Стаття в журнал "Традиційні та новітні технології краєзнавчої роботи у школі"

                                           Доценко Людмила Леонтіївна

                                    Комунальний заклад

«Харківська загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів № 63

                      Харківської міської ради Харківської області»

           вчитель історії, вчитель вищої категорії

Традиційні та новітні технології краєзнавчої роботи у школі.

Постановка наукової проблеми та її значення. Успішні результати шкільної краєзнавчої роботи великою мірою залежить саме від того, як учитель сам розуміє цю роботу і чи зможе він зацікавити нею своїх вихованців.

Різноманітна і неформальна краєзнавча діяльність може перетворити достатньо рутинний навчально-виховний процес на творчу потребу, зробити урок, похід чи екскурсію цікавими і привабливими.

 Мета статті – теоретично та емпірично розглянути проблеми використання історичної краєзнавчої роботи в школі

Основне завдання:

· Дослідити значення краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі;

· Визначити методичні основи краєзнавчої роботи в школі;

· Визначити і дослідити форми краєзнавчої роботи в школі та краєзнавчих досліджень учнів в поза навчальний час;

·Дослідити практику використання краєзнавчого матеріалу в загальноосвітній школі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

Проблеми краєзнавства мають комплексний міждисциплінарний характер, у розв’язанні яких важлива роль належить географії, історії, біології, етнографії та іншим наукам. Їх методи досліджень і застосовує краєзнавство.

Краєзнавче виховання в Україні велося ще за часів Київської Русі: підлітки залучались до ремесел і домашньої роботи, вивчали побут, культуру рідного краю, видовий склад та особливості місцевої флори і фауни.

У XVI-XVII ст. у братських школах південно-західної Русі широко пропагувались краєзнавчі ідеї.

Одне з чільних місць у краєзнавчо-педагогічній спадщині належить українській козацькій педагогіці, головна мета якої – формування козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі, з українською національною свідомістю, дійовим патріотизмом, високим рівнем духовності.

Інтенсивною розробкою питань з краєзнавства,  у 60-ті роки XIX століття займалися видатні педагоги К. Ушинський і Н. Вессель, які були авторами перших методичних посібників з предмета. Так К. Ушинський включив, наприклад, в  «Рідне слово» (1861 р.) вказівки що до «вивчення околиць».

«Вітчизнознавством» називав краєзнавство Н. Вессель і вбачав у ньому основу всієї освіти, вказуючи на те, що «весь курс навчання потрібно будувати на ґрунті використання місцевого конкретного матеріалу, тобто на основі краєзнавчого підходу, краєзнавчого принципу».[8, с. 37]

На території України краєзнавство поширилося в XIX столітті.

Краєзнавчі ідеї пропагувало Кирило-Мефодіївське товариство.  

 У публікаціях кирило-мефодіївців – В. Білозерського, М. Гулака, М. Костомарова, П. Куліша, О. Макаровича, йдеться про українське національне відродження і панславізм, побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, рівність усіх слов’янських народів та ін. Кирило-мефодіївці піклувались про розвиток народної освіти, поширювали ідеї краєзнавчого вивчення міст і сіл України тощо.[9, с. 47]

В 70-х роках XIX ст. у Києві засновано «Товариство Нестора Літописця», а в 1872-1878 роках була проведена етнографічно-статистична експедиція П. Чубинського, яка започаткувала систематичну краєзнавчу роботу на Україні.

Значну роль у розвитку краєзнавства відіграла організація «Руська трійця». Під час народознавчих мандрівок учасники «Руської трійці» вивчали ремесла і архітектуру, одяг і господарство, торгівлю і релігію, розшифровували рукописні книги та давні документи, вивчаючи за допомогою цього історію і розповідаючи про неї сучасникам. Складена членами «Руської трійці» програма-опитувальник,  була спробою вироблення наукової основи краєзнавчої роботи. Ця, перша,  програма з краєзнавства в Україні успішно використовувалась у роботі послідовників «Руської трійці»,  як програмний документ  в роботі вчителів краєзнавців.

Проблеми краєзнавчого вивчення особливостей конкретної територій вивчали і гуртки товариства « Просвіта», які створювалися в Україні в 1905-1907 роках.

Завдяки комплексній системі навчання краєзнавство в УРСР успішно розвивалося в 20-30 роках XX століття. У 1918-1922 роках цей предмет називався «Вивчення рідного краю», а з 1922 року в педагогічних інститутах були введені спеціальні курси – «Краєзнавство», «Основи краєзнавства», «Методика краєзнавства».[9, с. 75-76]

Найінтенсивніше велася краєзнавча роботи в 1960-1980 роках на всій територій Радянського Союзу. Краєзнавчо-туристичні експедиції учнів досліджували територію за такими напрямами: по місцях бойової слави, географічний, історичний, екологічний тощо.

Педагогічна доцільність краєзнавства і краєзнавчої роботи в школі осмислювалась у творчості багатьох видатних педагогів України. Науковий доробок К.Д.Ушинського, С.Ф. Русової, Г.Г.Ващенка та інших педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття у цій сфері достатньо відомий. Ретроспективний аналіз ролі і місця краєзнавчої роботи у системі освіти і педагогічної думки 20-30-х років ХХ ст. подають Т.О.Самоплавська [14] та Л.Л.Бабенко[1].  Їм належать концептуальні висновки про розгортання практичної діяльність з краєзнавства у загальноосвітній школі того часу і відображення цього процесу у педагогічній думці.

Торкаються цієї проблеми В. Бугрій [3], Н. Рудницька[19], С.Оришко[16], які розглядають становлення і розвиток системи краєзнавчої роботи у школах північно-східної України, на Волині та інших регіонах країни з початку ХХ ст. та в період 20-30-х років ХХ ст.                                                                      У 50-80-х роках спостерігаємо напрацювання з методики окремих напрямів краєзнавчих досліджень в умовах школи. Систему вивчення населення, його матеріальної і духовної культури пропонує С.С.Мохначук [13], а методику розселення, оцінку якості забезпечення трудовими ресурсами – О.В. Гринчук [6].

З проголошенням Україною незалежності у 1991 році впали ідеологічні засади тоталітарної держави, школа і педагогічна думка повернулися до національних засад побудови навчально-виховного процесу, з новими структурою і змістом. На початку 90-х років рекомендовані Міністерством освіти України напрями національного виховання націлювали освітні заклади на цілеспрямовану роботу по залученню школярів до краєзнавчої діяльності в межах руху учнівської молоді за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу України «Моя земля – земля моїх батьків».

У науковому вимірі це поступово характеризується осмисленням і розкриттям проблем національного виховання та національної освіти.

Звідси зростає увага до осмислення ролі краєзнавства у формуванні національно свідомої особистості на основі гуманізації, демократизації і єдності ціннісних орієнтацій. У цьому контексті на початку 90-х років О. В. Столяренко [20] дослідила процес виховання гуманності на основі вивчення народознавства, а

В.Г.Шульженко [23] обґрунтувала шляхи виховання духовності учнів на основі літературного краєзнавства. Аналізуючи екологічні аспекти експедиційної діяльності школярів у процесі вивчення рідного краю, Г.П. Пустовіт [18] доводить, що осмислення природи з позиції її реального сприйняття активізує більш глибоке усвідомлення єдності людини і природи не тільки у фізичному, а й духовному вимірі і відповідно має незаперечний гуманізуючий ефект. В центрі уваги дослідників постають проблеми формування національної свідомості, патріотичного виховання (Т.Є.Бондаренко [2], Г.М.Гуменюк [4], О.П.Кошолап [10]), формування соціальної активності учнів (Л.В.Петько [17]) та інше.

Оригінальними є сучасні дослідження щодо педагогічних умов підготовки вчителів до краєзнавчої роботи у школі (В.В.Обозний [15] і Т.М.Міщенко [12]), методики використання літературного краєзнавства у підвищенні кваліфікації вчителів (А.В.Лисенко [11]), підготовка майбутнього педагога до експедиційної роботи (В.А. Денисенко [5]) тощо.

Організовуючи краєзнавчу роботу, вчитель повинен виходити із специфіки свого регіону. Не кожен учитель історії підготовлений теоретично і практично до організації цієї пошукової, дослідницької роботи, не кожен володіє знаннями з організації музеїв. У такому випадку варто обмежитися роботою з охорони пам'яток історії та культури, які є в будь-якому куточку нашої неосяжної Батьківщини.

Коли йде мова про краєзнавство в школі, слід розрізняти рівні пізнавальної краєзнавчої роботи учнів. Умовно можна говорити про три рівня.                                                                                                                                                                         На першому рівні відбувається отримання учнями «готових» знань про край зі слів учителя, з навчальних посібників і повідомлень засобів масової інформації. На другому рівні - це вже самостійне придбання знань, що забезпечує умови для більш активної пізнавальної роботи учнів. Джерелами таких знань можуть бути, окрім навчальних посібників науково-популярна література, публікації у місцевій та центральній періодичної преси, матеріали шкільних та державних музеїв, ресурси Інтернету.                                                          

Третій рівень - вивчення школярами історії рідного краю в ході поглибленого дослідницького пошуку, представляє науковий інтерес.

Перший з цих рівнів є головним, часом єдиним в початкових класах. Для основної школи характерні перший і другий рівні. У старших класах 9-річної школи і в середній школі  зростає питома вага краєзнавчої роботи, характерною для третього рівня. У ній, як правило, беруть участь школярі, особливо захоплені історією, які глибоко цікавляться рідним краєм.

«Поле» краєзнавства значно розширилося за останнє десятиліття. Вивчаються різні сторони життя краю в їх єдності. Одним з ключових напрямків досліджень та навчальних занять стає вивчення конкретних людських доль, в першу чергу близьких людей - членів сім'ї, земляків, вивчення повсякденного життя з його живими подробицями. Ширше стали використовуватися архівні документи, у тому числі колишніх закритих фондів, матеріали «спецхранів» музеїв і бібліотек. У краєзнавців з'явилася можливість слухати і записувати спогади і розповіді тих, хто багато років змушений був мовчати .                                                                                                                 Сьогодні саме завдяки краєзнавству учень має можливість глибше усвідомити положення: історія - це історія людей; коріння людини - в історії і традиціях своєї родини, свого народу, в минулому рідного краю і країни.                             Краєзнавство сприяє вирішенню завдань соціальної адаптації вихованців школи, формуванню у них готовності жити і працювати у рідному селі, районі, краї, брати участь у їх розвитку, соціально-економічному і культурному оновленні. Це одна з актуальних соціально-педагогічних завдань нашого часу.                                                                                                                 В даний час значного поширення в школі отримали факультативи та гуртки з краєзнавства. У них займаються учні, які виявляють глибокий інтерес до історії краю.  Факультатив з краєзнавства вдало поєднує в собі  кращі форми, методи, прийоми як позакласної, так і урочної системи роботи з учнями.                                                                                                                                                           Проведення факультативних занять з краєзнавства вимагає від вчителя:
· Вивчення методологічних основ шкільного історичного краєзнавства;
· Ознайомлення з джерелами з історії краю, історіографією та бібліографією опублікованих робіт;
· Безпосередньої участі у вивченні історії краю та залучення учнів до пошуково-дослідницької діяльності.                                                                                                   Для того щоб факультативний курс був цікавий, вибирають проблеми з історії краю. Ці проблеми мають у своєму розпорядженні достатню джерельну  базу, що сприяє поглибленому вивченню історії [6, С. 178].               Крім факультативів є маса форм позакласної краєзнавчої роботи. Вона підрозділяється на масові, групові, індивідуальні. Масові форми краєзнавчої роботи - вечори, олімпіади, вікторини, конференції, клуби, створення шкільних краєзнавчих куточків, музеїв, зустрічі з учасниками історичних подій. Групові форми позакласної роботи з краєзнавства - гуртки, товариства, екскурсії, походи, експедиції, випуск газет, журналів. Індивідуальні форми роботи з краєзнавства припускають читання літератури з місцевої історії, роботу з документами.

Форми позакласної роботи знаходяться в тісному взаємозв'язку. З масової роботи випливає, виростає гурткова робота. Результати занять у гуртку часто виносять на загальношкільні вечори, конференції. Індивідуальна робота є необхідним елементом як масових, так і групових форм. «Гурток є та ланка, за яке потрібно вчепитися для того, щоб витягнути весь ланцюг різноманітних форм позакласної роботи ...» [3, С. 27].                                                         Зараз в школах популярні краєзнавчі гуртки двох видів:                                                                          1) охоплюють весь комплекс краєзнавчого матеріалу;
2) тематичні предметні гуртки.         Робота історико-краєзнавчих гуртків здійснюється у двох напрямках: теоретичному (лекції, бесіди) і практичному (екскурсії, походи). У програмі роботи гуртка важливо виділити два моменти: єдність історії краю, його частин з історією країни в цілому та особливості історичного розвитку краю.
 Робота гуртків закінчується підсумковим заняттям. Воно може бути проведено у формі вечора або конференції.

Основним методом роботи гуртка є самостійність учнів. Кожен член гуртка з урахуванням індивідуальних інтересів вибирає тему і самостійно над нею працює. У результаті роботи гуртка кожен з його членів оволодіває вміннями і навичками самостійної дослідницької діяльності .                                                            Таким чином, в процесі роботи гуртка накопичується багатий і цікавий матеріал у вигляді альбомів, доповідей, рефератів, фотоматеріалів, а також розробки вечорів, конференцій і т.д.                                                                                     Всі ці матеріали можна і потрібно зосередити в шкільних музеях та використовувати у навчально-виховній роботі.                                                                                     Історико-краєзнавчі гуртки по мірі їх розвитку і збільшення нерідко переростають у шкільні учнівські товариства, а потім в клуби. Товариство  та клуб є вищою формою позакласної краєзнавчої роботи в школі. Часто вони мають свій девіз, статут. Клуби організовуються в тих школах, де краєзнавством займаються вчителі різних предметів, а його зміст носить комплексний характер.
Члени клубу беруть участь в археологічних експедиціях, глибше пізнають історію краю і розширюють науковий кругозір.  Усередині клубу проводяться різні види роботи: вікторини, олімпіади, експедиції, конференції.                                                                                                                               Факультативи, клуби, гуртки розширюють кругозір, світогляд школярів, допомагають педагогам у виховній роботі, залишають багатющі фонди професійним історикам-краєзнавцям [5, C. 197].                                                                       Шкільний музей є однією з форм роботи з розвитку творчої самодіяльності і активності учнів у процесі збору, дослідження, обробки, оформлення і пропаганди матеріалів-джерел з історії природи і суспільства, що мають виховну і науково-пізнавальну цінність. Шкільний музей покликаний сприяти формуванню в учнів громадянськості і гуманізму, патріотизму. Розширенню кругозору та вихованню пізнавальних інтересів і здібностей, сприяти розвитку активності учнів, оволодіння ними пошуковими, практичними навичками дослідницької роботи, служити цілям вдосконалення навчально-виховного процесу.

Висновок             Сучасний етап духовного розвитку суспільства характеризується величезним зростанням інтересу до історії, до героїчного минулого нашої країни. Він є одним із проявів всебічного розвитку особистості в розвинутій  демократичній  державі.                                         

Історичне краєзнавство -  перспективна галузь знань. Це визначається, насамперед, багатогранністю, творчим, дослідницьким характером краєзнавства, його доступністю для людей різних спеціальностей, соціальних і вікових груп.                             Шкільне краєзнавство переживає зараз період підйому, міцніє, удосконалює свої форми і методи роботи. Розвиток і життєздатність шкільного історичного краєзнавства визначається його важливою роллю у навчально-виховному процесі.
Перш за все, необхідно пам'ятати про значення краєзнавства у справі виховання патріотизму та громадянськості. Любов до Батьківщини завжди конкретна: це любов до свого дому, міста, села, рідного краю. А для того щоб полюбити свій край, необхідно знати його історію.                                                                                     Джерелом для шкільного історичного краєзнавства можуть служити всі відомі науці  види історичних джерел. Робота з ними відрізняється значною своєрідністю, як за своєї кінцевої мети, так і за методами.                                                         Робота вчителя - краєзнавця більш багатопланова, ніж суто наукове дослідження. Учитель повинен постійно мати на увазі три аспекти вивчення матеріалу - загальнонауковий, краєзнавчий та навчально-виховний.                                           За допомогою роботи шкільних музеїв, факультативів, гуртків історичного краєзнавства здійснюється навчально-виховна діяльність школи, створюється широка можливість для різноманітних форм і методів роботи з учнями, а так само для самостійної науково-пошукової діяльності школярів.               Головне завдання вчителя історії - зацікавити школярів процесом історичного пізнання.

 Історико-краєзнавча робота може і повинна увійти в життя кожної школи. Її творчий характер послужить вихованню активних молодих громадян України.

Література

1.              Бабенко Л. Л. Школа і краєзнавство в Україні в 20-х на початку 30-х років / Л. Л. Бабенко // Історичне краєзнавство і культура. – Харків-Київ : Рідний край, 1997. – С.81-85
2.              Бондаренко Т. Є. Формування національної свідомості старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі краєзнавчої роботи : автореф. дис…. канд. пед. наук / Т. Є. Бондаренко. – К., 2008. – 20 с.
3.              Бугрій В. С. Становлення і розвиток системи краєзнавчої роботи в школах північно-східної України (20-30-ті рр. ХХ ст.) : автореф. дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / В. С. Бугрій. – Житомир, 2006. – 20 с.
4.              Гуменюк Г. М. Формування національної свідомості в учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи : дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Г. М. Гуменюк. – Івано-Франківськ, 2000. – 210 с. - бібл.171-172.
5.              Денисенко В. А. Підготовка майбутнього філолога до проведення експедиційної роботи з учнями загальноосвітніх закладів : автореф. дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / В. А. Денисенко. – Умань, 2003. – 21 с.
6.              Загородній В. В. Вивчення системи розселення на заняттях краєзнавчого гуртка / Загородній В. В., Гринчук О. В. // Методика викладання географії. – 1983. – Вип.11. – С.89-95.
7.              Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Гербик, О.І. Лугова та ін.; відп. ред. П.Т. Тронько. - К.: Наукова думка, 1989.
8.              Костриця М. Витоки українського краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. - 2000. - №2.      
9.              Костриця М. З історії становлення шкільного географічного краєзнавства в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2001. - № 7.
10.         Кошолап О. Ф. Громадянське виховання старшокласників у процесі історико-краєзнавчої діяльності : дис. канд. пед. наук / О. Ф. Кошолап. – Вінниця, 2005. – 189 с.
11.         Лисенко А. В. Методика використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів словесників : автореф. дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / А. В. Лисенко. – К., 2002. – 18 с.
12.         Міщенко Т. М. Педагогічні основи підготовки майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи в сільській школі : автореф. дис…. канд. пед. наук / Т. М. Міщенко. – Тернопіль, 2001. – 20 с.
13.         Мохначук С. С. Вивчення географії населення області (на прикладі Волинської) / С. С. Мохначук // Методика викладання географії. – К., 1967. – Вип.2. – С.51-64.
14.         Нариси з історії українського шкільництва (1905-1933) : навч. посіб. / О. В. Сухомлинська, Т. В. Самоплавська ; за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Заповіт, 1996. – 304 с.
15.         21. Обозний В. В. Краєзнавча освіта в системі професійної підготовки вчителя : автореф. дис…. доктора пед. наук : спец. 13.00.04 / В. В. Обозний. – К., 2002. – 40 с.
16.         Оришко С. Туристсько-краєзнавча діяльність у практиці світової і вітчизняної освіти і педагогічній науці / С. Оришко // Вісник Прикарпатського університету. – Івано-Франківськ, 2008. – Вип. ХІХ-ХХ. – С.313-320. – (Серія :Педагогіка).
17.         Петько Л. В. Стимулювання соціально-комунікативної активності підлітків у процесі туристично-краєзнавчої діяльності : автореф. дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Л. В. Петько. – К., 2007. – 20 с.
18.          Пустовіт Г. П. Дослідницька робота з екології в позашкільних установах і школах : метод. посіб. / Г. П.Пустовіт. – К., 1996. – 126 с.
19.          Рудницька Н. Ю. Становлення та розвиток шкільного краєзнавства на Волині (1917- 1932) : автореф. дис.... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / Н. Ю. Рудницька. – К., 2000. – 22 с.
20.         Столяренко О. В. Виховання гуманності у підлітків у позакласній роботі з народознавства : дис…. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / О. В. Столяренко. – К., 1994. – 285 с.
21.         Соловей М. В. Краєзнавчо-пошукова робота учнів у загальноосвітніх школах України (1950-2000рр.) : автореф. дис.... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / М. В. Соловей. – К., 2000. – 20 с.
22.         Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття. (Досвід, проблеми, перспективи). – К., 2000. –  113с.
23.         Шульженко В. Г. Формування духовних потреб підлітків на літературно-краєзнавчому матеріалі : дис…канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / В.Г.Шульженко. – К., 1994. – 245 с.