Стаття "Унікальні можливості для повноцінного виховання і навчання учнів"

Унікальні можливості для повноцінного

виховання і навчання учнів

     Оновлення цілей, змісту, методичного забезпечення початкової освіти відкриває перед учителями суттєво збагачені можливості для навчання, виховання і розвитку молодших школярів на засадах гуманної педагогіки.

    Глибинний зміст самої назви «початкова школа», «школа першого ступеня» зумовлює виняткову роль цієї ланки і особливу відповідальність педагогів за якість її результатів. Ми, вчителі початкової школи, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, протягом чотирьох років в умовах цілеспрямованого навчання і виховання забезпечуємо подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний , фізичний, морально-етичний, мовленнєвий, естетичний, соціальний, емоційно-вольовий розвиток.

     Особлива роль початкової школи в системі неперервної освіти зумовлена такими обставинами.

     По-перше, вік молодших школярів(6 – 10 років) обіймає два мікровікових періоди – учнів 1 – 2 класів і учнів 3 - 4 класів, які мають виразні вікові характеристики. Від шестирічного першокласника до випускника початкової школи велика відстань, яка об'єктивно змушує вчителя постійно обдумувати, як найповніше враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. Якщо у 6-річних першокласників домінує ще ігрова мотивація у навчанні, бо вони є близькими до дошкільників, то наприкінці початкової школи діти вже виявляють риси молодших підлітків. Проблема наступ­ності між початковою

ланкою школи та старшою групою дитячого садка завжди була акту­альною і належить до числа найважливіших.

    Одним із факторів, які забезпечують ефективність освіти, є неперервність і наступність у навчанні. Під наступністю ми розуміємо неперервність на

межах різних етапів або форм навчання (дитячий садок — школа, початкова школа – середня школа тощо).

Наступність між дошкільним вихованням і шкіль­ним навчанням дітей завжди була одною з найваж­ливіших педагогічних проблем. Поняття наступності включає емоційний та комунікативний змістовні компоненти:

• емоційний компонент сприяє урахуванню спе­цифіки емоційної сфери особистості дитини, забез­печенню емоційної комфортності, пріоритету позитивних емоцій, побудові процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;

• комунікативний компонент сприяє урахуванню особливостей спілкування дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, забезпеченню безпосереднього й контактного спілкування.

     Молодший шкільний вік, як ніякий інший етап шкільної освіти, багатий своїми ресурсами, які треба вчасно виявити, підтримати і розвинути. Основи багатьох психічних якостей школяра закладаються саме в цьому віці. Молодших школярів відрізняє сильна пластичність і вразливість психіки, їхня готовність сприймати і наслідувати, випробовувати себе, довіра до батьків, учителів, надзвичайна природна допитливість і емоційність. Усе це створює унікальні можливості для повноцінного виховання, навчання і розвитку дітей цього віку.

     По-друге, у початкових класах поступово із надр ігрової діяльності визріває і в основному формується новоутворення – навчальна діяльність, що є інструментальним засобом, яким дитина обов'язково повинна оволодіти саме у початкових класах. Зазначимо, що тільки у програмах початкової школи є спеціальний розділ «Формування загально навчальних умінь і

навичок», які мають бути сформовані у молодших школярів на міжпредметному рівні.

 Наше суспільство перебуває в постійному розвитку і через систему утворень висуває і реалізує все нові вимоги до людини, а, отже, і до якості освіти:

•                   до навчання, тобто до постійної самоосвіти, освоєння нових видів діяльності,
•                   до інтелектуально-фізичному розвитку: доступ до технологій можливий тільки інтелектуально розвиненим людям,
•                   до здатності мислити і діяти творчо.

     Ці якості ми розвиваємо, ввівши в школі інтегративні курси, інтегровані уроки, використовуємо комп'ютерні технології, бажання  навчити дітей  бачити світ цілим, а не роздробленим на шматочки маленьких відомостей і уявлень, які легко забуваються і не знаходять застосування в реальному навколишньої дійсності. Основний акцент припадає не стільки на засвоєння певних знань, скільки на розвиток  образного мислення. Інтегровані уроки також передбачають  розвиток творчої активності учнів. Це дозволяє нам використовувати зміст усіх навчальних предметів, залучати відомості з різних галузей науки, культури, мистецтва, звертаючись до явищ і подій навколишнього життя.

     Багато науковців формували протягом століття концепцію розвивального навчання. Ця концепція була покликана на пошук уже в молодшому шкільному віці шляхів розвитку повноцінного мислення, здатного ефективно розв'язувати різноманітні життєві завдання.

     Звертаємо увагу на три основні аспекти рівня розумового розвитку:

•                 здатність до навчання;
•                 набуті знання, навички і вміння;
•                 навички розумової праці.

     Здатність до навчання визначається швидкістю засвоєння, гнучкістю процесу мислення та зв’язком конкретних і абстрактних компонентів у

мисленні. Істотним показником швидкості засвоєння є не стільки швидкість запам'ятовування, скільки темп узагальнень.

     Другим аспектом рівня розумового розвитку учня є наявні у нього на певний момент знання, навички і вміння. Здатність до навчання являє собою потенційні можливості, а знання є змістовною базою для реалізації здібностей. Рівень знань визначається як програмовими, так і

позапрограмовими знаннями. У будь-якому класі учні відрізняються одне від одного саме рівнем знань.

     Третім аспектом рівня розумового розвитку є навички розумової праці. Ці навички найбільш наочно виявляються в самостійній роботі з навчальним матеріалом: під час сприйняття і обробки нового матеріалу, виділення з нього суттєвого, пов'язування нового матеріалу з попереднім, узагальнення і повторення, застосування нового матеріалу.

     По-третє, у початкових класах об'єктивно неприпустимим є педагогічний брак. Якщо вчитель молодших класів на достатньому рівні не володіє методикою, це відразу позначиться на успіхах дітей, особливо першокласників. Ніякі інноваційні зміни підручників, методик навчання і виховання, нові системи оцінювання невиправдані, якщо у 5-й клас прийде непідготовлений випускник початкової школи, який не навчився швидко писати, не уміє уважно слухати, зв’язно висловлюватись, розуміти прочитане, неорганізований тощо. В основній школі ще можна уявити, що учні, які мають незадовільну оцінку з якогось предмета, перейдуть до наступного класу, а в початкових класах така ситуація у ставленні педагогів до результатів навчання дітей вкрай негуманна, бо їм буде з кожним днем дедалі складніше і не комфортніше в школі. Тому ми шукаємо всіляких засобів, щоб «достукатися» до кожного учня і навчити всіх, бо без якісної початкової освіти подальші успіхи школяра стають досить сумнівними.

     «Особистість виховує особистість» - це азбука виховного процесу. Тому таку виняткову роль відіграє перший вчитель у навчанні і вихованні дитини –

молодшого школяра. Особистісні якості педагога надають процесу навчання ціннісно значущої  спрямованості і своєрідності впливу через індивідуальну культуру спілкування, поведінку, почуття тощо. 

  Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О.Амонашвілі наголошує, що, навчаючи і виховуючи, вчитель прилучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Але як це прилучення відбувається? Вчитель є

посередником між дитиною і цими поколіннями, і лише через нього діти пізнають дійсність.

     Щоб не стримувати природної активності дітей, задовольнити достатню фізичну рухливість , ми забезпечуємо у початковій школі поле «впорядкованої свободи», і при цьому  дитина виховується вільною, але з почуттям відповідальності і любові до рідної домівки, поваги до свого краю; зростає на засадах індивідуального підходу, але підготовленою до життя серед людей. Гіперопіка над вихованцями породжує їхню надмірну залежність від дорослих, формує безвільних, безініціативних людей. Натомість ми намагаємося спеціально вчити вихованців діяти у ситуаціях вибору, розрізняти погане і зле, замислюватися над наслідками своїх вчинків.

     Традиційними стали у нашій школі фізкультхвилинки під час проведення уроків, започатковано традицію веселих та музичних перерв, під час яких діти мають можливість потанцювати і пограти у рухливі ігри.  Проводяться тенісні турніри, ігри в шахи та шашки, ігри та розваги на свіжому повітрі.

     Передусім ми усвідомили, що в початковій школі формується не просто учень, який уміє читати і писати, а виховується мовна особистість з відповідними ціннісними орієнтирами, розвиненими комунікативними можливостями, мотивацією до самостійного читання. Ці якості увінчують наші зусилля, вдумливих батьків, бібліотекарів , які мотивують дітей до спілкування з найкращими дитячими книгами. Але в інформаційно-насиченому суспільстві досягти такої мети дуже складно. Це зумовлено насамперед можливістю задоволення природних пізнавальних інтересів дітей 8 - 10 років не через читання, яке вимагає неабияких зусиль, а через споглядання телевізора, комп'ютерні ігри, неформальне спілкування.

      Сьогодні діти тягнуться до комп'ютерних технологій, як свого часу старше покоління до книги, а середнє до кінематографа і телебачення. Це наслідок сьогодення: кожна доба має свої засоби самовираження. Проте не слід забувати, що ігнорування здобутків минулого щодо книжкової культури та історичних коренів є таким же небезпечним, як і міфологізація. Надзвичайно багата етнічна книжкова культура нашого народу дає підстави сподіватися на майбутній розвиток книжкової культури дитинства.

     По-четверте, у початковій школі складається сприятлива ситуація партнерства вчителя з батьками, які напрочуд уважні до його порад і потреб своїх синів і донечок. Як правило, батьки молодших учнів часто бувають у школі, прагнуть виконувати вимоги вчителів щодо організації життєдіяльності дітей, розібратися в їхніх індивідуальних особливостях. Ці обставини теж потрібно якнайповніше використати для педагогічного просвітництва батьків, виховання з них друзів школи. Це зумовлює особливу роль початкової школи, яку образну можна назвати коренем усієї шкільної освіти.   І чим він буде глибшим, міцнішим, тим більше передумов для успіхів дитини у подальшому шкільному житті.