Стаття за темою "Основнi види контролю за рiвнем навчальних досягнень учнiв початкових класiв "

              Богатирська ЗОШ I-III ступенiв

 

 

 

 

  Доповiдь на педогогiчнiй радi за темою

"Основнi види контролю за рiвнем навчальних досягнень учнiв початкових класiв на рiзних етапах уроку,iх ефективнiсть ролi у пiдвищеннi якостi знань" (з досвiду роботи)

 

 

 

 

 

 

 

                  Вчителя Садах I.М.

 

 

 

 

 

 

 

                 2017 р.

  Контроль i оцiнювання в процесi навчання молодших школярiв є одним iз важливих засобiв мотивацiї i стимулювання їх учбово-пiзнавальної дiяльностi. Так, позитивна оцiнка у поєднаннi з iншими мотивами учiння сприяє розкриттю перспектив успiху дитини, створює i пiдтримує позитивний емоцiйний настрiй, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцiнки.

Основними функцiями контролю i оцiнювання навчальних досягнень учнiв є: мотивацiйна, дiагностувальна, коригувальна, прогностична, навчально-перевiрювальна, розвивальна, виховна.

  Дiагностувальна функцiя контролю дає змогу учителевi виявити прогалини i помилки в знаннях i вмiннях вiдповiдно до поставлених цiлей, з’ясувати причини їх виникнення i вiдповiдно коригувати учбово-пiзнавальну дiяльнiсть школярiв та способи управлiння нею. Таким чином у процесi контролю вiдбувається «коригування», а не «доучування».

  Отриманi результати контролю використовуються з метою прогнозування шляхiв удосконалення методики навчання предмета в цiлому, передбачення засобiв удосконалення результатiв навчальних досягнень окремих учнiв.

  Навчально-перевiрювальна функцiя контролю полягає, насамперед, у полiпшеннi якостей знань та вмiнь молодших школярiв. Так, органiзацiя перевiрки в логiчнiй послiдовностi — з одного боку, та вимога повноти й обґрунтування вiдповiдей — з iншого, забезпечують систематизацiю i узагальнення засвоєного змiсту. Спонукання дiтей до використання результатiв спостережень, прикладiв з власного життя поглиблює i розширює їхнi знання та вмiння. Усне або письмове виконання рiзнорiвневих завдань, що перевiряються сприяє їх осмисленню, усвiдомленню та закрiпленню, застосуванню за зразком, за аналогiєю та у нових ситуацiях.

  Контроль сприяє розвитку волi, уваги, мислення, пам’ятi, мовлення учнiв, їх пiзнавальної активностi i самостiйностi. У процесi контролю доцiльно формувати вмiння взаємо- i самоконтролю (взаємо- i самоперевiрки, взаємо- i самооцiнювання), взаємо- i самокоригування, що є одним iз його найважливiших завдань, а також розвивати рефлексивнi умiння, тобто здатнiсть обмiрковувати свої дiї, критично оцiнювати їх i свiдомого ставитися до навчання.

  Результати контрольно–оцiнної дiяльностi мають виховне значення. Об’єктивно i методично правильно органiзований контроль розкриває невикористанi резерви, можливостi дитини, стимулює учнiв до систематичної наполегливої працi, зумовлює формування важливих якостей особистостi: вiдповiдальностi, здатностi до подолання труднощiв, самостiйностi.

  Перевiрка й оцiнювання передбачає систематичне й об’єктивне визначення рiвня навчальних досягнень учнiв вiдповiдно до програмових вимог. Систематичнiсть зумовлена дидактичною доцiльнiстю здiйснення контролю на всiх етапах процесу навчання.             Об’єктивнiсть контролю полягає у запобiганнi вчителем суб’єктивних i помилкових оцiнних суджень, якi не вiдображають реальних досягнень учнiв у навчаннi.

  У початкових класах застосовуються такi види контролю: поточний, перiодичний, тематичний, семестровий, рiчний; державна пiдсумкова атестацiя.

  Вибiр видiв контролю (перевiрки й оцiнювання), їх змiст, послiдовнiсть, взаємозалежнiсть, час проведення визначаються специфiкою навчальних предметiв.

  Поточний контроль здiйснюється в процесi вивчення теми, з метою визначення рiвня розумiння i первинного засвоєння учнями окремих елементiв змiсту теми, зв’язкiв мiж ними та засвоєним змiстом попереднiх тем урокiв, закрiплення знань, умiнь i навичок, їх актуалiзацiї перед вивченням нового матерiалу. Результати поточної перевiрки фiксуються в оцiнних судженнях або в балах.

  Перiодичний контроль має на метi визначення й оцiнювання сформованостi загальнопредметних умiнь i навичок (аудiювання, читання, усне мовлення тощо), якими оволодiвають учнi впродовж вивчення окремих предметiв. Цей вид контролю передбачає перевiрку, що здiйснюється через певний перiод навчання.

  Тематичний контроль здiйснюється у формi тематичної контрольної роботи пiсля опанування програмової теми чи роздiлу. У разi, коли тема розрахована на велику кiлькiсть годин, її розподiляють на логiчно завершенi частини — пiдтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то її об’єднують з однiєю або кiлькома наступними темами.

    Тематична оцiнка в балах виставляється з урахуванням усiх поточних оцiнок, отриманих пiд час вивчення теми (пiдтеми).

  Пiдсумкове оцiнювання за семестр здiйснюється на основi результатiв тематичного оцiнювання з урахуванням динамiки зростання рiвня навчальних досягнень учня/ученицi.

  Рiчна оцiнка виставляється на основi семестрових оцiнок також з урахуванням динамiки зростання рiвня навчальних досягнень учня/ученицi.

  Облiк результатiв контролю ведеться учителем у класних журналах i табелях навчальних досягнень учнiв ІІ–ІV класiв.

  Усi види перевiрки навчальних досягнень учнiв здiйснюються за допомогою рiзних методiв, вибiр яких зумовлюється особливостями змiсту навчального предмета, його обсягом, рiвнем узагальнення, вiковими можливостями учнiв.

  У початкових класах застосовуються такi методи: усна перевiрка (бесiда, розповiдь учня); письмова перевiрка (самостiйнi i контрольнi роботи, твори, перекази, диктанти, тестовi завдання тощо); практична перевiрка (дослiд, практична робота, навчальний проект, спостереження, робота з картами, заповнення таблиць, побудова схем, моделей тощо).

  Вiдносно новим є використання тестових завдань, якi є стандартизованим засобом перевiрки, що цiлеспрямовано i економно у часi може кiлькiсно виявити рiвень навчальних досягнень учнiв, а також компетентнiсних завдань.

  Для перевiрки навчальних досягнень учнiв необхiдно застосовувати завдання рiзних когнiтивних рiвнiв: на вiдтворення знань, на розумiння, на застосування в стандартних i змiнених навчальних ситуацiях, вмiння висловлювати власнi судження, ставлення, оцiнки.

  Письмовi контрольнi роботи з будь-якого предмета в початкових класах проводять на другому або третьому уроцi за розкладом в серединi робочого тижня (бажано — вiвторок–середа), не бiльше однiєї такої роботи в день, а протягом тижня — не бiльше двох.

  За формою органiзацiї навчально-пiзнавальної дiяльностi учнiв перевiрка може бути: iндивiдуальною, парною, груповою, фронтальною.

  Для розвитку самооцiнювальної дiяльностi можна використовувати портфолiо учнiвських досягнень, в якому протягом певного часу накопичуються результати виконання рiзних завдань, що переконливо iлюструють iндивiдуальне зростання в розвитку дитини.

  Оцiнювання має ґрунтуватися на позитивному принципi, що передусiм передбачає врахування рiвня досягнень учнiв, а не ступеня їхнiх невдач.

Об’єктивнiсть i точнiсть оцiнок забезпечуються такими критерiями:

– якiсть знань (мiцнiсть, повнота, глибина, узагальненiсть, системнiсть, дiєвiсть);

– сформованiсть ключових, загально предметних i предметних компетентностей, способiв навчальної дiяльностi (виконання за зразком, за аналогiєю, в нових ситуацiях);

– володiння досвiдом елементарної творчої дiяльностi (частково-пошуковий i пошуковий рiвнI);

– володiння досвiдом емоцiйно-цiннiсного ставлення до навколишнього свiту, до iнших людей, до самого себе.

  На основi зазначених критерiїв видiляються iнтегрованi рiвнi навчальних досягнень учнiв початкових класiв. Їх загальнодидактичнi характеристики такi:

початковий рiвень (1–3 бали) — учень/учениця засвоїв/засвоїла знання у формi окремих фактiв, елементарних уявлень, якi може вiдтворити; володiє рiзними видами умiнь на рiвнi копiювання зразка виконання способу дiї; виконує самостiйну роботу пiд безпосереднiм керiвництвом учителя, але допомогу не може сприйняти вiдразу, а потребує детального кiлькаразового її пояснення;

  середнiй рiвень (4–6 балiв) — учень/учениця володiє знаннями у формi понять, вiдтворює їх змiст, iлюструє прикладами з пiдручника; вiдповiдь будує у засвоєнiй послiдовностi; володiє вмiннями на рiвнi виконання способiв дiяльностi за зразком у подiбнiй ситуацiї; самостiйну роботу виконує зi значною допомогою;

  достатнiй рiвень (7–9 балiв) — учень/учениця володiє поняттями, вiдтворює їх змiст, iлюструє не тiльки вiдомими, а й новими прикладами, встановлює вiдомi внутрiшньопонятiйнi зв’язки; вмiє розпiзнавати об’єкти за рiзними ознаками, якi охоплюються засвоєними поняттями; пiд час вiдповiдi може вiдтворити засвоєний змiст в iншiй послiдовностi, не змiнюючи логiчних зв’язкiв; володiє вмiннями на рiвнi застосування способу дiяльностi за аналогiєю; самостiйнi роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володiє вмiннями виконувати окремi етапи розв’язання проблеми i застосовує їх у спiвробiтництвi з учителем;

  високий рiвень (10–12 балiв) — учень/учениця володiє системою понять в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрiшньопонятiйнi, так i мiжпонятiйнi зв’язки; вмiє розпiзнавати об’єкти за рiзними ознаками, вiдповiдь аргументує новими прикладами; вмiє застосовувати способи дiяльностi за аналогiєю i в нових ситуацiях; самостiйнi роботи виконує без допомоги вчителя; виконує творчi завдання.

  Пiд час оцiнювання навчальних досягнень учнiв вчителю важливо виявляти доброзичливiсть, терпiння, поєднувати вимогливiсть з iндивiдуальним пiдходом, порiвнювати виявленi досягнення дитини не тiльки з нормою, але й iз її попереднiми успiхами. Індивiдуальний пiдхiд передбачає врахування iндивiдуальних особливостей, пiзнавальних здiбностей, темпу роботи учнiв тощо.

 

                     Особливостi безбального оцiнювання

  Вiдповiдно до наказу Мiнiстерства освiти i науки вiд 21.08.2013 № 1222 «Про затвердження орiєнтовних вимог оцiнювання навчальних досягнень учнiв iз базових дисциплiн у системi загальної середньої освiти» оцiнювання навчальних досягнень учнiв здiйснюється вербально: у 1 класi з усiх предметiв iнварiантної складової; у 2–4 класах з предметiв iнварiантної складової: «Сходинки до iнформатики», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», iнтегрованого курсу «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фiзична культура».

  При оцiнюваннi знань, вмiнь i навичок учнiв 2 класу (І семестр) за рiшенням педагогiчної ради замiсть балiв використовуються словеснi (вербальнI) оцiнки.

  У процесi контрольно-оцiнної дiяльностi при безбальному оцiнюваннi використовуються як уснi, так i письмовi оцiннi судження, якi характеризують процес навчання i вiдображають кiлькiсний i якiсний результати процесу навчання: ступiнь засвоєння знань i вмiнь з навчальних предметiв та рiвень розвитку учнiв.

  Вiдмова вiд використання балiв у 1-х класах пов’язана з вiковими особливостями учнiв початкових класiв. 6–7-рiчний школяр по-особливому сприймає оцiнку своєї дiяльностi. У нього переважає зовнiшня мотивацiя дiяльностi. У цьому вiцi дитина поки що не вмiє об’єктивно оцiнювати результати своєї дiяльностi, здiйснювати контроль i самоконтроль, оцiнку i самооцiнку.

  У дошкiльному вiцi в дитини сформувалося позитивне ставлення до себе. Пiд впливом рiзноманiтних чинникiв шкiльного життя цi уявлення пiддаються серйозному випробуванню.

  Навчання, як правило, пов’язане як iз успiхами, так i з помилками та невдачами, а отже, i з низькими оцiнками. Тому оцiнка здатна викликати в учня гострi переживання: радiсть, емоцiйне задоволення успiхом, сором за невдачу, внутрiшнiй протест проти осуду тощо.       Радiсть i задоволення досягненнями в навчаннi пiдтримують мотивацiю навчання, створюють позитивний емоцiйний фон у стосунках з учителем i однолiтками. Почуття гiркоти, невдоволенiсть невдачами можуть спричинити неусвiдомлений конфлiкт з оточенням, зниження самооцiнки, зневiру, небажання вчитися.

  Так, оцiнювання вчителем дитина не вiдносить до своєї дiяльностi, а сприймає як заохочення чи покарання, позитивне або негативне ставлення до неї.

  Для шести–семирiчного школяра, який вiдчуває труднощi в засвоєннi навчального матерiалу, заохочення навiть найменшого успiху має велике значення. Тому, розставляючи акценти в оцiнцi успiхiв i невдач, учитель повинен дбати про домiнування позитивних переживань, пов’язаних iз засвоєнням знань.

  Слiд пам’ятати, що в найменшого школяра самооцiнка ще не диференцiйована, тож учительська оцiнка його конкретних дiй переноситься на особистiсть загалом. Негативна оцiнка особистостi учня, коли вiн так прагне до визнання, може призвести до затримки в розвитку. Зважаючи на зазначене, доцiльно пiд час оцiнювання характеризувати роботу учня, а не його особистiсть, використовуючи вислови на зразок: правильно чи неправильно; я твоєю роботою задоволена чи не задоволена; сьогоднi твоя вiдповiдь повнiша чи недостатньо повна, нiж на попередньому уроцi тощо, замiсть: ти найрозумнiший; я тобою не задоволена.

  У процесi контролю слiд враховувати iндивiдуальнi психологiчнi якостi дитини. Здебiльшого варто заохочувати дiтей сором’язливих, пасивних, з хворобливим самолюбством, рiдше i стриманiше — самовпевнених.

  Вмiло користуючись у роботi з учнями педагогiчною вербальною оцiнкою, вчитель закладає основи для формування в них умiнь об’єктивно оцiнювати хiд i результати своєї дiяльностi, стимулює розвиток навчальних мотивiв.

  У процесi вербального оцiнювання навчальної дiяльностi шести–семирiчних учнiв доцiльно використовувати такi форми i прийоми:

1) рiзнi форми схвалення, погодження, пiдбадьорювання, вираженi словесно та за допомогою мiмiки, жесту, модуляцiї голосу: справився; уже краще; чудово; видно, що стараєшся; задоволена твоєю роботою та iн. У такiй же формi висловлюють зауваження, заперечення, осуд: спробуй не поспiшати i довести до лiнiї; обведи зразок i напиши так само; як ти думаєш, що в тебе не так, як на зразку? тощо;

2) розгорнуте словесне оцiнювання (вчитель аналiзує хiд роботи, її результат, коментує спосiб виконання, показує, що саме варте уваги, стимулює учнiв наслiдувати зразок вiдповiдi, показує рацiональнiшi способи роботи, пояснює можливiсть сказати зрозумiлiше, точнiше);

3) перспективна й вiдстрочена оцiнка (вчитель роз’яснює, за яких умов учень може в перспективi одержати найвище схвалення);

4) динамiчна виставка окремих дитячих робiт з будь-якого виду дiяльностi (малюнки, зошити, вироби тощо), яка органiзовується для ознайомлення з нею колективу школи й батькiв;

5) iгрова оцiнка — нагородження переможцiв, учасникiв гри рiзними iгровими атрибутами.

  У процесi безбального оцiнювання важливим є навчальний дiалог — аналiз вiдповiдi учня чи результативностi виконаної ним роботи.       Коментар до процесу оцiнювання спочатку здiйснюється вчителем.   Пiзнiше, в мiру сформованостi контрольно–оцiнних умiнь i навичок власну оцiнку з коментарем зможуть висловлювати i учнi.

  У повному обсязi оцiннi судження вчителя чи учнiв висловлюються в такiй послiдовностi:

– вiдзначення позитивних сторiн вiдповiдi та успiшно виконаних аспектiв практичної роботи;

– чiтке визначення (в доброзичливiй формI) допущених помилок та недолiкiв (так, щоб учень усвiдомив свої прорахунки);

– визначення шляхiв подолання прогалин у знаннях, рекомендацiї щодо удосконалення практичних навичок iз конкретною iнформацiєю про можливiсть лiквiдацiї недолiкiв;

– висловлення вiри, доброзичливої впевненостi в тому, що учень докладе необхiдних зусиль i досягне вищих показникiв навчальних досягнень.

  Саме у такий спосiб висловлення оцiнних суджень у дитини формується свiдоме ставлення до навчання, вiра в свої сили, бажання полiпшити результат своєї навчальної дiяльностi.

  Вiдмова вiд використання балiв у процесi навчання учнiв 2–4 класiв з окремих навчальних предметiв обумовлена необхiднiстю формування внутрiшньої мотивацiї в навчаннi, збереження психофiзичного здоров’я учнiв, формування адекватної самооцiнки учнiв, розвитку творчих здiбностей учнiв, формування умiнь самостiйно оцiнювати результати власної навчальної дiяльностi, розвитком навчальної самостiйностi учнiв у здiйсненнi контрольно-оцiнної дiяльностi. Окрiм того, доцiльнiсть безбального навчання викликана:

– специфiкою навчальних предметiв («Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», iнтегрованого курсу «Мистецтво», «Сходинки до iнформатики», «Основи здоров’я», «Фiзична культура»);

– значними вiдмiнностями в рiвнях розвитку iндивiдуальних здiбностей i творчих обдарувань учнiв;

– переважанням колективних видiв дiяльностi у процесi навчання музики, фiзичної культури та iн.;

– множиннiстю видiв дiяльностi на уроках з предметiв «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Основи здоров’я», «Фiзична культура», «Сходинки до iнформатики», включенням вчителiв у творчий процес.

  Протягом всього перiоду навчання, який проходить без використання балiв, вчитель цiлеспрямовано працює над формуванням в учнiв навичок самостiйного оцiнювання результатiв власної навчальної дiяльностi.

             Основними принципами безбального навчання є критерiальнiсть; прiоритет самооцiнки; безперервнiсть; гнучкiсть i варiативнiсть iнструментарiю оцiнки; поєднання якiсної та кiлькiсної складових оцiнки; природнiсть процесу контролю та оцiнки.

Критерiальнiсть. Змiстовий контроль та оцiнка будуються на основi вимог до навчальних предметiв. Кожному з критерiїв вiдповiдають показники, якi є зрозумiлими для учнiв. Наприклад, працюючи в прописах (зошитах для письма та розвитку мовлення) над написанням елементiв лiтер, роботу можна оцiнити за рiзними показниками: дотримання нахилу; висота елементiв букв; дотримання вiдстанi мiж елементами та iн. При списуваннi речень можуть бути видiленими такi показники: написання великої лiтери на початку речення; ставлення крапки (знака оклику, знака питання) в кiнцi речення; пропуск лiтер та iн.

Прiоритет самооцiнки. Одним iз завдань безбального навчання є формування в учнiв навичок самостiйного оцiнювання результатiв власної навчальної дiяльностi. Важливою умовою формування таких навчальних дiй є дотримання такої послiдовностi: спочатку учень сам оцiнює свою роботу, а потiм робота оцiнюється однокласниками або вчителем. Таким чином, внутрiшня самооцiнка повинна передувати зовнiшнiй. Це дозволить дитинi побачити, що будь–яка навчальна робота виконується, в першу чергу, для себе, а не для вчителя. Дотримання вказаної послiдовностi оцiнювання допоможе в майбутньому сформувати в учнiв цiннiсне ставлення до процесу i результату навчальної роботи.

  Основною функцiєю самоконтролю i самооцiнки учнiв на даному етапi навчання є самостiйне визначення власних потенцiйних можливостей, навчальних досягнень, а також усвiдомлення проблем, необхiдних для вирiшення у процесi навчання.

  Для формування адекватної самооцiнки важливим є застосування двох самооцiнок учнiв: прогностичної (оцiнка попередньої роботи) i ретроспективної (оцiнка виконаної роботи).

  Неперервнiсть. Контролю та оцiнцi пiдлягають не лише результати навчання, але й сам процес. З урахуванням неперервностi процесу навчання важливо перейти вiд традицiйної оцiнки кiнцевого результату до оцiнювання процесу наближення до результату навчання. При цьому учень має право на помилку, яка може бути ним виправлена, що забезпечить прогрес у навчаннi.

Наприклад, при засвоєннi правопису ненаголошених голосних у коренi слова, оцiнюючи кiнцевий результат, вчитель фiксує лише наявнiсть помилки.

  Для оцiнювання процесу навчання видiляємо таку послiдовнiсть крокiв (операцiй): постановка наголосу; видiлення букви, що позначає ненаголошений голосний звук; видiлення кореня слова; пiдбiр однорiдних слiв; пiдбiр перевiрного слова; визначення правильного написання.

  Органiзовуючи навчання на уроках з основ здоров’я, вчитель визначає такi складники здоров’язбережувальної компетентностi:

знання про здоров’я;

формування здоров’язбережувальних умiнь i навичок;

здатнiсть їх застосовувати у навчальних i життєвих ситуацiях;

ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

На уроках з фiзичної культури вчитель, органiзовуючи навчання, визначає такi аспекти:

- оволодiння фiзкультурними знаннями;

- ступiнь активностi занять фiзичними вправами;

- формування рухових умiнь i навичок;

– рiвень розвитку фiзичних якостей.

Оцiнювання якостi пiдготовки учнiв з предмету «Сходинки до iнформатики» здiйснюється в двох аспектах:

- рiвень володiння теоретичними знаннями;

- здатнiсть до застосування вивченого матерiалу у практичнiй дiяльностi.

  До навчальних досягнень учнiв початкових класiв з предмета, якi пiдлягають покроковому змiстовому безбальному оцiнюванню, належать:

теоретичнi: початковi уявлення про базовi поняття iнформатики, зокрема повiдомлення, iнформацiя та данi, iнформацiйнi процеси, комп’ютер та iншi пристрої, що використовуються для роботи з повiдомленнями i даними, сфери їх застосування у життi сучасної людини в iнформацiйному суспiльствi; про рiзнi програмнi засоби пiдтримки вивчення iнших предметiв початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань iз цих предметiв; про можливостi використання глобальної мережi Інтернет, пошук потрiбних вiдомостей; алгоритмiчне, логiчне та критичне мислення;

технологiчнi: вмикає та вимикає комп’ютер; вибирає об’єкти та перемiщує їх iз використанням манiпулятора мишi; виконує операцiї над об’єктами, зокрема, над вiкнами, файлами, папками; запускає програму на виконання та завершує роботу з нею; використовує клавiатуру для введення символiв, слiв, речень, текстiв; здiйснює пiдготовку та редагування нескладних текстiв невеликого обсягу в середовищi текстового редактора; працює iз графiчними об’єктами у середовищi графiчного редактора, створює елементарнi малюнки та змiнює значення властивостей створених малюнкiв; працює з комп’ютерними програмами пiдтримки вивчення навчальних предметiв; створює простi презентацiї (3–5 слайдiв) на пiдтримку власної проектної дiяльностi;

телекомунiкацiйнi: одержує, створює i надсилає електроннi листи; виконує пошук в Інтернетi зображень i текстiв за вказаною темою; зберiгає результати пошуку;

алгоритмiчнi: складає алгоритми дiй iз повсякденного життя, з використанням матерiалу навчальних предметiв (математики, української мови тощо); аналiзує текст задачi; складає, записує i виконує найпростiшi алгоритми для виконавцiв у визначеному середовищi, розрiзняє основнi алгоритмiчнi конструкцiї.

  Гнучкiсть i варiативнiсть iнструментарiю оцiнки. У навчальному процесi використовуються рiзноманiтнi шкали змiстової оцiнки, якi дають можливiсть гнучко реагувати на динамiку навчальних досягнень i розвитку учня; на яких фiксується результат виконаної роботи за певними показниками, рiзноманiтнi форми графiкiв, таблиць, листiв iндивiдуальних досягнень, «чарiвнi лiнiєчки», «сходинки зростання», позначення «+», «–» тощо.

  Обов’язковими умовами використання будь-якої оцiночної шкали є попередня самооцiнка та участь учнiв у визначеннi показникiв кiнцевої оцiнки.

   Недопустимою є замiна оцiнок iншими зовнiшнiми атрибутами (зiрочками, квiточками, прапорцями тощо), оскiльки при цьому функцiю оцiнки бере на себе цей предметний малюнок i ставлення дитини до нього iдентичне ставленню до оцiнки в балах.

  Поєднання якiсної та кiлькiсної складових оцiнки.

  Якiсна складова оцiнки вiдображає рiвень особистiсного розвитку учнiв, зокрема, таких важливих характеристик особистостi, як самостiйнiсть, вiдповiдальнiсть, комунiкативнiсть, умiння працювати в групi, в парi, ставлення до навчальної працi, рiвень прикладених зусиль, iндивiдуальний стиль мислення та iн.

  Кiлькiсна складова дозволяє вибудувати шкалу iндивiдуальних досягнень учнiв, порiвнювати сьогоднiшнi досягнення учня з його попереднiми успiхами.

  Поєднання якiсної та кiлькiсної складових оцiнки забезпечує найбiльш повну картину динамiки розвитку кожного учня з урахуванням його iндивiдуальних здiбностей i особливостей.

  Природнiсть процесу контролю та оцiнки. Контроль та оцiнка повиннi застосовуватися у природних для учнiв умовах, якi знижують стрес i напруження.

 

Контроль та оцiнка результатiв навчальної дiяльностi

  У процесi навчання важливо застосовувати такi види контролю:

за мiсцем у процесi навчання:

попереднiй контроль, що дає можливiсть визначити висхiдний рiвень пiдготовки учнiв з навчальних дисциплiн;

поточний контроль, що носить навчальний характер i супроводжує процес засвоєння кожної теми, що вивчається, та дозволяє визначити ступiнь зростання учнiв у засвоєннi навчального матерiалу. Його результати дають можливiсть учителю вчасно реагувати на недолiки, виявляти їхнi причини та приймати необхiднi заходи для їх подолання, повернутися до недостатньо засвоєних дiй, операцiй i способiв дiяльностi;

тематичний контроль дозволяє здiйснити перевiрку результативностi засвоєння учнями матерiалу певної теми чи роздiлу навчальної програми:

за змiстом:

прогностичний (плануючий) контроль визначає послiдовнiсть виконання операцiй навчальної дiї чи кiлькiсть таких операцiй;

пооперацiйний контроль керує правильнiстю, повнотою i послiдовнiстю виконання операцiй, що входять до складу дiї;

контроль за результатом здiйснюється пiсля виконання дiї;

за суб’єктами контрольно-оцiнної дiяльностi:

зовнiшнiй контроль здiйснюється учителем чи однокласниками (взаємоконтроль i взаємооцiнка);

внутрiшнiй (рефлексивний) контроль здiйснюється учнем/ученицею (самоконтроль i самооцiнка).

  Змiстовий контроль та оцiнка вiдображають якiсний результат процесу навчання. Результати навчальної дiяльностi розглядаються вiдносно особистiсних показникiв кожного окремого учня.    Індивiдуальна динамiка розвитку учня i ступiнь засвоєння ним знань та вмiнь визначаються у спiвставленнi з його власними результатами, отриманими попередньо i не допускають порiвнянь його з iншими дiтьми.

 

 

  Предметом контрольно-оцiнної дiяльностi є:

– ступiнь оволодiння знаннями i умiннями учнiв з навчальних дисциплiн;

– рiвень особистiсного розвитку учнiв.

 

 

Контроль та оцiнювання знань та умiнь учнiв

  Усний контроль здiйснюється з використанням фронтальної, групової, парної та iндивiдуальної форм. Слiд ураховувати, що монологiчне мовлення учнiв початкових класiв тiльки формується, тому неприпустимо зловживати iндивiдуальним усним опитуванням молодших школярiв.

  Самостiйнi роботи проводяться в рамках здiйснення поурочного контролю i дозволяють фiксувати ступiнь засвоєння навчального матерiалу в процесi його вивчення.

  Перевiрнi роботи спрямованi на перевiрку засвоєння окремих питань навчальної теми. Згiдно з навчальною програмою вчитель визначає з кожної теми об’єм знань, умiнь та навичок, на основi чого складаються та проводяться перевiрнi роботи.

  Контрольнi роботи спрямованi на виявлення результативностi засвоєння учнями матерiалу визначеної теми чи роздiлу навчального предмета.

  Тестовi завдання можуть бути використанi при формуваннi самостiйних, перевiрних i контрольних робiт. Завдання тестових робiт допомагають встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть в учнiв певних знань i умiнь.

 

           Контроль та оцiнка рiвня особистiсного розвитку учнiв.

  Змiстовий контроль та оцiнка рiвня особистiсного розвитку учнiв спрямованi на виявлення iндивiдуальної динамiки розвитку учнiв вiд початку навчального року до його закiнчення.

Основними показниками особистiсного розвитку учнiв є:

– сформованiсть загальнонавчальних умiнь та навичок;

– сформованiсть основних цiннiсних орiєнтирiв, якi визначають мотивацiйну основу особистостi;

– сформованiсть навчально–пiзнавальних iнтересiв;

– здатнiсть до узгоджених дiй з урахуванням iншої позицiї;

– самостiйнiсть дiй, суджень, критичне ставлення до власних та iнших дiй;

– адекватнiсть самооцiнки;

– вираження творчостi у рiзних видах дiяльностi.

  Динамiка розвитку учнiв визначається вчителем спiльно з шкiльним психологом на основi результатiв психолого-педагогiчного монiторингу.

  Вiдкрита демонстрацiя своїх досягнень учнями передбачає пред’явлення накопичених протягом року результатiв навчальної працi (презентацiї усiх робiт учнiв органiзовуються в рiзних формах (виставки, рiзнi заходи), у тому числi з використанням iнформацiйно–комунiкацiйних технологiй.

 

Органiзацiя контрольно-оцiнної дiяльностi

  У навчальному процесi поєднуються контрольно-оцiнна дiяльнiсть учителя, контрольно–оцiнна дiяльнiсть учня у вiдношеннi один одного (взаємоконтроль та взаємооцiнка) i контрольно–оцiнна дiяльнiсть учнiв вiдносно процесу i результату власної дiяльностi (самоконтроль i самооцiнка).

  Для того, щоб оцiнка стала засобом розвитку активностi та iнiцiативи самого учня, вiн повинен навчитися самостiйно здiйснювати контроль та оцiнку. Тому головним завданням вчителя є цiлеспрямоване формування самостiйностi учнiв у здiйсненнi контрольно-оцiнної дiяльностi.

  Формування адекватної самооцiнки учня — дуже складний процес. З перших днiв навчання учнiв у школi вчитель працює з учнями над формуванням навичок спiвпрацi, найпростiших методiв самооцiнки та самоконтролю.

  У першому класi закладаються основи дiяльностi з самооцiнки:

– перш, нiж оцiнювати виконану дiю, необхiдно визначити разом з учнями показники, по яких буде здiйснюватися оцiнювання;

– оцiнка будь-якої дiї спочатку здiйснюється дитиною i тiльки потiм дорослим (прiоритет самооцiнки);

– обговорення можливих причин розбiжностi оцiнок дорослого i дитини проводиться iндивiдуально в довiрливому середовищi.

  На уроках музичного та образотворчого мистецтва у 2–4 класах учнi можуть використовувати оцiночнi таблицi, що дозволяють фiксувати наявнiсть уявлень у сферi музичного та образотворчого мистецтва, ступiнь сформованостi практичною музичною та образотворчою дiяльнiстю.

  При визначеннi критерiю важливо враховувати позицiю, в якiй учень здiйснює музичну дiяльнiсть, оскiльки кожнiй iз позицiй вiдповiдають певнi показники (правильно, точно — для слухання; виразно, емоцiйно — для виконання; оригiнально — для творчої роботи тощо).

  Критерiй визначається до початку дiяльностi. Обов’язковою умовою є вiдповiднiсть критерiю реальним можливостям учнiв. Наприклад, до початку спiву, слiд встановити, яким повинно бути виконання (виразним, вiдображаючим настрiй, характер музики; емоцiйним, що передає ставлення виконавця до виконуючого твору).

  На основi висунутих критерiїв здiйснюється прогностична оцiнка, в ходi якої учнi вiдповiдають на такi питання: чи можна пiд час спiву передати характер i настрiй музики пiд час спiву? Чи можемо передати своє ставлення до пiснi? Змiст критерiю i прогностичної оцiнки повиннi спiвпадати. Слiд звернути увагу, що критерiй учнем не озвучується, вони оперують показниками, зрозумiлими для них i не вимагають пояснень. Виконавська дiяльнiсть здiйснюється пiсля проведення прогностичної оцiнки. Закiнчивши виконання, учнi здiйснюють самооцiнку, вiдповiдають на питання: чи змогли ми передати характер, настрiй музики пiд час спiву. Чи змогли передати своє ставлення до пiснi. Пiсля самооцiнки учитель коментує процес i результат здiйснення виконавської дiяльностi.

  Слiд розрiзняти ретроспективну (пiсля виконання завдання) i прогностичну (до виконання роботи) самооцiнку. Першочергово ведеться робота з формування ретроспективної самооцiнки. Тiльки тодi, коли здiйснення контролю i оцiнки стане звичною нормою для учнiв, можна переходити до формування прогностичної самооцiнки.

  Вчитель може висловлювати оцiночнi судження в рiзних формах: словеснiй: Ти правильно виконав завдання. Ти правильно розв’язав задачу. Ти акуратно виконав роботу. Твоя робота достойна високої оцiнки тощо); графiчнiй (лiнiєчки самооцiнки; сходинки зростання, графiки тощо), знакової (знаки «+», «–» та iн.).

  При оцiнюваннi в балах рекомендується використовувати в контрольно-оцiннiй дiяльностi повний алгоритм оцiнювання, що включає словесно-оцiночне судження i виставлення оцiнки в балах.

 

Орiєнтовнi вимоги до перевiрки письмових робiт

  Учителю рекомендується систематично перевiряти та оцiнювати якiсть виконання учнями кожної письмової роботи, оскiльки це дає можливiсть визначити рiвень засвоєння знань, умiнь та навичок i планувати на дiагностувальнiй основi навчально-корекцiйну роботу.

  Усi письмовi роботи навчального i контрольного характеру перевiряються до наступного уроку. Пiсля перевiреної роботи рекомендується виконувати роботу над помилками колективно пiд керiвництвом учителя чи самостiйно.

  Кожен вид помилок як з мови, так i з математики потребує вiд учителя вiдповiдного способу виправлення.

  Графiчно неправильно написану лiтеру або цифру вчитель пiдкреслює i на полях чи в окремому рядку для практичного вправляння дає зразок правильного їх написання.

  Пiд час формування графiчних навичок допускається виправлення форми лiтери чи цифри з метою вказування, де саме учень припускається помилки. Неправильнiсть нахилу помiчається похилою лiнiєю поряд зi знаком, який дитина написала неправильно.

  Граматичнi та пунктуацiйнi помилки вчитель пiдкреслює i виправляє власноруч.

  Стилiстичнi i лексичнi — пiдкреслює хвилястою лiнiєю. На наступних уроках найтиповiшi з них колективно обговорюються, внаслiдок чого неправильно побудованi речення удосконалюються i записуються в зошит.

  До виправлення помилок у письмових роботах учитель може пiдходити диференцiйовано: у зошитах учнiв, якi навчаються на достатньому i високому рiвнях, пiдкреслити слово з помилкою, в iнших учнiв — пiдкреслити помилку. Саме виправлення пропонується зробити учням пiд час виконання роботи над помилками. Виправляти записи повнiстю бажано в зошитах учнiв, якi неспроможнi зробити це самостiйно. Такий пiдхiд до перевiрки учнiвських зошитiв потребує повторного їх перегляду.

  Помiчену в обчисленнях помилку вчителю рекомендується тiльки пiдкреслити, а учню — правильно обчислити й виправити її. У зошитах учнiв, якi самостiйно не можуть виправити неправильний результат обчислення, учитель може закреслити його i зверху написати правильний.

  Виправляти неправильний результат по написаному не рекомендується.

  Якщо учень помилився пiд час розв’язування складеної задачi в доборi дiї чи в обчисленнях у нiй, бажано запропонувати, щоб вiн правильно розв’язав усю задачу i заново записав її розв’язання.

  Якщо задача розв’язана правильно, але неправильно сформульовано пояснення чи вiдповiдь, варто пiдкреслити цей текст i запропонувати учневi правильно його сформулювати й записати заново.

  Усi записи, зробленi вчителем в учнiвському зошитi (виправлення помилок, пiдкреслення, зразки письма, оцiнка, фрази типу Правильно,     Уже значно краще тощо), виконуються чiтко, калiграфiчно й охайно пастою червоного кольору.

  Далi наводимо рекомендацiї щодо особливостей оцiнювання з окремих навчальних предметiв.

 

УКРАЇНСЬКА МОВА І МОВИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН 
(мови навчання)

  Об’єктами перевiрки й оцiнювання навчальних досягнень учнiв з мови навчання є складники комунiкативної компетентностi:

– досвiд мовленнєвої дiяльностi (аудiативнi умiння, здатнiсть вести дiалог, будувати монологiчнi зв’язнi висловлювання в уснiй i письмовiй формах, умiння виразно читати i розумiти змiст прочитаного);

– знання про мову i мовлення, мовнi умiння й навички;

– орфографiчнi i пунктуацiйнi вмiння й навички;

– графiчнi навички письма, технiка, швидкiсть письма, культура оформлення письмових робiт.

  Оцiнювання досвiду мовленнєвої дiяльностi

 1Аудiювання (слухання i розумiння прослуханого)

Перевiрку аудiативних умiнь рекомендуємо здiйснювати фронтально в 2–4 класах у кiнцi кожного семестру.

Перевiряються вмiння: сприймати на слух незнайомий текст i розумiти в 2 класi елементи фактичного змiсту (хто? що? де? коли? як?), запам’ятовувати послiдовнiсть подiй; у 3–4 класах — фактичний змiст, причиново-наслiдковi зв’язки, основну думку висловлювання, образний вислiв.

Для перевiрки використовується незнайомий текст художнього стилю i запитання з варiантами вiдповiдей.

Обсяги текстiв: у 2 класi — 120–200 слiв, у 3 класi — 220–300 слiв, у 4 класi — 320–400 слiв.

У 2 класi пропонується 4 запитання з двома варiантами вiдповiдей на кожне, у 3 класi — 6 запитань з трьома варiантами вiдповiдей, у 4 класi — 6 запитань з чотирма варiантами вiдповiдей.

У 2 класi за кожну правильну вiдповiдь на запитання учень одержує 3 бали, в 3–4 класах — 2 бали.

2. Говорiння i письмо (дiалогiчне та монологiчне висловлювання)

  Перевiрку сформованостi усного (дiалогiчного i монологiчного) мовлення вважаємо за доцiльне здiйснювати iндивiдуально в 2–4 класах наприкiнцi кожного семестру.

  Рiвень сформованостi дiалогiчного мовлення в 2–4 класах рекомендується перевiряти в першому семестрi.

  Перевiряються вмiння: складати дiалог на задану тему, використовувати формули мовленнєвого етикету, дотримуватись правил спiлкування, норм лiтературної мови.

  Обсяги утворених дiалогiв повиннi вiдповiдати нормам: у 2 класi — 3–4 реплiки на двох учасникiв розмови, в 3 класi — 4–5 реплiк, у 4 класi — 5–6 реплiк (без урахування формул мовленнєвого етикету).

Умiння вести дiалог оцiнюється за такими вимогами (вiдповiдно до наказу Мiнiстерства освiти i науки вiд 21.08.2013 № 1222 «Про затвердження орiєнтовних вимог оцiнювання навчальних досягнень учнiв iз базових дисциплiн у системi загальної середньої освiти» ):

     Перевiрку усного монологiчного мовлення рекомендується здiйснювати в 2–4 класах у другому семестрi. У 2 класi перевiряється вмiння будувати усний переказ, у 3–4 класах — усний твiр.

  Писемне мовлення перевiряється в 3–4 класах.

  Письмовий переказ проводиться в 3 класi у кiнцi навчального року i в 4 класi — наприкiнцi першого семестру, письмовий твiр — у кiнцi 4 класу.

  Обсяги текстiв для переказiв: у 2 класi — 40–50 слiв, у 3 класi — 50–70 слiв, у 4 класi — 70–100 слiв; обсяги учнiвських творiв: у 2 класi — близько 40 слiв, у 3 класi — близько 60 слiв, у 4 класi — 60–80 слiв.

За усне i письмове висловлювання (переказ, твiр) доцiльно ставити одну оцiнку — за змiст.

 

 

 

 Оцiнювання знань з мови, мовних умiнь i навичок

  Оцiнювання мовних знань i вмiнь рекомендується здiйснювати в 2–4 класах не менше як двiчi на семестр пiсля вивчення певного роздiлу (невеликi за обсягом роздiли можна об’єднувати, а великi — перевiряти за логiчно завершеними частинами).

  Перевiрцi пiдлягають знання i вмiння з мови, необхiднi для правильного i грамотного оформлення усних i письмових зв’язних висловлювань.

  Перевiрка здiйснюється фронтально в письмовiй формi iз застосуванням тестових завдань двох типiв: 1) завдання закритого типу, якi передбачають вибiр одного iз запропонованих варiантiв вiдповiдей; 2) вiдкритi завдання, що виконуються без опори на запропонованi варiанти вiдповiдей (самостiйне утворення форм слова, добiр слiв за певною ознакою, побудова речень тощо).

  У 2 класi учням пропонується п’ять завдань: три завдання закритого типу (з трьома варiантами вiдповiдей на кожне) i два вiдкритi. Учням 3 класу — вiсiм завдань: чотири закритого типу (з трьома варiантами вiдповiдей на кожне) i чотири вiдкритi. Учням 4 класу пропонується вiсiм завдань: чотири закритого типу (з чотирма варiантами вiдповiдей на кожне) i чотири вiдкритi завдання.

  У 2 класi за кожне правильно виконане завдання закритого типу учень одержує два бали, за кожне вiдкрите завдання — три бали (якщо таке завдання виконане частково, то учневi зараховується вiд одного до двох балiв). У 3–4 класах кожне закрите завдання оцiнюється одним балом, вiдкрите — двома балами (якщо таке завдання виконане частково, то учневi зараховується один бал). У разi, якщо при виконаннi вiдкритих завдань учень припустився орфографiчних чи пунктуацiйних помилок на вивченi правила, рекомендуємо вiд загальної суми набраних балiв вiднiмати 1 бал за недотримання грамотностi.

 

   Оцiнювання орфографiчних i пунктуацiйних умiнь

  Основною формою перевiрки орфографiчної та пунктуацiйної грамотностi є контрольне списування i контрольний текстовий диктант.

  Контрольне списування рекомендується проводити в 1 класi — у кiнцi року, в 2–4 класах — наприкiнцi кожного семестру.

  Контрольний диктант рекомендується проводити: в 2 класi — один раз у кiнцi першого семестру i двiчi в другому семестрi в 3–4 класах — двiчi на кожний семестр.

  Обсяги текстiв для диктантiв i списування: у 1 класi — 20–30 слiв, у 2 класi — 30–50 слiв, у 3 класi — 50–70 слiв, у 4 класi — 70–90 слiв.

  При оцiнюваннi диктантiв доцiльно брати до уваги грамотнiсть, калiграфiю (правильнiсть написання букв та їх з’єднань) i культуру оформлення письмової роботи: вiд оцiнки за грамотнiсть рекомендуємо вiднiмати 1–2 бали за помилки в написаннi букв i їх з’єднань та недотримання культури оформлення письмової роботи.

 

ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ
Українська, iнша мова навчання
2–4 класи

  Об’єктами перевiрки й оцiнювання з лiтературного читання є складники читацької компетентностi:

• навичка читання вголос i мовчки;

• розумiння прочитаного;

• умiння виразно читати;

• досвiд читацької дiяльностi учнiв (елементарна обiзнанiсть з колом дитячого читання, практичне засвоєння лiтературознавчих понять, умiння працювати з текстами рiзних жанрiв, умiння переказувати змiст прочитаного твору (3–4 класи), умiння самостiйно працювати з дитячою книжкою, довiдковою лiтературою).

  Контроль навчальних досягнень учнiв рекомендуємо здiйснювати шляхом таких видiв контролю: поточного, семестрового, державної пiдсумкової атестацiї.

  Основною формою поточного контролю є фронтальне та iндивiдуальне усне опитування.

  Семестровий контроль рекомендуємо проводити так:

у 2–4 класах наприкiнцi семестрiв здiйснюється контроль технiки читання вголос;

у 3 класi наприкiнцi І семестру у формi письмової самостiйної роботи пiд керiвництвом учителя. Така робота проводиться з навчальною метою i не оцiнюється в балах;

у 3 класi наприкiнцi ІІ семестру i у 4 класi наприкiнцi І семестру у формi письмової контрольної роботи, яка оцiнюються в балах.

  Основною метою проведення письмових самостiйних i контрольних робiт є перевiрка розумiння учнями змiсту прочитаного.

  Водночас наголошуємо, що оцiнка за семестр виставляється з урахуванням тематичних оцiнок.

 

 Перевiрка й оцiнювання умiння читати виразно, читати напам’ять

    Перевiрку умiння читати виразно радимо здiйснювати в процесi поточного контролю (пiд час поурочного вивчення теми, перевiрки домашнього завдання). Виразнiсть читання перевiряється на знайомому текстi, пiсля попередньої пiдготовки.

  Якiсть виразного читання, читання творiв напам’ять доцiльно визначати за такими критерiями:

– правильнiсть, повнота вiдтворення фактичного змiсту твору;

– виразнiсть читання (чiткiсть дикцiї, iнтонацiйна правильнiсть, умiння виявити своє ставлення до того, що читається; доречнiсть використання мовленнєвих та позамовних (мiмiка, жести) засобiв виразностI);

– дотримання орфоепiчних норм (лiтературна вимова голосних i приголосних звукiв у рiзних позицiях, сполучень звукiв у мовленнєвому потоцi, а також наголошування слiв).

 

                                      Читання мовчки

  Рiвень розвитку навички читання мовчки (технiчної i смислової її сторiн) у 3–4 класах рекомендуємо перевiряти й оцiнювати (починаючи з 3 класу, ІІ семестру) пiд час поточного i семестрового контролю.

  Враховуються такi характеристики цього виду читання: спосiб (наявнiсть чи вiдсутнiсть артикуляцiї — зовнiшнiх мовленнєвих рухiв), розумiння змiсту прочитаного, темп читання.

  Контроль технiчної сторони навички читання мовчки (спосiб, темп) вчитель може здiйснювати пiд час проведення семестрових письмових (самостiйної i контрольних) робiт за такою методикою.

  Спочатку на матерiалi текстiв вчитель перевiряє технiчну сторону читання. Для цього пропонує учням взяти в руки олiвцi. За вказiвкою вчителя: «Почали читати!» — школярi заглиблюються в читання.   Через 2 хвилини вчитель говорить: «Зупинились!». Кожний iз учнiв ставить олiвцем крапку над словом, на якому вiн зупинився. Далi учнi дочитують (перечитують) текст i виконують запропонованi завдання.

  У процесi перевiрки вчитель встановлює кiлькiсть прочитаних слiв кожним учнем (ученицею) за 2 хвилини, яку дiлить на 2, i отримує кiлькiсть слiв, прочитаних за 1 хвилину.

  Учням, у яких темп i спосiб читання не вiдповiдають нормативним показникам, радимо знижувати оцiнку на 1 бал за кожний показник

 

       Оцiнювання навчальних досягнень з української мови як державної та iнших мов як навчальних предметiв рекомендуємо здiйснювати згiдно з основними цiлями навчання, якi передбачають формування комунiкативної компетентностi з урахуванням iнтересiв i можливостей учнiв початкової школи.

  Об’єктами перевiрки й оцiнювання є:

мовленнєвi умiння з аудiювання, говорiння, читання, письма;

сформованiсть певного кола знань про мову, мовнi та правописнi умiння, графiчнi навички письма.

  У 1–4 класах проводиться:

поточне оцiнювання (у 1–2 (І семестр) класах — безбальне, у 3–4 — бальне за знання з мови й мовнi вмiння — усне опитування, тестовi завдання);

перiодичний контроль й оцiнювання рiвня сформованостi умiнь з аудiювання, говорiння (дiалогiчне й монологiчне мовлення), читання й письма та фонетико–графiчнi й орфографiчнi умiння у 3–4 класах;

пiдсумкове оцiнювання за семестр, рiк.

  Перiодичний контроль сформованостi тих чи iнших видiв навчальної дiяльностi радимо проводити фронтально (аудiювання, списування чи диктант) й iндивiдуально (дiалогiчне й монологiчне мовлення).   Дiалогiчне мовлення перевiряється в І семестрi, а монологiчне — у ІІ.

  Кожен вид навчальної дiяльностi рекомендуємо перевiряти один раз на семестр, а орфографiчнi й граматичнi умiння — двiчi на семестр.

  Орiєнтовнi вимоги до оцiнювання навчальних досягнень з української мови як державної й нацiональних мов як навчальних предметiв залежать вiд спорiдненостi чи неспорiдненостi з рiдною, що дає можливiсть, урахувати ступiнь складностi оволодiння цими мовами та кiлькiсть годин, вiдведених на їх засвоєння, диференцiювати вимоги.

  Вимоги до перевiрки й оцiнювання навичок мовленнєвої дiяльностi

 

  Аудiювання (слухання i розумiння прочитаного)

  Перевiрцi пiдлягають вмiння вислухати незнайомий художнiй текст з 1–2 прослуховувань у 1 класi й з 1 — у 2–4 класах у школах зi спорiдненим мовами навчання та з 2 –3 прослуховувань — у 1–2 класах i 1–2 — у 3–4 класах у школах iз неспорiдненими мовами навчання та зрозумiти його. Перевiрку доцiльно здiйснювати раз на семестр.

  Розумiння прослуханого радимо виявляти за допомогою завдань тестового характеру — використовувати серiю запитань з варiантами вiдповiдей на них. Учням 1, 2 класiв пропонують 4 запитання, на якi можна вiдповiсти словами «так» — «нi». Учням 3 класу — 4 запитання альтернативного типу. Для учнiв 4 класу складають 6 запитань, кожне з яких супроводжується трьома вiдповiдями на вибiр (I варiант) чи двома — (II варiант). Запитання охоплюють змiст твору, головну думку та окремi особливостi мови художнього твору (3–4 класи).

  Правильна вiдповiдь на кожне iз запитань за прослуханим текстом у 1 класi оцiнюються безбально, 2–3 класах — 3 балами; у 4 класi — 2.

  Обсяг тексту визначається таким чином, щоб при неквапливому iнтонацiйно оформленому читаннi вчителем (зi швидкiстю 70–100 слiв за хвилину) час його неперервного звучання був у таких межах:

 

  Говорiння (дiалогiчне та монологiчне мовлення)

  Вимоги до оцiнювання дiалогiчного мовлення

  Рекомендуємо перевiряти вмiння: складати, розiгрувати дiалог i будувати усний переказ чи усний твiр.

  Вважаємо за доцiльне, щоб протягом року учень одержав двi оцiнки, якi покажуть його успiхи у розвитку усного мовлення: одну — за дiалогiчне та другу — за монологiчне мовлення.

  Пiд час перевiрки навички говорiння радимо враховувати ступiнь самостiйностi роботи, мiру допомоги вчителя. Учням початкового та середнього рiвня доцiльно пропонувати рiзноманiтнi допомiжнi матерiали: малюнки, окремi реплiки (пiдказки), зразки дiалогу, план висловлювання тощо. Учнi, якi досягли достатнього рiвня, можуть виконувати вiдповiднi завдання за незначною допомогою, високого — самостiйно.

      Перевiрку монологiчних висловлювань рекомендуємо здiйснювати з урахуванням умов, у яких вивчаються мови (близькоспорiдненi чи не близькоспорiдненI). У першому випадку у 2–3 класах перевiряється вмiння переказувати короткий текст за малюнком i планом, у 4 класi — складати власний твiр на задану тему. У другому випадку у 3 класi перевiряється вмiння переказувати текст з опорою на план, у 4 класi — складати твiр за малюнком і планом.

      Читання вголос

  У 2 класi у кiнцi ІІ семестру рекомендуємо перевiряти умiння правильно прочитати слова, речення, невеликi тексти i зрозумiти прочитане. Орiєнтовна швидкiсть читання — 35–45 слiв за хвилину, якщо українська мова спорiднена, i 30–40 слiв, якщо неспорiднена.

  При оцiнювання сформованостi умiння читати в 2 класi беруться до уваги: спосiб читання (складами, цiлими словами); правильнiсть читання; швидкiсть i розумiння прочитаного.

  У 3–4 класах доцiльно здiйснювати поточну перевiрку вмiнь учнiв читати вголос у мiру швидко, плавно, з дотриманням орфоепiчних, фонологiчних та iнтонацiйних норм, логiчних пауз, з орiєнтацiєю на слухачiв; розумiти прочитане.

  Пiд час оцiнювання бажано враховувати вмiння визначати жанри вивчених творiв (казку, вiрш, оповiдання та iн.), тему й головну думку твору, його героїв, умiння знаходити образнi слова та вирази i пояснювати їх значення.

  Перевiрку радимо здiйснювати iндивiдуально. Обсяг тексту визначається так, щоб час його озвучення учнем (з нормальною швидкiстю) дорiвнював 1–2 хвилинам.

  Протягом семестру виводиться середнiй бал як результат поточного оцiнювання за читання вголос. Середнiй бал виставляється в окремiй колонцi журналу, не позначенiй датою.

                                      Письмо

  Письмо як вид мовленнєвої дiяльностi передбачає умiння правильно висловити свою думку (переказати, розповiсти) в письмовiй формi, користуючись графiчною системою мови, яка є предметом вивчення, дотримуючись технiки письма, правил правопису та умiння належним чином оформити письмову роботу.

  Починаючи з ІІ семестру 3 класу, в умовах вивчення спорiднених мов раз на семестр, рекомендуємо перевiряти вмiння писати переказ за поданим планом, а в 4 класi — переказ (І семестр) i твiр на задану тему (ІІ семестр).

  За вивчення неспорiднених мов — письмовий переказ з опорою на план у І семестрi 4 класу, а письмовий твiр за малюнком i планом — у ІІ семестрi.

  Обсяг тексту для письмового переказу — 60–80 слiв (спорiдненi мови) i 50–70 слiв (неспорiдненi мови).

  Умiння володiти письмом як видом мовленнєвої дiяльностi, що передбачає умiння побудувати висловлювання в писемнiй формi — переказати, розповiсти про побачене, про себе i свою родину, друзiв формується протягом навчання у 3–4 класах.

  За письмову роботу (переказ i твiр) в журналi виставляють одну оцiнку за змiст.

  Правописнi та граматичнi помилки виправляють i опрацьовують у ходi аналiзу письмових робiт.

  Орфографiчнi та граматичнi умiння

У 2 класi в кiнцi ІІ семестру перевiряють умiння вживати засвоєнi букви українського (росiйського, польського, болгарського тощо) алфавiту пiд час письма, умiння списувати. Для цього пропонують невеликий текст.

  У 3–4 класах в умовах спорiдненостi мов у І семестрi з метою перевiрки пропонується списування (І семестр) i слуховий диктант (ІІ семестр).

  В умовах вивчення неспорiднених мов у кiнцi І семестру 2 класу проводять списування, у 3–4 класах у І семестрi також проводять i оцiнюють списування, у ІІ семестрi — зорово–слуховий диктант.

 

                                     МАТЕМАТИКА

  Об’єктами перевiрки й оцiнювання навчальних досягнень учнiв з математики є складники предметної компетентностi — знання, умiння та навички, здатнiсть їх застосовувати у навчальних i життєвих ситуацiях.

  Контроль навчальних досягнень учнiв рекомендуємо здiйснювати шляхом поточної перевiрки (1–4 класи) i тематичної перевiрки (2–4 класи).

  Поточну перевiрку рекомендуємо проводити в уснiй i письмовiй формi систематично в межах кожної теми, визначеної навчальною програмою. Цей вид контролю передбачається учителем пiд час пiдготовки до кожного уроку i знаходить своє вiдображення у поурочних планах (конспектах) урокiв. Поточна перевiрка може здiйснюватись у формi самостiйної роботи — короткотривалої (10–15 хвилин) письмової роботи, яка охоплює певну частину навчального матерiалу. Поточний контроль не обов’язково проводиться фронтально; його результати не завжди вiдображаються у балах.

  Тематичну перевiрку радимо здiйснювати в письмовiй формi. Вона охоплює змiст теми або логiчно завершеної її частини. Проводити її доцiльно у виглядi контрольної роботи — комбiнованої або роботи тестового характеру — 4 рази за семестр. Бажано, щоб робота мiстила 14 математичних операцiй (арифметичних дiй, визначення порядку дiй, встановлення вiдношень, перетворення одиниць величини, логiчних дiй тощо) у другому класi, 16 — у третьому, 18 — у четвертому.

  Орiєнтовна тривалiсть виконання роботи становить у другому класi близько 30 хв., у третьому й четвертому класах — близько 35 хв.

  Окремим видом тематичного контролю може бути перевiрка навичок усних обчислень у межах програмових вимог. Перевiрку доцiльно здiйснювати один раз за семестр у письмовiй формi (математичний диктант, робота на картках тощо). Обсяг роботи має мiстити не бiльше 12 математичних операцiй.

 

               Оцiнювання контрольної роботи тестового характеру рекомендуємо здiйснювати таким чином: якщо завданням перевiряється одна математична операцiя, то за кожну правильну вiдповiдь виставляється 1 бал, за неправильну вiдповiдь або невиконане завдання — 0; якщо перевiряється двi та бiльше математичнi операцiї, за кожну виконану правильно виставляється по 1 балу. Водночас, якщо в складенiй сюжетнiй задачi правильно виконано деякi дiї, але правильного розв’язку задачi не одержано, то ставиться 1 бал. Всi бали додаються й одержаний загальний бал переводиться в оцiнку за шкалою.

  Дедалі більше уваги приділяю роботі с контролю і оцінювання досягнень учнів тестовим завданням.

  Основна відмінність  тесту від контрольної роботи полягае в тому,що тест передбачає відмірювання, тому може дати точнішу й обьективнішу кількисну інформацію. Тести мають відповідати таким характеристикам ефективності контролю,як обьективність ,надійність і валідність. 

  В своїй роботі я використовую закриті й відкриті тестові завдання.

  На мою думку важливо контролювати й оцінювати не тільки результати а й процесуальний бік  навчальної роботи, при цьому потрібно враховувати рівень пізнавальної самостійності учнів, культури праці.Особливо важливо, щоб діти розуміли справедливість оцінки,інакше найкращі наміри вчителя можуть привести до протилежного результату.За жодних обставин не можна принижувати людську гідність дітей,потрібно всіляко заохочувати йх до рефлексивних суджень,самоконтролю й само оцінювання.