Стратегія «Кероване читання з передбаченням»
Актуалізація життєвого досвіду.
Сьогодні ми прочитаємо казку Юрія Ярмиша про «Їжачка та Соловейка».
Кероване читання (читання частинами із використанням ілюстрацій).
І частина
Під великим зеленим кущем жив собі Їжачок
А на кущі, у гніздечку, яке висіло майже над самою Їжачковою хаткою, жило сімейство Солов’їв.
Одного дня налетів СИЛЬНИЙ вітер, кущ захитався, і найменше Солов’ятко ВИПАЛО з гнізда!..
ІІ частина
Раптом біля куща з’явилася хитра Лисиця.
Вона вже хотіла було вхопити бідне Солов’ятко, але Їжачок згорнувся калачиком, настовбурчив свої голочки і сердито сказав:
ІІІ частина
Відтоді маленьке Солов’ятко дуже заприятилювало з Їжачком. Вони всідалися під кущем, пили чайочок, і Їжачок розповідав своєму другові багато цікавих казок.
А тато соловей уважно дослухався до Солов̓ яткового співу.
- Ні, синку, - казав він, цю пісеньку треба співати не «тьох-тьох-тьох, фіть-фіть-фіть, тюрлю», а «фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох, тюрлю!» Чуєш, так набагато краще!
- Чую, татку, чую!- пищало Солов̓ ятко і виспівувало ще краще!
Минали дні, і пташеня навчилося не лише співати, а й літати.
Поблизу куща росла маленька зелена сосонка. Вона була дуже подібна до Їжачка.
IV частина
Вже вечори похолоднішали, вже зелене листячко поруділо. Солов’їна сім’я зібралася у вирій.
Дві гіркі сльозинки скотилися Їжачкові з очей. Він ще довго стояв на високому горбочку і махав Соловейкам лапкою….
Осінь того року була якась тривожна. А одного дня раптом спалахнулого півнеба й гаряча блискавка поцілила в ліс!...
Запалали дерева, трава, листя,загорілася Їжачкова хатка і кущ, на якому жила Соловейкова сім̓ я. Усі лісові мешканці щодуху втікали від страшного лиха. Їжачок теж побіг на своїх коротеньких лапках… А коли за кілька днів він знову повернувся до рідного лісу, то не впізнав його. Самі обгорілі стовбури та кущі полишив після себе страшний вогонь.
Їжачок сів і заплакав.
Довго він сидів перед обгорілою сосонкою,а тоді повідгортав від хатки чорний попіл і побіг на пошуки свіжого листя…
V частина
Коли Їжачок повернувся з листям, то побачив біля своїє нори… ЛИСИЦЮ!
Їжачок завмер. Він був голодний і знесилений, тож тепер Лисиця могла зробити з ним усе, що завгодно. А що станеться з Соловейком?.. Він же не впізнає свого рідного лісу!..
Тоді їжачок зібрав усі свої сили і тихо сам собі звелів:
І тут сталося диво: на тому місці, де щойно стояв Їжачок, постало… чудове зелене деревце.
- Ба! Що таке?- дзявкнула злякана лисиця .- Це ж сосна, а не Їжак! Що за мара?! Це якийсь зачарований ліс!- і вона назавжди дременула з того лісу.
VІ частина
Минула осінь, зима, і навесні з вирію повернувся Соловейко. Він розгублено кружляв над спаленим лісом і сумно витьохкував:
Соловейко хотів уже летіти далі, аж раптом угледів унизу маленьку зелену сосонку.
З радості його серденько так забилося, що ледь не вирвалося з грудей!
VІІ частина
- Ні, я нікуди не полечу! Це ж та сосонка, яка так схожа на мого найкращого друга!...
Соловейко сів на сосонку і побачив на ній ті самі жовті листочки, які Їжачок ніс до своєї нори.
А коли гніздечко було готове, він заспівав про те, як вони з Їжачком щасливо жили колись у цьому найкращому у світі лісі. А приспів був такий:
В своєму рідному краю співаю пісеньку свою:
«Фіть-фіть, тьох-тьох, тюрлю!...»
І від тієї чарівної пісеньки усе довкола стало оживати.
Стрепенувся ліс і зазеленіла травичка. Весело затремтіла-засміялася сосонка…
І Соловейкові здалося, що то не сосонка всміхається до нього, а сам Їжачок…
(Про справжню самовіддану дружбу, про непрості випробування).