лілії Подкопаєвої, перемога Катерини Серебрянської, обрамований у «золото» Атланти світовий рекорд Інесси Кравець, чотири «золоті» олімпійські медалі Яни Клочкової, несподівана, драматична перемога Ольги Харлан і її подруг в олімпійському турнірі шаблісток у Пекіні, стальний кулак Василя Ломаченка. І це лише незначна частка здобутків спортсменів України на міжнародній арені.

Захоплюючись досягненнями українських олімпійців, спало на думку проаналізувати участь спортсменів Харкова та Харківської області в самих масштабних змаганнях на планеті – Олімпійських іграх 1996 – 2016 років. Для цього була проведена плідна робота. За матеріалами Лабскіра В.М., Пояркова Ю.М, Зименка Є.О., Грота Ю.І., Олійника М.О., Заболотного В.В. та інших авторів були складені списки всіх спортсменів – учасників літніх Олімпіад. Їх - 1386 чоловік (незначна похибка може мати місце). По – друге, зі списку олімпійців були вилучені прізвища спортсменів Харківщини. Їх – 153. Це олімпійці, які народилися на Харківщині, навчалися у Школі олімпійського резерву чи Харківській академії фізичної культури, тренувалися у вказаному регіоні. З часом дехто із спортсменів покинув регіон, переїхавши до інших міст України і, навіть, за кордон, але вони все одно залишаються причетними до своєї малої Батьківщини.

З 1996 по 2016 рік українські спортсмени вибороли на літніх Олімпійських іграх 35 золоті медалі, 10 із яких здобули спортсмени Харкова і Харківської області. Щоправда, золота медаль Юрія Білонога (з 1987 по 1993 рік юнак навчався і тренувався у Харківському спортивному інтернаті під керівництвом тренера Юрія Михайловича Мінакова) у штовханні ядра згодом була відібрана МОК через дискваліфікацію. І все одно, це вагомий внесок в скарбничку Олімпійської збірної України.

На прикладі одної Олімпіади було проведено дослідження щодо кількісного показника участі спортсменів Харківщини в літніх Олімпійських іграх 2012 року. Для цього був використаний загальний протокол складу спортсменів – учасників ХХХ Олімпіади у Лондоні згідно даних Київського міського відділення НОК України. В ньому значилося 238 чоловік з 26 регіонів України. 19 із них - представники Харківщини. Проаналізувавши участь спортсменів з інших регіонів України в літніх Олімпіадах можна дійти висновку, що на загальному фоні Харківщина виглядає гідно, бо за кількістю учасників, що брали участь у ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні, вона посіла 4 місце після Києва, Донецької та Дніпропетровської областей. Зрозуміло, що кількість спортсменів з Харківщини у складі Олімпійської збірної бажає бути більшою. Але, якщо зважити на те, що з 19 олімпійців Харківщини (Рутенко Сергій – запасний), двоє вибороли одну золоту і одну бронзову медалі, вісім чоловік ввійшли в десятку найкращих спортсменів світу, то успіх харківських спортсменів є гідним внеском у командний залік збірної України.

У літніх Олімпійських іграх 1996 – 2016 років двічі брали участь харків’яни Світличний Олександр (1996, 2000 рр.) та Пригоров Олексій (2008, 2012 рр.) Тричі «стартували» Гончаров Валерій (2000, 2004, 2008 рр.), Клочкова Яна (2000, 2004, 2008 рр.), Червинський Ігор (2000, 2004, 2008 рр.), Погребняк Наталя (2008, 2012, 2016 рр.), Сидоренко Ксенія (2008, 2012, 2016 рр.) Чотири рази до складу олімпійської збірної України входили Рубан Віктор (2004, 2008, 2012, 2016 рр.), Юшко Дар’я (2004, 2008, 2012, 2016 рр.), тобто із 153 олімпійців Харківщини тільки семеро «стартували» більше трьох разів. Для абсолютної більшості спортсменів (74%) Олімпійські ігри були єдиним досягненням. Кожний п’ятий спортсмен зумів прийняти участь в Олімпійських іграх двічі. Можливість стартувати три і більше разів становить 4%. За орієнтовними оцінками харківські олімпійці входять до другої сотні міст світу за кількістю олімпійських нагород.

Щоб зрозуміти, в яких видах спорту олімпійці Харківщини досягли успіху, а в яких пасуть задніх, була проаналізована їх результативність в представлених видах спорту. Олімпійська збірна України брала участь у 21 виді спорту (з приблизно 46 олімпійських дисциплін), а харків’яни - у восьми дисциплінах таких як: спортивна та художня гімнастика, легка та важка атлетика, плавання, стрільба з луку, бокс, фехтування, стрибки у воду. Найбільшу кількість нагород олімпійці Харківщини вибороли у плаванні – 4 із 6 командних (завдяки успіхам Яни Клочкової), стрільбі з луку – 3 із чотирьох (завдяки Віктору Рубану), спортивній гімнастиці – 4 із 12 (завдяки Рустаму Шаріпову, Валерію Гончарову, Олександру Світличному). Не дуже вдало харків’яни виступають у змаганнях з легкої атлетики. З 19 командних медалей тільки дві у скарбничці харківських олімпійців. Кількість харківських спортсменів у цьому виді спорту значно більша, ніж у будь – якому іншому виді Олімпійської програми, але результатів, якими б можна було пишатися замало. Всього одна золота медаль Юрія Білонога у метанні диску на Олімпіаді в Афінах, і та через роки відібрана через дискваліфікацію спортсмена (вживання допігу).

У важкій атлетиці олімпійська збірна має вісім нагород і тільки одна належить харків’янам. У боксі із 15 нагород лише дві є здобутком олімпійців Харківщини. У фехтуванні із шести командних нагород тільки одна належить харків’янам.

У багатьох районах Харківської області не культивується спортивна та художня гімнастика, академічне веслування, фехтування тощо. Погано розвиваються такі види спорту як волейбол, баскетбол, гандбол. На Харківщині перевага надається футболу. В цей вид спорту вкладаються великі гроші, перекуповуються футболісти та тренери, проводяться змагання різного значення та масштабу, але пишатися поки що особливо нічим, не зважаючи навіть на те, що у Харкові проводилася фінальна частина Євро – 2012.

У Харківській області налічується 867 великих, середніх та малих річок і тимчасових водотоків, загальна довжина яких складає 6405 км, тобто є природні умови для розвитку таких видів спорту як веслування на байдарках та каное, вітрильний спорт, академічне веслування. Потрібна фінансова підтримка держави та мерії міста Харкова для відкриття спортивних секцій з цих видів спорту, підготовки висококваліфікованих тренерів і придбання сучасного спортивного обладнання, яке б відповідало міжнародним стандартам.

Коротка історична довідка про участь спортсменів Харківщини в літніх Олімпійських іграх 1996 – 2016 років та їх здобутки.

Дванадцять харків’ян брали участь у ХХVІ літніх Олімпійських іграх в Атланті. Золоту та бронзову медалі у «скарбничку» олімпійської збірної вніс Рустам Шаріпов (спортивна гімнастика) та Катерина Серебрянська (художня гімнастика). Катерина занесена до списку харків’ян тому, що у свій час вона навчалася у Харківському національному інституті фізичної культури, який закінчила у 1999 році. Ельбрус Тедеєв у змаганнях з вільної боротьби (62 кг) виборов бронзову медаль. (У 2005 році закінчив Харківську академію фізичного виховання і спорту).

                                                Рустам Шаріпов

                                 Катерина Серебрянська                    Ельбрус Тедеєв

Те, що Олімпійська збірна, до складу якої входили і харків’яни, виступила гідно має логічне пояснення. Україна вперше самостійною командою бере участь у наймасштабніших змаганнях - Олімпійських іграх. Мета зрозуміла: голосно заявити світові, що Україна – самостійна, суверенна, незалежна держава, спроможна проявити себе у будь – якій галузі і спорт не є виключенням. Зрозуміло, що від поведінки тренерів, спортсменів, їх культури мовлення і, звісно, від спортивних досягнень буде складатися думка в оточуючих про народ України, його культуру, традиції, моральні устої тощо. І кожен спортсмен розумів, що саме від нього буде залежати успіх нашої держави на світовій арені. Це психологічне і фізичне навантаження наші спортсмени витримали з честю.

На ХХVІІ Олімпіаді в Сіднеї (Австралія) до складу олімпійської збірної України ввійшло 27 харків’ян. Легендою Олімпіади стала харків’янка Яна Клочкова (навчалася в Харкові в училищі фізичної культури і спорту). Вона виборола дві золоті медалі на дистанціях 200 і 400 метрів комплексним плаванням. До того ж добавила срібло на дистанції 800 метрів вільним стилем. Крім неї харків’янин Валерій Гончаров виборов срібну медаль зі спортивної гімнастики, а Сергій Данильченко – бронзову медаль з боксу.

   Яна Клочкова                                                 Сергій Данильченко      Валерій Гончаров

На ХХVІІІ Олімпіаді в Афінах (Греція) до складу збірної України увійшли 30 харківських спортсменів. І знову святкувала успіх Яна Клочкова, яка виборола дві золоті медалі з плавання. Валерій Гончаров піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу пошани у змаганнях зі спортивної гімнастики (паралельні бруси), а Віктор Рубан і Олександр Сердюк у складі збірної команди здобули бронзові медалі за стрільбу з лука. «Золото» для команди харків’ян приніс Ельбрус Тедеєв у змаганнях з вільної боротьби.

Шкода, але Яна Клочкова, Валерій Гончаров та інші олімпійці після вдалих виступів на Олімпіадах покинули Харківщину, виїхали до інших міст України, де є краща база для тренувань та власного зростання.

                                            Віктор Рубан

У XXIX літніх Олімпійських іграх брали участь 35 харківських олімпійця: Рубан Віктор виборов золоту медаль у стрільбі з луку, Пригоров Олексій – бронзову медаль у стрибках у воду, Сердюк Олександр та Рубан Віктор посіли 4 місце в команді (стрільба з луку), Тібілов Георгій зайняв 5 місце з вільної боротьби, Хворост Максим був сьомим у фехтуванні.

                                                      Олексій Пригоров

У літніх Олімпійських іграх 2012 року 20 харківських спортсменів змагалися в 14 видах спорту. В скарбничку національної збірної принесли золоті медалі Олексій Торохтій і Яна Дементьєва (у складі команди четвірки парної), одну бронзову медаль – Олександр Гвоздик. Завдяки таким показникам Харківщина посіла третє місце в країні за кількістю медалей, завойованих на Олімпіаді.

                                              Яна Дементьєва           Олексій Торохтій        Олександр Гвоздик

У ХХХІ літніх Олімпійських іграх 2016 року (Ріо – де – Жанейро) брали участь 29 спортсменів Харківщини. В залік олімпійської збірної вони принесли дві медалі. Відзначилися Олена Вороніна, яка у складі команди, виборола срібну медаль у змаганнях з фехтування на шаблях і Богдан Бондаренко – бронзовий призер Олімпіади з легкої атлетики (стрибки у висоту). Богдан, за тиждень до почату Олімпіади захворів, довелося пройти курс антибіотиків. До змагань юнак підійшов не в кращій формі. І все ж йому вдалося вибороти бронзову медаль, подолавши планку на висоті 2,33см

Вище було зазначено, що до складу олімпійської збірної України ввійшло 29 спортсменів з Харківщини. У процентному співвідношенні це становить 14,1%, а здобуток олімпійців – 18,1%. Можна зробити висновок, що Харківщина підтримує своїх зірочок, але недостатньо. Слід починати не з великого спорту (занадто пізно), а зі зміцнення здоров’я маленьких українців. Буде здоровою нація – будуть результати і в спорті.

Без підтримки держави важко розвивати спорт у маленьких містах та селах. Але слід пам’ятати про те, що тут живуть, працюють, тренуються талановиті люди – тренери, спортсмени. У Куп’янську (автор цієї роботи вже близько 40 років мешкає саме тут) є видатні спортсмени – олімпійці, які починали свій спортивний шлях, своє зростання з тренування у спортивній школі. Це Наталя Погребняк і Лілія Кулик.

                                                Наталя Погребняк                       Дев’ятко Галина

Наталя Олегівна Погребняк народилася 19 лютого 1988 року в Харківській області (місто Куп’янськ). З дитинства відвідувала секцію легкої атлетики при Куп’янській ДЮСШ. Першим тренером Наталії стала заслужений тренер України Дев’ятко Галина Миколаївна, яка виховала сотні легкоатлетів, багато яких стали відомими в світі спорту. Серед них:

– майстри спорту, чемпіони України зі стрибків у висоту Марина Охрименко – Рудакова і Стороженко Роман. (До речі, Охрименко Марина навчалася у Подолянській школі, де уроки фізичної культури викладала Калашнікова К.М. Нині Марина Василівна працює тренером з легкої атлетики у рідній школі);

– майстер спорту у потрійному стрибку і стрибках у довжину, багаторазовий призер чемпіонатів України Дмитро Білоцерківський;

– неодноразова чемпіонка Європи, України і учасниця чемпіонату світу зі стрибків у довжину майстер спорту міжнародного класу Катерина Чернявська. І, звісно, Наталія Погребняк - багаторазова чемпіонка України, призер чемпіонатів Європи та світу, учасниця Олімпійських ігор в Лондоні, Пекіні та Ріо – де Жанейро.

Після закінчення школи Наталя навчалася в Харківській державній академії фізичної культури. На п’ятому курсі захищала дипломну роботу за темою «Дослідження змагальної діяльності висококваліфікованих бігунів – спринтерів в естафетному бігу 4х100 метрів». Тема роботи зрозуміла, адже все своє життя Наталя присвятила спринту.

Особистий рекорд Наталі Погребняк на 100 м становить 11,17 с. Він був установлений у травні 2011 року в Ялті. Найкращий результат на дистанції 200 метрів - 23,44 с. Це сталося в липні 2008 року, теж у Ялті. На жаль, доля не завжди допомагає дівчині. На Пекінській олімпіаді вона була четвертою в першому колі кваліфікації, однак завдяки часу 11,60 пробилася в друге коло, де з результатом 11,55 була восьмою.

Естафетна збірна України, в складі якої виступила Погребняк, не фінішувала на чемпіонаті світу 2007 року, а на Пекінській олімпіаді була дискваліфікована. На молодіжному чемпіонаті Європи збірна знову не завершила дистанцію. Однак, на чемпіонаті Європи 2010, що проходив у Барселоні, збірна виборола золоті медалі, показавши найкращий результат того року у світі, й установивши рекорд України.

25 липня 2013 року Наталя отримала державну нагороду – орден «За заслуги» ІІІ ступеня - за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

На даний момент тренером Наталі Погребняк є Марина Володимирівна Омельченко.

 

                                     Лілія Кулик

Кулик Лілія Володимирівна майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики, чемпіон Європи 2007 року серед молоді;

Кулик Лілія навчалася в Харківській школі Олімпійського резерву, потім – в Академії фізичної культури. Проявляла неабиякі успіхи та старання.

На чемпіонаті Європи з легкої атлетики у 2007 році Лілія Кулик перед шостою спробою у потрійному стрибку займала третє місце. В останній спробі дівчина показала результат 14 метрів 39 сантиметрів, що й принесло їх золоту медаль та звання чемпіонки Європи. Досягла такого успіху Лілія Кулик за допомогою свого тренера Курочки Алли Михайлівни.

Лілія – учасниця літніх Олімпійських ігор. На олімпіаді в Пекіні у змаганнях з потрійного стрибка вона показала 24 результат.

Висновки:

Досягнення України на великих міжнародних стартах мають локальний характер і залежать від таланту окремих спортсменів, ентузіазму тренерів і активності менеджерів. Ці досягнення не мають під собою міцного фундаменту: матеріальна база як не розвивалася, так і не розвивається, а та, що є поступову руйнується. Скорочується кількість дитячих спортивних шкіл, училищ фізичної культури (колишні школи – інтернати спортивного профілю). Школи вищої спортивної майстерності внаслідок багатьох причин працюють на дуже низькому рівні. Опорні пункти олімпійської підготовки припинили своє існування ще на початку 1990 – х років і на сьогодні не поновлюються, незважаючи на очевидну необхідність. Система державного управління олімпійською підготовкою, контролю за її якістю та раціональним використанням фінансових ресурсів вкрай недосконала внаслідок ряду причин, однією з яких є хронічна нестабільність країни.

Система підвищення кваліфікації фахівців спорту, особливо тренерського складу, до сьогодні не відновлена. Всі програмні та нормативні документи, які були прийняті останніми роками, не знаходять практичної реалізації, оскільки система їх організаційного, фінансового та кадрового забезпечення є неефективною. В Україні кількість навчальних закладів – інститутів фізичної культури, технікумів фізичної культури, факультетів фізичного виховання у вузах різко збільшилася за рахунок отримання ліцензій найрізноманітнішими непрофільними навчальними закладами, хоча для видачі таких ліцензій не було жодних підстав. У результаті Україна отримала дипломованих фахівців, які не мають реальної освіти, що негативно позначилося на роботі галузі і водночас знецінило популярний у колишні роки за кордоном диплом фахівця в галузі спорту.

Харківщина є частиною України і тому має ті ж проблеми у розвитку фізичної культури і спорту, що і країна в цілому. Щоб вийти із ситуації, що склалася у спорті, потрібно розробити концепцію, яка б вдосконалювала управління олімпійським рухом, сприяла розвитку матеріально - технічної бази, мала достатнє фінансування та створювала б умови для побудови комплексних центрів олімпійської підготовки, удосконалювала роботу в провідних вузах, розвивала спортивну науку і медицину, сприяла підвищенню кваліфікації тренерів та інших фахівців.

Крім того не слід забувати про оздоровлення спортсменів. Питання оздоровлення спортсменів є актуальним, бо професійний спорт перш за все – це високе навантаження і травми. Для досягнення високих спортивних результатів на Олімпіадах і інших змаганнях на Харківщині, як і на Україні в цілому, необхідні реабілітаційні центри, де спортсмени мали б можливість підлікувати хребет, суглоби після травмування.

Такий центр діяв у Криму, але ситуація в Україні змінилася і спортсмени тепер не мають можливості проходити реабілітацію саме там.

Не слід забувати про заохочення спортсменів. Відійшли в історію моменти, коли спортсмени задовольнялися грамотою чи медаллю. Потрібно заохочувати кращих спортсменів і матеріально. Після Лондонської Олімпіади харківські спортсмени, що вибороли призові місця, отримали від місцевої влади квартири, автомобілі та грошові винагороди.

Так, олімпійський чемпіон з важкої атлетики, заслужений майстер спорту України Олексій Торохтій отримав сертифікат на придбання автомобіля, який вручили йому керівники Харківської області. Бронзовий призер з боксу, заслужений майстер спорту України Олександр Гвоздик отримав сертифікат на придбання квартири. Але це поодинокі випадки. Бажано, щоб стимул гідно захищати честь Харківщини у змаганнях світового рівня, був в усіх спортсменів без виключення.

Що дало це дослідження:

1.Накопичення інформації про учасників Олімпійських ігор, що є актуальним педагогічним та історичним надбанням. Отримані матеріали мають виражений місцевий аспект.

2.Психологи виділяють мотиваційний та регуляційний психологічні компоненти, які визначають критерії вихованості моральних якостей олімпійців.

3.Абсолютна більшість спортсменів у 1996 – 2016 роках лише один раз досягала олімпійського рівня майстерності.

4.Протягом 1996 – 2016 років найбільш видатними харків’янами в Олімпійських іграх були Рустам Шаріпов, Яна Клочкова, Валерій Гончаров, Віктор Рубан, Олексій Пригоров, Олексій Торохтій, Олександр Гвоздик та інші спортсмени.

5.Щоб спортсмени Харківщини частіше піднімалися на п’єдестал пошани, потрібно переглянути всю систему фізичного виховання в Харківській області. Не слід знижувати нормативи з фізичної культури в загальноосвітніх школах, вилучати довготривалий біг – це не вирішить проблему здоров’я школярів. Тільки щоденні уроки фізичної культури, збільшення кількості гуртків спортивної спрямованості на безкоштовній основі, поповнення матеріально – технічної бази садочків, шкіл училищ, технікумів, коледжів та інститутів дасть можливість покращити здоров’я дітей, підлітків, молоді, бо саме вони спроможні досягти успіху в будь – яких справах і прославити Україну на весь світ.

Література

1. Азарченко П.М., Аксютін В.В., Бєлокопитова Ж.А. та ін., за заг. ред. Платонова В.Н. Енциклопедія олімпійського спорту України – К.: Олімп. література, 2005. – С. 13–154.

2. Булатова М.М Енциклопедія олімпійського спорту в запитаннях і відповідях. — К.: Олімпійська література, 2009. — 400 с.

3. Булатова М.М Енциклопедія олімпійського спорту в запитаннях і відповідях. Друге видання. — К.: Олімпійська література, 2011. — 400 с.: іл.

4. Волошин А.П. На олімпійській хвилі. – К.: «МП Леся», 2007. – 448 с.

5. Кулик В.В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення та становлення НОК України /В.В. Кулик. – К.: «МП Леся», 2008. – 308 с.

6. Платонов В.Н., Булатова М.М., Бубка С.М. та ін., під заг. ред. В.Н. Платонова – К.: Олімп. література, 2009. – Т. 1. – 736 с.

7. Протокол складу спортсменів – учасників ХХХ Олімпіади у Лондоні згідно даних Київського міського відділення НОК України.