Стаття "Учнівське самоврядування в школі та класі"

Учнівське самоврядування в школі та класі

  Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором.

      В основі системи самоврядування Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів – досвід не одного покоління учнів та багатьох років цілеспрямованої роботи педагогічного колективу. Наша система самоврядування спрямована насамперед на те, щоб задіяти до активної позашкільної роботи кожного учня. А результат роботи цієї системи – це багатогранна, всебічно розвинута особистість, яка без проблем може адаптуватися до складних умов сьогоднішнього суспільства.

      У школі створено діючу модель учнівського самоврядування, яка носить назву «ТЕМП»: Темпераментне, Енергійне, Молоде, Покоління, що поділяється на три ступені: клуб «Соняшники» ( учні 1 – 4 класів ), клуб «Веселчата» ( учні 5 – 7 класів ) та клуб «Старшокласник» ( учні 8 – 11 класів ).

      Вищим органом самоврядування є загальношкільні учнівські збори. Президент учнівського клубу має право скликати шкільну Раду міністрів та Парламент як на планові засідання, так і на позачергові збори, що проводяться за потребою, а також контролює діяльність міністрів. Структура учнівського самоврядування, яка склалася в Чаплинській спеціалізованій школі, поєднує в собі форми учнівської самоорганізації, котрі відповідають потребам творчого розвитку особистості, скерованої на загальнолюдські та національні цінності.

     Учнівське самоврядування в початковій школі є складовою частиною виховного процесу. З приходом до школи у житті дитини починається важливий етап. У неї в цей час з’являються нові друзі, нові обов’язки, виникають нові стосунки з дорослими. Дуже важливо, щоб з перших місяців шкільного життя першокласники почували себе членами єдиного колективу, виявляли увагу один до одного, навчилися спілкуватися, цікавитися успіхами друзів, знаходити спільні інтереси. Саме колективна – ігрова діяльність створює для цього сприятливі умови. Звідси й виходить, що робота з впровадження самоврядування розпочинається з учителя, з чіткого формулювання ним цілей і завдань самоврядування.

      На початковому етапі педагоги  детально й точно інструктують школярів, контролюють кожен крок їхньої практичної діяльності, вчасно підказують правильні рішення. На цьому етапі учні роблять все під керівництвом старших і під їх наглядом. Важливу роль при цьому відіграють вимоги вчителя. Ставлячи учням вимоги, слід насамперед дбати про те, щоб вони викликали в дітей позитивні емоції, активізували їхні власні можливості, виховували почуття впевненості в собі. У них передусім має виявлятися повага вчителя до особистості маленького школяра. У вимозі вчителя важливий не лише її зміст, а й форма. Результативність вимог учителя залежить не тільки від того, як їх зрозуміли учні, а й від того, як вони впливають на емоційну сферу дітей.                                                                                        Далі учні виконують окремі доручення більш самостійно. В основному це ті доручення, які вони виконували раніше. Педагоги  контролюють виконання окремих завдань дітьми, вказують їм на успіхи та недоліки в роботі. Недостатній контроль сприяє формуванню безвідповідальності.

      На наступному етапі безпосередній контроль з боку дорослих за виконанням учнями суспільних доручень знімається, але результати роботи обов’язково перевіряються й аналізуються в групі. Контроль може фігурувати у формі звіту учня на зборах колективу, засіданні його активу. Коли учні знають, що праця буде оцінена всім колективом, вони ведуть себе достойно, підходять до виконання завдань старанніше, об’єктивніше бачуть результати.

      У класі немає постійних керівників і підлеглих. Кожен вчиться бути організатором і виконавцем. Відбувається періодична зміна активу і виборних уповноважених осіб, яка дозволяє включити в активну діяльність усіх вихованців. Важливо, щоб не тільки кожен учень знав свої можливості, але й увесь колектив ( щоб доручення збігалися з можливостями вихованців).

      Навчання та виховання в початковій школі тісно пов’язані між собою і спрямовані на виховання всебічно розвинутої особистості, дитини-лідера, яка зможе досягнути неабияких вершин у сучасному суспільстві. Вдало організоване учнівське самоврядування згодом переходить в дитячу самостійність, яка в свою чергу змінюється повною самореалізацією.

      Нам, педагогам, слід діяти щодо учнівського самоврядування за формулою: «Радь! Пропонуй! Приймай! Показуй перспективи зростання! Зацікавлюй! Підтримуй! Розділяй! Довіряй! Але не «натискай»!» Бо , лише за таким принципом нам вдасться виховати справжню особистість, яка здатна приймати рішення і в руки якої ми можемо довірити наше майбутнє.

                                                      Література

1. Лизинский В.М. Практическое воспитание в школе. Часть 1, 2 / М.: Центр «Педагогический поиск», 2002г.
2. Развитие личности школьника в воспитательном пространстве: проблемы управления / Под ред. Селивановой Н.Л. / М.: «Педагогическое общество России», 2001г. /
3. Нечаев М.П. «Методика создания и развития системы школьного самоуправления» / «Методист» №4 / 2006г. /
4. «Планирование и организация воспитательной работы» / «Классный руководитель» №3 / 2003р. )
5. Дем’янюк Т.Д.  «Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому закладі»  ( с. «Антей», 2004р. )
6. Павлова Л.М. «Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів” ( с. «Антей», 2005р. )
7. Журнал «Шкільний світ» (№20/2003р., №12/ 2007р. )