Стаття "Специфіка діяльності вчителя музики"

Специфіка діяльності вчителя музики.

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка IV курсу, Мелітопольського Державного Педагогічного Університету імені Б. Хмельницького

Урок музики – урок мистецтва. Це означає, що музика визначає те, що відбувається на заняттях: характер спілкування вчителя з учнями, методи, прийоми донесення музичного матеріалу, логіку організації заняття. Адже й ґрунтується урок в опорі на закономірності самої музики. У ньому обов'язково є своя кульмінація, підхід до неї, висновок. І драматургія уроку може бути аналогічною до музичних форм. Тобто, загалом урок за змістом і формою повинен бути хіба що витвір мистецтва.

 На уроках має звучати музика, що сприяє розвитку учнів здорових музичних потреб та високого смаку. На уроці музики, як ніде, тісно співпрацюють почуття та думки, досягається єдність творчих устремлінь вчителя та учнів. Свободa у судженнях та відповідях, творчa aктивність та ініціатива учнів, задоволеність від спільних занять виникaють саме завдяки музиці.

Задум уроку покликаний враховувати сучасний стан культурної обстановці в суспільстві, сьогоднішнє сприйняття життя учнів, бо те, що сьогодні здається нецікавим учителю музикантові, майже напевно буде неактуальним і для учнів.

Творчий задум вчителя реалізується, передусім, у виборі методичних прийомів вивчення твору, освоєння пісні, становлення музичних потреб учнів, здібностей. У процесі підготовки уроку вимальовуються та інші його компоненти: повторення засвоєного на попередніх заняттях, закріплення твору у свідомості учнів, характер можливого домашнього завдання. У цей час відбувається підбір співочих вправ до конкретного хорового твору, пошук музичного матеріалу, на прикладі якого може бути передбачена можливість почути твір у різних інтерпретаціях, постановка проблемних завдань.

Музично-педагогічна діяльність поєднує у собі «педагогічну, хормейстерську, музикознавчу, музично-виконавчу, дослідницьку роботу, засновану на вмінні самостійно узагальнювати та систематизувати отримані знання». Творча дiяльнiсть вчителя передбачає і педагогічну імпровізацію, яка обумовлюється його здатністю швидко та правильно оцінювати ситуацію та поведінку учнів та оперативно знаходити рішення. Величезне значення при цьому має рівень загальної культури вчителя, його психолого-педагогічна грамотність та наукова ерудиція.

Останніми роками активізувалося вирішення проблеми вдосконалення підготовки вчителя музики. У тому числі художнє мислення сприймається як категорія, що характеризує діяльність творця художніх цінностей, творів мистецтва (композитора, художника тощо.). Будучи пізнавальним процесом, художнє мислення виступає необхідною передумовою будь-якої іншої психічної діяльності музиканта, оскiльки це психiчна дiяльність є його згорнутий і перероблений результат (Я.А.Пономарьов). Воно передбачає такі форми інтелектуальної діяльності (процеси художнього сприйняття, осмислення, оцінки тощо.), куди музикант має спиратися у вирішенні нових складних завдань. Сказане повною мірою стосується вчителя музики, діяльність якого, будучи творчою, в якомусь сенсі схожа на діяльність композитора чи художника. Саме мистецьке мислення стимулює подальше зростання творчого потенціалу особистості вчителя музики; в силу поєднання інтелектуального та чуттєвого почав воно є основою для формування системи професійних якостей (сприйняття, пам'ять, мовлення, комунікабельність, емоційність тощо) майбутнього педагога.

Формуванню професійно значущих якостей і якостей вчителя музики сприяють у тому чи іншою мірою заняття різними музичними дисциплінами. Їхня структура, відображена у навчальних планах та відповідній документації музичних навчальних закладів, ізоморфно відображає різні види діяльності вчителя музики, сприяє формуванню комплексу необхідних: йому знань, умінь та навичок. При цьому важливе місце належить дисциплінам диригентсько-хорового циклу, які мають усі підстави розглядатися як релевантні по відношенню до професії вчителя-музиканта. Активно формуючи художньо-образне мислення індивідуума, його емоційно-вольову сферу, артистизм та музично-слухові здібності, робота з хором сприяє одночасно набуттю досвіду спілкування майбутнього вчителя з колективами учнів, вчить тому, як керувати цими колективами, впливати на них, розуміти їх психологію і логіку дій чого можуть дати з очевидних причин заняття у класах індивідуального навчання музиці, як-от клас фортепіано, постановки голоси та інших.

Атрибутивні, професійно значущі якості та властивості вчителя музики функціонують не ізольовано, не нарізно, а системно, як цілісність, єдність. Нерівнозначність, своєрідність виразності різних компонентів системи, про яку йдеться, зумовлює та зумовлює індивідуальний стиль діяльності глядача музики. Кожен із компонентів системи атрибутивних, професійно значимих якостей і якостей вчителя музики може у принципі розглядатися як самостійна система, всередині якої знаходять собі місце різні підсистеми, поєднані складною, широко розгалуженою мережею взаємозв'язків, відносин, залежностей тощо. Таким чином, посилення одного компонента системи дає імпульс, поштовх до посилення та розвитку низки інших, ієрархічно спаяних з ним і залежним від нього. Так, наприклад, формування та розвитку художньо-образного мислення під час навчання музиці ініціює процеси художньої фантазії, уяви в учнів, позначається опосередкованим чином інших шарах професійного свідомості. Ці положення, що мають важливе значення в педагогіці взагалі та «педагогіці мистецтва», зокрема, повинні враховуватися викладачами у їхній практичній діяльності.

Музичний слух, що трактується нерідко як єдина і нерозривна субстанція, також являє собою складно ієрархізовану систему, ансамбль різних локальних здібностей і властивостей. Розрізняють звуковисотний, гармонійний, поліфонічний, тембро-динамічний слух. Диференціюють такі різновиди музично-слухового комплексу як «фортепіанний» чи «оркестровий» слух тощо. з урахуванням специфіки діяльності вчителя музики можна стверджувати, що особливо значущий йому так званий «вокальний слух», адекватний тим вимогам, які пред'являються його професією, її основними видами та формaми роботи.

Вчитель музики визнaчає результати учнів, їхнього просування та виявляє наскільки ефективний процес музичної освіти. Вчителю музики властиві такі якості:

Музично-педагогічна інтуїція - це безпосереднє вирішення завдань без попереднього логічного професійного аналізу. Виявляється в ситуаціях музичного плану та педагогічного. (ігрові моменти, жарт, перемикання уваги, відхід від плану уроку)

Артистизм - проявляється у виконанні, у комунікативній та організаторській діяльності. (Уміти захопити дітей, заразити їх бажанням і волею до розучування, виконання, твору)

Особистісна професійна позиція - вміння обґрунтувати своє бачення сутності, організації та проведення процесу музичної освіти. Ця позиція складається у виборі навчальної програми, у розстановці акцентів у вирішенні музично-освітніх завдань та реалізації тих чи інших музично-педагогічних принципів. Особистісна професійна позиція залежить від професійної музичної та педагогічної підготовки вчителя, від професійних домагань та амбіцій.

Методологічна культура – ​​методологiя – це методи дослідження. Вчитель повинен не лише навчати та виховувати дітей, а й спостерігати за ними, за процесом їхнього музичного розвитку. Вчитель музики робить це свідомо, і несвідомо.

Вивчення методології педагогiки музичної освіти сприяє вдосконаленню всіх пріоритетних якостей особистості музики, про які йшлося.