Тема. Стилістичне використання багатозначних слів і омонімів, синонімів, антонімів і паронімів.
Мета: активізувати, узагальнити та систематизувати знання учнів про стилістичну помилку, про омоніми, синоніми, антоніми та пароніми; сформувати уявлення про лексико-стилістичні синоніми та їх види; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати культуру мовлення, удосконалювати усне та писемне мовлення; виховувати повагу до рідної мови.
Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.
Хід уроку
І. Організаційна частина
Привітання.
Перевірка присутності учнів.
ІІ. Актуалізація опорних знань
- Що називається стилістикою?
-Які стилі мовлення ви пам’ятаєте?
-Які ви памятаєте стилі мовлення?
- Що називається стилістичною нормою та помилкою?
-Чи існують слова більш ніж з одним лексичним значенням?
ІІІ. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань
IV. Процесуально-діяльнісний етап
Колективне опрацьовування матеріалу
Запишіть тему уроку
Одне слово може мати кілька лексичних значень. Таке явище називають багатозначністю, або полісемією (від гр. poly — багато і sema — знак).
Багатозначні слова надають мові образності, виразності, гнучкості, розширюють її синонімічні можливості.
Розрізняють пряме та переносне значення слова.
Пряме значення слова здебільшого первинне, воно виникло разом зі словом, характеризується співвіднесеністю слова з реаліями життя: золота каблучка.
Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші: золоті руки, золота людина, золоті дні. Переносних значень слово може мати декілька.
-Який художній засіб в літературі виражається в переносному значенні? А саме золоте пора, міцна рука, горда душа.
- Як ми з’ясовуємо чи в прямому чи в переносному значенні вжите слово? (мати вікно- чи відчинене або не мати уроку)
Значення слова — пряме чи переносне — установлюють у словосполученні чи реченні, а точніше у контексті.
Полісемія має великі стилістичні можливості.
В яких саме стилях на вашу думку?
(особливо у худохному та публічистичному стилях.)
-Хто пам’ятає визначення омонімів?
Омоніми – це слова, однакові за звучанням, але різні за лексичним значенням (бал – оцінка успішності; бал – танцювальний вечір)
Омоніми, у яких звуковий склад збігається в усіх граматичних формах, називають абсолютними (повними), вони завжди є словами однієї частини мови. Наприклад: бал — вечір з танцями і бал — одиниця виміру та цифрова оцінка успішності.
Крім повних омонімів, існують омоніми неповні. До неповних омонімів відносять:
слова різних частин мови, які збігаються за звучанням тільки в окремих граматичних формах |
три (числівник) — три (дієслово) |
однакові за вимовою, проте різні за значенням і написанням слова (або окреме слово і поєднання двох слів) |
лев — Лев; зашию — за шию; сонце — сон це |
однакові за написанням, але різні за лексичним значенням слова, які у вимові різняться наголосом |
дорога — дорога; музика — музика; атлас — атлас; |
Однакові за звучанням, проте відмінні (або частково відмінні) за лексичним значенням та вживанням слова двох різних мов називають міжмовними омонімами. Наприклад: укр. пильний (уважний) — рос. пыльный (укритий пилом), укр. гора (значне підвищення над навколишньою місцевістю), болг. гора (ліс)
- Як ви думаєте? Чи одне і теж саме багатознчні слова та омоніми?
- Хто може сказати, що таке пароніми?
Пароніми— слова, подібні за звучанням, але різні за значенням.
Наприклад: абонемент (документ, що дає право на користування) — абонент (той, хто користується абонементом); економний (ощадливий) — економічний (стосується економіки).
Пароніми можуть бути:
• синонімами: капля — крапля, тяжкий — важкий;
• антонімами: емігрант — іммігрант, прогрес — регрес;
• однокореневими словами: музичний (інструмент, школа — музикальний(слух ,голос) організаційний — організований;
• близькими за звуковим складом словами: ефект — афект, чисельний (перевага, різниця — численний(збори або зразки)
Звукова близькість паронімів призводить до сплутування їх у мовленні, може спричинити непорозуміння між співрозмовниками.
У текстах художнього й публіцистичного стилів, в усному розмовному мовленні пароніми вживають для створення гумористичного ефекту, який досягається через гру слів: Боріться або не беріться До речі чиї це слова, кого ми вичаємо на уроках літератури(Л. Костенко).
У науковому та офіційно-діловому стилях пароніми є стилістично нейтральними. Незначна різниця у вимові паронімів призводить до помилок, зокрема до сплутування слів. Щоб таких помилок не траплялося, слід уточнювати значення слова, звертаючись до словників.
-Хто пригадає визначення синонімів?
Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за значенням. Наприклад: небокрай, горизонт, виднокруг, крайнебо, небосхил, обрій, овид.
Синоніми, які обмежені сферою вживання і належать до конкретних стилів, називають стилістичними. Так, у синонімічному ряді говорити, балакати, ректи, гарчати, гавкати перше слово стилістично нейтральне, друге — розмовне, третє — застаріле, урочисте, четверте — розмовне з відтінком зневаги, останнє — вульгарне, ужите стосовно людини, яку зневажають.
Синоніми вживають для якнайточнішого висловлення думки в певному контексті:
• у текстах наукового стилю їх використовують для урізноманітнення викладу, уточнення, уникнення повторів;
• в офіційно-діловому стилі застосовують для пояснення та деталізації думок;
• у публіцистичному й особливо в художньому стилях синоніми передають емоційно-експресивні відтінки значень і оцінок.
Антоніми (гр. anti — проти, onyma — ім’я) — слова з протилежним лексичним значенням: початок — кінець, високий — низький, рано — пізно. Антоніми є словами однієї частини мови.
Як стилістичний засіб антоніми широко вживають у публіцистичному та художньому стилях, увиразнюючи думку створенням протиставлення понять, предметів, явищ: Песиміст у будь-якій ситуації передовсім бачить труднощі; оптиміст завжди бачить можливості (В. Черчилль). Зневіра є, і є надія, одвічна істина й брехня (О. Скопенко).
У текстах офіційно-ділового та наукового стилів антонімів небагато, здебільшого антонімічні пари утворюють терміни: припливи — відпливи, циклон — антициклон, дедукція — індукція, асиміляція — дисиміляція, теза — антитеза, конструктивний — деструктивний, актуальний — неактуальний.
Робота у зошитах
V.Закріплення вивченого
1.Робота з онлан тренажером в програмі https://learningapps.org/home.php
2. Виконання тесту на платформі https://vseosvita.ua/
V. Підведення підсумків заняття
Мотивоване оцінювання учнів
VІ. Домашнє завдання:
Підручник Глозова О.П. Українська мова c.154-165, впр. 306