STEAM - проект "Лариса Іванова - видитна художниця України, наша землячка"

КЗО “Письмечівська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Солонянської районої ради Дніпропетровської обл.” Конкурс заочний Номінація “ Патріотизм незалежності України ”

Пархоменко Юлія Ромащенко Єлізавета Приймак Олена Миколаївна

Душа художника, як дзеркало, має відображати в собі всю природу; освічений смак його вибере з неї прекрасне, а талант передасть у картині. К. Брюллов

Лариса Володимирівна Іванова, знана в Україні і за її межами художниця. Народилась 23.12.1926 р., с. Безбородькове Дніпропетровської області. Закінчила Київський державний художній інститут (1956). Педагоги з фаху – В. Касіян, І. Плещинський. Працює в галузі живопису, графіки. Основні твори: іл. до кн. – „Снігова королева” Г. Х. Андерсена (1960), „Людина”, „Царівна” О. Кобилянської (1965); „Морозко” П. Мирного; „Дивна хатка” О. Пчілки; „Лелія”, „Плине білий човник” Лесі Українки (1980-90). Член НСХУ (1956).

Дитинство припало на 1930 – ті роки, коли почався голод. Сім’ю врятував батько, який був прекрасним столяром, робив гарні меблі, віконниці, стелив підлогу, крив дахи. Він був актором у сільському театрі, яким керував Єфрем Ткач, директор місцевої школи. В селі працював гурток «Просвіта». Ставили українські п’єси (популярна була козацька тематика). «Пам’ятаю, батько колись мені проспівав “ Ще не вмерла України ні слова, ні воля», а мама йому: «Тихо, тихо, не можна “, - згадує художниця. Тоді відверто про таке говорити, боялися. Приблизне місце хати сім’ї Іванових (с. Безбородькове)

1945 – 1950 рр. - навчалася в Дніпропетровському художньому училищі. Там були цікаві педагоги, серед них художник Панін, учень Рєпіна. Відчутна русифікація. Забороняли все непартійне. Тому однокурсники Іванової Л.В. вибрали теми дипломних робіт саме «культівські»: «Хрущов», «Молотов», «Товариш Сталін», «Пьотр Вєлікій», «Пушкін» тощо. А Лариса Володимирівна взяла тему «Леся Українка». Ще зі шкільних років вона була закохана навіть у саме ім’я поетеси. «Мій педагог був розумний, толерантний, дозволив узяти цю тему. На відкритому занятті я читала напам’ять поему «В катакомбах». Портрет Лесі Українки На захисті дипломної роботи викладачка літератури сказала: «Лариса Іванова завжди дружила з Ларисою Косач”, - розповідає Іванова Л.В.

Темою дипломної роботи (Київський художній інститут)обрала твір Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала ”. Їздила в Карпати, на Буковину, ходила горами, малювала, вивчала матеріал у бібліотеках. Дипломна робота складалася з восьми ілюстрацій до твору. Після закінчення інституту працює в галузі книжкової і станкової графіки. У видавництві «Дитвидав» (згодом перейменованому на «Веселку») Лариса Володимирівна одержала замовлення проілюструвати «Снігову королеву» Г. Андерсена. Це був щасливий початок.

Спочатку ілюструвала класику, потім сучасних письменників: «Лілея», «Мамо, іде вже зима», «Плине білий човник», “ Пісенька весняної води» Лесі Українки, твори Олени Пчілки, Івана Франка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини,Наталії Забіли та багатьох інших.

Все життя любила малювати квіти й дитячі личка. «Добре відчуваю їхні пропорції. Це не всім дано».

Художниця Лариса Іванова звертає увагу на постать жінки

До 18 – річчя Незалежності України в Національному музеї літератури України була виставка «Славетні жінки України. Акварелі Лариси Іванової». На виставці представлено близько 70 робіт художниці. Серед них портрети славетних жінок України в різних сферах культури: в українській літературі- Олена Пчілка, Леся Українка, Наталя Кобринська, Олена Теліга та ін..; жінки – оборонці національних прав, історичні постаті – Марія- Магдалена Мазепа, Єлізавета Милорадович, Софія Русова; жінки – місткині: Катерина Білокур, Софія Караффа – Корбут; відома зірка сцени – Марія Зінковецька. "Відома художниця Лариса Іванова звертає увагу на постать жінки, яка впродовж усіх років української історії йшла до незалежності. Це жінки, які проявили себе в різних галузях мистецтва, літератури, оборони національних прав, - такі, як Олена Пчілка, Леся Українка, Наталя Кобринська, Олена Теліга, Марія-Магдалена Мазепа, Єлизавета Милорадович, Софія Русова, Катерина Білокур, Софія Караффа-Корбут, Марія Заньковецька та інші", - зазначила на урочистій церемонії відкриття експозиції завідуюча відділом музею Раїса Сеннікова. На відкритті було також презентовано видання «Лариса Іванова. Альбом», яке тільки – но вийшло в світ.

Портрет Лариси Косач (Олени Пчілки)

Портрет Лесі Українки

Портрет Єлізавети Милорадович На художньому полотні – красива й рішуча жінка. Такою вона була і в житті. Навіть в самі тяжкі роки наступу на все українське Єлізавета турбувалася про розвиток національної освіти, науки та культури. Завдяки її фінансової підтримки в ХІХ ст.. у Львові було засноване літературно – наукове товариство ім.Т.Г.Шевченка.

Портрет Марії – Магдалени Мазепи «Відома художниця Лариса Іванова приділяє увагу образу жінки, яка на протязі всіх років української історії йшла до незалежності».

Ліногравюри  «Малювати славетних жінок – давня моя пристрасть, яка почалася з любові до Лесі Українки. Мої героїні зачарували мене своєю діяльністю, інтелектом, долею, і я буду продовжувати малювати цю галерею, скільки житиму». Лариса Володимирівна Іванова Ліногравю́ра (від ліноліум і гравюра) — опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на лінолеумі. Щодо техніки та художніх засобів подібна до ксилографії. Виникла на початку ХХ століття.

«Мужність Лариси Володимирівни як художника і особистості дала їй можливість вистояти в усі часи. Їй вдалося не зробити жодної роботи на догоду комуністичного режиму. Вона – майстер ліногравюри, бездоганний майстер акварелі, один з кращих акварелістів України і заслуговує на визнання від держави». Народний художник України, член-кореспондент АМУ Василь Перевальський

У Лариси Івановій є чому навчитися – і наполегливості у досягненні поставленої мети, і терпінню, працелюбності, доброті, чуйності, вмінню бачити і відчувати рідну природу та людину, і патріотизму, любити землю, де народилася і живе. До всього треба дотику душі – Корінням – в землю, крилами у небо, Де вічний пошук, там нема межі. Та вічний рух – життя потреба.