ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

 

Методичні вказівки  до практичної роботи

 

 

 

 

Тема: «Страхування від нещасних випадків на виробництві.

Порядок надання допомоги.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗРОБИВ:

 

 Мирончук В.М. –викладач вищої категорії, ВП НУБіП України

 Немішаївський агротехнічний коледж.

1. Загальні вказівки

1.1. Метою даних методичних вказівок є організація та
інтенсифікація практичної роботи студентів при вивченні курсу "Охорона праці ".

Основні напрямки практичної роботи: вивчення матеріалу за робочою програмою курсу; виконання комплексу розрахункових завдань;    проведення наукових досліджень за проблемами охорони праці.

Методичні вказівки містять перелік питань, які повинні знати студенти, необхідний комплекс умінь та навичок, які повинні вони набувати під час вивчення даної дисципліни, наведено умови розрахункових завдань, подано також список рекомендованої літератури.

1.2. "Охорона праці" - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці у галузі відповідно до напряму їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці  згідно з чинними   законодавчими   та   іншими нормативно-правовими актами.

1.3.    При вивченні дисципліни студенти повинні

 знати:

-     суть поняття системи управління охороною праці  (СУОПГ), та мету СУОПГ;

-      підсистеми СУОПГ і структурну схему побудови;

-     показники та динаміку ефективності  функціонування СУОПГ;

-     обов’язки  власника  щодо  створення  і  забезпечення функціонування системи управління охороною праці на підприємстві (СУОПП);

- службу охорони праці підприємства в СУОПП;

-       роль, права, функціональні обов'язки кожного працівника в СУОПГ;

• участь   трудового колективу   в   системі   управління
  охороною праці;
• СУОПГ підприємства, місце в ній       комісії з охорони праці підприємства;
• роль   органів   державного   нагляду   та   громадських
  об'єднань в СУОПГ;

• приклади  гігієнічних   класів  робіт  за  характерними професіями та робочими місцями у галузі;
• фактори,     які     зможуть     спричинити     професійні захворювання у галузі;
•             фактори професійно-спричинених захворювань у галузі;
• заходи та засоби поліпшення стану виробничого
  середовища;
• складові втрати тиску в повітропроводах вентиляційних систем;

-      види систем кондиціювання повітря;

-      класифікація методів і засобів захисту від шуму;

-     заходи і засоби захисту працюючих від шуму в умовах галузі;

•             травмонебезпечні робочі місця і професії у галузі;
• розподіл причин виробничих травм у галузі за питомою вагою;

-      основні напрями попередження виробничого травматизму в умовах галузі;

- фактори пожежної небезпеки галузевих об'єктів;

1.4. Засвоївши матеріал дисципліни, студент повинен 

уміти:

•             оцінити динаміку ефективності функціонування СУОПГ;
•             обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення СУОПГ;
• обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення структури і функціонування СУОП підприємства, його підрозділу;

-         проконтролювати дотримання вимог щодо проведення

навчання працівників підприємства з питань охорони праці;

• розробляти пропозиції щодо зниження напруженості праці за окремими професіями та характером робіт;
• визначати коефіцієнт  частоти травматизму (загальний та окремих професій, видів робіт);
• визначати тяжкість виробничого травматизму (загальну, з окремих професій та видів робіт);

 1.5 Дисципліна "Охорона праці " безпосередньо зв'язана з дисциплінами, що вивчають загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в курсах нормативної навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" , а також окремі питання охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін за обраною спеціальністю.

Методичні вказівки

до практичного заняття

 

«Страхування від нещасних випадків на виробництві.

Порядок надання допомоги.»                                                                                                                      План заняття

 

1. Нарахування внесків до Фонду соціального страхування.
2. Відшкодування тимчасової втрати працездатності.
3. Відшкодування стійкої втрати працездатності.
4. Виплати грошових сум за моральну шкоду.
5. Виплати на медичну і соціальну допомогу.
6. Виплати при летальному випадку.

 

Нарахування внесків до Фонду соціального страхування

 

Одним з основних принципів страхування є обов'язковість страхувальником сплати страхових внесків.

Роботодавці і добровільно застраховані особи розраховують і сплачують внески по-різному.

Роботодавці визначають суму внеску шляхом помноження встановленого для них страхового тарифу (відсотка) на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включає: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Страхові внески нараховують в рамках граничної суми заробітної плати, яка на сьогоднішній день сягає 1600 грн. Таким чином, якщо місячний заробіток буде вище 1600 грн., нарахування слід проводити виходячи з 1600 грн. У випадку ж, коли заробіток не перевищує зазначеної суми, нарахування проводяться з його фактичного розміру.

Для добровольців – це розмір мінімальної заробітної плати, а якщо добровільно застрахована особа –  інвалід, то внесок для неї встановлено ­– 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Страхові виплати

Страхові виплати складаються:

1. страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати працездатності;
2. страхові виплати одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї;
3. страхової виплати пенсії по інвалідності;
4. страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5. страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час вагітності;
6. страхових виплат на медичну і соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди, провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування розміру страхових виплат відбувається в таких випадках:

• зміни ступеня втрати працездатності;
• зміни складу сім'ї померлого;
• підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлює МСЕК за участю Фонду соціального страхування і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

 

Тимчасова втрата працездатності

Підставою для призначення та виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку є лист непрацездатності. Допомога при тимчасовій непрацездатності надається за місцем основної роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю компенсує втрату заробітної плати (100 % середньомісячної заробітної плати) за робочі дні. Із лікарняного листа вираховуються дні, які приходяться на вихідні та святкові. Кількість робочих днів при п'ятиденній робочій неділі – 21,1, а при шестиденній – 25,4.

При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності сплачуються власником підприємства за рахунок коштів підприємства. З шостого дня допомога по тимчасовій непрацездатності сплачується за рахунок страхових внесків Фондом соціального страхування.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не надається і не оплачується, якщо мали місце:

а) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

б) подання до Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

в) вчинення застрахованим вмисного злочину.

 

Тимчасове переведення потерпілого

на легшу роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк визначений ЛКК або до встановлення стійкої втрати працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата працездатності, яку визначає МСЕК.

Необхідність переведення та строк на якій потерпілий переводиться на легшу роботу встановлює ЛКК або МСЕК.

Якщо роботодавець не забезпечує потерпілого легкою роботою, то Фонд соціального страхування сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Середньомісячний заробіток обчислюється за три останні місяці до ушкодження здоров'я або за рік за бажанням потерпілого.

 

Страхові виплати потерпілому

під час його професійної реабілітації

 

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати працездатності минуло не більше одного року) Фонд соціального страхування проводить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

 

Відшкодування стійкої втрати працездатності

 

1.     Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати працездатності та середньомісячного заробітку, що мав потерпілий на день ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Причому, коли призначена і пенсія з інвалідності, і страхова щомісячна виплата – їх підсумовують і стежать за тим, щоб зазначена сума не перевищувала середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Приклад 1. Розрахунок щомісячної страхової виплати ведуть таким чином: середньомісячний заробіток помножують на відсоток стійкої втрати працездатності і ділять на 100 %.

Виплату щомісячної компенсації Фонд проводить у дні встановлені постановою Правління Фонду або рішенням суду.

2. У разі стійкої втрати працездатності Фонд проводить виплату одноразової допомоги. Її розмір визначають із розрахунку – середньомісячна заробітна плата за кожний відсоток втрати працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (4х1600=6400). 

Приклад 2. Громадянин Іванов А.П. травмований на виробництві. МСЕК встановлено, що у гр. Іванова стійка втрата працездатності складає 10 %. Середньомісячний заробіток цього працівника – 300 грн.

У такому випадку Фонд зобов'язаний виплатити 3000 грн (300х10 %). Оскільки 3000 значно менше (6400), страхова виплата не підлягає зменшенню.

У разі, коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановить інший вищий відсоток втрати працездатності, то сума одноразової допомоги збільшується за кожний відсоток збільшення ступеня втрати працездатності.

Якщо комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на відсоток вини потерпілого, але не більш як на 50 %.

 

Документи, що подаються для

призначення страхових виплат:

 

1. Заява потерпілого.
2. Копія довідки про ідентифікаційний код.
3. Акт за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок).
4. Акт за формою Н-5 (груповий нещасний випадок).
5. Акт за формою П-4 (якщо таке встановлено).
6. Рішення суду.
7. Висновок МСЕК.
8. Довідка про середньомісячну заробітну плату.
9. Копія трудової книжки, завірена нотаріусом.
10. Копія трудового договору.

 

Виплати грошових сум за моральну шкоду

 

Моральна шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується за заявою потерпілого з викладом характеру моральної шкоди та за висновком медичного закладу про характер моральної шкоди. Підставою для призначення моральної шкоди є рішення суду.

Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку, але не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

 

Виплати на медичну та соціальну допомогу

 

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу (придбання ліків, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціалізованих засобів пересування) якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок визначається на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше 1 разу на три роки, а інвалідом першої групи щорічно безкоштовно надається за медичним висновком путівка; у разі самостійного придбання путівки, її вартість компенсує фонд соціального страхування в розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

 Потерпілому, який став інвалідом і використав щорічну відпустку, роботодавець надає додаткову відпустку із збереженням на цей час середньомісячного заробітку.

За наявності у потерпілого до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля, Фонд компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту та ТО, навчання керуванню автомобілем у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.

У випадку необхідності Фонд надає інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок.

Виплачує пенсію з інвалідності:

інвалідам 1 групи – 70 % середньомісячної заробітної плати; інвалідам 2 групи – 60 % середньомісячної заробітної плати; інвалідам 3 групи – 40 % середньомісячної заробітної плати.

Страхові виплати при летальному випадку

 

Право на страхові виплати

у разі смерті потерпілого мають:

 

1. діти, які не досягли 16 років;
2. діти з 16 до 18 років, які не працюють або старше за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку;
3. діти, які є учнями, студентами до 23 років, за умови денної форми навчання;
4. жінки, які досягли 55 років, чоловіки старше 60 років – за умови, що вони не працюють;
5. інваліди – на період інвалідності;
6. діти, на утримання яких, померлий сплачував аліменти;
7. непрацездатні особи, які не були на утриманні померлого, але мають на це право;
8. дитина, яка народилась після смерті, протягом не більше як десятимісячного строку після смерті;
9. дружина або один з батьків померлого або інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дитину померлого у віці до 8 років.

До Фонду повинні бути надані такі документи:

• акт розслідування н/в (Н-1) або акт про професійне захворювання (П-4);
• копія свідоцтва про смерть;
• копія ідентифікаційного номера заявника;
• висновок МСЕК про причинний зв'язок смерті;
• копія свідоцтва про народження дитини;
• довідка ЖКГ про склад сім'ї;
• довідка ЖКГ про батьків або інших членів сім'ї, які не працюють і доглядають дітей померлого у віці до 8 років;
• довідка навчального закладу, що член сім'ї у віці 18-23 роки, навчається на денній формі навчання;
• довідка навчального закладу інтернатного типу, що член сім'ї перебуває на утриманні цього закладу;
• довідка МСЕК про ступінь втрати працездатності.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічний заробіток померлого і однорічний заробіток на кожного утримання, в тому числі і дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті. Вина потерпілого при нарахуванні одноразової допомоги сім'ї не враховується.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадає на померлого і працездатних осіб.

Сума страхових виплат кожній особі визначається шляхом ділення частини заробітку на кількість цих осіб.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

• якщо кошти на утримання стягувались за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;
• якщо кошти на утримання не стягувались за рішенням суду, то сума страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування.

У разі, коли право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які не перебували на утриманні і непрацездатні особи, які були на утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не були на утриманні.

Фонд зобов'язаний відшкодовувати витрати на поховання: поховання, організацію поминального обіду, релігійні обряди, виготовлення і встановлення пам'ятника і огорож тощо.

Індексація суми страхових виплат проводиться відповідно до законодавства.

 

Контрольні питання

 

1. Хто встановлює ступінь втрати працездатності?
2. Яка комісія переводить потерпілого на легшу роботу і встановлює її термін?
3. На які виплати має право потерпілий при тимчасовій втраті працездатності?
4. Хто має право на виплати при летальному випадку?
5. Щомісячні виплати при стійкій втраті працездатності.

 

Завдання для самостійної роботи

 

1.     Працівник втратив 75 відсотків працездатності. Середньомісячна заробітна плата складала 200 гривень до втрати працездатності. Розрахуйте розмір відшкодування шкоди.
2.     МСЕК встановлена стійка втрата працездатності 25 відсотків. Середньомісячна заробітна плата до втрати працездатності становила 200 грн. Розрахуйте одноразову допомогу потерпілому.
3.     Комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що потерпілий порушив правила безпеки. Середньомісячна його заробітна плата склала 200 гр. Втрата працездатності – 50 відсотків. Вина потерпілого   20 %.
4.     У разі смерті потерпілого визначити одноразову допомогу сім'ї. Середньомісячна заробітна плата складала 200 грн. (На кожного члена сім'ї, якщо на його утриманні знаходилось 5 чоловік).
5.     Робітнику нанесена моральна шкода. Визначити розмір відшкодування шкоди. 

Таблиця 1

Розмір одноразової допомоги

 

Категорія потерпілих від нещасних випадків на виробництві	Розмір одноразової допомоги
	на сім'ю	Додатково на кожного утримання
1	2	3
1. З тимчасовою непрацездатніс-тю:
– до 10 календар-них днів включно	0.2 середньомі-сячного заробітку
– від 10 календар-них днів до 1 міс.	0.5 середньомі-сячного заробітку	20 % від суми у графі 2
від 1 місяця до 2 місяців включно	1.5 середньомі-сячного заробітку	-//-
від 2 місяців до 4-х місяців	3 середньомісяч-них заробітки	-//-
2. Із стійкою втратою праце-здатності (без встановлення інвалідності)	Середньомісяч-ний заробіток за кожний процент втрати професій-ної працездатнос-ті	10 % від суми у графі 2
3. Із стійкою втратою праце-здатності та виз-наченням потер-пілого інвалідом	1.1 середньомі-сячного заробітку за кожний про-цент втрати про-фесійної праце-здатності	10 % від суми у графі 2

Закінчення табл. 1

1	2	3
4. Із смертельним наслідком	П'ятирічний заробіток потерпілого	Річний заробіток (на кожного утри-манця потерпі-лого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті

Таблиця 2

Розмір зменшення одноразової допомоги

 

Порушення з боку потерпілого, які були однією з причин нещасного випадку	Розмір зменшення одноразової допомоги
1	2
Виконання роботи у нетверезому стані, якщо цей стан було визначено причиною нещасного випадку і якщо сп'яніння потерпілого не було обумовлено застосовуваними у виробництві технічними спиртами, ароматичними, наркотичними та іншими речовинами	50%
Неодноразове свідоме порушення вимог нормативних актів про охорону праці, за яке раніше накладалося дисциплінарне стягнення, вилучався талон попереджень або документально засвідчувалось офіційне попередження	50 %
Первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об'єктів і виконанні робіт підвищеної небезпеки	40 %

 

Закінчення табл. 2

1	2
Первинне свідоме порушення правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, виконання технологічних процесів і робіт, що не є об'єктами підвищеної небезпеки	30 %
Невикористання наданих засобів індивідуального захисту, передбачених правилами безпеки, якщо це порушення було:
Первинним	20 %
Повторним	40 %
Примітка: порушення потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, з якими він не був обізнаний внаслідок несвоєчасного або неякісного проведення навчання та інструктажу, незабезпечення необхідними нормативними документами, не є підставою для зменшення йому розміру одноразової допомоги або відшкодування шкоди

 

 

Література

 

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, котрі спричинили втрату працездатності» від 01.01.2001 року.