Сторінками життя і творчості Паоло Коельйо

Сторінками життя і творчості Паоло Коельйо

“ Життя щедре до тих, хто йде за покликом своєї долі…”

письменниктелепродюсеррок-зіркажурналістактордраматург

Народився 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро в благополучній родині інженера.

У сім років був відправлений до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойоли, де вперше виявляється його бажання писати книги

Університет в Ріо-де-Жанейро Бажання стати письменником не знайшло розуміння в його родині, тому під тиском батьків він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро. Однак незабаром кидає навчання і починає займатися журналістикою.

Розбіжності між юним письменником та сім'єю йшли по наростаючій, врешті-решт сімнадцятирічний Пауло був примусово поміщений у приватну психіатричну клініку на лікування.   Після третього курсу лікування його родина змирилася з тим, що «нормальною» роботою він займатися не буде. Пауло Коельйо продовжував займатися театром і журналістикою.

Вийшовши з клініки, Коельйо стає хіпі, починає писати тексти анархічного характеру для рок-співака Рауля Сейшаса. В результаті Сейсаш став суперзіркою (другий їхній альбом користувався величезним успіхом, він розійшовся тиражем більше 500 000 екземплярів — вперше в житті Пауло заробив пристойні гроші). Рауль Сейшас (зліва) та Пауло Коельйо (справа)

Паоло Коельйо з Раулем Сейшасом склали понад шістдесят пісень, які докорінно змінили бразильську рок-музику. Також друзі випустили серію коміксів «Кринг-ха», в яких проводилася ідея свободи.

Незабаром їх спільна діяльність привернула увагу влади. У 1974 році бразильська військова диктатура визнала друзів підривним елементом , їх заарештували. Рауля незабаром звільнили, а Пауло залишався у в’язниці довше, оскільки вважали його «мозком злочинної групи».

Вийти із в’язниці Коельйо несподівано допомогло минуле: він заявив про своє божевілля і розповів, що його тричі відправляли до психіатричної лікарні. На очах у катів він сам почав наносити собі фізичні ушкодження, після чого припинилися тортури, його визнали неосудним і відпустили.«Мене відправили до в’язниці не тому, що я свідомо йшов проти системи, а просто тому, що я писав пісні, які деякі вважали революційними. Я тоді й гадки не мав про цю небезпеку, і, коли мене кинули до в’язниці, і, коли мене викрало і катувало воєнізоване угрупування, я відчував тільки страх. Коли мене випустили із в’язниці, довелося створювати себе заново, тому що цей досвід зовсім спустошив мене. Ця жорстокість і цей жах нічого мені не дали. Зараз я роблю все, що в моїх силах, для засудження тортур і борюся з цим злом як посланець миру ООН».

Після пережитого Пауло на час залишив бурхливу пропагандистську діяльність. У двадцять шість років вирішив, що досить з нього експериментів, — пора стати «нормальним». Він влаштувався на роботу у фірму звукозапису «Полиграм», де і зустрів свою майбутню дружину Сиссу.

У 1977 році вони переїхали до Лондона. Пауло купив друкарську машинку і почав писати, без особливого успіху. Проходив місяць за місяцем, а він не написав ні рядка книги, про яку так довго і пристрасно мріяв. Довелося визнати поразку, що він і зробив…

Через рік вони повернулися до Бразилії. Пауло Коельйо став адміністратором в звукозаписної компанії, «CBS Records». Саме тут він почав писати сюжети до біографічних фільмів і мильних опер. Пауло знав, як домогтися успіху, крок за кроком він піднімався кар’єрними сходами, поки в один прекрасний день не був звільнений без всяких пояснень. Приблизно в цей же час Пауло розлучився із дружиною, адже зустрів стару подругу Христину Ойтисику, на якій пізніше одружився і з якою живе досі.

Хіпі, журналіст, рок-зірка, актор, драматург, театральний директор і телевізійний продюсер — це ураганне життя закінчилося в 1982 році під час поїздки в Європу. В Дахау, під час відвідування музею концтабору і пізніше в Амстердамі у Пауло відбулася містична зустріч з якоюсь людиною «J», котру письменник називає Вчителем. Він приводить Коельо в католицький орден RAM (Regnus Agnus Mundi), створений у 1492 р.

Згідно з ритуалом шляху, орден направляє його в паломницьке турне в Сантьяго де Компостелла. Подолавши вісімдесят кілометрів по легендарній стежці паломників, Коельйо описав це турне у своїй першій книзі «Паломництво» (ін. Назва - «Щоденник мага»), виданій в 1987 році. Книга оповідає про те, що дива трапляються і в житті звичайних людей. Вона вийшла в невеличкому бразильському видавництві і продавалася непогано, хоча серйозної уваги критиків не привернула.

У 1988 році Пауло написав наступну, зовсім іншу книгу під назвою «Алхімік». Це найвищою мірою символічна оповідь, метафора життєвого шляху. Пауло одинадцять років вивчав алхімію, і цей досвід знайшов відображення в книзі. «Алхімік» і нині залишається книгою, яка продавалася найуспішніше в історії Бразилії, за кількістю перекладів вона потрапила до Книги рекордів Гіннеса. «Алхі́мік»  написаний португальською мовою  та перекладений на 71 мову (станом на 2011 рік).

Після такого феноменального успіху книги Пауло Коельйо перестали бути суто літературним явищем і, заручившись підтримкою Європи, почали свій тріумфальний хід по всьому світу.

Незважаючи на весь цей успіх, багато бразильських критиків вважають його незначним письменником, чиї роботи дуже прості. Деякі називають його роботи «комерційними» і орієнтованими на ринок. Його обрання в Літературну академію Бразилії оспорюється багатьма бразильцями.

НАЙВІДОМІШІ ТВОРИ П. КОЕЛЬЙО«Паломництво» або «Щоденник мага», 1987«Алхімік», 1987«Бріда»,  1990«Валькірії» , 1992«Мактуб» , 1994«Біля ріки Ріо-П'єдра сіла я й заплакала…» , 1994«П'ята гора» , 1996«Книга Воїна Світла», 1997«Любовні листи пророка», 1997«Вероніка вирішує вмерти», 1998«Диявол і сеньйорита Прим», 2000«Батьки, сини й діди», 2001«Одинадцять хвилин», 2003«Заїр», 2005«Відьма з Портобелло», 2007 «Переможець залишається один», 2009«Пророк», 2010«Алеф», 2011«Рукопис, знайдений в Аккрі», 2012«Адюльтер», 2014«Шпигунка», 2016

Поряд із книгами випущений ряд продуктів, що мають безпосереднє відношення до автора і його творчості, — таких, як щоденники, календарі, записні книжки, художні альбоми і навіть комп’ютерні ігри «Пілігрим», «Легенда» і «Таємниця Аламута» («Арксел-Гильд»), розроблені у співпраці з письменником.

Коельйо злегка схожий на старого рок-співака. Він носить чорні футболки і джинси. «Менше шансів, що вони зіпсуються в готельних пральнях», — відповідає письменник на запитання журналістів про одяг.

На дозвіллі Коельйо любить читати, подорожувати, комп’ютери, грати у футбол, прогулянки, часто спілкується зі своїми фанатами, займається музикою і Кюдо (свого роду медитативна стрільба з лука. Щоранку він прокидається рано і пясля двогодинної прогулянки випускає 24 стріли, використовуючи один із трьох своїх луків.

Пауло Коельйо є не лише письменником, він активно займається благодійсністю. У 1996 році він заснував Інститут Пауло Коельйо – організацію, що здійснювала матеріальну допомогу бідним дітям та людям похилого віку. У вересні 2007 року Коельйо став послом доброї волі ООН.

Пауло Коельйо вірить, що, якщо слідувати своїм мріям, можна заробити мільйони, домогтися любові, успіху і всього, про що ми мріємо. Саме так з ним і сталося…

Використані джерелаhttps://rutube.ru/video/38a6d0dbc29352421fa0b9dea6b45ce3/https://www.youtube.com/watch?v=Aznfv. MUye-Uhttps://www.google.com/search?q=пауло+коельо+алхімік+цитатиhttps://www.google.com/search?q=пауло+коэльо+фото&spell http://www.spletnik.ru/buzz/calendar/35352-kalendar-spletnika-voin-sveta-paulo-koelo.html  

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!