СТОРЧАКІВСЬКА ЕПОХА СЕЛА ОДРАДІВКА НОВОТРОЇЦЬКОЇ ГРОМАДИ

Горобець Артем,

учитель географії Одрадівського ЗЗСО Новотроїцької селищної ради,  учитель вищої категорії, учитель-методист, освітній експерт,  тренер із прав людини, ґендерної рівності та недискримінації, член Національної спілки краєзнавців України 

СТОРЧАКІВСЬКА ЕПОХА СЕЛА ОДРАДІВКА 

НОВОТРОЇЦЬКОЇ ГРОМАДИ 

ГЕНІЧЕСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті розглянуто життєтворчість Сторчака Віталія. Проаналізовано його внесок у розбудову та розвиток села Одрадівка Новотроїцької громади. Висвітлено діяльність колгоспу “Степовий” як моделі успішного аграрного менеджменту другої половини ХХ століття.

The article considers the life of Vitaliy Storchak. His contribution to the development of the village of Odradivka of the Novotroitsk community was analyzed. The activity of the Stepovy collective farm as a model of successful agrarian management of the second half of the XX century is covered.

Ключові слова: життєтворчість, епоха, колгосп, господарство. Key words: life creation, epoch, collective farm, economy.

Актуальність роботи полягає в тому, що в часи інформатизації та діджиталітації необхідною умовою для створення електронної вітчизняної історієграфічної композиції є дослідження особистостей локальних регіонів України. Саме важливість та недостатнє вивчення історичних постатей Новотроїцької громади визначають актуальність більшості пошуків у цьому напрямі й, зокрема, даного дослідження.   

Метою статті є аналіз життєтворчості (життєвий шлях людини, протягом якого вона реалізовувала власні творчі потенції) Сторчака Віталія – голови колгоспу “Степовий” в                с. Одрадівка Генічеського району Херсонської області 60-х-80-х рр. ХХ ст.

Виклад основного матеріалу. Віталій Сторчак народився 15 червня 1931 року в селі Родионівка Велико-Богачського району Полтавської області в сім’ї селян. У 1950-1955 рр. навчався у Херсонському сільськогосподарському інституті ім. Цюрупи.

Із жовтня 1955 р. працював головним агрономом Попелакської МТС Сиваського району Херсонської області. Після реорганізації МТС у 1957 р. призначений на посаду начальника Сиваської районної сільськогосподарської інспекції [1].

У 1960 р. Сторчак В. очолив колгосп ім. Сталіна. 

На 1 січня 1961 року колгосп мав всього землі в обробітку – 8700 га, із них пашня – 7800 га. Зернова група – 4500 га, а врожайність зернових складала 13 центнерів. Кормова група становила 3800 га, поголів’я ВРХ – 950 голів (із них корів – 460 голів), свині – 380 голів, вівці – 3200 голів, домашня птиця – 2100 голів. Тобто у колгоспі як рослинництво, так і тваринництво були у дуже складному становищі [4]. 

У 1961 році у колгоспі була зроблена ставка на чорні пари. Як наслідок, у 1963 р. отримали врожайність 19,5 центнери з га та зайняли перше місце в районі. У 1962 р. збудовано першу для колгоспу зрошувану ділянку площею 110 га (врожай з цієї території рівнявся врожаю з 600 га). У 1965 р. врожайність складала вже 31 центнер з га. У порівняні з поч. 60-х років – це більше, ніж у три рази (з 5000 т. до 14000 т.). З цього часу колгосп став лідером у регіоні з  врожайності зернових. Крім того, у 1963 р. надій на корову склав 2400 кг, проти 960 кг у 1960 р. Було закуплено племінну худобу.

У 1962 р. колгосп перейшов на грошову щомісячну заробітну плату, на заміну трудодням у кінці року. Але виникла проблема: нестача колгоспних коштів. У 1964 р. за рахунок соняшника (1 т. з гектара) було отримано прибуток 560000 руб.   

Із засобів колгоспу була встановлена для колгоспників-пенсіонерів мінімальна пенсія в розмірі 25 руб., а ветеранам колгоспного будівництва, які мають особливі досягнення перед колгоспом – 50 руб. Крім того, всім пенсіонерам безкоштовно видавалося 200 кг зерна та надавалися побутові послуги (паливо, вода) [3].

На кінець 1963 року фінансове положення колгоспу дозволяло взятися за вирішення проблем у соціально-культурній сфері. З’явився маслосир завод, саме до нього звозилося молоко з усіх колгоспів Сиваського району. Було збудовано школу, дитячий садок, ферми, двоповерхові будинки по вул. Молодіжній, посаджено сосновий парк, каштанову алею, березовий гай, збудовано зону відпочинку з каруселями та фонтанами, колесом огляду, тиром та ін. 

Ферми колгоспу “Степовий”. 1983 р.                 Механізаторська бригада. 1983 р.            

          Вулиця Молодіжна. 1983 р.                                     Вулиця Миру. 1983 р.

До кінця 1965 року всі вулиці села були заасфальтовані, на них встановлені ліхтарі з денним освітленням. 

Колгосп регулярно виділяв кошти Будинку культури (збудованого 1986 р.) для підйому та розвитку культурно-масової роботи й укріплення його штатом більш професійних кадрів. Завдяки цьому функціонували духовий, естрадний, народних інструментів оркестри.

До речі, назву колгоспу “Степовий” у 1962 році дав Віталій Михайлович, мотивуючи це трьома причинами: 1) колгосп дійсно знаходиться в зоні південного степу; 2) ця назва, яка не залежала ні від політичних, ні від інших подій, мала проіснувати до кінця функціонування колгоспу (так і сталося); 3) від старої назви зберігалося дві перших літери

[4].

У керівництві колгоспу Віталій Михайлович використовував не адміністративні методи, а суто економічні: щомісячний перегляд норм виробки, як правило, у бік їх зниження, щорічне підвищення заробітної плати, застосування широкого стимулювання за перевиконання планів, безкоштовне дитяче харчування та курортно-санаторне лікування. Кожному колгоспнику, за бажанням, надавалося право відвідати за туристичною путівкою не лише республіки Радянського Союзу, а і за кордон (Болгарія, Угорщина, Чехословаччина).

У 1971 році с. Одрадівка було нагороджене срібною медаллю ВДНГ.  

За період 1974-1975 рр. колгосп отримав більше 5000 га державного зрошення, що складало практично половину всіх угідь господарства. У жодному колгоспі району такого високо відсотку зрошення не було. На поливній площі було збудовано 3 насосних станції та розміщено 35 “Фрегатів”, 2 установки “Дніпро” [3].

Віталій Михайлович був ініціатором використання аміачної води, як добрива. Нею заправлялися всі поля господарства, протягом року вносилося її близько 3000 т., крім того щороку застосовували 600-700 т. інших мінеральних добрив і до 50000 т. перегною. І вже в 1977 році прибавка в урожайності зернових культур, проти середньої минулих років, склала близько 8 центнерів, а валовий збір зерна було збільшено на 4000 т. Колгосп отримував 35 центнерів зерна з гектара, а валовий збір зерна складав 16000 т. Крім того, все зерно було не нижче другого класу.

У 1984 р. було отримано рекордний валовий збір зерна 19660 т. при врожайності 46,2 центнера з гектара [4]. 

Поруч з успіхами в рослинництві, розвивалося і тваринництво. Якщо в 1965 році виробництво м’яса складало 212 т., а молока 1714 т., то на кінець 80-х років ці цифри змінилися, відповідно, на 1020 т. та 4417 т. [3].  

Рентабельність колгоспного виробництва аж до 1990 року не була нижче 35%, а в окремі роки складала 60%. Колгосп “Степовий” належав до колгоспів-мільйонерів. 

У колгоспі працювали 74 передовики виробництва, які були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, у тому числі Удод С. та Луценко І.  були удостоєні ордена Леніна; Пирлик Є., Колодій В., Луценко Г., Житник І. – кавалери ордена Трудового Червоного Прапора [3].

У 1980 році збудовано адміністративний центр, у якому вільно розташувалися колгоспна контора, сільська рада, відділення зв’язку, ощадкаса, фельдшерськоакушерський пункт. Ця будівля створена за індивідуальним проектом Кримського ГІПРОграду в єдиному екземплярі [4].

          Адміністративний центр. 1983 р.           Одрадівка з кабінки колеса огляду. 1983 р.

До речі, починаючи з 1965 року до Одрадівки часто приїжджали делегації з вивчення досвіду господарської діяльності колгоспу (Болгарія, Угорщина, Югославія, Польща, США, Канада, Франція, Фінляндія).

     Болгарська делегація. 1976 р.                          Французька делегація. 1985 р.

За успішне виконання та перевиконання виробничих планів колгосп “Степовий” нагороджувався червоними прапорами, почесними грамотами, дипломами на рівні Союзу, республіки, області, району. Сторчак В. був делегатом з’їздів КПРС, КПУ, 10 років – членом обкому партії, 28 років – членом бюро райкому КПУ, 10 років – членом ЦК Компартії УРСР [3]. 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 08 квітня 1971 року Сторчаку В. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Віталій Михайлович нагороджений орденами Леніна (1971 р.), “Знак Пошани” (1967 р.), Жовтневої революції (1973 р.), Трудового Червоного Прапора (1977 р.), медалями [1].

Віталій Михайлович очолював колгосп до 1994 р. Нині проживає в селі Одрадівка Генічеського району та цього річ відсвяткував своє 90-річчя!

Отже, під умілим керівництвом Сторчака В. колгосп “Степовий” першим в області:

-   одержав в державному банку безповоротну позичку на реалізацію проекту електрозабезпечення села;

-   за кошти господарства побудував школу та встановив для колгоспників пенсійні виплати;

-   вирішив проблему внесення аміачної води під корінь рослин, самотужки виготовивши пристрій для внесення рідких добрив; - заклав дендропарк у центрі села.

Висновки. Таким чином, постать Сторчака В. є знаковою та епохальною для села Одрадівка в другій половині ХХ ст. Віталій Михайлович завдяки власним управлінським та організаторським рисам посередницьке господарство реорганізував у колгоспмільйонер, який був прикладом не лише для колишніх республік СРСР, а й для іноземних держав.

Список використаних джерел

1.                        Газета “Трудова слава”. № 9. 05 березня. 2010. С. 11. 

2.                        Горобець А. Дорогань С. Особливості топонімоутворення Новотроїцького району Херсонської області. Херсон: ПАТ “Херсонська міська друкарня”, 2013. 234 с.

3.                        Горобець А. Історія Новотроїцького району Херсонської області. Херсон,

2016. 352 с. 

4. Сторчак В. Десять глав моей жизни. ПАО “Херсонская городская типография”, 2011. 176 с.