Стаття "Використання технології сторітеллінг у роботі з дітьми дошкільного віку"

Сидорова Олена Володимирівна,

учитель української мови та літератури (І категорії)

Великочернеччинської спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів Сумської районної ради Сумської області

СТОРІТЕЛЛІНГ У РОБОТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Дуже часто однією з найпоширеніших причин поганої успішності у школі є погана пам’ять. Пам’ять – важливий психічний процес, який створює підґрунтя до навчання та розвитку. Є декілька видів пам’яті: образна (зорова, слухова, моторна, емоційна), словесно-логічна – і за активністю виділяють мимовільну та довільну. Якщо процес запам’ятовування вимагає зусиль, у роботу включається довільна пам’ять. Науковці стверджують, що поліпшити, натренувати всі види пам’яті, можливо, враховуючи вікові особливості дитини.

У пам’яті важлива швидкість запам’ятовування, його міцність та оперативне відтворення.

У роботі з дітьми дошкільного віку з метою тренування пам’яті використовуються різні методи: рамки-вкладення, настільні ігри «Меморі», рухові ігри «Спробуй повтори», під час яких діти намагаються повторити рухи за ведучим, поєднуючи дрібну та загальну моторику, ігри на розвиток слухової пам’яті, використовуючи звуки тварин, голоси людей і побутові звуки, ігри на розвиток зорової пам’яті «Чого не стало?», театралізовані вистави за мотивами казок, використовуючи пальчиковий, настільний чи тіньовий театри, вивчення віршів, пісень.

У межах нашої статті ми розкриємо сутність інноваційної технології сторітеллінгу, яка забезпечує дітям, починаючи з дошкільного віку умови успіху гарної пам’яті. І це не єдина причина чому метод сторітеллінгу набув у педагогіці такої популярності.

У різних сферах соціального життя сторітеллінг активно застосовували ще з 90-х років ХХ ст. в Америці завдяки Д. Армстронгу, генеральному директору та президенту Armstrong Global Holdings [5, c. 92]. У своїй книзі «Managing by Storying Around: A New Method of Leadership» 1992 р. Д. Амстронг оприлюднив результати власного досвіду застосування технології сторітеллінг у власнійкомпанії [9, p. 272].

Перші ідеї запровадити техніку сторітеллінг в галузі освіти прослідковуються в праці філософа-педагога К. Егана «Teaching as Story Telling: An Alternative Approach to Teaching and Curriculum in the Elementary School» (1986 р.) [10], де автор пропонує впроваджувати сторітеллінг як альтернативну стратегію для організації навчання у закладах початкової освіти.

Показовою роботою наступного етапу реалізації та дослідження сторітеллінгу вважають працю дослідниці М. Россітер «Narrative and Stories in Adult Teaching and Learning» (2002 р.), щодо використання розповідей, історій у навчанні не лише дорослих, а й студентів закладів вищої освіти [11], що свідчить про універсальність методики сторітеллінгу у процесі навчання будь-якого контингенту.

У педагогіці метод сторітеллінгу відомий ще з 90- х років ХХ століття. Мистецтво складання історій, приклади застосування їх у різних сферах життя викладені у працях Вільяма Зінссера («Текст-пекс-шмекс») [3], Стівена Кінга «Про  письменство» [8], Енн Ламот «Пташка за пташкою» [6], Таіс Золотковської «Пиши» [4], Марка Лівіна «Сторітелінг для очей, вух і серця» [7]. Теоретичні засади сторітелінгу обґрунтували К. Гопіус, С. Гузенков, Р. Йенсен, Н. Дуарте, Дж. Кемпбел, Р. Маккі, Н. Малік, М. Сайкс.

Чимало статей, рекомендацій, вправ зі сторітелінгу окреслили у статтях М. Бакунін, Л. Василик, П. Воловік, І. Горбачова, Н. Заяц, С. Калінін та ін. Автори визначають мету сторітелінгу, класифікують види і типи історій.

Окремі аспекти використання сторітеллінгу відображено у працях Л. Зданевич, Н. Гущиної, К. Крутій, С. Немченко, З. Удич, І. Черешнюк [24].

В Україні цей метод вважається інновацією в освіті, а особливо в дошкільній. Так, педагог Н. Бондаренко визначає сторітеллінг як ефективний метод донесення інформації шляхом розповіді зворушливих, повчальних, смішних історій [1], а науковиця Г. Гич визначає сторітеллінг як прийом, суть якого полягає у вибудовуванні промовцем перед аудиторією сюжетної оповіді [2, с. 189]. Отже, сторітеллінг досліджується науковцями різних галузей наук та з різних аспектів.

Мета нашого наукового дослідження – проаналізувати значимість методики сторітеллінгу для освіти, зокрема, для навчання дітей дошкільного віку.

Існують різні класифікації сторітеллінгу. У класичному сторітеллінгу історія розповідається самим педагогом. Діти тільки слухають і сприймають інформацію.

В активному сторітеллінгу педагогом задається основа події, формуються її проблеми, цілі і завдання. Діти стрімко залучаються до процесу складання історій.

Існує ще цифровий сторітеллінг – це такий формат, в якому розповідання історії доповнюється візуальними компонентами (картинками, презентаціїями відео, скрайбінгом, інфографікою).

А отже сторітеллінг має важливе значення для розвитку особистості дитини дошкільного віку, зокрема знайомить: з різними формами подачі інформації (текст, презентація, відео) допомагає: педагогу донести, а дитині отримати будь-яку інформацію у формі цікавої історії; сприяє кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу; допомагає утримувати увагу дітей, отримати новий досвід вирішення проблем чи розв’язання конфліктних ситуацій; розвиває: емоційний інтелект; критичне мислення; мотивує: створювати власні історії; використовувати різні інструменти для презентації складених історій (акторську гру, танець, малюнок).

Вважаємо за необхідне зупинитися більш детально на цифровому сторітеллінгу, за допомогою Кубиків Історій, який на нашу думку, як ігрова технологія є ефективний для використання в умовах закладу дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку.

Кубики Історій (рис. 1) – це унікальна настільна гра-посібник технології «storytelling», яка розвиває фантазію і мовлення дитини, тренує пам'ять. Це особливий тип гри, де між гравцями немає конкуренції – в кубиках історій немає переможених або переможців, адже всі учасники по черзі складають і розповідають вигадані пригоди якогось героя, гравець може сам вибрати жанр своєї розповіді.

Рисунок 1. Кубики Історій

Коротко про хід гри: перший учасник кола історій кидає перший кубик, щоб за малюнком, який випав, задати основну події, яка буде розгортатися. Потім інший учасник кидає другий кубик і продовжує розповідь, приєднавши деталі до попереднього. І так далі, поки історія не буде закінчена. Основними складовими складання будь якої історії є: експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка та висновок.

До переваг методики сторітеллінгу можна віднести й той факт, що означена методика ефективна у роботі з дітьми які мають особливі освітні потреби так як це – цікавий засіб урізноманітнення заняття або освітньої ситуації; допомагає реалізувати індивідуальний підхід та зацікавлювати дітей, не потребує витрат і може бути використаний у будь-якому місці та в будь-який час, розвиває уяву, фантазію та креативність, сприяє налагодженню добрих взаємин між вихованцями та педагогом, під час спілкування, допомоги персонажу відбувається обмін емоціями, формуються довіра та емпатія, знімає психологічне напруження, під час слухання, обговорення, переказування, створення оповідки діти вчаться усвідомлювати свої почуття і говорити про них, розвиток зв’язного мовлення.

Таким чином, можемо резюмувати: сторітеллінг як формат навчання у закладі дошкільної освіти має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток уяви, пам’яті, налагодження стосунків з іншими, самопізнання. Тож не дивно, що з кожним роком він стає все більш популярним.

У сучасній освітній ситуації такий метод є варіантом неформального інноваційного навчання. Теоретичне дослідження ролі сторітеллінгу у навчанні дітей дошкільного віку доводить можливість та доцільність його застосування в освітньому процесі.

Список використаних джерел

1. Бондаренко Н. В. Storytelling як комунікаційний тренд і всепредметний метод навчання. Молодь і ринок. 2019. Вип. 7. С. 130–135

2. Гич Г. М. Сторітелінг як інноваційна методика формування мовної компетентності учнів ЗНЗ. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Педагогічні науки. 2015. Вип. 4. С. 188–191. С. 189

3. Зінсер Вільям. Текст-пекс-шмекс. Магія переконливих текстів. URL: https://www.youtube.com/watch?v=GscXfvlp3kE (дата звернення: 30.09.2021)

4. Золотковська Таіс. Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки. Дніпро, 2018. 288 с.

5. Калюжна Н. С. Сторітеллінг як один із методів підготовки майбутніх учителів до роботи в умовах інклюзивного класу. Педагогічна освіта: теорія і практика. Збірник наукових праць. Т. 1, Вип. 26 С. 92–98., С. 92

6. Ламотт Энн. Птица за птицей. Заметки о писательстве и жизни в целом.  URL: https://monster-book.com/reader/3703 (дата звернення: 30.09.2021)

7. Лівін Марк. Сторітелінг для очей вух і серця URL: https://nashformat.ua/products/ebook-storiteling-dlya-ochej-vuh-i-sertsya-919432. (дата звернення: 30.09.2021)

8. Стівен Кінг. Про письменство URL: https://www.rulit.me/books/pro-pismenstvo-memuari-pro-remeslo-read-498264-1.html (дата звернення: 30.09.2021)

9. Armstrong D. Managing by Storying Around: A New Method of Leadership. New York, 1992. P. 272.

10. Egan K. Teaching as story telling: an alternative approach to teaching and curriculum m the elementary school. London, 1986. P. 132.

11. Rossiter M. Narrative and stories in adult teaching and learning ERIC Clearinghouse on Adult Career and Vocational Education. 2002. No. 241. Access mode : https://eric.ed.gov/?id=ED473147 (30.09.2021).

Слухач  ______________      ________________________________________

                      Підпис                                                      ПІП                               мобільний телефон

Керівник  ______________      _______________________________________

                      Підпис                                                      ПІП                               науковий ступінь, вчене звання

Дата  захисту ________________  Термін навчання _______________