Стаття "Українське козацтво: цікаві факти для дітей"

Українське козацтво: цікаві факти для дітей 

•      Слово «козак» означає вільна, озброєна людина.  Козаком міг стати будь-хто із бажаючих, якщо він: вільна і незалежна людина; сповідує православну віру; говорить українською мовою; пройшов семирічне військове навчання.
•      Жили козаки за Дніпровими порогами, тому їх і називали запорозькими, або запорожцями. Захищаючи свої домівки, козаки будували укріплення з січених дерев’яних колод – січі. Звідси і пішла назва Січ – табір козаків, огороджений січеними колодами.
•      Перша Січ була заснована у 1556 році за дніпровськими порогами на острові Хортиця. Її засновником був Дмитро Вишневецький, в народних думах і піснях згадується, як козак Байда (байда – безтурботна людина).
•      В січі всі рішення та питання стосовно життя, побуту та діяльності вирішувалися на загальних зборах-радах.  Правом голосу користувався кожен козак. Голосували козаки шапками. Скільки шапок злетить у повітря – стільки підтримки й отримувало питання.
•      Козаки носили оселедець і це був для них важливий атрибут. Носити його мав право тільки той козак, який пройшов усі випробування. Одним із найганебніших покарань у козаків було саме відрізання “оселедця”. Козаки вважали, що завдяки “оселедцю” вони можуть потрапити до раю. Вірили, що коли вони загинуть у бою, Бог витягне їх із пекла за чуба. А ще козаки казали: “Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну”.
•      Козаки жили в куренях, які плели з хмизу й укривали кінськими шкурами. Їх завжди залишали відкритими, щоб мандрівник чи просто перехожий міг зайти, поїсти і перепочити. Однак існувало суворе правило: з куреня нічого не можна було виносити, а порушників чекало покарання.
•      У мирний час козаки займалися військовим тренуванням, а також полюбляли культурний відпочинок. Улюбленими розвагами козаків були пісні і танці, гра на різних музичних інструментах і показові бої, в яких перемагали найвитриваліші, найспритніші та найсильніші. Також доволі багато справ в козаків було й по господарству, адже жінок на Січі не було взагалі. Однак, в зимівниках (козацьких поселеннях, де більшість козаків жили в мирний час) дозволялося проживати разом із сім’єю.
•      Бойове мистецтво козаків, гопак, було надзвичайно майстерним. Виконання більшості прийомів вимагало неабиякої вправності, якої навчав саме бойовий гопак. Рухи руками й ногами в танку (як на землі, так і в повітрі) – це уявні удари. А виконання пісні під час танцю тренувало дихання й витривалість воїна. Козаки танцювали в повному озброєнні, з шаблею в кожній руці, що значно ускладнювало виконання вправ. Спершу тренувалися на землі, а потім – на бочці (у русі), шліфуючи свої рухи до найточніших.
•      Улюбленими стравами запорожців були бринза – солений овечий сир і пастрома – в’ялене м’ясо. Їли козаки із одного казана. Його вважали однією зі святинь Січі. Якщо козаки були чимось не вдоволені, то бунт починався із того, що перевертали казан.

•      Існують легенди, що деякі козаки володіли надзвичайними вміннями. Про них говорили, що їх «шабля не рубає, куля не влучає, вороже око не бачить». Таких козаків називали характерниками.  Але насправді вони досконало володіли мистецтвом рукопашного бою, глибокою проникливістю, вмінням жити в гармонії з природними стихіями та живитися силою рідної землі. Одним із найбільш відомих козаків, про надзвичайні здібності якого говорять і досі, є Іван Сірко.
•      Запорозьке військо мало свої символи-відзнаки влади, або клейноди ( з німецької мови «коштовність», які під час виборів вручали козацькій старшині. Це корогва (бойовий прапор), бунчук (двометрова палиця з мідною кулею на верхівці, з-під якої звисали пасма кінського волосся та червоні стрічки), булава, печатка з гербом, пірнач (різновид булави), литаври. У походах клейноди перебували при війську, а в мирний час їх зберігали у військовій скарбниці. Головні козацькі клейноди зображено на гербі Запорізької області.
•      Найбільшу святиню козаків, корогву, шили з найдорожчих тканин (зазвичай малинового кольору) та оздоблювали вишивкою золотими та срібними нитками. Утрату прапора на полі бою козаки сприймали як поразку, тому ретельно його оберігали.  Ніс корогву попереду війська хорунжий.
•      Козаче військо складалось з піхоти, кінноти й артилерії. Найзагрозливішою силою запорожців була кіннота.
•      Під час степових походів запорожці розбивали табір. Його огороджували декількома рядами возів, скріплених ланцюгами. На озброєнні в козаків були гармати-гаубиці, гармати, самопали, пістолі, списи, шаблі, луки, стріли, клинки й кинджали. Військо запорізьке було озброєне найкращою зброєю тих часів, вони були неперевершеними стрільцями.

•      У морські походи козаки вирушали на великих човнах – чайках. В один човен поміщалось від 50 до 70 осіб. Козацький флот налічував до 300 чайок. Для морських походів обирали найхмарніші дні й найтемніші ночі.
•      Чайки можна сміливо назвати праобразом сучасних підводних човнів, адже вони були побудовані особливим чином, з використанням подвійного дна. Між двома днищами човна розміщували вантаж-баласт, завдяки якому судно занурювалося в воду, це давало можливість непомітно підпливти до недругів. Перед боєм же цей баласт викидався, а човен виринав на поверхню.. Це ставало справжнім шоком для ворогів, адже ніхто навіть не думав що човен з козаками може виринути з морських глибин. Задля досягнення такого ж ефекту несподіванки часто використовували й інший метод, а саме перевертали чайки догори дном. Козацькі чайки були і лишаються неперевершеними зразками суднобудування, ці човни були надзвичайно міцні, але в той же час легкі та маневрені.
•      Козаки завжди вирушали у похід тільки з правої ноги. Таким чином вони засвідчували, що йдуть на “правеє діло”.
•      Кожен воїн брав з собою якісь обереги у бій. Найпоширеніші серед них – хустка, вишитий рушник, хрест або жменька рідної землі – на випадок, якщо доведеться вмерти на чужині.