УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ

Калман Валентина Григорівна

Потаська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів

Маньківської районної ради

 

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ

 

Анотація. У статті проаналізовано сутність управлінської підтримки зростання професійної майстерності педагога, визначено специфічні ознаки зростання професійної майстерності педагога, дано педагогічну інтерпретацію рівнів професійного розвитку педагога та запропоновано систему заходів, спрямовану на управлінську підтримку зростання професійної майстерності педагога. Розглянуто різноманітні заходи, спрямовані на зростання професійної майстерності педагога. Вони дають підстави виділити основні ефективні напрямки здійснення цього процесу.

Вступ

Серед реалій сьогодення особливе місце посідає проблема освіти, яка привертає увагу  науковців, практиків, зокрема, її сектор управління. Актуальність цієї проблеми зумовлена, насамперед, необхідністю реформування освіти, модернізації галузі управління [1, с.33]. Як засвідчує практика, закріплені десятиліттями механізми праці педагогів важко піддаються трансформації, тому набуває актуальності питання зовнішнього впливу керівників шкіл на активізацію діяльності вчителів з професійної самокорекції та самовдосконалення [2, с.31].

Перші спроби аналізу управління процесом зростання педагогічної майстерності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів були започатковані ще в 70-80-х роках минулого століття. З’ясовано, що специфічність педагогічного управління виявляється в особливостях керівництва цим процесом, в основі якого повинно бути гармонійне поєднання навіювання, переконання, пояснення та створення умов для взаємодії зовнішніх і внутрішніх спонукальних чинників. Дослідники дали дефініцію основного поняття, визначили специфічні ознаки стимулу як основної категорії педагогічного стимулювання, сформулювали загальні положення та принципи процесу. Проаналізували його структуру і створили класифікацію педагогічних стимулів, яка дає підставу стверджувати, що педагогічне стимулювання – відкрита динамічна система взаємодіючих і взаємопроникаючих стимулів [2, с.31].

Основна частина

Сьогодні аналізом проблеми управлінської підтримки зростання професійної майстерності педагога займається багато науковців. Зокрема, Л. Литвинюк у своїх працях говорить про те, що у педагогічному стимулюванні професійного зростання вчителів потрібно звертати увагу на рівень їх самооцінки, і особливо на вчителів з низьким рівнем самооцінки [2].

 К. Віаніс-Трофименко впевнений, що управлінська підтримка є підґрунтям для зростання компетентності педагога. Л. Гузова стверджує, що розвиток професійної культури вчителя – це фактор успішної роботи. О. Темченко вважає, що для підвищення компетентності педагогів необхідним є впровадження інноваційних підходів, які б допомогли реалізувати нові способи і форми здійснення професійної педагогічної діяльності. О. Стадник вважає, що однією з провідних функцій науково- методичної діяльності загальноосвітньої школи є забезпечення необхідних умов для розвитку творчої особистості вчителів, надання їм допомоги у проходженніступенів становлення і розвитку системи роботи [5].

О. Перехейда наголошує на тому, що стимулювання професійної майстерності педагога – це важливий чинник управління [4]. В. Бондар стверджує, що не менш важливим є управління формуванням професійної компетентностівчителя. Крім того, питанням творчого зростання вчителів займалися такі вчені, як А. Берест, С. Курганський, Б. Тевлін, М. Чаус, Л. Шульга. Вчені зосередили свою увагу на формуванні творчості, компетентності вчителя, але важливою на сьогодні залишається проблема управлінської підтримки зростання професійної майстерності педагога, яка потребує подальшого більш ґрунтовного розгляду.

Педагогічна діяльність в якій би формі вона не відбувалася - це складна за функціональною структурою та психологічним змістом праця, яка потребує від педагога прояву всіх властивостей і характеристик його особистості. Педагогічна діяльність по суті є управлінською, але і вона потребує управління з боку керівника загальноосвітнього закладу та удосконалення [3, с.70]

Управляти – означає приводити до успіху й самореалізації інших. Нова філософія освіти потребує формування вчителя нового типу, ставить завдання щодо підготовки вчителя-гуманіста, здатного до самовдосконалення, саморозвитку, рефлексії,спроможного вільно орієнтуватися у соціальних і природних умовах, розуміти особливості розвитку культури, необхідність у духовному зростанні, всебічномутрозвитку своєї особистості, досягнення вершин на кожній сходинці освіти. Але у реальному житті педагогічний колектив не є ідеальним.

Здійснивши аналіз педагогів нашої школи встановили що 14 % вчителів мають недостатню методичну та фахову підготовку, є проблеми з налагодженням дисципліни на уроці; 19 % - е вчителі пенсійного віку, які мають значний досвід роботи, користуються традиційними методами викладання, звикли до авторитарного стилю у навчально-виховному процесі; 19% - це молоді, активні, сучасні педагоги, активно навчаються, прагнуть діяльності,але їм не вистачає досвіду. Решта педагогів є ядром нашого колективу, досвідчені, методично грамотні, знають предмет, що викладають. Кожна з цих категорій вчителів мають потреби у вдосконаленні професійної майстерності. Удосконалення професійної майстерності є основою методичної роботи, яку організовує заступник директора з НВР. Саме на нього покладений обов´язок щодо забезпечення навчально- виховного процесу, сприяння організації та саморегулюванню, розвиткові педагогічного колективу, розроблення й впровадження технологій, покликаних налагодити ефективну взаємодію всіх учасників управлінського процесу, а це б, у свою чергу, забезпечувало високу результативність освітньої діяльності.

Професійний розвиток учителя навчального закладу – процес тривалий і різноплановий. Від директора та його заступника залежить правильне визначення сфер перспективного розвитку педагога, доречний управлінський, науково-методичний, а часом і психологічний супровід. А також забезпечення мотивації персоналу. Це передбачає активне залучення педагогів до опанування найпрогресивніших технологій навчання. Орієнтування в  учасному інформаційному просторі, творчу активність і системний саморозвиток учителів. Процес професійного розвитку вчителів відбувається в кілька етапів.

Етап 1. Діагностичний

Дає змогу встановити рівень професійних якостей учителя, його готовності до педагогічної діяльності, окреслити зону найближчого професійного розвитку. Основну інформацію отримуємо шляхом анкетування педагогічного колективу та обробки результатів анкет. З огляду на отримані результати відбувається планування методичної роботи, складання річного плану школи.

Етап 2. Проектуальний

Проектування нині стало способом життя для науковців, політиків, вчителів. Не всі вчителі можуть пояснити чим проектування відрізняється від планування. Сутність педагогічного проектування полягає у створені моделі бажаного майбутнього, тоді як планування лише визначає послідовність дій педагога. Упродовж цього періоду здійснюється науково-методичний супровід педагогів. Вчителі навчального закладу залучаються до роботи шкільних методичних об´єднань. Шкільне методичнеоб´єднання – це структурний підрозділ методичної служби навчального закладу, що об´єднує викладачів навчальних дисциплін, які відносяться до однієї навчальної галузі і проводять навчально-виховну, ауково-методичну діяльність. У школі діють методичні об´єднання вчителів початкових класів, природничо-математичного циклу, суспільно-філологічного циклу, класних керівників. Робота ШМО передбачає модель професійного розвитку вчителя:

- Організація засідань методичного об’єднання;

- Виконання та опрацювання нормативних документів;

- Взаємовідвідування, аналіз та самоаналіз уроків;

ШМО проводить діагностику особистості й професійних якостей учителя:

- проектування розвитку  вчителя, педагогічний супровід науково-методичної служби;

-залучення вчителів до роботи методичних об’єднань;

-залучення до самоосвітньої діяльності в межах обраної методичної проблеми;

-участь у фахових конкурсах;

-керівництво науково- дослідницькою роботою, МАН;

-робота з обдарованими учнями;

-громадська діяльність учителя;

-моніторинг професійного розвитку вчителя;

-дослідження динаміки фахового зростання;

- виконання та опрацювання нормативних документів;

- взаємовідвідування, аналіз та самоаналіз уроків;

-підготовка та організація предметних тижнів;

- підготовка та організація семінарів і конференцій;

- участь у роботі методичних тижнів, педагогічних рад;

- підготовка учнів до інтелектуальних ігор, олімпіад, МАН;

- поглиблене вивчення методики навчального предмета;

- інформування про новинки педагогічної літератури.

У зв´язку з таким об´ємом роботи методичне об´єднання виконує функції: діагностичну, організаційну, планування, корекційну, пропагандистську, прогностичну.

Систематичну роботу методичного об’єднання забезпечує річне планування. План роботи затверджується методичною радою. Основні розділи плану охоплюють:аналіз роботи за навчальний рік, основні завдання методичного об’єднання,діагностування рівня підготовленості вчителів та їх участь у творчих конкурсах,оглядах, діагностування якості знань учнів, надання допомоги молодим фахівцям,вивчення та опрацювання нормативних документів. Протягом року планується провести п’ять засідань. Складанню плану передує діагностування. У цьому році проведено анкетне опитування серед вчителів «Визначення професійної майстерності вчителів». У результаті аналізу анкетних даних було встановлено, що 68℅ педагогів використовують інноваційні технології, застосовують міжпредметні зв’язки, приділяють увагу розвитку творчих здібностей учнів. А отже, більшість вчителів готова до реалізації науково- методичної проблеми.

Організаційна функція методичного об´єднання полягає у спрямуванні роботи на вирішення основних завдань та напрямків роботи. Так у 2013-2014 навчальному році вступив у дію Державний стандарт базової середньої освіти, запровадження якого розпочалося у 5 класі. А тому на рівні методичних об´єднань була організована робота з опрацювання цього документа. Проведено засідання круглих столів з питання вивчення методичних рекомендацій організації навчально-виховного процесу у 5 класі, заслухано доповіді з тем «Створення умов для успішної адаптації п´ятикласників з предметного навчання», «Вікові та фізіологічні особливості п´ятикласників», «Формування комунікативних здібностей учнів 5 класу», проведено відкриті уроки у 5 класі з предметів, зроблено їх аналіз, підготовлено виступи до педагогічної ради з теми « Державні стандарти початкової та базової освіти». Методичні об´єднання беруть участь у організації проведення шкільного етапу олімпіад: вивчаються методичні рекомендації щодо складання завдань,обговорюється порядок проведення, аналізуються результати І та ІІ етапів предметних олімпіад.

Але, щоб робота методичного об´єднання була результативною адміністрація школи орієнтує основні напрямки роботи, відвідує засідання мо, розглядає звіти про роботу на педагогічних радах, приймає управлінські рішення. Розвитку професійної майстерності сприяє залучення педагогів до самоосвітньої діяльності в межах обраної теми. У школі склалася система самоосвіти вчителів. Кожний вчитель складає індивідуальний перспективний план самоосвіти на 5 років. Щорічно педагогами розробляється індивідуальний річний план, де плануються проведення відкритих уроків, виховних заходів, участь у конкурсах, семінарах, виступи на педрадах, опрацювання нормативних документів та фахових видань.

       Основними формами самоосвіти стали презентації досвіду роботи, підготовка  матеріалів для публікацій , проведення майстер-класів, відкритих уроків. Адміністрація школи планує проведення творчих звітів за результатами роботи, які заслуховуються на засіданнях МО, педагогічній раді, атестаційній комісії. Презентація методичного арсеналу вчителя здійснюється як узагальнений досвід, порт фоліо вчителя,розробка позакласних заходів, публікації в пресі. Такий підхід дозволяє здійснювати прогнозування педагогічної діяльності, підвищувати професійну майстерність, виробляє педагогічний такт та інноваційність мислення , що в кінцевому результаті вплине на рівень навченості дітей. Завдання управлінців на цьому етапі здійснювати моніторинг професійного зростання педагогів. І якщо перспективні плани самоосвіти складалися за 5 років, то і моніторинг можна проводити протягом 5 років.

Етап 3.Діяльнісно- технологічний.

Забезпечує розвиток і саморозвиток учителя в межах обраної індивідуальної

освітньої траєкторії. Така діяльність педагогів спрямована на :

-підвищення професійного рівня шляхом участі у різноманітних фахових конкурсах;

-активну роботу з обдарованими учнями;

-керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів у рамках МАН;

-громадську діяльність вчителя;

-участь учнів у конкурсах, написання ними робіт також сприяють росту фахової компетентності вчителя.

Результативною є робота учнів у конкурсі науково-дослідницьких робіт з географії та краєзнавства  (вчитель Килимниченко Л.М.).

 Протягом 5 років учні школи займають призові місця у ІІ (районному) етапі олімпіад з географії (ІІІ),біології ,української мови (ІІм.) Стабільно результативною є участь наших вихованців у конкурсі з української мови ім. П. Яцика (ІІ –ІІІ м.) Крім того,учні школи є учасниками науково-популяристичних конкурсів:«Кенгуру», «Соняшник», «Геліантус».                               Отже, одним із напрямків роботи є залучення як можна більшої кількості учнів до інтелектуальної діяльності. А це у свою чергу, позитивно позначається на рівні навчальних досягнень. Наявність високих результатів у процесі учнівських досліджень засвідчує високий фаховий рівень їх керівників, перспективність педагогів. Учителі залучають дітей до екологічної діяльності: природоохоронні акції з прибирання території школи та села, створення екологічних проектів у початковій школі, акція «Посади дерево», святкування Дня Землі, тиждень «Довкілля». З метою зацікавлення учнів предметами, підвищення мотивації до їх вивчення , за рішенням однієї із педагогічних рад , вчителі школи проводять предметні тижні. Щорічними стали тижні початкової освіти, правовий тиждень, з біології, української писемності, Шевченківські дні. Підготовка та проведення таких заходів впливають на розвиток професійних здібностей вчителів. Щорічно вчителі школи беруть участь у конкурсі фахової майстерності «Учитель року». Вміння узагальнити досвід роботи підносить людину у методичному значенні на вищий рівень майстерності. Своїми методичними надбаннями педагоги Килимниченко Л.М. Килимниченко О.А.діляться на сторінках інтернет-видань. З ентузіазмом педагоги готуються до виставки «Освіта Маньківщини». Цінним є те, що педагоги об´єднуються в динамічні групи для роботи над методичною темою, створенням постеру, презентації під кураторством заступника директора з НВР.

Номінації, в яких педагоги брали участь є «Методична служба в навчальному закладі», «Виховання творчої особистості в навчальному закладі». Важливим моментом є заохочення адміністрацією педагогів за результатами такої роботи чи то моральне, чиматеріальне. Одна з функцій методичної роботи – пропагандистська. Мається на увазі обмін педагогічним досвідом та його поширення. Колектив вчителів неоднорідний за віком, досвідом роботи. А тому взаємовідвідування уроків організовано таким чином, щоб першими провели відкриті уроки досвідчені вчителі, наставники, зробили їх самоаналіз . Молоді педагоги вчаться та конструюють свої уроки на основі побаченого.

Така практика є ефективною. Відкриті уроки проводить кожний вчитель. Основна вимога, яку висуваємо перед педагогами - це конструювання сучасного уроку з використанням сучасних технологій та вміння здійснювати його самоаналіз. Кожного року планується робота «Школи молодого вчителя», організовується наставництво. У роботі з молодими фахівцями визначаємо головне завдання: допомогти вчителю усвідомити своє покликання, стати на шлях розбудови власної особистості і професійно-освітньої траєкторії. Основні напрямки роботи: конструювання різних типів уроку, вміння співпрацювати з дітьми, знання нормативних документів, робота з шкільною документацією,знання вікових особливостей учнів.

В той же час систематично ведеться робота над єдиною науково-методичною роблемою школи «Впровадження інформаційно-комунікативних технологій , як засіб підвищення ефективності навчання учнів». На вирішення питання впровадження інформаційно- комунікативних  у навчально- виховний процес була спланована низка заходів: відкриті уроки, виховні заходи проводилися з використанням ІКТ, створенням презентацій до них; вчителі методичного об´єднання створили власні портфоліо (географія, інформатика, українська мова, вчитель початкових класів). У роботі з педагогічними кадрами розроблені методичні заходи з цього питання: семінари, педагогічні ради, тренінги. Всі педагоги володіють ІКТ та пройшли курси підвищення кваліфікації з предметів з використанням Intel. Завдання керівників закладу створити сприятливі умови для опанування ІКТ. У школі функціонує комп´ютерний клас, підключено мережу інтернет, сплановано роботу комп´ютерного класу, щоб і учні і вчителі мали можливість працювати.

Наступне завдання, яке ставимо перед педагогами впровадження ІКТ у навчально-виховний процес та підвищення професійної майстерності педагогів, обмін перспективним педагогічним досвідом, адміністрацією школи був спланований та проведений тиждень педагогічної майстерності, учасниками якого стали всі вчителі школи. Тиждень проводився згідно плану. Для вчителів було проведено семінар-тренінг з теми «Проведення сучасного уроку з використанням ІКТ», методичні об´єднання презентували свої портфоліо, педагоги ознайомилися з технологією веб-квестів та презентували їх, кращі педагоги презентували узагальнений досвід роботи, вчителі вищої категорії провели майстер- клас, проведено педагогічну раду. За результатами тижня видано наказ. Такий підхід до організації роботи над проблемною темою є гарним підґрунтям для впровадження інноваційних технологій.

Вчителі працюють за методом проектів, проблемного навчання, інформаційно-комунікативних технологій, інтерактивного навчання.

Функціонування моделі професійного розвитку вчителя нашої школи дає змогу:

- Побудувати траєкторію саморозвитку кожного вчителя навчального закладу залежно від його індивідуальних нахилів, компетентностей, бажання розвиватися в тій чи іншій сфері діяльності;

- Вчасно коригувати або змінювати напрям діяльності;

- Здійснювати поступові й системні зміни на основі наукового підходу.

Висновки

Моніторинг розвитку професійної майстерності кожного вчителя, який здійснюється упродовж 4 років, засвідчив суттєву позитивну динаміку їхнього фахового зростання, що підтверджено зокрема, результатами атестації педагогів.

Педагогічний колектив школи складається з 17 учителів, з них мають такі кваліфікаційні категорії:

- Спеціаліст – 2;

- Спеціаліст ІІ категорії – 2;

- Спеціаліст І категорії – 10;

- Спеціаліст вищої категорії – 3

-  Звання «Старший учитель – 2.

 Безумовно, запровадження будь-яких змін у діяльності навчального закладу залежать від управлінських і особистісних рис керівників: директора та заступників. У сучасних дослідженнях стосовно іміджу керівника закладу зазначено, що здатність до управлінської діяльності – це важлива передумова оволодіння управлінською діяльністю,проте це не вирішальна професійна якість. Педагог, керівник – це передусім великий трудівник. Найважливішими рисами керівника вчені вважають: працелюбство, працездатність. Дисциплінованість, уміння визначити мету, обрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, прагнення підвищувати якість своєї роботи. Саме від особистісних рис керівників закладу залежить створення сприятливих відносин у педагогічному колективі. У наукових працях із теорії моделювання управлінської діяльності керівника навчального закладу зазначено,що сучасний керівник закладу повинен:

- здійснювати аналіз стану педагогічного колективу;

- розуміти поведінку колег;

- створювати атмосферу в колективі, що максимально стимулювала продуктивну

працю;

- давати завдання таким чином,щоб вони розуміли,чого від них очікують;

- ефективно контролювати роботу підлеглих;

- справедливо оцінювати своїх підлеглих;

- попереджувати, запобігати конфліктам у колективі;

- уміти стратегічно мислити, вибудовувати тактику розвитку навчального

закладу,мати розвинені комунікативні якості.

Ці вимоги зумовлюють вибір певних видів і технологій управління, що ґрунтуються на засадах партнерства, демократичності, врахування думки підлеглого, колегіальності прийняття рішень, творчого підходу до вирішення освітянських проблем. Таким є партисипативний вид управління, заснований на участі працівників у прийнятті рішень або спільних заходів у прийнятті рішень. Результатом є покращення міжособистісних відносин, зростання інформованості в педагогічній сфері, розуміння дієвості прийнятих рішень. Позитивно зарекомендувала себе технологія колективного планування – організація колективного планування роботи, реалізації потреб і можливостей членів педагогічного колективу, що дає змогу створити групу однодумців, які володіють навичками управлінської діяльності. Безумовно, важливою в управлінському процесі вважаємо технологію підтримки освітніх ініціатив та педагогічної творчості - забезпечення умов для розробки і реалізації інноваційних ідей суб’єктами освітнього простору навчального закладу. Управлінська підтримка реалізується шляхом упровадження заходів для активізації інноваційної діяльності педагогів, створення умов для ініціативи і творчості, розвитку і запровадження ідей.

Серед ефективних методів щодо стимулювання педагогів використовуємо моральне стимулювання, участь учителів в управлінні, підтримка керівництва й педагогічного колективу, професійний і кар’єрний ріст учителя.Такі підходи в управлінні навчальним закладом дали змогу сформувати модель учителя, що володіє інноваційними технологіями навчання й виховання, професіонал, майстер, соціально активна особистість, здійснює індивідуальний підхід, удосконалює методику викладання предметів, виховує творчу особистість учнів – майбутній науковий та інтелектуальний потенціал країни, демократичний у спілкуванні з учнями, відповідальний та вимогливий. Такий педагог має розвинутий організаційний талант,займається самоосвітою, залучає до науки учнів.

Список використаних джерел:

1. Шульга Л. Державно-громадське управління освітою: досвід минулого і сучасний стан// Рідна школа. –

2004. - №11. – С.33-35

2. Линвинюк Л. Педагогічне стимулювання професійного зростання вчителів з низьким рівнем самооцінки //

Рідна школа. – 2004. - №11. – С.31-33

3. Сухомлинський В.А. Розговор с молодым директором школы. – М.: Просвещение, 1973. – 196с.

4. Перехейда О. Стимулювання професійної майстерності педагога – важливий чинник управління // Рідна

школа. – 2004. - №5. – С.30-32.

5. Стадник О.Л. Створення умов для розвитку творчої особистості вчителів // Все для вчителя. – 2005. - №21-22. – С.30-32.