Стратегія сучасного менеджменту

Менеджмент сьогодні повинен формувати цінності, спрямування і традиції окремих осіб, цілих організацій і суспільства, робити їх більш продуктивними. Іншими словами, якщо менеджмент не зможе мобілізувати специфічну культурну спадщину конкретної країни і народу, то економічний і соціальний розвиток країн і народів може опинитися під загрозою.

Прикладом в даному випадку може бути Японія, яка століття тому зуміла мобілізувати свої общинні традиції і культурні цінності на досягнення нових цілей сучасного промислового виробництва, що дозволило їй перетворитися в одну з найбільш розвинених країн світу. Позицію японського працівника можна розглядати як продукт національно-економічного та національно-економічного розвитку. Якщо його позиція виходить з питання "Чим я можу допомогти?", То позиція американського, західноєвропейського та вітчизняного працівника найчастіше зводиться до відповіді "Це не моя справа". Два різні характери виробничих відносин, два типи участі людини в суспільному виробництві в кінцевому рахунку і виявляють багато переваг японської моделі підприємництва.

Продовжуючи цю тему, не зайвим буде прислухатися до думки самих японців. Так, глава однієї з відомих у світі японської кораблебудівної фірми "Міцуї дзоси" Исаму Ямасита зазначив у розмові з журналістами: Після Другої світової війни, коли Японія приступила до індустріалізації, люди потягнулися в великі промислові комплекси і дух сільської громади, який існував багато століть, почав руйнуватися. Тоді ми відродили стару общину на своїх промислових підприємствах. І тепер фірми, подібно до нашої, являють собою нові громади, де менеджерів покладено обов'язок створювати умови, в яких люди могли б насолоджуватися общинним життям. Перш ми, менеджери, - підкреслив Ісаму Ямасіта, - відповідаємо за збереження общинного життя ". АКЮ Моріта в книзі" Зроблено в Японії "пише про це більш конкретно: У кращих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найважливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб встановити нормальні відносини з працівниками, створити відношення до корпорації як до рідної сім'ї, сформувати розуміння того, що у працівників і менеджерів одна доля.

Компанії, які досягли в країні найбільшого успіху - це ті, які зуміли створити віру в те, що у всіх працівників і акціонерів єдина доля. Робити ставку на людей треба щиро, часом це вимагає великої сміливості і може виявитися ризикованою справою. Однак в остаточному підсумку, як би ви не були щасливі, розумні і швидкі, ваша справа і його доля знаходяться в руках тих людей, яких ви наймаєте. З точки зору японського менеджменту найважливішим завданням організації виробництва є створення механізму групової логіки і підпорядкування "волі лідера".

Таким чином, менеджмент необхідно розглядати і як точну, і як гуманітарну науку, і як суму результатів, можна об'єктивно перевірити і підтвердити, і як суму переконання і досвіду. Менеджмент - основа економічного і соціального розвитку.

Індивідуально-інформаційний підхід до моделі управління фірмою. Кожна фірма повинна шукати і вибирати особисту модель управління з урахуванням: розміру фірми і характеру продукції, що випускається і характеру середовища, в якій вона діє. Фірма постійно знаходиться в пошуку своєї моделі управління. Це безперервний процес. Ці нові положення, звичайно, узагальнені, але вони являють собою дійсне керівництво для ефективного менеджменту в розвинених країнах сьогодні.

Почавши своє існування як специфічна риса комерційних організацій, менеджмент з часом стає загальним, відмітним і істотним механізмом розвитку суспільства. Менеджмент і діяльність менеджерів будуть все більше і більше визначати напрями суспільного прогресу.

Всього сучасний менеджмент характеризується: зміною змісту планування; всебічним дослідженням факторів успішної управлінської діяльності; орієнтацією управління в залежності від результатів; розвиненою теорією і практикою маркетингу; розробкою ефективних технологій прийняття рішень; широким застосуванням економіко-математичних методів і досягнень інформатики в управлінні на базі персональних ЕОМ; розвиненістю обчислювальних мереж і засобів комунікацій; активною участю персоналу в управлінні.

Безпосередньо технологічні питання тепер не включаються в сферу компетенції фахівців з організації та управління. Наприклад, які добрива слід вносити в даний ґрунт, вирішує агроном, а фахівець з питань організації та управління, образно кажучи, визначає те, як необхідно робити, а не що робити - організовує процес праці, обліку, контролю, діловодства, дає оцінку економічної ефективності і рекомендації щодо раціонального використання робочої сили і обладнання. Завдання менеджменту стають все більш складними, включаючи не тільки виробництво, розподіл, обмін, фінансування, а й методи і способи, за допомогою яких здійснюються ці процеси, вирішуються питання соціального характеру. Все це вимагає аналізу конкретної ситуації за всіма факторами, оцінки ступеня їх впливу на діяльність організації з метою розробки прийняття та реалізації управлінських рішень. Сьогоднішні менеджери повинні бути дослідниками своїх власних організацій для ефективного управління підприємницькою діяльністю, постійно змінюється і оновлюється.

Проведений аналіз передумов виникнення і сутності менеджменту підприємства дозволяє зробити висновок про те, що його виникнення обумовлено розвитком промислового виробництва на індустріальному етапі розвитку продуктивних сил суспільства в умовах ринку. В процесі розвитку менеджмент перетворився в найважливіший фактор подальшого розвитку і прогресу сучасного суспільства. Особливість проблеми менеджменту в соціально-економічних умовах України полягає в тому, що ефективне використання наявного виробничого потенціалу для більшості промислових підприємств безпосередньо пов'язане з формуванням промислового менеджменту як організуючої основи розширення і розвитку підприємництва.

Отже, стратегічне управління базується на таких передумовах: чітке визначення того, що організація хоче досягти в майбутньому; усвідомлення, що основні проблеми криються у зовнішньому середовищі, вміння своєчасно розпізнавати проблеми та володіти механізмом їх вирішення або зменшення негативного впливу, прийняття управлінських рішень з урахуванням відповідності між можливостями, які виходять за межі організації, і її сильними сторонами; настройки поточного управління на конкретизацію стратегічного.

Узагальнюючи розглянуті особливості стратегічного менеджменту і наведені визначення, сформулюємо поняття:

Стратегічний менеджмент - це діяльність, яка забезпечує створення та підтримання стратегічної відповідності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі.

Таким чином, впровадження системи стратегічного менеджменту в західних країнах було не данина моді, а результатом об'єктивної необхідності. Починаючи з 50-х років XX століття зарубіжні компанії основним завданням вважали досягнення прибутку не тільки сьогодні, але і в перспективі. На вітчизняних підприємствах впровадження цієї системи пов'язано з багатьма проблемами, зокрема з усвідомленням того, що для отримання бажаного результату потрібно одночасно вирішувати як поточні, так і стратегічні завдання. Більш того, єдиного "рецепту" оптимального управління організацією просто не існує. Завжди потрібно вибирати той тип управлінської поведінки, який найбільш відповідає певному виду проблем.