Стаття "Використання ігрової діяльності на уроках фізики в школах для дітей в вадами зору"

Використання ігрової діяльності на уроках фізики в школах для дітей в вадами зору

Фізика – одна із самих цікавих і водночас самих важких предметів, які вивчаються у школі.   Пізнаючи нові поняття, явища, закони, діти краще можуть пізнати навколишній світ, його красу, різноманітність, велич. Важливе  значення має не тільки теоретичне засвоєння певних понять, отриманих під час навчального процесу, але і практичне їх застосування. Мається на увазі – застосування теоретичних знань при розв’язуванні задач, дослідницькій роботі та й у повсякденному житті.

Є різні шляхи активізації навчальної діяльності учнів з фізики в школі. Це стосується і шкіл для дітей з вадами зору. Одним з ефективних з-поміж інших є застосування ігрового методу навчання, завдяки вродженій схильності дітей до нього. А це на сьогоднішній час є незаперечний факт. Завдяки цьому, вчителі, намагаючись зацікавити учнів своїм предметом на уроках, широко використовують ігрову діяльність. Якщо вдається виявити в учнів щирий інтерес, залучити їх до спільної творчості, то це вже успіх вчителя, це крок дитини до розуміння фізики, законів розвитку Всесвіту.

Ігрова діяльність дитини, що нормально бачить базується на ігровій дії, яка формується на основі маніпуляцій з предметами і на предметних діях. Поступове узагальнення й скорочення предметних дій – такий шлях виникнення ігрових дій у нормі. Формування ігрових дій у дітей в вадами зору відбувається зовсім по-іншому. Такі діти спираються на порівняно бідний і обмежений досвід практичних дій, на погано розвинену моторику.

Процес формування справжньої ігрової дії в дітей зі зниженим зором здійснюється при використанні ними мови, при наявності сприятливої для гри мотиваційної установки на прийняття допомоги, що надається дорослим для того, аби бідна за змістом ігрова дія збагатилася конкретними діями, відповідними ролі, яку виконує дитина. Надзвичайно важливим моментом для початку гри  дітей зі зниженим зором має стати наявність відповідних уявлень.

«Духовне життя дитини, - писав В.О.Сухомлинський, - повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка». Видатний педагог ставить гру в один ряд зі всякою ак­тивною творчістю.

Всі дослідники відзначають не тільки навчальну, а й у більшій мірі корекційно-розвиваючу функцію дидактичної гри. В спеціальній дидактиці і методиці однозначно визначається, що використання гри, ігрових ситуацій є продуктивним засобом розвитку дитини зі зниженим зором, корекції її пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер.

Граючись на уроці, діти зі зниженим зором почувають себе психологічно розкутими, що сприяє прояву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно важкої навчальної праці. Позитивний досвід хочеться повторити на ви­щому рівні складності завдань. При цьому непомітно для себе дитина «втягується» у навчальну працю, пізнає її радість. Усвідомлення «Я це можу» зміцнює впевненість у собі і породжує потребу «Мені це необ­хідно, цікаво і зовсім не страшно».

Таким чином, гра в навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комуніка­тивні навички. Порівняно з іншими формами навчан­ня і виховання перевага гри полягає в тому, що вона досягає своїх цілей непомітно для вихованця, тобто не вимагає ніяких способів насильства над особисті­стю дитини.

Незважаючи на привабливість ідеї включення ігро­вої діяльності в навчальний процес, треба зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Непри­родно буде виглядати, приміром, ігрова контрольна робота чи гра протягом усього уроку під час вивчення зовсім нового матеріалу.

Тому під час планування, підготовки і проведення гри на уроці треба дотримуватися таких принципів і пра­вил:

• Учитель повинен чітко усвідомлювати дидактичні цілі використання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці на до­сягнення цих цілей.
• Усі учасники повинні знати і виконувати правила гри, які докладно пояснюються до її початку.
• На ігровому уроці не повинно бути сторонніх спо­стерігачів, тому важливо домагатися, щоб усі учні бра­ли активну участь (хоча участь у грі – справа добровільна).
• На ігровому уроці (як і в будь-якій грі) обов'яз­ково має бути елемент несподіванки і непередбачуваності, що активізує прояв творчих здібностей учнів.
• Періодично варто змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою дітям. При цьому система підрахунку балів і визначення переможців по­винні залишатися максимально простими і наочними.
• Дуже тонка процедура - розподіл ігрових завдань. Тут повинен проявитися весь психологічний і педаго­гічний такт учителя. Учнів, які мають слабкі знання, треба підтримувати, створювати для них ситуацію ус­піху, щоб уселити впевненість. Відмінників і лідерів можна навантажити відповідно, - їхня перемога буде сутужніша, але не менш бажана.
• Необхідно як можна повніше використовувати багаті можливості гри для розвитку вміння працюва­ти в колективі, що допускає розподіл ролей у команді, причому краще, якщо це зроблять самі учні (під не­прямим керівництвом учителя).
• Як і будь-який урок, ігровий також завершується підбиттям підсумків. Усі бали учасників підраховуються, переводяться в оцінки і виставляються в класний журнал, але... лише за бажанням учнів (тільки пози­тивні емоції!).

Застосування цих правил і принципів дуже важливі для вчителів, які працюють з дітьми зі зниженим зором, адже вони надзвичайно чутливі та емоційні.

Дидактична гра сприяє підвищенню рівня культури учня. Серед ігор, що використовують учителі, переважають кросворди, чайнворди, вікторини (О.Пруцакова). Однак, підвищуючи рівень знань учнів, вони не впливають на їхні ціннісні орієнтації, свідомість. Водночас існує багато ігор, розроблених як зарубіжними, так і вітчизняними педагогами, спрямованих на формування системного мислення, свідомості та ціннісних орієнтацій, природоохоронної діяльності.

         І на останок хочеться навести декілька дидактичних ігор, які можна використовувати власне при закріпленні теоретичних знань на практиці:

• Кросворд — вид задачі-головоломки, що поля­гає в заповненні літерами рядів клітинок так, щоб у горизонтальних та вертикальних рядках були утворені задані слова.
• Чайнворд — вид задачі-головоломки, що поля­гає у заповненні послідовно розташованих (лан­цюжком) клітинок словами, що відгадуються, розміщеними так, щоб остання літера поперед­нього слова була першою літерою наступного.
• Ребус — загадка, в якій слово або фраза, що відгадується, зображені комбінацією фігур, літер, знаків.
• Гра «Доміно». Доміно складається з прямокутників, розділе­них на дві частини, схожих на кісточки доміно. На одній половині може бути написана частина формули, одиниці вимірювання або умовні позна­чення фізичних величин. На другій половині — решта формули, назва фізичної величини.
• Гра «В яблучко». У «клітинки» між концентричними колами необ­хідно вписати (від цифр за годинниковою стрілкою) певні фізичні терміни. Якщо всі зони мішені запов­нені правильно, то учні попали в «яблучко».
• Гра «Лото». Лото складається із карт, розділених на 8 клітин (може бути і більше) і кружків, які повністю поміщаються у клітині. На кружках написані за­питання, а в клітинах — відповіді. Під час гри необхідно відшукати правильну відповідь на за­питання і помістити кружок у відповідній клітині.
• Місто майстрів

Тут кожній команді пропонують зібрати уста­новку чи прилад із даного обладнання та поясни­ти принцип їх дії, наприклад:

1. Завдання: сконструювати прилад-зволожувач, який випаровує воду зі значної поверхні і протягом тривалого часу.

2. Завдання: скласти коло, в якому електрична лампочка вмикається одночасно з вмиканням дзвінка, і вимикається, якщо натиснути на кноп­ку дзвінка.

Обладнання: штатив, пляшка, тарілка, посуди­на з водою, серветки, гумові й скляні трубочки.

• Приладоград

У цьому місті живуть різні фізичні прилади. «Градоначальник» пропонує гостям (командам), що прибули до міста, пояснити, де застосовують­ся ці прилади, як вони втілюють у життя закони фізичної країни. Завдання можна ускладнити, запропонувавши продемонструвати прилади в дії.

Мензурки, динамометри, аерометри, баромет­ри, сполучені посудини та ін.

Термометри, реостати, електровимірювальні прилади, електричні султани, електромагніти та ін.