Стаття "Види стилів діяльності вчителя"

Види стилів діяльності вчителя

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка IV курсу, Мелітопольського Державного Педагогічного Університету імені Б. Хмельницького

Найбільш характерні такі чотири стилі:

1. Емоційно-імпровізаційний.

Орієнтуючись переважно на процес навчання, вчитель недостатньо адекватно стосовно кінцевих результатів планує свою роботу; для уроку він відбирає найцікавіший матеріал, менш цікавий, хоч і важливий, часто залишає для самостійної роботи учнів. Орієнтується переважно на сильних учнів; недостатньо представлені закріплення та повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Діяльність вчителя характеризується інтуїтивністю, підвищеною чутливістю залежно від ситуації на уроці, особистісною тривожністю, гнучкістю та імпульсивністю. По відношенню до учнів вчитель чуйний і проникливий.

2. Емоційно-методичний.

Орієнтуючись як у результат, і процес навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, не пропускаючи закріплення, повторення і контроль знань учнів. Діяльність вчителя є високо оперативною, але переважає інтуїтивність над рефлексивністю. Педагог намагатиметься активізувати учнів не зовнішньою розважальністю, а особливостями самого предмета. Він підвищено чутливий до зміни ситуації під час уроці, особистісно тривожний, але й проникливий стосовно учням.

3. Розмірково-імпровізаційний.

Для вчителя характерні орієнтація на процес та результати навчання, адекватне планування, оперативність, поєднання інтуїтивності та рефлексивності. Вчитель відрізняється меншою винахідливістю у варіюванні методів навчання, не завжди дотримується високого темпу проведення уроку, який завжди використовує колективні обговорення, носам педагог менше говорить, особливо під час опитування, воліючи впливати на учнів непрямим шляхом, даючи можливість відповідальним детально оформити відповідь. Вчителі цього стилю менш чутливі до змін ситуації на уроці, вони не мають демонстрації самолюбування, характерні обережність, традиційність.

4. Розмірково-методичний.

Орієнтуючись переважно на результати навчання та адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель виявляє консервативність у використанні засобів та способів педагогічної діяльності. Висока методичність поєднується з малим стандартним набором методів навчання, віддає перевагу репродуктивному способу дiяльності учнiв, рідко використовує колективні обговорення. Вчитель цього стилю відрізняється рефлексивнiстю до змін ситуацій під час уроку, обережністю у діях.

Індивідуальний стиль діяльності вчителя може бути охарактеризовано так:

• змістовні характеристики:
• переважна орієнтація вчителя: а) на навчання; б) на процес та результати навчання; в) результати навчання.
• адекватність – адекватність планування навчально-виховного процесу.
• оперативність - консервативність у використанні засобів та способів педагогічної діяльності.
• рефлексивність – інтуїтивність.
• динамічні характеристики:
• гнучкість – традиційність;
• iмпульсивність – обережність;
• стiйкiсть - нестійкість по відношенню до ситуації, що змінюється;
• стабільно емоційно-позитивне ставлення – нестійке емоційне ставлення до учнів;
• наявність особистісної тривожності – відсутність особистісної тривожності;
• у несприятливій ситуації спрямованість рефлексії він – спрямованість обставини – спрямованість іншим.
• результативні характеристики:
• однорідність - неоднорідність рівня знань учнів;
• стабільність - нестійкість у учнів навичок вчення;
• високий – середній – низький рівень інтересу до предмета, що вивчається.

У діяльності вчителя виділяють також і стилі керівництва, які впливають на ефективність його педагогічної роботи.

Стиль керівництва педагогічним процесом накладає відбиток всю систему взаємовідносин вчителя з учнями. Виділяють п'ять, що найбільше зустрічаються, стилів керівництва учнями.

1)При автократичному (самовладному) стилі вчитель здійснює одноосібне керівництво колективом без опори на актив. Не дозволяє висловлювати свої погляди, зауваження.

2)Авторитарному (владному) стилю властиві основні риси автократичного, але при цьому учні висловлюють свою думку, рішення. Однак рішення приймає завжди сам педагог відповідно до своїх установок.

3)При демократичному стилі керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів. Вчитель виявляє певну толерантність до критичних зауважень учнів, прагнути зрозуміти їх, вникнути у їхні особисті стосунки та проблеми.

4.При ігноруючому стилі керівництва вчитель прагнути якнайменше втручатися у життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними.

5.Непослідовний стиль характеризується тим, що вчитель здійснює будь-який із описаних вище стилів, що веде до дезорієнтації та ситуативності системи взаємин.

За результативністю кожен учитель може бути віднесений до одного з наступних рівнів, при цьому кожен наступний рівень включає всі попередні:

• репродуктивний рівень: вчитель може й уміє розповідати іншим те, що знає сам;
• адаптивний рівень: вчитель вміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;
• локально-моделюючий рівень: вчитель володіє стратегіями навчання знаннями, вміннями та навичками за окремими розділами курсу, вміє формулювати педагогічну мету, передбачати шуканий результат та створювати систему та послідовність включення учнів до навчально-пізнавальної діяльності;
• системно-моделюючий рівень: вчитель володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок учнів зі свого предмета загалом;

Системно-моделюючий діяльність та поведінка рівень: вчитель володіє стратегіями перетворення свого предмета на засіб формування особистості учнів, їх потреб у самовихованні, самоосвіті та саморозвитку.

Вчителі, які перебувають у перших двох рівнях, немає спеціальних педагогічних здібностей. Лише при переході на третій рівень у вчителя виявляються педагогічні здібності тим більше, що вищий його рівень.