Стаття "Вплив НС на психологічне здоров'я дітей"

Голікова Руслана Олексіївна,

заступник директора з навчально-виховної роботи Сонячненського  ліцею

Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області

 

 

ВПЛИВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

 

 

Анотація.

 У статті порушено одне з найбільш актуальних на сьогодні питань – вплив надзвичайних ситуацій на психологічне здоров’я дітей.

Ключові слова: надзвичайна ситуація, діти, психологічна допомога.

 

 

Вступ.

 Будь-яка надзвичайна ситуація залишає свій незабутній слід у душі кожної людини. На превеликий жаль, цей слід не несе за собою приємних моментів.

Людям, які перенесли трагедію, треба навчитися жити з цим, знову знайти сенс свого життя, визначити нові цілі, пріоритети, навчитися жити зі спогадами про трагедію. Не кожній дорослій людині вдається це зробити, що вже говорити про дітей. Психологічні та соціальні наслідки надзвичайних ситуацій можуть

бути гострими протягом короткого періоду, але вони також можуть підривати

психічне здоров’я та психосоціальне благополуччя постраждалого населення

у тривалій перспективі. Такі наслідки можуть загрожувати миру, дотриманню

прав людини та процесам розвитку. Отже, одним із пріоритетів у разі

виникнення надзвичайних ситуацій є захист і покращення психічного здоров’я

та психосоціального благополуччя.

Актуальність дослідження обумовлена новими реаліями в яких опинилася Україна і безпосередньо впливу НС на психіку дітей. Під час надзвичайних ситуацій діти особливо схильні до травматизму, хвороб, небезпеки втратити родичів і залишитися самотніми, безпорадними у великій масі людей і тому потребують особливої уваги і турботи. Зазначимо, що у дітей та підлітків психічна травма, викликана надзвичайною ситуацією, може істотно порушити весь подальший хід психічного розвитку та подальшої життєдіяльності вцілому.

      Мета дослідження: дослідити вплив НС на психологічне здоров’я дітей та знайти шляхи покращення психічного здоров’я та психосоціального благополуччя.

Виклад змісту власного дослідження.

Надзвичайні ситуації - це події, які виходять за рамки звичного життя людини і загрожують її фізичній, психічній цілісності, призводять до руйнування соціальної структури громад і суспільного порядку. До надзвичайних ситуацій переважно призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, як-от епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за територією свого поширення, за кількістю осіб, які зазнали впливу надзвичайних ситуацій, за розмірами економічних втрат тощо.

Війни та збройні конфлікти посідають особливе місце серед усіх видів надзвичайних ситуацій, оскільки завжди призводять до людських втрат, переміщень, стресів, економічних потрясінь у житті багатьох людей. Ситуації, події та обставини, які виникають в умовах збройних конфліктів і можуть негативно впливати на людей, пов’язані переважно з такими чинниками: перебування в зоні бойових дій (як військових, так і цивільних осіб), під обстрілами, в зоні масового ураження; перебування в полоні (зокрема викрадення, утримання в заручниках); наявність травм, поранень, що становлять загрозу для життя; раптова насильницька смерть (наприклад, убивство, свідком якого була людина); вимушене переселення з місця постійного проживання; втрата контактів із близькими людьми і страх за свою безпеку та безпеку рідних і близьких; голод або загроза голоду; раптова втрата майна і турбота про те, як вижити. Усе це впливає на благополуччя людей.

На сьогодні у світі дедалі більше визнають, що групи спеціалістів та волонтерів, які проводять заходи з реагування в надзвичайних ситуаціях, повинні зважати не тільки на фізичні та матеріальні, а й на психологічні та соціальні наслідки цих ситуацій, що впливають на життя груп, громад, окремих осіб, які потрапили під вплив військових подій.

Психологічними наслідками надзвичайних ситуацій є їхній вплив на різні рівні психічного функціонування - емоційний стан, поведінку, взаємовідносини. Вони можуть бути пов’язані з:

1) проблемами, що існували раніше (психічні розлади, зловживання алкоголем або іншими хімічними речовинами);

2) проблемами, які виникли внаслідок дії надзвичайної ситуації (непатологічний дистрес, психічні розлади: депресія, ПТСР, тривожні розлади, розлади адаптації);

3) проблемами, що виникли внаслідок надання гуманітарної допомоги (наприклад, через нестачу інформації про можливість отримати ту чи іншу допомогу тощо).

Соціальні наслідки можуть стосуватися:

1) проблем, що існували раніше (бідність, належність до соціальних груп, які зазнають стигми та дискримінації в суспільстві);

2) проблем, які виникли внаслідок дії надзвичайної ситуації (руйнування сімейних зв’язків, порушення соціальних мереж, знищення структури та ресурсів громади, зниження рівня довіри, збільшення проявів тендер но зумовленого насильства тощо);

3) проблем, що виникли внаслідок надання гуманітарної допомоги (руйнування традиційних механізмів підтримки, зневіра в чесності та відкритості організацій, які надають допомогу).

Незважаючи на те, що надзвичайні ситуації впливають на все населення, особливої підтримки потребують такі групи людей:

1) люди, які перебувають у зоні конфлікту;

2) внутрішньо переміщені особи, біженці, мігранти з неврегульованим статусом, місцеве населення;

3) сім’ї військовослужбовців, учасників збройного конфлікту;

4) військовослужбовці, учасники збройного конфлікту (з інвалідністю, ветерани).

Одні з них здатні справлятися з наслідками надзвичайних ситуацій відносно добре, а інші мають більший ризик зазнати негативних психологічних та соціальних впливів.

Додатково серед людей, які потребують особливої підтримки, можна зазначити таких:

• жінки (наприклад, вагітні, матері, матері-одиначки, вдови і в певних культурах незаміжні жінки і дівчата-підлітки);

• чоловіки (колишні учасники бойових дій; безробітні чоловіки, які не можуть забезпечувати свої сім’ї; молоді чоловіки, які перебувають у зоні конфлікту та ті, що пережили насильство);

• діти (які перебувають без нагляду батьків; діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; діти, які постраждали від торгівлі людьми з метою використання у збройних конфліктах, трудової та/або сексуальної експлуатації; діти, які перебувають у конфлікті із законом; діти, які живуть і працюють на вулиці);

• люди похилого віку;

• люди, які перебувають за межею бідності;

• люди, які перебувають в інтернатних закладах (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування; люди похилого віку; люди з проблемами психічного здоров’я) і т. д.

Виокремлення таких груп людей як вразливих не означає, що вони є пасивними «жертвами». Попри те, що вони потребують підтримки, вони часто мають доступ до ресурсів, які сприяють досягненню благополуччя їхніх родин і їхньої активної участі в соціальному релігійному та політичному житті громади.

Слід зазначити, що допомога постраждалій дитині суттєво відрізняється від аналогічної допомоги літній людині, жінці або іншим категоріям постраждалого населення.

Як відомо, робота з дитиною має свої особливості й повинна здійснюватися за двома напрямами:

-Надання психологічної допомоги дітям безпосередньо в осередку надзвичайної ситуації.

-Психологічний супровід дітей після надзвичайної ситуації.

Під час надання екстреної психологічної допомоги дітям, в першу чергу, необхідно враховувати ті зміни, які відбуваються в психіці дитини в результаті надзвичайної ситуації. Так у дитини відбувається розрив цілісності особистості на всіх рівнях її прояву:

-когнітивний рівень – проявляється у нерозумінні того, що сталося;

-рольовий рівень – неможливість виконувати свої функції в сім'ї, школі, дитячому садку й т.д.;

-соціальний рівень – віддаленість від друзів, сім'ї. Розрив на соціальному рівні – характеризується в неможливості усвідомити те, що сталося емоційно й фізично.

Інтенсивність емоційних реакцій на стрес-фактори надзвичайної ситуації та поведінка дитини в ній різні, але такі, як: втома, слабкість, відсутність апетиту, виникнення різних страхів, стан тривоги, сум, депресія, порушення уваги й концентрації тощо, притаманні переважній більшості дітей.

Як правило, змін зазнає й поведінка, зазвичай вона стає значно гіршою, ніж була до надзвичайної ситуації. Важливо пам'ятати, що в більшості випадків це нормальна реакція на ненормальну ситуацію.

Зазначимо, що для кожного віку характерні свої особливості психології та сприйняття навколишнього світу. Тому при роботі з дітьми в умовах надзвичайної ситуації слід враховувати вікові особливості кожної конкретної дитини.

Зупинимося дещо докладніше на вікових особливостях дітей та їх реакціях на надзвичайну ситуацію.

Діти у віці 0-2 років ще не можуть говорити й висловлювати свої почуття. Разом з тим вони можуть реєструвати в пам'яті й запам'ятовувати вражен-ня напруженого періоду. Дуже часто немовлята стають занадто збудливими, частіше плачуть і частіше потребують любові й ніжності.

Вік 3-5 років. У більшості випадків діти цієї вікової групи почуваються безпорадними і відчувають відсутність безпеки. У дітей цього віку ще не розвинена здатність до логічного мислення й вираження можливості впоратися з ситуацією належним чином. Маленькі діти найбільш чутливі до батьківської реакції.

Вік 6-11 років. Діти цієї вікової групи здатні зрозуміти сенс таких помітних змін у житті, як втрата. У цьому віці дуже помітно проявляються страхи й тривоги. Деякі діти придумують собі вигадані страхи, які зовні начебто ніяк не пов'язані з надзвичайною ситуацією. Інші ж можуть висловлювати бажання бути в курсі найдрібніших деталей того, що відбувається.

У поведінці дітей може проявитися уповільнення інтенсивності рухів, або, навпаки прискорена імпульсивна рухова активність, можливе надмірне зменшення або збільшення обережності. Реакцією на безпорадність дорослих може бути непослідовна, примхлива поведінка у стосунках з батьками.

Таким чином маленькі діти, дошкільнята, молодші школярі не усвідомлюють надзвичайну ситуацію як ситуацію загрози власному життю. І їх реакція, як правило, – це відображення реакції їх батьків. Якщо батьки чи близькі люди не розгубилися, вони спокійні, впевнені, або принаймні вони створюють достатньо враження для своїх дітей, що знаходяться поруч і можуть їх захистити, то з дітьми все буде нормально. Але якщо батьки чи близькі люди не можуть впоратися зі своїми негативними переживаннями, емоціями й почуттями, які стають помітними (страх, паніка, розгубленість, жах), тоді весь негатив дитина «вбирає в себе, як губка» та її реакції на надзвичайну ситуацію стають більш гострими.

Тому в умовах надзвичайної ситуації обов’язково потрібно працювати не тільки з дітьми, але й з їхніми батьками, близькими людьми, які безпосередньо впливають на своїх дітей.

Що стосується підліткового віку та юнацького віку, то реакція на надзвичайну ситуацію у дітей даної вікової категорії зазвичай аналогічна реакції дорослої людини.

Як правило, у дітей підліткового віку виникають сильні емоційні реакції, такі почуття, як: вразливість, сором, вина, тривожне осмислення своїх страхів, страх опинитися ненормальним та інше. У цьому віці під час надання невідкладної психологічної допомоги слід звертати увагу на зменшення стресу, тривоги й відчуття провини.

Оскільки, в цьому віці група рівних однолітків – це найважливіше в житті підлітка. Підлітки та юнаки звертають особливо пильну увагу на реакцію своїх друзів. Група однолітків може стати надзвичайно ефективним чинником у їх вмінні справлятися з надзвичайною ситуацією і станом стресу.

Зазначимо, що при роботі з дитиною в осередку надзвичайної ситуації також потрібно враховувати такі фактори:

-рівень її інтелектуального розвитку;

-емоційний і фізичний стан на даний момент;

-тип поведінкових реакцій в ситуації;

-тип темпераменту;

-джерело травми (психологічної).

Слід особливо відзначити, якщо в умовах надзвичайної ситуації батьки дитини змогли пережити первинний шок і досить швидко зорієнтуватися й адаптуватися в ситуації, що склалася, їм і їх дітям була надана своєчасна екстрена психологічна допомога, то тоді надалі вони самі зможуть допомогти своїй дитині повернутися до звичного для неї укладу життя після надзвичайної ситуації наскільки це взагалі можливо.

Аналіз наукових праць видатних учених, свідчить про те, що негативні переживання дитини, які пов'язані з виниклою надзвичайною ситуацією, накладаються на попередні не вирішені проблеми в сім'ї, школі, дошкільних закладах, а також розвиваються фобічні реакції, то в такому випадку необхідна більш тривала психологічна допомога. Таким сім'ям, дорослим і дітям, необхідний також психологічний супровід і після надзвичайної ситуації.

Психологічним супроводом у посткатастрофний період дітей повинні займатися інші фахівці-психологи (соціальні психологи-педагоги, медичні психологи, шкільні психологи). Це досить серйозний і необхідний напрям діяльності. Але, на жаль, у зв'язку з традицією, що склалася, дорослі звертаються до дитячого психолога, якщо у дитини вже почалися психологічні проблеми. На сьогоднішній день, державної програми, яка регулює обов'язковий психологічний супровід дитини після надзвичайної ситуації, на жаль, не існує.

Хотілося б відзначити, що наскільки травматичною буде надзвичайна ситуація й можливі її наслідки для дітей різної вікової категорії, безпосередньо залежить від їх когнітивного, емоційного й соціального розвитку. Від специфічної травматичної ситуації, від того, як складаються події після травми, від того, які ще додаткові наслідки несе ця травма. Також одним з важливих чинників є й реакція соціального оточення, тобто яку підтримку отримує дитина в надзвичайній ситуації. Виражена соціальна підтримка в травматичній ситуації може зменшити негативні наслідки для психічного здоров׳я дитини.

В умовах надзвичайної ситуації фахівцям необхідно надати дітям різних вікових груп можливість відреагувати на ситуацію, що склалася, висловити свої негативні емоції та почуття, виплеснути свій страх, тобто допомогти їм пережити дану травматичну ситуацію.

У цій ситуації корисними можуть виявитися й групові заняття з дітьми. У групі в основному діти й підлітки швидше розкриваються, діляться своїми враженнями, емоціями, почуттями, так як пережили подібну стресову ситуа-цію. Тому в осередку надзвичайної ситуації фахівцями використовуються найрізноманітніші техніки й методи роботи з дітьми.

 

Висновки.

Незважаючи на те, що все більше й більше дітей стають «психологічними жертвами» надзвичайних ситуацій, не існує базових про-грам психологічної роботи з дітьми в осередку надзвичайної ситуації. Психо-логи, які працюють в умовах надзвичайної ситуації, часто не враховують ві-кові особливості дитини, особливості самої надзвичайної ситуації та діють, виходячи з свого особистого досвіду, а найчастіше взагалі перекладають цей обов'язок на батьків і близьких дитини.

Сьогодні вимагають вдосконалення методи та методики щодо надання екстреної психологічної допомоги дітям різних вікових груп, які опинилися в осередку надзвичайної ситуації.

На сьогодні фахівцями науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології НУЦЗУ проводяться різноманітні ґрунтовні дослідження щодо питань надання екстреної психологічної допомоги дітям з використан-ням методів лялькотерапії, казкотерапії та ігротерапії з дітьми, які постраж-дали внаслідок надзвичайної ситуації.

 

Список використаних джерел

1. Керівництво МПК з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайної ситуації : [пер. з англ.] / Міжвідомчий постійний комітет. - Київ : Унів. вид-во «Пульсари», 2017. -216 с.

2.Державний стандарт соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах (затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2016 № 318) [Електронний ресурс] / Міністерство соціальної політики України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0621-16.

3.Перелік соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати (затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 537) [Електронний ресурс] / Міністерство соціальної політики України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/z 1614-12.

4.ШклярськаО. Психологічна пружність - запорука виживання під час війни [Електронний ресурс] / Оксана Шклярська. - Режим доступу: http://www.aratta-ukraine.com/ text_ua.php?id =3373.

5.Методичні рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги переміщеним особам / [заг. ред.: Іванова О. Л. ; упоряд.: Пінчук І. Я., Хаустова О. О., Степано- ва Н. М., Чайка А. В., Пінчук А. О.]. - Київ : [б. в.], 2014. - 44 с.

6.Посібник mhGAP з надання допомоги за гуманітарних надзвичайних станів [Електронний ресурс] / ВООЗ. - Женева : ВООЗ, 2016. -61с.- Режим доступу: http://apps. who.int/iris/bitstream/10665/250138/1/9789241548922-ukr.pdf.

 

 

7.Соціальна робота з вразливими сім’ями та дітьми : посібник : у 2 ч. / А. В. Аносова, О. В. Безпалько, Т. П. Цюман та ін. ; за заг. ред.: Т. М. Журавель, 3. П. Кияниці, Ж. В. Петрочко. - Київ : [б. в.], 2016. - 581 с.