Стаття з досвіду роботи

Екскурсії як метод соціальної адаптації учнів з порушеннями зору

Вчитель  соціально –побутового

орієнтування Комунального закладу

«Харківська спеціальна школа № 12»

Харківської обласної ради,

спеціаліст      вищої категорії

Кривцунова Олена Володимирівна

Анотація

У статті розглядається  питання соціальної адаптації учнів з порушеннями зору.

Досвід роботи з дітьми переконує, що порушення зору ускладнює входження дитини в соціум. Завдання вчителя – адаптувати до суспільного життя дитину та сформувати соціально повноцінну особистість, використовуючи збережені аналізатори та компенсаторні можливості учня. Одним з варіантів практичного застосування дітьми знань та корекції вмінь і навичок є проведення навчально-пізнавальних екскурсій.

             Соціальна адаптація дітей з порушеннями зору в даний час є однією з найважливіших проблем тифлопедагогіки. Такі діти значною мірою спираються на інформацію від інших органів чуття. Більшість їх зазнають довготривалої сенсорної та психічної депривації. Унаслідок цього розвиток дитини може уповільнюватись. Її пізнавальна діяльність здійснюється на вузькій сенсорній базі, дуже бідному та спотвореному досвіді і невмінні його накопичувати, оперувати ним. Для навчання та виховання дітей з порушеннями зору створені спеціальні  заклади, де все освітнє середовище спрямоване на формування в учнів (вихованців) соціальних компетентностей, і  основна мета такого закладу - не тільки надати знання, передбачені освітніми програмами, а й, застосовуючи компенсаторні можливості, навчити дитину самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими аналізаторами, накопиченим досвідом, знаннями, сформувати соціально повноцінну особистість, адаптовану до суспільного життя та спілкування з однолітками та дорослими. Цьому сприяють особливості організації навчально-виховного процесу під час проведення уроків і виховних заходів.

Метою цієї статті є аналіз особливостей пізнавальної діяльності учнів з порушеннями зору та дослідження впливу екскурсій на поліпшення входження дитини  в соціум, надання інформації вчителям навчальних закладів та можливості скористатися досвідом  роботи.

 Діти з вадами зору дуже часто засвоюють матеріал взагалі. Завдання вчителя - конкретизувати, систематизувати або узагальнити ці знання через опанування практичними навичками.

Конкретизація і деталізація знань має на меті розвиток мислення, пам’яті, уваги, мовлення. Поряд з порушеннями зору деякі учні мають дивіантну поведінку, тому функція соціальної адаптації для них є надзвичайно важливою. Коригування поведінки таких учнів є складовою майже кожного уроку.

Важливу роль у вирішенні питань соціально – побутової та психологічної адаптації дітей відіграє сім’я .

В сучасному світі, на жаль, батьки учнів з різних причин невзмозі приділяти дітям потрібну кількість часу для спілкування. Цей недолік можна заповнити організацією екскурсій, подорожей, туристичних походів.

Пропоную розглянути значення екскурсій в аспекті комплексного виховання та розвитку дитини.

Такі заходи дають можливість зосередитися значною мірою на розумовому та моральному вихованні. Дитина з порушеннями зору має бути такою ж освіченою, як і зряча дитина. У такій важливій справі знання, отримані на уроках, систематизуються і поповнюються під час екскурсій, походів. Діти вчаться самостійно виконувати доручення, бути зосередженими і уважними, долати труднощі, контролювати себе. Здійснюється громадянське виховання, яке базується на системі цінностей та через культуру, традиції, філософію формують особистість.

Труднощі слабозорих дітей в пізнавальній діяльності пов’язані з недостатнім оволодінням моторикою власного тіла, орієнтуванням у малому та великому просторі.

Фізичне виховання є найважливішою складовою комплексного розвитку дітей. Укріплення здоров’я, загартування, розвиток координації, точності, швидкості рухів, рівноваги, рухливості в суглобах, витривалості під час піших походів, рухливих ігр, повзання, катання на санках, лижах, плавання, формування навичок правильної ходьби, постави – основні завдання фізичного виховання. Здійснюється розвиток здібностей орієнтуватися в просторі за допомогою збережених аналізаторів та формування знань про здоровий спосіб життя.

В процесі спілкування та сумісної діяльності у дітей формується любов до праці, повага до людей праці. Через власний досвід, коли вони виконують трудові завдання, докладаючи певних зусиль, під час роботи відбувається корекція розвитку комунікативних навичок та особистих якостей і рис характеру.

Естетичне виховання спрямоване на вироблення у дітей здібності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне в житті і мистецтві.

Для слабозорих учнів постають завдання :

 -   оволодіння знаннями художньо-естетичної культури;

 -   розвиток здібностей до художньо-естетичної творчості;

 - розвиток психологічних якостей особистості, які виражені естетичним сприйманням, оцінкою та іншими психічними категоріями естетичного виховання.

В умовах зорової недостатності естетичне виховання, не змінюючи своєї сутності, набуває певної своєрідності та передбачає розвиток аналізаторів (слуху, нюху, дотику та ін.), формування специфічних навичок та способів сприймання предметів та явищ навколишнього світу, розкриття всіх корекційно-компенсаторних можливостей дитини.

Краса природи, взаємовідносини оточуючих людей, речей викликають у дітей позитивні почуття, пробуджують інтерес до життя, загострюють мислення, уяву, память. Естетика людських відносин, побуту, яка виявляється в оформленні житла, одягу, у зовнішньому вигляді дітей підвищує естетичну культуру.

Формування у дітей знань, умінь, навичок має бути комплексним навчально-виховним процесом, обов’язково системним та систематичним, а до реабілітаційних можливостей кожного школяра повинен бути індивідуальний підхід. Залежно від психофізичного стану учня, ступеню збереження сенсорних аналізаторів, загального стану здоров’я треба постійно вдосконалювати методи і форми роботи з кожною дитиною.

Серед різноманітних форм позаурочної роботи досить ефективною для формування комплексно розвиненої та соціально адаптованої особистості є навчально-пізнавальні екскурсії.

 Їх можна згрупувати таким чином: музеї, в тому числі  шкільні, об’єкти спорту, культури, мальовничі місця країни.

 Екскурсійні маршрути, які будуть найбільш цікавими для перебування слабозорих дітей з метою ознайомлення з містами, селами, їх визначними пам’ятками, можливістю для активного відпочинку, здобуття трудових навичок, в тому числі по самообслуговуванню, формування соціально позитивних взаємовідносин з однолітками та дорослими - Полтава, Львів, Тростянець, Мукачеве, Славське та чудові місця Харкова та області.

Педагогу, який вирішив обрати запропоновані форми роботи,  слід знати  про особливості тактильного та зорового сприйняття оточуючого світу слабозорими дітьми . Доцільним буде проведення попередньої роботи педагога з учнями для того, щоб екскурсовод у своїй розповіді міг спиратися на раніше сформовані уявлення дітей для розширення знань. Щоб досягти бажаного результату, процес зорового та тактильного обстеження предметів учнями у музеї треба здійснювати разом з екскурсоводом та дотримуватися певних правил під час проведення екскурсії зі слабозорими дітьми.

Поради для здійснення якісного зорового сприйняття:

1. Попередній огляд, або коротке вступне слово, яке зорієнтує групу на те, що конкретно треба побачити під час спостереження.

2. Попередній орієнтир стосовно того, що оточує об’єкт спостереження.

3. Повільне пересування групи у зв’язку зі зниженою швидкістю сприйняття експозицій слабозорими екскурсантами.

4. Розповіді повинно бути менше, ніж показу.

5. Використання збережених аналізаторів: слуху, кінестетичних відчуттів, температури, смаку.

6. По можливості, передбачати для учнів з вадами тактильне обстеження, супроводжуючі його словесним поясненням; в залежності від ступеню порушення зорового аналізатора, вчитель контролює процес тактильного обстеження (бере руку дитини в свою руку та пересуває її по предмету згори вниз, зосереджуючись на дрібних деталях).

7. Не використовувати для слабозорих прийом панорамного показу.

8. Використання прийому локалізації подій (зв’язок подій з конкретним місцем як перехід від загального до конкретного).

9. Використання прийому абстрагування (виділення частин з цілого для наступного глибокого спостереження).

10. Використання прийому зорового порівняння об’єктів, які знаходяться перед очима.

11. Використання прийому інтеграції (об’єднання частин об’єкта в ціле);

12. Прийом зорової аналогії (асоціативне мислення: колокол- колокольчик).

13. Під час переключення уваги слідкувати за дітьми з порушеннями фіксації погляду. (Спонукати їх затримувати погляд на певному об´єкті).

14. Якщо є можливість, обійти об’єкт спостереження, роздивляючись фрагменти з необхідними поясненнями.

          16. Використовувати життєвий досвід чуттєвого сприйняття дітей з вадами зору. (Частина екскурсії має проходити у формі діалогу).

17. Використовувати путівники зі збільшеним шрифтом.

18. Використовувати аудіогід, бо концентрація звуків в приміщеннях з великою кількістю людей дуже важлива для людей з порушеннями зору. (Така послуга надається, наприклад, у Львівському екскурсійному трамвайчику).

Досвід туристичних фірм, які формують змішані групи сліпих та зрячих туристів з метою допомогти слабозорим протягом усієї екскурсії відчути красоту оточуючого світу завдяки переданим словесним відчуттям зрячого партнера, має використати вчитель, вмотивувавши учнів, які добре бачать, допомогти слабозорому однокласнику. Такі життєві моменти надаватимуть впевненості людям з вадами, а у здорових - виховуватимуть толерантність, співчуття та вміння прийти на допомогу.

Пропоную педагогам навчальних закладів скористатися цікавими маршрутами.

Здійсніть екскурсію до художнього музею з метою ознайомлення із спадщиною талановитих майстрів живопису та скульптури. Слабозорій дитині  запропонуйте зайняти зручне положення для сприйняття (із сильно зниженим зором - стати ближче до обєкту спостереження; дітям, які страждають на альбінізм, ністагм, вроджене помутніння кришталику - в більш затемнене місце зали та ін.).

Сучасні митці створюють тактильні картини та копії з творів мистецтва, і де-які музеї мають такі експонати для сліпих та слабозорих відвідувачів. При плануванні екскурсій педагогу бажано мати інформацію про наявність таких експонатів.

           Екскурсія до стадіону з метою залучати дітей до спорту, навчить спостерігати за грою, розвиватиме зоровий аналізатор та вміння орієнтуватися у просторі, надасть інформацію про можливості відпочинку. Добре, коли на стадіоні є можливість замовити екскурсію, щоб почути розповідь про поле, конструкцію воріт, футбольні амуніції та спробувати забити 11-ти метровий гол.

          Діти залюбки мандрують за межі міста. Ми неодноразово відвідували Полтавщину, Національний музей гончарства села Опішне. Тут діти мали змогу не тільки в доступній для слабозорих формі роздивитись витвори гончарного мистецтва, а й самотужки зробити глиняний виріб, відчувши на дотик властивості цього природнього матеріалу та засвоївши практичні навички роботи з цим матеріалом під керівництвом майстра. Тут є і момент професійної орієнтації.

Фото 1. Майстер – клас в музеї села Опішне

Фото 2. Майстер – клас в музеї села Опішне

Під час зимових канікул мандрували по Львівщині. Пізнавальні екскурсії до музеїв метрології, пошти, аптеки розширили кругозір та справили неповторні враження. Дякуючи господарям цих закладів, діти змогли доторкнутися до витворів мистецтва та природи, незважаючи на вади зору.

          Фото 3. Подорож до Львова. Виставка «Живі метелики»

Доцільні активні туристичні походи з метою загартуватися, навчитися користуватися різними видами знаряддя, при необхідності знаходити альтернативу, приймати рішення, прислуховуватися до думок та бажань тих, хто поруч. Походи можуть бути тривалістю від декількох днів до кількох тижнів з використанням стежок здоров´я.

Активний туризм є одним з найефективніших способів розширення кругозору учнів, виховання у них моральних якостей, мотивування до здорового способу життя.

          Фото 4. Туристичний похід

              Таким чином, якщо вчитель, що має в класі учнів з порушеннями зору, використає запропоновані методи роботи, соціальна адаптація слабозорих дітей буде відбуватися послідовно, комплексно, враховуючи інтереси та особливості кожної дитини. Набутий досвід спілкування, використання збережених аналізаторів, сприйняття себе як повноцінної особистості надасть можливості дитині в подальшому здобути нові знання, отримати професію, працевлаштуватися та самореалізуватися.

Автор - Кривцунова Олена Володимирівна, вчитель соціально-побутового орієнтування, спеціаліст вищої категорії.