СТРАТЕГІЯ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ РИЗИКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Про матеріал
Розвиток економіки України та реформування підприємств легкої промисловості обумовлені сучасним станом соціально-економічного та геополітичного середовища, спрямованого на реалізацію завдань стабільного розвитку суб’єктів господарювання та економіки у цілому, формуванням сприятливого конкурентного середовища. Підвищений рівень ризику, властивий підприємствам легкої промисловості, зумовлений несприятливими макроекономічними умовами та зростанням конкуренції з боку іноземних виробників, спонукає підприємства розробляти і реалізовувати стратегії зменшення їх негативного впливу. Однією з основних причин появи збиткових підприємств легкої промисловості є застаріла техніко-технологічна база, відсутність власних обігових коштів, значна товарна пропозиція з країн Азії та Китаю, наявність контрафактної продукції, низький рівень системи менеджменту тощо.
Перегляд файлу

1

 

 

ВСТУП

Розвиток економіки України та реформування підприємств легкої промисловості обумовлені сучасним станом соціально-економічного та геополітичного середовища, спрямованого на реалізацію завдань стабільного розвитку суб’єктів господарювання та економіки у цілому, формуванням сприятливого конкурентного середовища. Підвищений рівень ризику, властивий підприємствам легкої промисловості, зумовлений несприятливими макроекономічними умовами та зростанням конкуренції з боку іноземних виробників, спонукає підприємства розробляти і реалізовувати стратегії зменшення їх негативного впливу. Однією з основних причин появи збиткових підприємств легкої промисловості є застаріла техніко-технологічна база, відсутність власних обігових коштів, значна товарна пропозиція з країн Азії та Китаю, наявність контрафактної продукції, низький рівень системи менеджменту тощо.

Тому, виникає потреба обґрунтування вибору стратегії зменшення негативного впливу ризиків. Оскільки від успішності її реалізації значною мірою залежить ефективність господарської діяльності підприємств, які потребують дослідження альтернативних варіантів оптимального використання їхнього потенціалу і розробки механізмів забезпечення конкурентоспроможності продукції з урахуванням вимог ринку.

Ключовим питанням для вибору обґрунтованої стратегії зменшення негативних наслідків ризиків підприємства є комплексний аналіз його господарської діяльності, порівняння альтернативних варіантів стратегій, забезпечення ефективності та конкурентоспроможності для досягнення поставлених цілей з урахуванням невизначеності, конфліктності та зумовленого цими явищами ризику. Пошук напрямків оптимізації господарської діяльності вимагає розробки теоретичних та прикладних основ вибору стратегії зменшення негативних наслідків ризиків на рівні галузі та підприємства.

У сучасних умовах недостатньо вивчена природа ризику і специфіка його проявів у кризових умовах. Особливої уваги потребують дослідження методів вибору стратегії управління ризиками, адже світовий досвід захисту суб’єктів господарювання у ситуації ризику повністю не може бути реалізований у сучасних умовах.

Значний науковий і практичний інтерес становлять проблеми визначення сутності ризику, дослідження методичного інструментарію його оцінки та формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для підприємства. Зазначені аспекти є важливими як для подальшого розвитку промислових підприємств, так і для економіки України у цілому, що і визначило актуальність обраної теми магістерської роботи.

Мета роботи – на основі теоретико-методологічних підходів щодо оцінки негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства провести аналіз господарської діяльності, дослідити чинники впливу, які зумовили погіршення економічного стану та запропонувати стратегію зменшення та подолання негативних наслідків ризиків.

У відповідності до мети у кваліфікаційній роботі поставлені наступні завдання:

розкрити сутність та джерела виникнення ризиків;

дослідити методологічні аспекти формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для підприємства;

розробити автоматизовану програму дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства;

провести характеристику стану господарювання підприємства;

здійснити оцінку негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства;

проаналізувати зміст стратегії зменшення негативних наслідків ризиків на підприємстві;

обґрунтувати необхідність забезпечення моніторингу наслідків ризиків для підприємства;

розробити стратегію зменшення та подолання негативних наслідків ризиків.

Теоретико-методологічні проблеми ризику та розробки стратегій зменшення та подолання його негативних наслідків на підприємстві знайшли своє відображення у працях наступних учених: Б.М. Андрушківа, О.В. Березіна, B.В. Вітлінського, В.М. Гранатурова, І.Ю. Івченко, С.М. Ілляшенка, Н.Б. Кирич, М.С. Клапківа, О.Є. Кузьміна, Н.І. Машиної, Т.Л. Мостенської, Л.М. Савчука, А.Г. Семенова, Г.М. Тарасюк, О.А. Устенка, Д.А. Штефанича, О.І. Ястремського тощо.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність підприємства. Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти формування стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства.

Суб’єктом дослідження обране Рівненська фабрика нетканих матеріалів, яка у сучасних умовах потребує розробки і запровадження стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків.

Методичною основою кваліфікаційної роботи є джерела наукової та економічної літератури з теорії розвитку ринкової економіки, теоретичні праці видатних вчених з економіки підприємства та управління ризиками. Правовим полем виступають Господарський кодекс України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та інші нормативні документи.

У кваліфікаційній роботі застосовано економіко-математичні та статистичні методи порівняння та аналізу, метод техніко-економічних розрахунків, кореляційно-регресійний аналіз, факторний аналіз тощо. Джерелами економічної інформації є статистична і бухгалтерська звітність підприємства.

При написанні кваліфікаційної роботи використовувалися прикладні комп’ютерні програми пакету MS-Office для економічного аналізу наслідків ризиків у діяльності підприємства, обробки статистичної інформації, побудови графічних схем залежності абсолютних величин тощо. Для розробки комплексу завдань з автоматизації дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства використано програмний продукт Excel.

Практична значимість кваліфікаційної роботи полягає у тому, що результати дослідження зменшення та подолання негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства можуть бути використані у процесі господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів при розробці економічної стратегії, заходів щодо розширення експортного потенціалу, формування ефективних партнерських зв’язків з іноземними виробниками, забезпечення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках, підвищення якості та розширення асортименту продукції, подальшого розвитку підприємства у перспективі.

Галузь застосування – запобігання негативних наслідків ризиків для підприємств легкої промисловості.

Особистий внесок здобувача. Кваліфікаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, належать особисто автору.

Структура та обсяг кваліфікаційної роботи. Кваліфікаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, додатків, списку використаних джерел, що нараховує 156 найменувань, містить 25 таблицю, 7 рисунків, 15 додатки. Основний зміст кваліфікаційної роботи викладено на 94 сторінках друкованого тексту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ  ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ РИЗИКІВ

У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Ризики у діяльності підприємства, їх сутність та джерела виникнення

 

Будь-яка господарська діяльність потребує прийняття певних обґрунтованих рішень, а це у свою чергу пов’язано з оцінюванням майбутнього. Таке оцінювання реалізується шляхоммаксимального врахування невизначеностей та активних дій елементів середовища і завждиє певною мірою ризикованим. Пасивним шляхом є оцінювання ризиків, що дозволяє певнимчином удосконалити господарську діяльність. Але значно ефективнішим є стратегія зменшення негативних наслідків ризиків, тобтоактивна діяльність, що скерована на зменшення впливу випадкових чинників та активнихпротидій на якість рішення.

Розвиток методології розробки стратегії зменшення негативних наслідків ризиків і відповідного розрахункового апарату у першу чергу пов’язується з намаганням визначити, оцінити і в подальшому зменшити шкоду тазбитки для довкілля та здоров’я людини від господарської та будь-якої іншої людськоїдіяльності. У цьому напрямку розглядаються такі процеси, як шкідливе виробництво,екологічно небезпечні проекти, техногенні катастрофи, стихійні лиха тощо. Поряд з формуванням тарозвитком ринкових механізмів постає проблема оцінювання та обліку ризиків у сфері діловихвідносин і, як наслідок, проблема нейтралізації ризиків, управління ризиками.

Зменшення негативних наслідків ризиків означає застосовувати дії, що скеровані на підтримання такогойого рівня, що відповідає меті управління, поставленій на даний момент. Формально можна виокремити дві основні задачі управління ризиком:

підтримання ризику на рівні, не вищому за заданий;

мінімізація ризику при певних заданих умовах.

Ризик супроводить будь-яку не відокремлену від зовнішнього світу та тривалу у часідію, яка скерована на отримання результату. Кожна така дія пов’язана з невизначеністю ізалежить від подій, які можуть статись, а можуть і не статись. Кожен проект (економічний,фінансовий, технологічний, організаційний чи будь-який інший) полягає у досягненні певноїмети, що конкретизується через цілі. Очевидно, що на кожному етапі проекту на рішення, якіприймаються, впливає велика кількість різноманітних чинників, тісно пов’язаних між собою.Виникають певні колізії. Отже, існує певна імовірність, що проект повністю вирішитьпоставлені задачі, не досягне поставлених цілей зовсім або досягне їх лише частково.

Розглянемо детальніше поняття ризику, його історію, природу існування, термінологічні схожості та розбіжності залежно від умов прояву.

Передусім зазначимо, що ризик є усвідомленням деякої небезпеки, причому певноїнадмірної небезпеки (детальніше розглянемо це далі). Тобто ризик є поняттям суб’єктивним,адже тільки людина як суб’єкт може усвідомити небезпеку внаслідок певних своїх дій чи дійінших людей, або природних явищ тощо. Отже, природа ризику нерозривно пов’язана зприродою людської діяльності. Ризик з’явився, як тільки перед людиною постала проблемавибору. Вибір i ризик – це опосередковані (i суб’єктивно, i об’єктивно), органічно взаємопов’язані властивості людської психіки, оскільки «вибір шляху повинен починатись ізвизначення своїх можливостей, своєї сутності, погляду на ситуацію i на себе» [53, с. 43].

З розвитком людства ризики зливалися у почуття особистої небезпеки i від ще неусвідомлених сил природи, i від примітивних знарядь праці. Однак комплекс небезпек від силприроди залишався загалом незмінним, а комплекс небезпек внаслідок процесу людської діяльності невпинно розростається тому, що його безпосереднім творцем була i залишається самалюдина. Цей процес вирішальною мірою характерний для сучасних умов людського буття.

Об’єктивне існування ризику зумовлене ймовірнісним характером багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантністю матеріальних та ідеологічнихстосунків, в які вступають суб’єкти соціального життя. У зв’язку з цим через наявністьбагатьох непрогнозованих, випадкових, суб’єктивних обставин можуть траплятисярізноманітні відхилення від очікуваного результату. Це визначає неоднозначність передбачень у різних сферах суспільного життя та неможливість керувати суспільством як жорсткодетермінованою системою [70, с. 31].

Термін «ризик» використовується як у науковому, так і у повсякденному спілкуванні.Ризик є необхідною складовою людської діяльності, коли існує невпевненість у результатахтого чи іншого рішення, процесу.

Накопичення наукових знань про ймовірнісний характер природних і суспільнихпроцесів, розвиток окремих розділів математики, необхідність вироблення юридичних норм іправил призвели до того, що ризик потрапляє в поле зору представників різних природничих і суспільних наук. Різке зростання частки ймовірнісно-статистичних уявлень унаукових знаннях, об’єктивна необхідність пошуку пізнавальних засобів, які дозволяютьвраховувати чинники невизначеності, конфліктності при виборі оптимальних альтернативстворили реальні перспективи для соціально-філософського аналізу ризику [72, с. 12].

Поняття «ризик» вивчається багатьма конкретними науками – теорією ігор, теорієюймовірностей, теорією стохастичної оптимізації, ймовірнісною і багатозначною логікою,теорією катастроф, теорією прийняття рішень, психологією, військовими, економічними,демографічними, медичними, біологічними, правовими та іншими дисциплінами.

Загалом ризик варто розглядати як суспільне явище, що має власну сутність,відповідні закономірності розвитку й управління в ситуації невизначеності.

Термін «ризик» зустрічається практично у кожній сфері господарської діяльності тасуспільного життя людини, і в кожній з них цей термін отримує певні риси, уточнення,доповнення, що притаманні саме цій сфері. Словники визначають ризик як можливістьнебезпеки, можливість того, що станеться щось небажане: пошкодження, збитки, травма,смерть тощо. Економіст може додати: відхилення отриманого результату від запланованого,а статистики зроблять уточнення: імовірність конкретної небажаної події.

При цьому під терміном «ризик» у його найзагальнішому значенні розуміють дватакі кількісні показники, як величину очікуваних збитків від тих чи інших подій, явищ абодій та ймовірність виникнення цих подій, явищ або дій.

Багатогранність поняття ризику (об’єктивна чи суб’єктивна) зумовлена різноманіттям чинників, що характеризують як особливості конкретного виду діяльності, так і специфічніриси невизначеності, в умовах якої ця діяльність здійснюється. У таблиці 1.1згруповані визначення поняття «ризик», подані різними авторами залежно від сфери діяльності та суспільного життя людини, в яких цей термін зустрічається найчастіше.

Виходячи із наведених у таблиці 1.1(додаток А) даних, за різними сферами господарської діяльності ризик характеризується небезпекою або імовірним настанням негативних подій.

Необхідно зазначити, що у літературних джерелах немає чіткої єдності у трактуванні поняття «ризик». Нами досліджено понятійний апарат терміну «ризик» за різними авторськими підходами та представлено у таблиці 1.2. (додаток В)

Як свідчать дані таблиці 1.2, погляди авторів неоднозначні з приводутого чи ризик – це ймовірність чиоб’єктивна реальність. Також думки науковців різняться у визначенні можливих наслідків ризику,деякістверджують, що він несе лише негативний результат, проте є думки, що ризик може нестияк негативний, так і позитивний результат.

Існують різні погляди щодо джерел виникнення ризику [29, 53, 70, 75, 83, 84, 101, 112, 117, 122, 125, 126, 147, 149]. У загальному розумінні виокремлюють три основні погляди виникнення ризику: об’єктивний, суб’єктивний, об’єктивно-суб’єктивний. Суб’єктивний аспект полягає у виборі рішення особою при наявності альтернативи та імовірності отримати певний результат. Об’єктивне існування ризику зумовлюється ймовірністю багатьох природних, соціальних, технологічнихпроцесів, багатоваріантністю відносин суб’єктів економічної сферисуспільства. Ризик присутній незалежно від того, усвідомлюють целюди чи ні й тому це необхідно враховувати. Ризик виникає внаслідоксуб’єктивно-об’єктивних процесів, а саме такими, існування яких незалежить від волі та свідомості людей. Головне у цьому – це невизначеність щодо різних рівнів середовища. Існування ризику безпосередньо пов’язане з наявністю невизначеності, яка охоплює зовнішнє тавнутрішнє середовище. До основних джерел виникнення ризику належать [147]:

спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха;

випадковість соціально-економічних процесів, багатоваріантність відносин між суб’єктами;

наявність протидіючих антагоністичних тенденцій, зіткнень суперечливих інтересів;

невизначеність і ризик зумовлюються імовірнісним характером науково-технічного прогресу;

існування невизначеності внаслідок неповної і недостатньої інформації про об’єкт, процес, явище, якого стосується прийняття рішення. Обмеженість щодо збору та обробки інформації, яку потрібно постійно оновлювати;

обмеженість та недостатність усіх необхідних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та ін.) для прийняття та реалізації рішень;

неможливість однозначного пізнання об’єкту за існуючих рівнів і методів наукового пізнання;

відносна обмеженість свідомої діяльності людей, неминучі відмінності у соціально-психологічних установках, ідеалах, намірах, оцінках, стереотипах поведінки;

незбалансованість основних компонентів господарського механізму: планування ціноутворення, матеріально-технічного забезпечення, фінансово-кредитних відносин тощо.

Проаналізувавши поняття «ризик» та визначивши джерела його виникнення, необхідним також є ідентифікація можливих ризиків у процесі здійснення господарської діяльності підприємства з метою їх ліквідації або мінімізації ступеня їх впливу (табл. 1.3). (додаток Г)

Виходячи із наведених у таблиці 1.3 даних, кожен вид організаційної зміни несе відповідні ризики при здійсненні господарської діяльності підприємства. Кваліфікаційний ризик повторюються у деяких видах змін, оскільки ціризики стосуються безпосередньо працівників, які є невід’ємною частиною їх реалізації.

В економічній літературі існує велике різноманіття класифікацій ризиків залежно відкласифікаційних потреб, та оскільки усі ризики тісно пов’язані із середовищем функціонування підприємства, то їх доцільно поділяти на ризики зовнішнього та внутрішнього середовища. Класифікація ризиків представлена на рисунку 1.1.(додаток  Б)

Як свідчать дані рисунку 1.1., до ризиків зовнішнього середовища відносять економічні, соціальні,політичні, адміністративно-законодавчі, природно-екологічні та науково-технічні. Ризикивнутрішнього середовища поділяються на три великі групи, а саме ресурсні, виробничо-господарські, комерційні.

Таким чином, ризик являє собою ситуативну характеристику діяльності будь-якогоринкового суб’єкта, що є наслідком невизначеності у його

внутрішньому ізовнішньому середовищі. Джерелами виникнення ризику є соціально-економічні процеси та організаційні зміни, які виникають у процесі господарської діяльності підприємства.

У процесі здійснення господарської діяльності та загроз збоку внутрішнього і зовнішнього середовища виникає необхідність формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для підприємства.

 

 

1.2. Методологічні аспекти формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для підприємства

 

Стратегія запобігання негативних наслідків ризиків– цемистецтво управління діяльністю підприємства у невизначеній господарській ситуації, що ґрунтується на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження [147].

Формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для підприємствапотребує знань предметної діяльності суб’єкта господарювання, аналізу господарської діяльності підприємства, математичних методів оптимізації економічних завдань.

Методологічним інструментарієм є сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення.

З метою розробки ефективної стратегіїзапобігання негативних наслідків ризиків необхідно враховувати наступні аспекти:

які саме види ризиків підприємство зобов’язане враховувати у своїй діяльності;

які способи й інструменти дають можливість управляти цими ризиками;

який обсяг ризику підприємство може взяти на себе (прийнятна сума збитку, що може бути погашена з власних коштів).

Однак лише формулювання стратегії запобігання негативних наслідків ризиків для управління економічним ризиком недостатньо, необхідно ще мати механізм її реалізації – системууправління економічними ризиками, що, у свою чергу, припускає:

створення ефективної системи оцінювання і контролю прийнятих рішень;

виокремлення на підприємстві спеціального підрозділу (працівника), якому буде доручене управління ризиками;

виділення коштів і формування спеціальних резервів для страхування ризиків, покриття збитків і втрат.

Оскільки підходи до формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків можуть бути найрізноманітнішими, тому управлінню ризиками притаманна багатоваріантність. Багатоваріантність ризик-менеджменту означає стан стандарту і неординарності фінансових коливань, гнучкість і неповторність тих чи інших способів дій у конкретній господарській ситуації. Головне правильно поставити мету, що відповідає економічним інтересам суб’єкта господарювання.

Процес формування та реалізації стратегії запобігання негативних наслідків ризиківвключає низку етапів (рис. 1.2).

Як свідчать дані рисунку 1.2, етап формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиківвключає визначення мети, керуючись якою визначають ступінь прийнятності ризику. Для підприємства головною метою є забезпечення стійкого існування у невизначених умовах.Етап розпізнання ризику полягає в усвідомленні можливих ризикових ситуацій.Етап оцінки ризику полягає у визначенні ступеня загроз й небезпеки.На етапі вибору методів запобігання негативних наслідків ризиківвони поділяються на дві категорії – контрольза ризиком і фінансування ризику.Рішення про те, який з методів обрати, приймає особа, відповідальна за прийняття рішень. Іноді виявляється, що найкращим рішенням може бути поєднання відразу кількох методів.

Етап реалізації стратегії або застосування методу запобігання негативних наслідків ризиків – рішенняпро те, який з методів слід застосовувати. Часто виявляється, що дієвою є сукупність різних методів.

Етап оцінки результатів – цепідведення підсумків за певний період діяльності в умовах ризику.

Ризик може виявлятися різними способами: від складного ймовірного аналізу у моделях дослідження операцій до чисто інтуїтивних висновків. На даний час менеджмент підприємства спирається на власну інтуїцію, певний авторитет і на попередній досвід. Лише незначний відсоток менеджерів може оцінювати ризик із застосуванням математичних методів.

Найбільших успіхів досягає те підприємство, яке може одночасно прорахувати й інтуїтивно визначити ступінь ризику, і, незважаючи на можливість невдачі, піти на ризик.

Підприємства дуже часто використовують триетапний підхід до формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків.

Перший етап – визначеннятипів ризику, які можуть бути на підприємстві. У першу чергу керівник ризиками ідентифікує тип потенційних ризиків для підприємства.

Другий етап – оцінкапотенційного впливу ідентифікованих ризиків. Деякі ризики настільки малі, що вони не відчутні, у той час як інші мають згубне значення для потенціалу підприємства. Доцільно також класифікувати ризики за їх потенційним значенням і потім сфокусувати ресурси з управління ризиками на найбільш серйозні напрямки.

Третій етап – вирішенняпитання, як варто мінімізувати кожен релевантний ризик. У більшості ситуацій виявлений ризик можна мінімізувати, використовуючи один чи декілька з наступних прийомів:

передати ризики страховій компанії. При цьому необхідно пам’ятати, що доступність ризику для страхування не обов’язково означає, що даний ризик варто страхувати. У більшості випадків було б краще для підприємства самострахуватися. Це означає, що краще самому профінансувати ризик, чим здійснювати платіж іншій стороні для перенесення відповідальності за ризик на неї;

спрямування чинника, що породжує даний ризик, на третю сторону. У деяких ситуаціях ризики можуть бути зменшені шляхом спрямування їх на інше підприємство, причому не обов’язково на страхову (наприклад, при укладенні контракту з постачальником ризики з перевезення товарів передаються постачальнику).

зниження імовірності настання несприятливої події. У деяких випадках можна використати заходи щодо зниження імовірності настання ризиків. Наприклад, імовірність пожежі може бути зменшена програмою протипожежних тренувань, заміною старого електроустаткування тощо;

зниження величини втрат, пов’язаних з несприятливими подіями. Продовжуючи приклад з пожежею, побачимо, що грошові витрати, пов’язані з пожежею, можна зменшити установкою системи водяного гасіння;

абсолютна заборона діяльності, яка породжує ризик. Наприклад, підприємство може припинити виготовляти який-небудь товар чи послуги через те, що ризик перевищить прибуток. Практика підтверджує також доцільність і необхідність розробки спеціальної інструкції з управління ризиками, у якій регламентувалися б дії окремих працівників і структурних підрозділів організації, пов’язані з можливими ризиками.

Методологія формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків дає визначення загальних підходів: виявлення причин виникнення ризиків в економіці взагалі і специфічних причин виникнення ризиків зокрема; опис видів ризиків, їх класифікацію; дослідження співвідношення невизначеності і ризику; оцінка ступеня ризику тощо.

Стратегія запобігання негативних наслідків ризиків також допускає здійснення низки процесів і дій, які реалізують цілеспрямований вплив на ризик. До них можна віднести: визначення цілей ризикових вкладень капіталу, збір і обробку даних по аспектах ризику, визначення імовірності настання ризикових подій, виявлення ступеню і величини ризику, вибір прийомів управління ризиком і способів його зниження.

Відповідно до формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків виокремлюють декілька основних принципів цього процесу [149]:

принцип масштабності – сутьполягає у тому, що господарюючий суб’єкт має прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Таким чином, цей принцип обумовлює зменшення ступеня невизначеності до мінімуму. Це означає, що невизначеність у виникненні ризику буде продовжувати існувати (тобто ризик може реалізуватися чи не реалізуватися), але невизначеність у тому, що він може реалізуватися, зникає;

принцип мінімізації – означає, що підприємства прагнуть мінімізувати, по-перше, спектр можливих ризиків, а, по-друге, ступінь їх впливу на свою діяльність. Мінімізація ризику може бути реалізована по декількох напрямках, які включають лімітування ризиків, їх хеджування і страхування;

принцип адекватності реакції – сутьзводиться до того, що господарюючий суб’єкт має відповідно і швидко реагувати на внутрішні і зовнішні зміни, що виражаються в реалізації ризику, тобто в тих ситуаціях, коли він стає реальністю. Даний принцип може бути реалізований як за допомогою постійного і безперервного маркетингу, так і за допомогою ефективної організації робіт з розробки напрямів розвитку підприємства;

принцип розумного прийняття – означає, що лише у тому випадку, коли ризик обґрунтований, підприємство може прийняти його. Складові цього принципу наступні: підприємство має знати до початку своєї діяльності про те, що можливі результати будуть перевищувати витрати, необхідні для їх одержання; приймати ризик необхідно тільки у розмірах власних коштів; необхідно заздалегідь прогнозувати можливі наслідки у випадку реалізації ризику.

Розглянемо більш детально методи, які використовуються суб’єктами господарювання при формуванні і реалізації стратегії запобігання негативних наслідків ризиків.

Перший метод – усунення, запобігання ризику. Стосовно до ризиків, пов’язаних зі стихійною дією природних сил (землетрусу, посухи, вимерзання посівів і т.д.), це взагалі неможливо. Важко також заздалегідь визначити зміни у поводженні конкурентів на ринку. Не можна передбачити всі обставини й у власне інноваційній діяльності. Можна, звичайно, не приймати ризикованих рішень, але тоді суб’єкт господарювання позбудеться шансу реалізувати себе як щирого підприємця й одержати прибуток. Він приречений на застій, застосування рутинних методів господарювання, чим, природно, підвищує імовірність утрати конкурентоздатності і банкрутства.

Зрозуміло, необхідно уникати катастрофічних ризиків, здатних викликати втрати, близькі до розміру власних оборотних коштів (ризик можна вважати критичним, якщо втрати чистого прибутку загрожують досягнути 75%) [149]. Очевидно, усіма доступними методами потрібно уникати ризику нежиттєздатності інноваційного проекту. Інвестори можуть прийняти лише такий проект, передбачувані доходи від якого здатні покрити витрати на його реалізацію і принести прибуток не нижче рівня банківського відсотка. Важливо іти також від ризиків незавершеного будівництва, неповернення кредиту тощо.

Другий метод запобігання негативних наслідків ризиків– зменшеннянесприятливого впливу тих чи інших чинників на результати виробництва і господарської діяльності у цілому. Він припускає прийняття всіх можливих превентивних заходів: підвищення якості планування, організації і управління виробництвом;використання гнучких технологій і створення системи резервних фондів, поліпшення державного регулювання господарської діяльності шляхом створення відповідних параметрів економічного і правового середовища; вибір оптимальної товарної стратегії і стратегії поводження господарських структур на ринку.

Третій метод запобігання негативних наслідків ризиків– йогопередача, переведення шляхом формування ефективної системи страхування усіх видів ризику, створення акціонерних товариств (як товариств з обмеженою майновою відповідальністю) і інших аналогічних дій.

Четвертий метод – оволодінняризиком. Застосування даного методу доцільно і навіть необхідно, коли потенційні втрати незначні і робиться все можливе для попередження чи зниження збитку від впливу непередбачених обставин, коли чітко виявлені шанси на одержання високого прибутку. Щоб свідомо йти на ризик, підприємець має спиратися на знання економічних, природних і інших законів і закономірностей; економічну відповідальність; фундамент інформації; науково розроблену теорію прийняття управлінських рішень і механізм їхньої реалізації.

Для того, щоб ефективно управляти ризиками, необхідно не лише прогнозувати їх появу, включаючи місце, сферу і час, а й мати підготовлений план заходів підприємства у випадку настання ризикової ситуації.

Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків і може здійснюватися наступними способами [149]:

за допомогою диверсифікації. Диверсифікацією називається інвестування коштів у кілька видів активів. Диверсифікація полягає у розподілі зусиль і капіталовкладень між різними видами діяльності.

У теорії ймовірностей легко довести, що ймовірність одночасного настання відразу всіх чи кількох несприятливих подій значно менша, ніж кожної з них окремо. Саме на основі цього висновку і базується диверсифікація

Диверсифікація може здійснюватися у часі й у просторі. У часі вона означає докладання зусиль не одночасно по всіх можливих напрямках, а послідовно. Наприклад, запланувати освоєння випуску кількох видів товарів, але розосередити досягнення результатів на певному відрізку часу і не всіх відразу. У просторі вона означає розподіл зусиль на значній території. Наприклад, створення підрозділів підприємств, банків, страхових компаній тощо у різних населених пунктах можна віднести до просторової диверсифікації.

Розрізняють також концентричну і горизонтальну диверсифікації. Концентрична диверсифікація стосується вже освоєних видів діяльності, горизонтальна – нових. Так, поповнення асортименту виробами, подібними до товарів, які вже виробляються підприємством, є концентричною диверсифікацією. Освоєння ж випуску виробів, відмінних від товарів, які підприємство вже виробляє, є горизонтальною диверсифікацією.

До будь-якого методу запобігання негативних наслідків ризиків варто підходити творчо і виважено, у тому числі й до диверсифікації. Застосовуючи диверсифікацію, слід враховувати наступне: диверсифікація може не лише зменшити, а й збільшити ризик. Це може спостерігатися у тому випадку, якщо нові сфери діяльності невідомі для особи, яка приймає рішення, чи в яких її професійні знання обмежені; не кожний ризик можна зменшити за допомогою диверсифікації. Такі ризики, як ризики, що пов’язані з очікуванням кризи чи піднесення економіки; ризики, які пов’язані з рухом банківського відсотка; політичний ризик і низка інших не піддаються диверсифікації.

Способом ухиляння від ризику, тобто відмови від ризикованої справи. Наприклад, відмова від ризикованої поїздки, пов’язаної з ризиком, відмова від господарської діяльності, де є велика імовірність втрат, небажання мати справу з партнером, якому не довіряєш.

Це найбільш простий і радикальний спосіб зниження ризику. Він дає змогу повністю уникнути можливих втрат, але не залишає надій на одержання бажаного результату. До ухиляння від ризику слід вдаватися виважено, оскільки можливий обсяг прибутку від певної діяльності може значно перевищувати можливі втрати у разі здійснення ризику в ній. Кожного разу слід враховувати такі моменти: уникнути деяких ризиків просто неможливо, зокрема, це стосується ризиків цивільної відповідальності; ухиляння від одних ризиків може призвести до виникнення інших, можливо більш значущих ризиків, наприклад, відмова від польоту на літаку ставить проблему вибору іншого виду транспорту, теж ризикованого.

Запобіганням збиткам, тобто проведенням заходів, що дозволяють звести до мінімуму ймовірність деяких збитків. Наприклад, оптимальна організація виробництва, інвестування коштів у безризикові цінні папери. Однак треба наголосити, що з погляду теорії ймовірностей імовірність повного запобігання збиткам дорівнює нулю. Навіть свої облігації, що вважаються безризиковими, держава за певних умов у принципі може відмовитися погасити. Такі приклади відомі.

Мінімізацією втрат, тобто використання заходів, що дають можливість знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи величину збитку до мінімально можливої. Найчастіше мінімізація ризику досягається за допомогою різних запобіжних заходів, під якими розуміються протипожежні заходи, методи посилення безпеки будинків і споруд, встановлення систем контролю й інформування, навчання персоналу способам поведінки в екстремальних ситуаціях, дотримання всіх технологічних правил виробництва продукції, організація необхідних запасів сировини тощо. Іноді диверсифікацію не виокремлюють в окремий метод, а розглядають як один з методів мінімізації втрат.

Досить часто застосовується також метод мінімізації втрат шляхом поділу (сегрегації) або об’єднання (комбінації) ризиків.

Розмежування ризиків здійснюється, як правило, за рахунок розділення активів підприємства. Суть розмежування – скороченнямаксимально можливих втрат за одну подію, але збільшення кількості ризикованих подій. Активи можна поділити двома шляхами: фізичне розділення самих активів та розділення власності.

Приклад першого поділу активів – зберіганняїх у різних банках, тобто диверсифікація. Прикладом другого способу може бути використання особливих фінансових і правових моментів. Наприклад, власність записується на різних членів сім’ї чи на ім’я корпорації і трастових фірм, створених з цією метою.

Під об’єднаннямризику розуміється метод зниження ризиків, згідно з яким можливий ризик поділяється між суб’єктами економіки. Об’єднання, або комбінація, ризиків, як і розмежування, дає можливість зробити втрати більш передбачуваними [149].

Передачею контролю за ризиком (трансфером) – відмовавід участі у ризикованому заході (але не від самого заходу) за рахунок залучення іншої сторони. Наприклад, найняти субпідрядника, передати ризик за перевезення вантажу постачальнику.

Можна виокремити три причини, за якими передача ризику вигідна як для сторони, що передає (трансфера), так і для приймаючої (трансфері): втрати, що великі для трансфера, можуть бути незначні для трансфері; трансфері може знати більш дієві способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат; трансфері може перебувати в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за ризиком.

Основний спосіб передачі ризику здійснюється шляхом укладання контракту. При цьому використовуються такі види контрактів: будівельні контракти, оренда, контракти на перевезення і зберігання вантажу, контракти продажу, обслуговування, постачання, контракт-поручительство, договір факторингу, біржові угоди (придбання опціонів, ф’ючерсних контрактів).

Трансфер ризику – необов’язково найбільш безпечний і ефективний спосіб мінімізації ризику. Трансфері може не тільки не мати достатніх коштів для покриття можливих втрат, а також, як правило, він не має ефективних важелів для зниження рівня ризику, оскільки, зокрема, бере відповідальність за майно, яке йому не належить. Тому, передаючи ризик, підприємство має враховувати наступні аспекти: розподіл ризику між сторонами має бути чітким і недвозначним, рішення про трансфер ризику має прийматися на базі критерію ефективності у порівнянні з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику, трансфері має мати можливість оперативно виконати прийняті на себе зобов’язання, трансфері має мати значні повноваження для скорочення збитків і контролю за ризиком і якнайкраще використовувати ці повноваження, ризик має передаватися за ціною, яка влаштовує обидві сторони.

До фінансування вдаються у тому випадку, коли безумовно мають у своєму розпорядженні певні гроші. Фінансування ризику означає відшкодування можливих збитків і може здійснюватися двома способами: прийняття ризику. Це принципова згода на відшкодування збитків за рахунок власних коштів. При цьому деякі ризики приймаються тому, що вони неминучі, інші тому, що несуть у собі потенціал можливого прибутку. Приймаючи ризик, слід брати до уваги такий момент: втрати, які легко передбачати і прорахувати (поломка устаткування, дрібні крадіжки, помилки персоналу), потрібно враховувати як оперативні витрати, а не як збиток у результаті дії ризику.

Прийняття ризику може бути двох видів: заплановане і незаплановане.

У запланованому випадку прийняття ризику втрати покриваються з поточного прибутку, якщо у цілому вони невеликі. У цьому випадку часто вдаються до так званого самострахування, тобто створення власних резервних фондів (фондів самострахування або фондів ризику) для покриття можливих збитків шляхом нагромадження коштів. Самострахування доцільне тоді, коли: вартість майна, що залишається на свій ризик, невелика, якщо порівняти з майновими і фінансовими критеріями всього бізнесу, або ж ймовірність збитків дуже мала.

В економічно розвинутих країнах при визначенні розмірів страхових резервних фондів підприємство виходить із середньозважених компонентів: ресурсів, поточних активів, основного капіталу. Одні підприємства формують фонди самострахування розмірі 1% від вартості активів, інші – урозмірі 1-5% від обсягу продажу, треті – урозмірі 3-5% від річного фонду виплат акціонерам [147].

У таблиці 1.4 (додаток Ж) подано інформацію про залежність між стратегією запобігання негативних наслідків ризиківдля підприємства і пріоритетними процедурами управління ними.

Виходячи із наведених у таблиці 1.4 даних, у сучасних умовах стратегіями запобігання негативних наслідків ризиків для підприємства є обережна, зважена, ризикована. Вибір тієї чи іншої стратегії визначається результатами оцінки ступеня впливу ризиків на господарську діяльність підприємства та наявними ресурсами і можливостями, що дозволить суб’єкту господарювання запобігти негативному впливу наслідків ризиків.

У процесі реалізації стратегії запобігання негативних наслідків ризиківдля підприємства з управління ризиками можливим є внесення певних уточнень відповідно до процедур управління ними (табл. 1.5). (додаток З)

Отже, використання методології формування стратегії запобігання негативних наслідків ризиків та різноманітних методів управління ними дозволяє підприємству істотно знизити розмір можливих економічних втрат в умовах нестабільної економіки і частої зміни кон’юнктури ринку.

Методологічні підходи базуються на розпізнаванні та кількісній й якісній оцінці ризику, контролем ризику та його фіксуванням, моніторингу впровадження стратегії запобігання негативних наслідків ризиків та визначення її ефективності.

Розробка та запровадження відповідної стратегії запобігання негативних наслідків ризиків потребує наявності на підприємстві висококваліфікованого персоналу та досвіду господарської діяльності. За результатами запровадження стратегії підприємства можуть забезпечити стійке функціонування та ринку та отримати довготермінові переваги порівняно з іншими суб’єктами.

 

1.3 Розробка автоматизованої програми дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства

 

При написанні кваліфікаційної роботи нами використовувалася комп’ютерна техніка з метою швидкої обробки даних та подання наочних матеріалів. Для цього розроблено автоматизовану модель дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства із застосуванням програмних продуктів табличного процесору MS Excel.

Інформаційна модель представлена у вигляді децентралізованої обробки даних, а також використана інтегрована прикладна система, що забезпечує автоматизоване розв’язування  задач, пов’язаних з дослідженням негативних наслідків ризиків для підприємства.

Для виконання табличним процесором математичних розрахунків ми використовуємо економіко-математичний інструментарій та розробляємо формули у вигляді функцій.

База даних для розробки інформаційної моделі комплексу задач формувалася на основі бухгалтерської та статистичної звітності промислового підприємства, враховувалися сучасні методики алгоритмізації бізнес-процесів та підходів до дослідження виробничо-господарських процесів підприємства.

З метою дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства в інформаційній моделі передбачено основні завдання діагностики ресурсного потенціалу, що спрямовані на дослідження:

показників виробництва і реалізації продукції підприємства;

обсягу, структури та динаміки основних засобів, стану забезпеченості ними підприємства;

технічного стану основних засобів, темпів їх оновлення;

рівня ефективності використання основних засобів за узагальнюючими показниками та впливу чинників на зміну цих показників;

змін, які відбулися у складі, структурі та динаміці обігових коштів;

забезпеченості підприємства персоналом та показників руху персоналу, використання робочого часу на підприємстві;

обсягу, рівня валового прибутку та чистого прибутку підприємства;

фінансового стану підприємства та беззбиткового обсягу виробництва продукції тощо.

Розроблена нами автоматизована інформаційна модель дослідження негативних наслідків ризиків для підприємства містить 9 таблиць.

Основні показники діяльності підприємства розглянуто у табл. 1.6, де вхідними даними є обсяг виробництва продукції у натуральних і вартісних одинцях та виручка від реалізації продукції, а також визначено відхилення зазначених показників у динаміці.

Оцінка стану і руху основних засобів підприємства проводиться у табл. 1.7. Вхідна інформація містить відомості про наявність основних засобів на початок і кінець звітного року, їх вибуття та надходження за рік.

Розрахунковими показниками є коефіцієнти оновлення і вибуття основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність оновлення основних засобів підприємства і показує частку введених основних засобів за рік у загальній вартості основних засобів на кінець звітного року.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) основних засобівхарактеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва й обчислюється за формулою:

,                                            1.1

де: ОФвиб– вартість основних засобів, що вибули протягом звітного року з  балансу підприємства, грн.;

ОФпоч– вартість основних засобів на початок року, грн.

Коефіцієнти оновлення і вибуття залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і кращим їх технічний стан.

Щоб визначити рівень технічної забезпеченості підприємства (табл. 1.8), використовуємо дані про середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу, загальну вартість основних засобів, середньорічну вартість основних засобів та активної їх частини. До показників технічної забезпеченості підприємства належать: фондоозброєність та технічна озброєність праці працівників.

Фондоозброєність праці визначає частку вартості основних засобів, що припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу і характеризує ступінь його озброєності фондами.

Технічна озброєність праці (Тозбр), що відображає загальний рівень оснащеності підприємства машинами, механізмами, обладнанням, визначається за формулою:

,                                             1.2

де: – середньорічна вартість активної частини основних засобів, грн.

п.в.п. – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, осіб.

Серед показників, які характеризують стан основних засобів (табл. 1.9) на певний момент часу, головне місце відводиться показникам спрацювання і придатності.   

Рівень спрацювання основних засобів (Кзн) відображає частку вартості основних засобів, вже перенесену на вартість виготовленої підприємством продукції, і, водночас, характеризує ступінь зносу основних засобів підприємства. Він обчислюється як відношення суми накопиченого зносу до первісної вартості основних засобів.

Коефіцієнт придатності (Кприд), що характеризує частку вартості основних засобів, яка ще не зносилася, і, отже, не передана на вироблений продукт, обчислюється за формулою:

,                                               1.3

де: ОФз– залишкова вартість основних засобів, грн.;

     ОФп– первісна вартість основних засобів, грн. 

Чим нижчий коефіцієнт спрацювання (вищий коефіцієнт придатності), то кращим є технічний стан основних засобів.

Між коефіцієнтами зносу та придатності існує такий зв’язок:

 

Кзн + Кприд = 1                                               1.4

Оцінку ефективності використання основних засобів підприємства проводимо в табл. 1.10, де вхідними даними є: обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні, валовий прибуток (збиток), середньорічна вартість основних засобів, вартість і питома вага активної їх частини. Розрахункові показники – фондовіддача і фондомісткість основних засобів та їх активної частини, фондорентабельність та інтегральний показник ефективності використання основних засобів, що розраховуються за формулами 1.1-1.4.

Оцінка забезпеченості підприємства персоналом (табл. 1.11) проводиться на основі інформації про управлінський і виробничий персонал підприємства та обсяг виготовленої продукції.

Для вивчення руху персоналу на підприємстві (табл. 1.12) розраховуємо коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності і загального обороту.

Коефіцієнт загального обороту розраховуємо як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньооблікової чисельності працівників.

Продуктивність праці – найважливіший якісний показник використання персоналу підприємства і головний чинник зростання обсягів виробництва продукції.

Динаміку продуктивності праці на підприємства показано у таблиці 1.13, де розрахунковими є наступні показники: частка робітників в загальній чисельності персоналу, кількість днів, відпрацьованих одним робітником, середня тривалість робочого дня, середня кількість відпрацьованих одним робітником годин, середньорічна продуктивність праці одного працівника і одного робітника, середньоденна продуктивність праці одного робітника, середньогодинний виробіток одного робітника.

Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства (табл. 1.14) проводиться на основі інформації форми № 2 «Звіт про фінансові результати діяльності».

Пропонована нами інформаційна модель дозволяє провести комплексну оцінку ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства; визначити чинники впливу на виробничо-господарську діяльність підприємства; визначити пріоритеті напрями удосконалення формування і використання ресурсного потенціалу підприємства. Крім того, діагностика ресурсного потенціалу підприємства, яку ми можемо провести за допомогою інформаційної моделі, у ринкових умовах є одним з головних чинників успішної діяльності та забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку товарів.

 

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ РИЗИКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ РІВНЕНСЬКОЇ ФАБРИКИ  НЕТКАНИХ  МАТЕРІАЛІВ

 

2.1. Характеристика стану господарювання

 

ПРАТ "РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ" зареєстрована 25.07.1994 за юридичною адресою Україна,  Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Фабрична, будинок 6.

Рівненська фабрика нетканих матеріалів – єдине підприємство в Україні, де застосовують всі основні технології виробництва нетканих матеріалів: в'язально-прошивну, ниткопрошивну, голкопробивну, клейову, термоскріплену, виготовлення трикотажних полотен та поєднання усіх технологічних схем.

Підприємство створене з метою реалізації соціальних та економічних інтересів товариства на основі отримання прибутку внаслідок власної господарської діяльності.

Рівненська фабрика нетканих матеріалів - найбільший виробник нетканих полотен в Україні. Виготовляють геосинтетичні матеріали, агротекстиль, прикладні матеріали для виробництва м'яких меблів, одягу, взуття, повітроочисних фільтрів, звукоізоляційні матеріалів. Продукція використовується у різних галузях промисловості - будівельній, текстильній, взуттєвій, меблевій, для будівництва та ремонту доріг і в сільському господарстві. Виробники гарантуютьсвоїм клієнтам високу якість та конкурентну ціну за  продукцію. Рівненська фабрика нетканих матеріалів - лідер вітчизняної легкої промисловості.

Відповідно до Статуту предметом діяльності підприємства є:

- виробництво трикотажного полотна

- виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіток

- виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення

- виробництво інших текстильних виробів

- виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас

- оптова торгівля текстильними товарами

 - оптова торгівля іншими проміжними продуктами

 - неспеціалізована оптова торгівля

 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

- вантажний автомобільний транспорт

У сучасних умовах Рівненська фабрика нетканих матеріалів розширює співпрацю з партнерами на взаємовигідних умовах у наступних сферах: створення міжнародного об’єднання з виробництва і збуту спільно розробленої продукції, кооперації за умови поставок давальницької сировини, імпорту та експорту готових виробів, бартерних операцій тощо.

Організаційна структура Рівненської фабрики нетканих матеріалів 

 представлена на рисунку 2.1. Дані рисунку 2.1 свідчать, що організаційна структура належить до лінійно-функціонального типу управління, який базується на розподілі повноважень та відповідальності за функціями управління, а також на прийнятті рішень по вертикалі. Управління на підприємстві організується за лінійною схемою, функціональні ж підрозділи апарату управління лише допомагають лінійним керівникам вирішувати поставлені завдання. Лінійні керівники не є підлеглими керівникам функціональних підрозділів апарату управління. До переваг лінійно-функціональної організаційної структури управління належать: швидка реалізація управлінських рішень; висока спеціалізація, що призводить до підвищення ефективності роботи функціональних служб; існує можливість маневрування ресурсами. Недоліками такої структури управління є: неефективність в умовах частих змін технології виробництва; незручність у випадках частого оновлення номенклатури продукції; уповільнення процесу підготовки та прийняття рішення; відсутність необхідної злагодженості у діяльності функціональних підрозділів підприємства.

Динаміка обсягів виробництва продукції Рівненської фабрики нетканих матеріалів представлена на рисунку 2.2.

Виходячи із наведених на рисунку 2.2 даних, у 2021 р. обсяг виробництва продукції підприємства становить 21793,0 тис. грн., що на 5515,0 тис. грн. або на 33,9 % більше, ніж у 2019 р. та на 4987,0 тис. грн. або на 29,7 % більше порівняно із 2020 р.

Позитивна динаміка зростання обсягів виробництва продукції на підприємстві пов’язано із збільшенням кількості замовлень за давальницькими схемами іноземних партнерів.

На обсяг виробництва продукції значною мірою впливають витрати. У сучасних умовах кожне підприємство зацікавлене в оптимізації витрат на виробництво продукції, оскільки вони впливають на ціну реалізації і слугують чинником забезпечення конкурентоспроможності продукції. Проведемо оцінку операційних витрат за економічними елементами Рівненської фабрики нетканих матеріалів (табл. 2.1).(додаток М)

Як свідчать дані таблиці 2.1, (додаток Н) операційні витрати Рівненської фабрики нетканих матеріалів  мають тенденцію до зростання, окрім амортизації основних засобів у 2018 р. порівняно із 2017 р. Витрати на оплату праці підприємства займають найбільшу питому вагу відповідно у 2019 р. – 54,8 %, 2020 р. – 53,3 %, 2021 р. – 55,4 %. У 2021 р. питома вага витрат на оплату праці підвищилася на 0,6 % відповідно до 2019 р. і 2,1 % порівняно із 20120 р., але їх сума зросла на 3185,0 тис. грн. або на 28,8 % порівняно із 2019 р. та на 3136,0 тис. грн. або на 28,2 % відносно 2020 р. Аналогічна тенденція спостерігається і з відрахуваннями на соціальні потреби.

Сума матеріальних витрат у 2021 р. збільшилася на 527,0 тис. грн. або на 16,0 % порівняно із 2019 р. та на 290,0 тис. грн. або на 8,2 % відносно 2020 р. Незважаючи на збільшення суми матеріальних витрат їх питома вага у 2021 р. знизилася на 1,5 % порівняно із 2019 р. і на 2,1 % проти 2017 р.

У 2021 р. сума амортизаційних відрахувань підприємства збільшилася на 102,0 тис. грн. або на 13,0 % порівняно із 2019 р. і зменшилася на 42,0 тис. грн. або на 4,5 % відносно 2020 р. Питома вага амортизації основних засобів підприємства у 2021 р. знизилася на 0,4 % у порівнянні із 2019 р., а відносно 2020 р. – на 1,0 %.

Загальна сума витрат Рівненської фабрики нетканих матеріалів  у 2021 р. збільшилася на 5543,0 тис. грн. або на 27,4 % відповідно до 2019 р. і на 4884,0 тис. грн. або на 23,4 % порівняно із 2020 р. Перевищення суми операційних витрат підприємства над обсягами виробництва продукції пов’язано із специфікою давальницьких схем виробництва, коли замовник повністю несе матеріальні витрати та сплачує амортизацію, а підприємство-виробник покриває витрати на оплату праці за рахунок сплати послуг з переробки сировини. 

Динаміка валового доходу, чистого доходу і прибутку (збитку) Рівненської фабрики нетканих матеріалів представлена на рисунку 2.3.

Дані рисунку 2.3 показують, що у 2021 р. валовий дохід підприємства становив 26418,0 тис. грн., що на 4804,0 тис. грн. або на 22,2 % більше, ніж у 2019 р. та на 5359,0 тис. грн. або на 25,4 % більше у порівнянні із 2020 р. Аналогічну динаміку має і чистий дохід, який у 2021 р. збільшився на 4601,0 тис. грн. або на 21,3 % порівняно із 2019 р., а відносно 2020 р. –  на 5358,0 тис. грн. або на 25,7 %. Протягом досліджуваного періоду підприємство працювало прибутково, у 2021 р. прибуток склав 576,0 тис. грн., що на 77,7 % менше, ніж у 2019 р., але у 82,3 рази більше порівняно із 2021 р.

Рівненської фабрики нетканих матеріалів. Виходячи із наведених у таблиці 2.2 (додаток П)  даних, прибуток операційної діяльності підприємства у 2021 р. становить 916,0 тис. грн., що на 2408,0 тис. грн. або на 72,4 % менше, ніж у 2019 р. і на 601,0 тис. грн. або у 2,9 рази більше у порівнянні із 2020 р. Рентабельність виробничої діяльності підприємства у 2021 р. становить 2,64 %, відмічаємо зниження рентабельності на 13,23 % порівняно із 2019 р. і підвищення на 2,6 % відносно 2020 р. Позитивною тенденцією у господарській діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів за 2020-2021 роки є збільшення рентабельності активів та капіталу – відповідно на 18,85 % і на 4,2 %. Оскільки у 2019 р. підприємство отримало більший прибуток, рентабельність показників господарської діяльності є кращими.

Таким чином, проведена характеристика господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів свідчить, що підприємство протягом 2019-2021 рр. збільшило обсяги виробництва за рахунок співпраці із іноземними партнерами за давальницькими схемами, має прибуток.

Основні зусилля Рівненської фабрики нетканих матеріалів концентрує на розширення товарного асортименту та удосконалення якості продукції. Значну увагу підприємство приділяє маркетинговій діяльності щодо дослідження кон’юнктури міжнародних ринків та підтриманню у належному стані техніко-технологічної бази виробництва, забезпеченню конкурентоспроможності продукції.

 

2.2. Оцінка негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів

 

У процесі здійснення господарської діяльності підприємство стикається із різними видами ризиків, які можуть мати негативні наслідки для суб’єкта господарювання. Відповідно виникає необхідність оцінки впливу ризиків на діяльність підприємства.

Оцінка негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  нами проведена за рівнем формування та ефективністю використання ресурсного потенціалу.

Управління ресурсним потенціалом підприємства передбачає ефективне формування та використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Проведемо оцінку системи управління ресурсним потенціалом Рівненської фабрики нетканих матеріалів за видами ресурсів.

Основні засоби займають, як правило, основну питому вагу у загальній сумі основного капіталу підприємства. Структуру, стан та ефективність використання основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів розглянемо, скориставшись бухгалтерською і статистичною звітністю підприємства (табл. 2.3). (додаток Р)

Як свідчать дані таблиці 2.3, на кінець 2021 р. вартість основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів становить 16687,0 тис. грн., що на 2513,0 тис. грн. менше, ніж у 2019 р. та на 349,0 тис. грн. більше порівняно із 2020 р. Найбільшу питому вагу у структурі основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів становлять будинки і споруди : відповідно у 2019 р. – 54,5 %, у 2020 р. – 52,4 %, у 2021 р. – 52,1 %, динаміка зміни вартості і питомої ваги будинків і споруд свідчить про їх зменшення та зниження у 2021 р. відповідно до 2019 р. та збільшення суми порівняно із 2020 р. Позитивною тенденцією на підприємстві є зростання питомої ваги обладнання та устаткування, що пов’язано із оновленням техніко-технологічноїбази.

Найменшу частку у структурі основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів займають інструменти, прилади, інвентар, їх питома вага становить у межах 0,8 %. Вартість транспортних засобів підприємства протягом досліджуваного періоду не змінилася, а питома вага у 2021 р. підвищилася порівняно із 2019 р. Показники наявності та руху основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів  представлені у таблиці 2.4.(додаток С)

Виходячи із наведених у таблиці 2.4 даних, у 2021 р. вартість основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів на початок 2021 р. зменшилася на 2233,0 тис. грн. або на 12,0 % порівняно із 2019 р., а відносно 2020 р. – на 2862,0 тис. грн. або на 14,9 %. У 2021 р. на підприємстві введено у дію основних засобів на 369,0 тис. грн. або на 31,9 % менше, ніж у 2019 р. та на 362,0 тис. грн. або на 85,2 % більше відносно 2020 р. У 2021 р. вартість вивільнених основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів зменшилася на 89,0 тис. грн. або на 16,9 % відповідно до рівня 2019р. та на 2849,0 тис. грн. або на 86,7 % порівняно із 2020 р. У 2021 р. коефіцієнт оновлення основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів становив 6,0 %, у 2020 р. – 2,6 %, у 2021 р. – 4,7 %. У 2019 р. і у 2021 р. коефіцієнт оновлення перевищує коефіцієнт вибуття, що є позитивною тенденцією на підприємстві. У 2021 р. коефіцієнт спрацювання основних засобів підприємства становить 39,5 %, що на 6,9 % менше порівняно із рівнем 2019 р. та на 5,7 % більше відносно 2020 р.

Для визначення забезпеченості основними фондами та ефективності їх використання на Рівненській фабриці нетканих матеріалів застосовуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності, технічної озброєності, фондорентабельності.

Показники ефективності використання основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів  представлені у таблиці 2.5.(додаток Т)

На основі розрахунків, що проведені у таблиці 2.5 можна зробити висновок, що фондовіддача основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів у 2021 р. підвищилася на 0,5 грн./грн. порівняно із 2019 р., відносно 2020 р. – на 0,3 грн./грн., що позитивно впливає на ефективність використання основних засобів підприємства. Фондомісткість підприємства є оберненим показником до фондовіддачі і відповідно за досліджуваний період вона знизилася. Фондоозброєність праці підприємства у 2021 р. знизилася на 4,6 тис. грн. або на 15,4 % порівняно із 2019 р., а відносно 2020 р. –на 2,3 тис. грн. або на 8,2 %. Аналогічною тенденцією характеризується показник технічної озброєності праці на підприємстві, що негативно позначається на використанні персоналом активної частини основних засобів. Рентабельність основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів у 2021 р.становила 3,45 %, що на 10,01 % нижче, ніж у 2019 р. і на 3,41 % більше порівняно із 2020 р.

Отже, розглянувши показники стану та ефективності використання основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів відмічаємо позитивну динаміку щодо їх зростання, окрім фондоозброєності, що є одним із чинників забезпечення протистояння негативним наслідкам впливу ризиків на господарську діяльність підприємства.

З метою досягнення необхідних обсягів випуску продукції важливе значення має забезпеченість підприємства персоналом та ефективне його використання.

Показники оцінки стану, руху та ефективності використання Рівненської фабрики нетканих матеріалів представлені у таблиці 2.6. (додаток Ф)

Як свідчать дані таблиці 2.6, за 2019-2021 рр. збільшилася чисельність прийнятих працівників.

Коефіцієнт плинності персоналу Рівненської фабрики нетканих матеріалів  у 2021 р. становив 20,7 %, що на 1,8 % більше, ніж у 2019 р. і на 4,6 % нижче порівняно із 2020 р. Причинами плинності кадрів на підприємстві є скорочення штату у результаті удосконалення організаційно-управлінської структури та скорочення витрат на управління персоналом у зв’язку із оптимізацією техніко-технологічних процесів на підприємстві, звільнення у зв’язку із досягненням пенсійного віку, невідповідності займаній посаді тощо.

Продуктивність праці одного працівника Рівненської фабрики нетканих матеріалів у 2021 р. у порівнянні з 2019 роком зросла на 7,8 тис. грн. або на 30,4 %, а відносно 2020 р. – на 4,7 тис. грн. або на 16,5 %, що є позитивною тенденцією на підприємстві.

У 2021 р. зріс номінальний фонд робочого часу підприємства на 7,8 % порівняно із 2019 р. і на 10,6 % відносно 2020 р. Реальний фонд робочого часу підприємства у 2021 р. зріс на 9,4 % у порівнянні із 2019 р., а відносно 2020 р. зріс на 11,8 %. Ефективність використання робочого часу Рівненської фабрики нетканих матеріалів  у 2021 р. зросла на 1,3 % порівняно із 2019 р., а відносно 2020 р. – на 1,0 %, тобто підвищилася частка фактично відпрацьованого часу, що є також позитивною тенденцією на підприємстві.

Таким чином, за рахунок наявності висококваліфікованого персоналу та ефективного його використання Рівненської фабрики нетканих матеріалів намагається протистояти негативним наслідкам ризиків у господарській діяльності. Про це свідчить підвищення продуктивності праці у 2021 р. порівняно із попередніми роками і покращення ефективності використання робочого часу, що зумовлено меншими втратами робочого часу і відповідно зростанням заробітної плати.

Важливим етапом оцінки негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів є дослідження стану та ефективності використання обігових коштів.

Показники оцінки джерел формування майна Рівненської фабрики нетканих матеріалів  представлені у таблиці 2.7. (додаток Х)

Виходячи із наведених у таблиці 2.7 даних, на протязі 2019-2021 рр. змінилася структура власного капіталу та зобов’язань Рівненської фабрики нетканих матеріалів . Так, у 2021 р. питома вага власного капіталу підприємства підвищилася на 1,8 % у порівнянні із 2019 р., а відносно 2020 р. – знизилася на 0,8 %. Розмір статутного капіталу підприємства на протязі 2019-2021 рр. не змінився і становить 1511,0 тис. грн. У 2021 р. сума власного капіталуРівненської фабрики нетканих матеріалів  збільшилася 115,0 тис. грн. або на 1,1 % порівняно із 2019 р., а відповідно до 2020 р. – на 576,0 тис. грн. або на 6,0 %. Необхідно зазначити, що Рівненська фабрика нетканих матеріалів використовує додатковий капітал для спрямування  його в обігові активи. Кредиторська заборгованість у формуванні майна Рівненської фабрики нетканих матеріалів  на протязі 2019-2021 рр. становить найбільшу питому вагу зобов’язань підприємства: у 2019р. – 14,3 %, у 2020 р. – 12,8 %, у 2021 р. – 13,6 %. Крім того відмічаємо зменшення суми кредиторської заборгованості у 2021 р. на 99,0 тис. грн. або на 5,8 % у порівнянні із 2019р., а відносно 2020 р. – збільшення на 193,0 тис. грн. або на 13,7 %.

Оцінку показників оборотності грошових коштів та розрахунок суми їх економії за рахунок прискорення оборотності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  проведено у таблиці 2.8.(додаток Ц)

Виходячи з наведених у таблиці 2.8 даних, у 2021 р. середній залишок обігових коштів Рівненської фабрики нетканих матеріалів збільшився на 8,0 тис. грн. порівняно із 2019 р. та на 32,5 тис. грн. відносно 2020 р. За 2019-2021 рр. негативним моментом в управлінні обіговими коштами підприємства є уповільнення їх оборотності з 43 днів у 2019 р. до 45 днів у 2021 р. Проте протягом досліджуваного періоду збільшилася кількість оборотів обігових коштів відповідно із 8,4 рази у 2019 р. до 10,2 рази у 2021 р. Враховуючи зазначені показники, визначимо суму економії або нестачі обігових коштів за рахунок прискорення або уповільнення їх оборотності:

2019-2020 рр.: (42,4 – 42,8) х 57,9 = -23,2 (тис. грн.);

2020-2021 рр.: (44,5 – 42,4) х 72,8 = 152,9 (тис. грн.).

Таким чином, у 2020 р. за рахунок прискорення оборотності обігових активів на 0,4 дні у порівнянні із 2019 р. Рівненської фабрики нетканих матеріалів отримало економію обігових коштів у сумі 23,2 тис. грн., а у  2021 р. за рахунок уповільнення оборотності обігових коштів на 2 дні у порівнянні із 2020 р. маємо нестачу обігових коштів у сумі 152,9 тис. грн.

У цілому підприємство володіє достатнім обсягом грошових ресурсів, спрямовує їх на збільшення обсягів виробництва, нарощує власний капітал шляхом капіталізації.

Отже, проведена оцінка негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів дозволяє виявити стан усіх видів ресурсів підприємства, дослідити вплив чинників на зміну показників формування та використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. У цілому, підприємство ефективно використовує основні засоби та персонал (підвищення продуктивності праці, збільшення середньої заробітної плати). Негативним у діяльності підприємства є уповільнення оборотності обігових коштів. Незважаючи на зазначений недолік, Рівненська фабрика нетканих матеріалів активно здійснює виробничу діяльність, збільшує обсяги реалізації продукції, отримує позитивний фінансовий результат, спрямовує зусилля на протистояння негативних наслідків ризиків у власній господарській діяльності.

 

 

 

 

2.3. Аналіз змісту стратегії зменшення негативних наслідків ризиків

З метою протистояння негативним наслідкам ризиків у власній господарській діяльності Рівненська фабрика нетканих матеріалів розробляє відповідні стратегії.

Стратегія зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів враховує наступні підходи:

науково обґрунтовані для певної галузі та організаційно-правової форми господарювання методів визначення цілей і задач антикризової стратегії та їх взаємозв’язку з іншими напрямами, що розроблені та застосовуються на підприємстві;

структуру стратегії (перелік розділів, вимоги до їх змісту та взаємозв’язку з урахуванням наявності внутрішньо- та зовнішньо-спрямованих антикризових заходів);

технологічну послідовність етапів розробки стратегії з визначенням окремих прийомів до розробки програмних заходів різних типів  (техніко-технологічних, організаційно-управлінських, соціальних, економічних тощо);

показники,  які характеризують параметри окремих заходів (параметри якості, ефективності, техніко-організаційні тощо);

організаційний механізм розробки та реалізації стратегії, включаючи побудову організаційних відносин (повноважень, обов’язків, відповідальності) між діючими підрозділами щодо виконання робіт, розробки сітьового та календарного графіку, організаційних планів робіт;

фінансово-економічний механізм розробки та забезпечення робіт за стратегією (джерела фінансування, методи формування та використання фондів ризику, методи встановлення економічних взаємовідносин між окремими структурними підрозділами (діючими та тими,  що реорганізуються, створюються або ліквідуються);

інформаційне забезпечення розробки стратегії (перелік та короткий виклад методів: визначення потреб у продукції; розробки альтернативних заходів щодо виконання стратегій; визначення усіх видів ресурсів,  що необхідні для виконання систем інформаційного забезпечення програми,  включаючи форми,  канали та методи одержання початкової і поточної інформації, її аналізу тощо);

процедури внесення змін у стратегію, що зумовлено необхідністю уточнення цілей її досягнення, а також змінами зовнішніх і внутрішніх умов.

Обґрунтування відповідних розділів стратегії зменшення негативних наслідків ризиків дозволяє Рівненській фабриці нетканих матеріалів розробити якісну програму дій та створити умови для ефективного її виконання.

При розробці стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненська фабрика нетканих матеріалів використовує результати аналізу тенденцій, проблем і перспектив розвитку підприємств легкої промисловості. Саме вони дозволяють ідентифікувати основні проблеми і бар’єри, що перешкоджають ефективному функціонуванню Рівненської фабрики нетканих матеріалів , а також переваги, які сприяють посиленню його позицій на відповідному ринку (таблиця 2.9). (додаток Ч)

Виходячи із наведених у таблиці 2.9 даних, сприятливими можливостями щодо розробки і запровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів є забезпечення інтеграційних процесів економіки країни та здійснення інституційних перетворень для пожвавлення економічної кон’юнктури щодо співпраці з іноземними партнерами. Потенційними небезпеками відповідно до розробки і запровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності


Сприятливі можливості та потенційні небезпеки для ефективного функціонування у межах стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів , 2021 р.підприємства є обмеження експортно-імпортних операцій та посилювання митної політики, зростання конкуренції серед виробників та посилення соціальних конфліктів.

Також, при розробці стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів використовується SWOT-аналіз з метою зіставлення сильних і слабких сторін відповідно до можливостей і загроз. Результати SWOT-аналізу для Рівненської фабрики нетканих матеріалів  представлені у таблиці 2.10. (додаток Ш)

Виходячи із даних таблиці 2.10, проведений SWOT-аналіз показує можливість розширення обсягів діяльності та удосконалення товарного асортименту, а за рахунок цього поповнення оборотного капіталу підприємства,спроможність до інтеграції і диверсифікації господарської діяльності, виходу на інші регіональні ринки, формування нових партнерських відносин.

Рівненська фабрика нетканих матеріалів у власній господарській діяльності використовує наступну структурна схему вибору стратегії зменшення негативних наслідків ризиків (рис. 2.4). (додаток АА)

Як свідчать дані рисунку 2.4, пропонована схема стратегії зменшення негативних наслідків ризиків передбачає дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності підприємства та його вплив на процес формування та ефективного використання потенціалу підприємства. Важливим аспектом є використання світового досвіду ефективного управління потенціалом підприємств галузі.

Дані рисунку 2.5 (додаток ББ) свідчать, що механізм розробки і запровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  передбачає економічну діагностику ресурсного потенціалу підприємства, деталізований аналіз можливостей підприємства щодо ефективного використання ресурсів. Значну увагу у механізмі підприємство приділяє функціональним стратегіям маркетингового забезпечення процесу господарської діяльності підприємства. За результатами розробки та впровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків підприємство досягає синергетичний ефект від використання потенціалу.

Важливим аспектом у змісті стратегії зменшення негативних наслідків ризиків є можливість Рівненської фабрики нетканих матеріалів нарощувати експортний потенціал за рахунок інтеграції з іншими суб’єктами легкої промисловості шляхом об’єднання потенціалу у виробничий кластер.

Відповідно до змісту стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у


діяльності підприємства, нами проаналізовано види ризиків при прийнятті управлінських рішень менеджментом Рівненської фабрики нетканих матеріалів (табл. 2.11). (додаток  ВВ).

Як свідчать дані таблиці 2.11, основними видами ризиків, які впливають на господарську діяльність підприємства є економічні, політичні, управлінсько-інформаційні, фінансові, інвестиційні. Необхідно зазначити, що протягом досліджуваного періоду на Рівненської фабрики нетканих матеріалів знизився умовний обсяг ризику з 6,22 у 2019 р. до 5,25 у 2021 р.

Запровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів дозволяє здійснювати ефективну господарську діяльність, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, сприятиме маркетинговій активності на зовнішніх ринках та ефективно впливає на кінцеві результати господарської діяльності. Також стратегія зменшення негативних наслідків ризиків сприяє ефективному формуванню портфеля замовлень та виробничої програми, забезпечує фінансову стійкість підприємства, оптимальне використання оборотного капіталу та здійснення ефективного управління потенціалом підприємства.


РОЗДІЛ 3

ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ РИЗИКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ

РІВНЕНСЬКОЇ ФАБРИКИ  НЕТКАНИХ  МАТЕРІАЛІВ

 

3.1. Забезпечення моніторингу наслідків ризиків для підприємства

 

Здійснення господарської діяльності підприємствами легкої промисловості супроводжується ризиками внутрішнього і зовнішнього середовища. Враховуючи особливості господарського процесу підприємств легкої промисловості, а саме інтеграційні зв’язки із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та співпрацю із закордонними партнерами за давальницькими схемами виробництва значної уваги потребує забезпечення моніторингу наслідків ризиків для підприємства та їх нейтралізації, зокрема це стосується і Рівненської фабрики нетканих матеріалів .

Зміна економічної ситуації у країні та кон’юнктури зовнішніх ринків призводить до зростання впливу ризиків на результативність господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів . Значні трансформаційні зміни, що відбуваються останніми роками в Україні, надають надзвичайної актуальності питанням оптимізації ризиків для підвищення ефективності функціонування та розвитку підприємств легкої промисловості.

Після виявлення ризиків, з якими може зіткнутися Рівненської фабрики нетканих матеріалів  у процесі здійснення господарської діяльності, перед ним постає завдання розробки програми оптимізації виявлених ризиків, тобто фахівець з ризику має прийняти рішення про вибір найбільш прийнятних шляхів нейтралізації ризиків. До цього питання підходять по-різному, враховуючи внутрішні та зовнішні чинники: розмір власного потенціалу, ризикованість господарських операцій, тенденції розвитку економіки загалом і галузей зокрема, перспективи розвитку споживчого ринку тощо.

Моніторинг наслідків ризиків на підприємстві закінчує цикл управління ними та водночас розпочинає новий етап з ідентифікації нових можливих загроз діяльності господарюючого суб’єкта. Моніторинг наслідків ризиків являє собою процес функціонування постійної незалежної системи оцінювання і контролю за ризиком у поєднанні із механізмом зворотного зв’язку.

Для моніторингу наслідків ризиків у господарській діяльності підприємств легкої промисловості використовуються різні методи, в основі яких можуть бути експертні оцінки та аналіз статистичних даних, які ми пропонуємо застосувати у процесі моніторингу наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів .

Один з можливих підходів до розробки подібних методик пов’язаний з накопиченням статистичних та інших даних про економічні події, що реально сталися, і сприяли підвищенню ризику, з аналізом і класифікацією їх причин, визначенням чинників, від яких вони залежать.

Для забезпечення ефективності моніторингу наслідків ризиків та процесів їх нейтралізації у господарській діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів , ми пропонуємо використовувати інтегровані системи інформації, що дозволяють здійснювати моніторинг результатів ризиків шляхом розробки сценарного підходу до вибору інструментів точного реагування на зміни ризикової ситуації, на ринкові зміни без значних тимчасових і фінансових витрат на розробку нових інструментів з управління ризиками (рис. 3.1).

Виходячи із наведених на рисунку 3.1 даних, пропонована система моніторингу наслідків ризиків для підприємства передбачає блок підсистем, за допомогою яких здійснюється формування та обробка інформації, розрахунок показників та представлення результатів.

За умови постійного використання система моніторингу дозволяє гнучко реагувати на зміни господарської ситуації, оцінювати ефективність антиризикових заходів і визначати пріоритетні напрями нейтралізації ризику.

Для Рівненської фабрики нетканих матеріалів формування системи моніторингу має включати такі етапи:

виявлення та опис видів ризиків, які впливають на господарську діяльність підприємства;

побудова класифікації ризиків на основі аналізу чинників ризиків (класифікація ризиків має бути побудована з урахуванням галузевої належності і дати можливість спрогнозувати виникнення різних ризиків);

розробка системи показників для оцінки ризиків, яка може включати наступні характеристики: результати експертних оцінок та анкетування, показники економічного аналізу, оцінки тісноти зв’язку між різними процесами або явищами, результати зіставлення даних про один і той же об’єкт, що надходять із різних джерел, низка спеціальних показників у залежності від напрямів діяльності підприємства;

визначення переліку необхідної інформації для розрахунку показників оцінки ризику;

визначення форм для збору та обробки первинної інформації;

складання анкет для отримання експертних оцінок;

розробка шкали відповідності значень показників значенням ризиків.

Нами проведено моніторинг наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів , оцінено ймовірність їх виникнення та рівень втрат. Для цього нами використано методичний інструментарій економічного аналізу та метод експертних оцінок, що дозволило визначити кількісне вираження ступеня ризику для підприємства, а також розрахувати загальний рівень господарського ризику. Експертна оцінка проводилася окремо за визначеними чинниками ризику та можливими наслідками їхнього впливу за наступними параметрами: ймовірністю появи та величиною втрат від реалізації несприятливої події. Результати проведеної експертної оцінки узагальнені за допомогою типологічного групування негативних наслідків впливу чинників ризику на основні види господарського ризику Рівненської фабрики нетканих матеріалів (табл. 3.1). (додаток ДД)

Як свідчать дані таблиці 3.1, у результаті проведеного моніторингу встановлено, що найбільша ймовірність виникнення ризику для підприємства у 2020 р. може бути при маркетинговому ризику та формуванні цінової політики (збільшення цін на готову продукцію внаслідок зростання витрат), виробничому ризику (невідповідності термінів випуску продукції запланованим та погіршенні якості продукції), фінансовому ризику (недоотримання очікуваного прибутку).

Також у процесі здійснення моніторингу проведена імовірнісна оцінка рівня втрат, яка виявила, що при виникненні ризиків найбільш небезпечними загрозами для Рівненської фабрики нетканих матеріалів є втрата потенційних споживачів та ринкових позицій, зниження обсягів реалізаціїпродукції та банкрутство підприємства.

Результат дії усього комплексу чинників ризику на мікро- та мезорівнях розраховано на основі формули Байєса:

Р(А | В) = ,                                    3.1

де: P(A) – апріорна ймовірність гіпотези A;

P(A | B) – ймовірність гіпотези A за умови, що відбулась подія B (апостеріорна ймовірність);

P(B | A) – ймовірність того, що відбулась подія B за умови істинності гіпотези A;

P(B) – ймовірність того, що відбудеться подія B.

На основі отриманих результатів визначено загальний ризик для Рівненської фабрики нетканих матеріалів , який супроводжує його господарську діяльність на мікро- та мезорівнях як середньозважену величину оцінки кожного визначеного виду ризику. Узагальнена оцінка умовної ймовірності виникнення та оцінка рівня втрат Рівненської фабрики нетканих матеріалів  під впливом господарського ризику мікрорівня представлена у таблиці 3.2.(додаток ЖЖ)

Виходячи із наведених у таблиці 3.2 даних, найбільш руйнівними для ефективного функціонування Рівненської фабрики нетканих матеріалів у 2020 р. на мікрорівні є фінансовий ризик, який може призвести до надмірних втрат. Маркетинговий та виробничий ризики мають середній вплив на господарську діяльність підприємства; організаційний ризик при найменшій ймовірності виникнення може спричинити середні втрати. Загальний вплив визначених видів ризику мікрорівня на господарську діяльність Рівненської фабрики нетканих матеріалів оцінюється як середній.

Мінливість та невизначеність економічного, політичного, соціального середовища країни обумовлюють необхідність здійснення моніторингу наслідків та оцінки й врахування різновидів ризику, які виникають на мезо- та макрорівні, для забезпечення ефективної господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів . З метою визначення впливу чинників ризику, загальної ризикованості мезорівня та оцінки ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем, нами був застосований метод експертних оцінок з використанням коефіцієнтів упевненості. Позитивні значення коефіцієнтів упевненості характеризують сприятливі можливості розвитку зовнішнього середовища (зменшують ступінь ризику), негативні − вказують загрози  зовнішнього середовища (збільшують ступінь ризику). У таблиці 3.3 (додаток ЗЗ) представлено узагальнені результати оцінки ризиків мезорівня за визначеними видами, наведено рангову оцінку ризику господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів за коефіцієнтами упевненості виникнення ризику певного виду та ступенем впливу у розрізі визначених видів. Як свідчать дані таблиці 3.3, за результатами проведеної оцінки ризиків, які супроводжують господарську діяльність Рівненської фабрики нетканих матеріалів на мезорівні, встановлено, що у 2020 р. групи адміністративно-законодавчих та фінансових ризиків характеризуються найбільшою імовірністю виникнення та високим ступенем впливу на господарську діяльність підприємства.

На господарську діяльність Рівненської фабрики нетканих матеріалів 

впливають чинники зовнішнього середовища: мінливість споживчого ринку, активна конкуренція. Внутрішнє середовище характеризується частковим оновленням технологій та модернізацією обладнання, позитивними тенденціями в оновленні продукції. Застосувавши експертну оцінку з використанням  коефіцієнтів упевненості потенційних можливостей дляРівненської фабрики нетканих матеріалівта загроз з боку зовнішнього середовища, визначено найбільш прийнятні стратегічні напрями: розробка нових товарів та захоплення нових сегментів ринку.

Національні ризики відображають політичний та економічний стан у країні, вони безпосередньо впливають на інвестиційну та інноваційну активність підприємств і визначають вибір стратегічного напряму господарської діяльності. За результатами проведених порівнянь стабільності та ризикованості, рівновага між цими граничними станами для нашої країни зміщена у бік ризикованості, що свідчить про необхідність додаткового врахування такого ризику при обґрунтуванні ефективних рішень щодо обрання напрямів розвитку Рівненської фабрики нетканих матеріалів .

Проведений комплексний аналіз і кількісна оцінка ступеня впливу ризику (мікро-, мезо- та макрорівень) на Рівненській фабриці нетканих матеріалів дозволяє здійснити інтегральну оцінку ризику в управлінні господарською діяльністю підприємства (табл. 3.4).(додаток КК)

Виходячи із наведених у таблиці 3.4 даних, інтегральний вплив ризиків усіх рівнів на ефективність господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів 2020 р. оцінений як середній.

Таким чином, здійснення господарської діяльності у сучасних умовах свідчить про необхідність застосування єдиного послідовного підходу щодо забезпечення моніторингу наслідків ризиків для підприємства. Рівненської фабрики нетканих матеріалів  необхідно використовувати засоби розробки й реалізації моніторингу процесів, спрямованих на зниження ризиків та їх нейтралізацію. Головна задача забезпечення моніторингу наслідків ризиків полягає у визначенні та впровадженні оптимального набору методів впливу на них, завдяки яким буде зменшено сукупні витрати або отримано максимально можливу у визначеній ситуації вигоду. Здійснення моніторингу наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів забезпечується за двома напрямами: ймовірністю появи ризикової ситуації у процесі здійснення підприємством господарської діяльності та ступінь негативного впливу ризику на діяльність підприємства. За результатами розрахунку показників пріоритетності найбільшу увагу Рівненської фабрики нетканих матеріалів має зосередити на виробничому, маркетинговому та фінансовому ризику. З урахуванням особливостей підприємств легкої промисловості такий моніторинг може доповнювати загальну концепцію управління підприємством і сприяти постійному та динамічному розвитку економічної стійкості суб’єкта господарювання.

 

3.2. Стратегія зменшення та подолання негативних наслідків ризиків

 

Виявлення ризиків, які виникають у процесі господарської діяльності, дозволяє визначити, який рівень ризиків є прийнятним та які методи є доцільними для запобігання втрат, що виникають у результаті впливу конкретного ризику. Сукупність цих заходів передбачає формування відповідної стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків і є системою управління ними. Розробку та запровадження такої стратегії також потребує і Рівненська фабрика нетканих матеріалів .

 Системний підхід до формування стратегії на підприємстві означає: охоплення управлінням ризиком усіх горизонтальних і вертикальних ієрархічних рівнів підприємства; взаємозв’язок усіх чинників ризику; виокремлення управління ризиком в окремий вид спеціалізованої діяльності, яка тісно пов’язана з функціями, що виконують інші працівники.

Стратегія зменшення та подолання негативних наслідків ризиків – це частина загальної стратегії підприємства, яка включає сукупність заходів, що мають на меті передбачити та оптимізувати негативний вплив чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на господарську діяльність підприємства, а також розробку ефективної політики управління ризиками. 

Для Рівненської фабрики нетканих матеріалів стратегія зменшення та подолання негативних наслідків ризиків має включати:

ідентифікацію окремих видів ризиків (включає три етапи ідентифікації: зовнішніх ризиків у розрізі окремих напрямів господарської діяльності підприємства; внутрішніх ризиків, за окремими видами діяльності або господарськими операціями; формування загального комплексу ризиків);

оцінку широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня ризиків;

дослідження дії об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на рівень ризиків підприємства;

вибір і використання відповідних методів оцінки імовірності настання ризикованої події за окремими видами ризиків;

визначення розміру можливих втрат при настанні ризикованої події за окремими видами ризиків;

встановлення гранично допустимого рівня ризиків за окремими видами діяльності (подіями, операціями);

визначення напрямів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків;

вибір і використання внутрішніх і зовнішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків;

оцінку результативності нейтралізації та організацію моніторингу наслідків ризиків для підприємства.

Стратегія зменшення та подолання негативних наслідків ризиків залежить від специфічних ризиків, які можуть виникати у процесі господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів , можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси.

Для Рівненської фабрики нетканих матеріалів ми пропонуємо використовувати чотири основні стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків:

стратегія передачі ризику третій стороні (страхування) у тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання невелика;

стратегія уникнення ризику у ситуаціях, коли збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання велика;

стратегія контролю ризику у тих ситуаціях, коли величина збитків внаслідок настання несприятливих подій незначна, а ймовірність настання висока;

стратегія прийняття ризику у тих випадках, коли збитки внаслідок настання несприятливих подій незначні і невеликою є ймовірність їх настання.

Враховуючи вищезазначене, у практичній діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  може використовувати наступні стратегічні напрями оптимізації ризиків:

мінімізація ризиків;

запобігання ризиків;

врахування та компенсація ризиків.

Нами визначено основні переваги використання кожного з стратегічних напрямів оптимізації ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів (табл. 3.5). (додаток ММ). Як свідчать дані таблиці 3.5, використання зазначених стратегічних напрямів дозволять Рівненській фабриці нетканих матеріалів 

розробити систему стратегічних методів управління ризиками, що сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності.

Основними напрямами розробки стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів є: усунення існуючих загроз або попередження виникнення потенційних (загрози не існують немає і втрат); попередження впливу існуючих загроз (виплив відбувається, але підприємство може йому протистояти); компенсація понесених втрат.

Нами запропоновано алгоритм обґрунтування стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів  на рисунку 3.2. (додаток ЛЛ).  Виходячи із наведених на рисунку 3.2 даних, запропонований алгоритм дозволяє розробити ефективну стратегію зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для підприємства, а також ідентифікувати ризики, провести їх кількісний та якісний аналіз, визначити можливі втрати, обґрунтувати методи запобігання ризиків; здійснити підбір заходів запобігання ризиків та провести оцінку їх економічної ефективності; розробити план заходів щодо мінімізації ризиків.

З метою ефективного формування стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів потребує розробки відповідний механізм її реалізації – система управління ризиками, яка передбачає: створення ефективної системи оцінки і контролю рішень; створення спеціального структурного підрозділу на підприємстві з управління ризиками; виокремлення засобів і формування спеціальних резервів для страхування ризиків, покриття збитків і втрат.

Механізм реалізації стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів представлений на рисунку 3.3. (додаток НН). Як свідчать дані рисунку 3.3, механізм реалізації стратегії включає 9 етапів. Розглянемо кожен етап більш детальніше.

Визначення мети – являє собою формулювання мети, відповідно до якої визначають ступінь прийнятності ризику. Цілі, які ставить Рівненської фабрики нетканих матеріалів  на конкретному етапі свого розвитку, так чи інакше входять у протиріччя з можливим ризиком, який виникає при реалізації цих цілей.

Визначення меж ризику. Межами ризику є юридичні особи, обмежуючі рішення самої Рівненської фабрики нетканих матеріалів , терміни подій, ступінь ризику.

Встановлення чинників та джерел ризику. Чинник ризику – причини або рушійні сили, які породжують ризиковані процеси. Джерела ризику – це конкретні складові елементи чинників, які обумовлюють можливість втрат. Основні джерела виникнення ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів  є: фінансові та економічні умови господарської діяльності; організація виконання та управління господарською діяльністю; політичні умови; обставини, пов’язані з виконанням господарської діяльності; фізичне пошкодження матеріальних цінностей; конструкторські, технологічні особливості господарської діяльності; втрата конфіденційної інформації; екологічні умови тощо.

Розпізнання ризику полягає у виявленні конкретних чинників та джерел, які можуть спричинити появу ризикованих ситуацій для Рівненської фабрики нетканих матеріалів . Метод розпізнавання ризику – це спосіб виявлення ризикованих ситуацій. Для досліджуваного підприємства найбільш оптимальними є наступні методи розпізнавання ризику: індуктивні і дедуктивні; перспективні і ретроспективні; позитивне або негативне ризиковане розмежування; метод, що ґрунтується на ознаках появи ризику; метод аналізу; метод прогнозування ризику.

Проведення оцінки ризику дозволяє Рівненської фабрики нетканих матеріалів  визначити імовірності виникнення несприятливої ситуації і величини втрат в абсолютному або відносному виразі.

Розрахунок або встановлення гранично допустимих рівнів різних видів ризику, що вказують на ту межу, яку Рівненської фабрики нетканих матеріалів не має переходити. Розрахунок гранично допустимих рівнів різних видів ризику вказує на ту межу величини ризику, за яку підприємство не може переходити, після чого проводиться порівняння величини показників ризику з гранично допустимим його рівнем.

Рішення про те, який з методів управління ризиком обрати, приймає особа, відповідальна за прийняття рішень. Розробку заходів щодо зменшення втрат та доведення імовірності ризику до гранично допустимого рівня Рівненської фабрики нетканих матеріалів  доцільно розробляти у розрізі видів ризику. Після чого необхідно провести оцінку ефективності різних антиризикованих заходів та зробити вибір найкращого з них.

На етапі застосування обраного методу (методів) приймається рішення який з методів управління ризиками слід застосовувати для Рівненської фабрики нетканих матеріалів . З метою своєчасного реагування на негативні наслідки ризикової ситуації можуть розроблятись так звані альтернативні плани. При цьому визначаються критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність застосування альтернативних планів; контрольні альтернативи, які показують основні результати використання альтернативних планів. У цілому альтернативні плани визначають, що саме має робити особа на підприємстві у несприятливій ситуації і яких наслідків можна очікувати. Наявність альтернативних планів свідчить про те, що менеджер знає про можливі ризики даного напрямку діяльності і готується до них наперед.

На останньому етапі реалізації стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків відбувається підбиття підсумків за певний період діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів 

в умовах ризику. Рівень ризику може збільшуватися, якщо: проблеми виникають раптово і проти очікувань; поставлені нові завдання не відповідають минулому досвіду або його недостатньо; існуючий порядок, недосконалість законодавства, відсутність достатньої інформації заважають прийняттю оптимальних для конкретної ситуації заходів.

У механізмі реалізації стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів нами передбачено створення спеціального структурного підрозділу з управління ризиками. Проведемо обґрунтування доцільності створення зазначеного підрозділу на підприємстві та визначимо економічну ефективність.

Наявність такого структурного підрозділу на Рівненської фабрики нетканих матеріалів  зумовлена володінням обґрунтованою ринковою та економічною інформацією щодо макроекономічного середовища господарської діяльності, кон’юнктури споживчого ринку, стану ресурсів, своєчасним виявленням чинників негативного впливу внутрішнього середовища та розпізнаванням загроз зовнішнього середовища, що дозволить проводити якісну оцінку ризиків, здійснювати кількісний аналіз ризиків, обирати оптимальні методи управління ризиками, запроваджувати програми управління ризиками тощо. 

Такий структурний підрозділ може включати економістів, фінансистів, аналітиків, стратегічних менеджерів; він може функціонувати як окремо, так і у структурі економічної служби підприємства. Пропонована схема відділу з управління ризиками Рівненської фабрики нетканих матеріалів 

представлена на рисунку 3.4. (додаток ОО)

Як свідчать дані рисунку 3.4, до складу організаційної структури відділу з управління ризиками Рівненської фабрики нетканих матеріалів  мають входити три фахівця, які у цілому забезпечують здійснення моніторингу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища та дослідження кон’юнктури ринку, ідентифікації ризиків, проведення економічної діагностики ризиків та їх впливу на господарську діяльність підприємства, розробку заходів щодо зменшення та подолання негативних наслідків ризиків.

Обґрунтування доцільності створення та ефективності функціонування відділу з управління ризиками Рівненської фабрики нетканих матеріалів нами проведено у таблиці 3.6. (додаток ПП). Виходячи із наведених у таблиці 3.6 даних, доцільність створення та ефективність функціонування відділу з управління ризиками Рівненської фабрики нетканих матеріалів характеризується перевищенням доходів (1571,4 тис. грн.) над витратами (295,4 тис. грн.). Економічний ефект від створення та функціонування відділу з управління ризиками складе 1276,0 тис. грн. Таким чином, в основу стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків покладено цілеспрямований пошук та організацію діяльності щодо оптимізації ризику, одержання і збільшення віддачі у невизначеній господарській ситуації.

Основною метою є управління ризиком – забезпечення стійкості функціонування підприємства за умов невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища, тактична мета полягає в одержанні найбільшого прибутку при оптимальному, допустимому для підприємства співвідношення прибутку і ризику.

Основними стратегічними напрямами оптимізації ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів  є мінімізація ризиків, запобігання ризиків, врахування та компенсація ризиків. Запропоновано алгоритм розробки ефективної стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для підприємства дозволяє ідентифікувати ризики, провести їх кількісний та якісний аналіз, визначити можливі втрати, обґрунтувати методи запобігання ризиків; здійснити підбір заходів запобігання ризиків та провести оцінку їх економічної ефективності; розробити план заходів щодо мінімізації ризиків. Механізм реалізації стратегії включає систему управління ризиками, яка передбачає формування ефективного інструментарію оцінки і контролю рішень; створення спеціального структурного підрозділу на підприємстві з управління ризиками; виокремлення засобів і формування спеціальних резервів для страхування ризиків, покриття збитків і втрат. Доцільним є створення спеціального структурного підрозділу з управління ризиками, оскільки економічний ефект від створення такого відділу складе 1276,0 тис. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Невизначеність розвитку економічного середовища та недосконалість механізму управління підприємством є основними причинами виникнення ризику. У сучасних умовах виникає необхідність ідентифікації основних чинників ризикових подій, їх своєчасного прогнозування, оцінки можливих втрат, передбачення та застосування відповідних коригуючих заходів та розробки відповідної стратегії. Врахування у діяльності суб’єктів господарювання чиннику ризику дозволяє отримати економічний ефект за мінімально можливих втрат при здійсненні господарських операцій, реалізації проектів, запровадженні інновацій тощо.

Метоюкваліфікаційної роботи –єпровести аналіз господарської діяльності на основі теоретико-методологічних підходів щодо оцінки негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства, дослідити чинники впливу, які зумовили погіршення економічного стану та запропонувати стратегію зменшення та подолання негативних наслідків ризиків.

Проведена оцінка господарської діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  свідчить, що підприємство виготовляє високоякісний одяг для насичення внутрішнього ринку та задоволення потреб споживачів, розширює співпрацю з партнерами на взаємовигідних умовах у сфері створення міжнародного об’єднання з виробництва і збуту спільно розробленої продукції, кооперації за умов поставок давальницької сировини, імпорту та експорту готових виробів, бартерних операцій тощо.

У 2021 р. обсяг виробництва продукції підприємства становить 21793,0 тис. грн., що на 33,9 % більше, ніж у 2019 р. та на 29,7 % більше порівняно із 2020 р. Позитивна динаміка зростання обсягів виробництва продукції на підприємстві пов’язано із збільшенням кількості замовлень за давальницькими схемами іноземних партнерів. Більшість виготовленої продукції експортується за кордон, переважно до країн Європи.

Операційні витрати Рівненської фабрики нетканих матеріалів мають тенденцію до зростання, окрім амортизації основних засобів. Витрати на оплату праці підприємства займають найбільшу питому вагу, у 2021 р. – 55,4 %. 

Протягом досліджуваного періоду підприємство працювало прибутково, у 2021 р. прибуток склав 576,0 тис. грн., що на 77,7 % менше, ніж у 2019 р., але у 82,3 рази більше порівняно із 2021 р. Рентабельність виробничої діяльності підприємства у 2021 р. становить 2,64 %, відмічаємо зниження рентабельності на 13,23 % порівняно із 2019 р. і підвищення на 2,60 % відносно 2020 р. Позитивною тенденцією у господарській діяльності підприємства є збільшення рентабельності активів та капіталу – відповідно на 18,85 % і на 4,2 %.

Підприємство володіє достатнім обсягом грошових ресурсів, спрямовує їх на збільшення обсягів виробництва, нарощує власний капітал шляхом капіталізації, ефектино використовує оборотні кошти.

Оцінка негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  нами проведена за рівнем формування та ефективністю використання ресурсного потенціалу.

Найбільшу питому вагу у структурі основних засобів Рівненської фабрики нетканих матеріалів  становлять будинки і споруди. У 2021 р. вартість основних засобів підприємства на початок 2021 р. зменшилася на на 12,0 % порівняно із 2019 р., а відносно 2020 р. – на 14,9 %. У 2021 р. коефіцієнт спрацювання основних засобів підприємства становить 39,5 %, що на 6,9 % менше порівняно із рівнем 2019 р. та на 5,7 % більше відносно 2020 р.; відмічається зростання фондовіддачі на підприємстві.

Протягом досліджуваного періоду на підприємстві збільшилася чисельність прийнятих працівників: у 2021 р. порівняно з 2019 р. – на 93 особи, з 2020 р. – на 102 особи. Коефіцієнт плинності персоналу у 2021 р. становив 20,7 %, що на 1,8 % більше, ніж у 2019 р. і на 4,6 % нижче порівняно із 2020 р. Причинами плинності кадрів на підприємстві є скорочення штату у результаті удосконалення організаційно-управлінської структури та скорочення витрат на управління персоналом у зв’язку із оптимізацією техніко-технологічних процесів на підприємстві, звільнення у зв’язку із досягненням пенсійного віку, невідповідності займаній посаді тощо. Позитивним аспектом у діяльності підприємства є підвищення продуктивності праці, ефективне використання робочого часу, зростання середньомісячної заробітної плати.

З метою протистояння негативним наслідкам ризиків у власній господарській діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів розробляє відповідні стратегії. При розробці стратегії підприємство використовує результати аналізу тенденцій, проблем і перспектив розвитку підприємств легкої промисловості, які дозволяють ідентифікувати основні проблеми і бар’єри, що перешкоджають ефективному функціонуванню, а також переваги, які сприяють посиленню позицій підприємства на ринку.

Сприятливими можливостями щодо розробки і запровадження стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів  є забезпечення інтеграційних процесів економіки країни та здійснення інституційних перетворень для пожвавлення економічної кон’юнктури щодо співпраці з іноземними партнерами. Потенційними небезпеками є обмеження експортно-імпортних операцій та посилювання митної політики, зростання конкуренції серед виробників та посилення соціальних конфліктів.

З метою ідентифікації негативних наслідків внутрішнього середовища та загроз зовнішьного середовища Рівненської фабрики нетканих матеріалів використано SWOT-аналіз.

Відповідно до змісту стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства, проаналізовано види ризиків при прийнятті управлінських рішень менеджментом підприємства. Основними видами ризиків, які впливають на господарську діяльність підприємства є економічні, політичні, управлінсько-інформаційні, фінансові, інвестиційні.

З метою обґрунтування стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів у 2020 р. запропоновано здійснення відповідного моніторингу. Для забезпечення ефективності моніторингу наслідків ризиків та процесів їх нейтралізації у господарській діяльності підприємства запропоновано використання інтегрованих систем інформації, що дозволяють здійснювати моніторинг результатів ризиків шляхом розробки сценарного підходу до вибору інструментів точного реагування на зміни ризикової ситуації, на ринкові зміни без значних тимчасових і фінансових витрат на розробку нових інструментів з управління ризиками.

Проведено моніторинг наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів , оцінено ймовірність їх виникнення та рівень втрат. Для цього використано методичний інструментарій економічного аналізу та метод експертних оцінок, що дозволило визначити кількісне вираження ступеня ризику для підприємства, а також розрахувати загальний рівень господарського ризику. Результати експертної оцінки узагальнені за допомогою типологічного групування негативних наслідків впливу чинників ризику на основні види господарського ризику. У результаті проведеного моніторингу встановлено, що найбільша ймовірність виникнення ризику для підприємства у 2020 р. може бути при маркетинговому ризику та формуванні цінової політики (збільшення цін на готову продукцію внаслідок зростання витрат), виробничому ризику (невідповідності термінів випуску продукції запланованим та погіршенні якості продукції), фінансовому ризику (недоотримання очікуваного прибутку).

На основі отриманих результатів визначено загальний ризик для Рівненської фабрики нетканих матеріалів , який супроводжує його господарську діяльність на мікро- та мезорівнях як середньозважену величину оцінки кожного визначеного виду ризику. Найбільш руйнівними для ефективного функціонування підприємства у 2020 р. на мікрорівні є фінансовий ризик, який може призвести до надмірних втрат. Маркетинговий та виробничий ризики мають середній вплив на господарську діяльність підприємства; організаційний ризик при найменшій ймовірності виникнення може спричинити середні втрати. У цілому загальний вплив визначених видів ризику мікрорівня на господарську діяльність Рівненської фабрики нетканих матеріалів оцінюється як середній.

З метою визначення впливу чинників ризику, загальної ризикованості мезорівня та оцінки ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем, був застосований метод експертних оцінок з використанням коефіцієнтів упевненості. За результатами проведеної оцінки ризиків підприємства встановлено, що у 2020 р. групи адміністративно-законодавчих та фінансових ризиків характеризуються найбільшою імовірністю виникнення та високим ступенем впливу на господарську діяльність підприємства.

Проведений комплексний аналіз і кількісна оцінка ступеня впливу ризику на Рівненської фабрики нетканих матеріалів  дозволило здійснити інтегральну оцінку ризику в управлінні господарською діяльністю підприємства. Інтегральний вплив ризиків усіх рівнів на ефективність господарської діяльності підприємства на 2020 р. оцінений як середній.

З метою зменшення та подолання негативних наслідків ризиків у діяльності Рівненської фабрики нетканих матеріалів запропоновано стратегію та механізм її реалізації, проведена характеристика стратегічних напрямків оптимізації ризиків, розроблено алгоритм обґрунтування стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для підприємства.

Запропонований алгоритм дозволяє розробити ефективну стратегію зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для підприємства, а також ідентифікувати ризики, провести їх кількісний та якісний аналіз, визначити можливі втрати, обґрунтувати методи запобігання ризиків; здійснити підбір заходів запобігання ризиків та провести оцінку їх економічної ефективності; розробити план заходів щодо мінімізації ризиків.

Для ефективного запровадження стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків для Рівненської фабрики нетканих матеріалів передбачено створення спеціального структурного підрозділу з управління ризиками. Проведено обґрунтування доцільності створення зазначеного підрозділу на підприємстві та визначено економічну ефективність.

Таким чином, здійснення господарської діяльності у сучасних умовах свідчить про необхідність застосування єдиного послідовного підходу щодо забезпечення моніторингу наслідків ризиків для підприємства. Забезпечення моніторингу наслідків ризиків дозволить обрати та впровадити оптимальний набір методів впливу на них, завдяки яким буде зменшено сукупні витрати або отримано максимально можливу у визначеній ситуації вигоду. Розробка та впровадження стратегії зменшення та подолання негативних наслідків ризиків забезпечить цілеспрямований пошук та організацію діяльності щодо оптимізації ризику, одержання і збільшення віддачі у невизначеній господарській ситуації.

У цілому запровадження комплексу заходів щодо зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства забезпечить ефективне формування та використання ресурсів, дозволить підвищити економічну стійкість підприємства на споживчому ринку, налагодити довготермінові відносини із партнерами, забезпечити конкурентоспроможність та якість продукції, отримати позитивний фінансовий результат у майбутньому.

Розмір економічного ефекту від пропозицій щодо обґрунтування стратегії зменшення негативних наслідків ризиків у діяльності підприємства склав 1276,0 тис. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Конституція України. –К.: Українська правнича фундація, 1996. – 43 с.
  2. Господарський Кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // zakon.rada.gov.ua
  3. Кодекс законів про працю України: Кодекс України від 25.02.2010 р. № 322-VІІ // zakon.rada.gov.ua
  4. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ // zakon.rada.gov.ua
  5. Податковий Кодекс України: Кодекс України від 2.12.2010 р. № 2755-VІ // zakon.rada.gov.ua зі змінами та доповненнями
  6. Податковий Кодекс України: Кодекс України від 2.12.2010 р. № 2755-VІ // zakon.rada.gov.ua
  7. Положення (стандарти) бухгалтерського облiку / за ред. Є. В. Пашутинського. – К.: КНТ, 2008. – 305 с.
  8. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. –  № 50. – С. 472.
  9. Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi: Закон України вiд 16.07.1999 р. № 996-ХIV // zakon.rada.gov.ua
  10.   Про внесення змін до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»: Закон України від 03 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 34. – С. 229.
  11.   Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-ХIV // zakon.rada.gov.ua
  12.   Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 р. № 765 // www.nau.kiev.ua
  13.   Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. № 49-р // www.rada.gov.ua
  14.   Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 15 травня 2003 р. № 762-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 56. – С. 164.
  15.   Про захист економічної конкуренції: Закон України від 31 травня 2005 року № 2596-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 32. – С. 64.
  16.   Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 1 листопада 2005 р. № 3027-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 10-11. – С. 65.
  17.   Про захист прав споживачів: Закон України від 1 грудня 2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 54. – С. 379.
  18.   Про оплату праці: Закон України №  108/95-ВР від 24.03.1995 р. // zakon.rada.gov.ua
  19.   Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України № 1264-XII від 25 червня 1991 р.// zakon.rada.gov.ua
  20.   Про охорону праці: Закон України вiд 14.10.1992 р. № 2694-ХIІ // zakon.rada.gov.ua
  21.   Асмолова І.М. Управління ресурсним потенціалом приватних підприємств . Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер. Економічні науки. – 2012. – № 4. – С. 89-94.
  22.   Балабаниць А.В. Механізм управління маркетинговим потенціалом взаємодії підприємства. Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер. Економічні науки. – 2011. – № 4. – С. 65-76.
  23.   БалуєваО.В., АгарковаН.В. Формування логістичної стратегії розвитку легкої промисловості . Держава та регіони. – 2018. – № 6. – С. 5-10.
  24.   БерезінО.В., БерезінаЛ.М., БутенкоН.В. Економіка підприємства: навч. посібник . К.: Знання, 2012. – 390 с.
  25.   Березін О.В.,БезпарточнийМ.Г.. Стратегія підприємства: навч. Посібник. К.: Ліра-К, 2011. – 224 с.
  26.   Березін О.В., ДудаС.Т., Міценко Н.Г. Управління потенціалом підприємства: навч. Посібник. Львів: Магнолія-2006, 2012. – 308 с.
  27.   Бець М.,Кучер Л.Управління маркетинговими ризиками продавця. Маркетинг і менеджмент інновацій.  2015.– № 3, т. 1.  С. 99-106.
  28.   Білега О.В.,Плаксій Т.В..Розвиток стратегічного управління на підприємствах. Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України: Серія: Економічні науки. 2019.  № 5.  С.119-123.
  29.   Бобиль В. Особливості операційного ризику: класифікація, кількісна оцінка, управління. Банківська справа.  2018.  № 1.  С. 36-50.
  30.   Божкова В.В. Методичні підходи до деталізації маркетингових стратегій промислових підприємств . Маркетинг і менеджмент інновацій.  2017.  № 1.  С.93-97.
  31.   Бутенко Н.Конкурентні стратегії підприємства в розрізі виробничих ланцюгів. 2018. № 2. С. 33-40.
  32.   Вакульчик О.,Дубицький Д.. Визначення зон економічних ризиків на основі аналізу показників економічної безпеки підприємства.  Економіст.  2009.  № 8.  С.40-43.
  33.   Васильєва К. Ю.Роль страхування в убезпеченні економічних ризиків підприємництва. Економіка та держава.  2016.  № 4. –С. 64-66.
  34.   Васильєва Т.А.,Лєонов С.В., Кривич Я.М.. Концептуальні основи формування системи управління потенціалом інноваційного розвитку підприємства на засадах маркетингу. Маркетинг і менеджмент інновацій.  2017.  № 4.  С. 160-171.
  35.   Васильківський Д.М. Формування стратегічних рішень щодо управління процесом підвищення економічного потенціалу підприємства. Актуальні Проблеми Економіки.2018. № 4.  С. 162-167.
  36.   Воронков Д.К.Сценарне моделювання умов здійснення стратегічних змін на підприємстві/ Д.К. Воронков // Актуальні Проблеми Економіки. – 2017. – № 8. – С.283-292.
  37.   Ганущак Л.М. Дослідження організаційно-правових форм управління інноваційним потенціалом підприємства / Л. . Ганущак // Актуальні Проблеми Економіки. – 2018. – № 10. – С. 217-227.
  38.   Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – 2-ге вид. – К.: ЦУЛ, 2015. – 488 с.
  39.   Гліненко Л.К.Матричні технології формування стратегій підприємства / Л.К. Гліненко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2016. – № 3, т. 1. – С. 143-149.
  40.   Головкова Л.С. Сутність і завдання управління кадровим потенціалом підприємства / Л.С. Головкова, О.О. Лукашов, А.Є. Головкова // Держава та регіони. – 2018. – № 5. – С. 33-39.
  41.   Гончаров В.М. Управління ризиками в логістиці: навч. посібник / В.М. Гончаров, Р.Р. Ларіна, О.В. Балуєва. – Львів: Магнолія-2006, 2016. – 253 с.
  42.   Гончаров Ю.В. Обґрунтування побудови кластерної моделі підвищення інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості України / Ю.В. Гончаров, Т.І. Марченко // Легка промисловість. – 2017. – № 4. – С. 21-24.
  43.   Горбонос Ф.В. Економіка підприємства: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В. Черевко, Н.Ф. Павленчик. – К.: Знання, 2015. – 463 с.
  44.   Гречан А.П. Детермінанти стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості / А.П. Гречан // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2018. – № 4. – С. 102-109.
  45.   Гринчуцький В.І.Економіка підприємства: навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян. – К.: ЦУЛ, 2017. – 304 с.
  46.   Гриценко Л.Л.Збалансована система показників як інструмент оцінювання стратегії підприємства / Л.Л. Гриценко, А.В. Височина // Актуальні Проблеми Економіки. – 2018. – № 3. – С. 161-167.
  47.   Грицюк Е.О.Економіка підприємства: навч. посібник .  К.: Дакор, 2019.  304 с.
  48.   Демиденко A.Управління виробничими ризиками: охорона праці. Праця і закон. – 2017. – № 11. – С.21-22.
  49.   Довгань Л.Є., МохонькоГ.А..Науково-методичне забезпечення стратегічної стійкості підприємтсва в умовах нестабільного ринкового середовища.  Економіка та держава.  2016. № 9. С.20-24.
  50.   Довгань Л.Є., МохонькоГ.А..Стратегічна стійкість у системі стратегічного управління підприємством. Актуальні Проблеми Економіки.  2018.  № 11.  С.115-122.
  51.   Довгань Л.Є., КаракайЮ.В., Артеменко Л.П.. Стратегічне управління: навч. Посібник. 2-ге вид.  К.: ЦУЛ, 2016. 440 с.
  52.   Донець Л.І.,ВащенкоН.В.. Економічна безпека підприємства: навч. посібн. К.: ЦУЛ, 2018. 240 с.
  53.   Донець Л.І. Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків:навч. Посіб. К.: ЦУЛ, 2017. – 472 с.
  54.   Дорошенко М. Особливості оцінки ризику інвестиційного проекту . Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.  2017.  № 5.  С. 66-75.
  55.   Єчина Ю.С. Методико-теоретичні засади ефективного управління економічним потенціалом. Формування ринкових відносин в Україні.  2018. № 3.  С. 32-35.
  56.   Жукова Н.К. Сучасні методи антикризового управління підприємством. Формування ринкових відносин в Україні.  2018.  № 10. С. 14-18.
  57.   Зварич I.Напрями формування національної стратегії входження вітчизняних підприємств у міжнародні виробничі мережі Європи. Журнал європейської економіки.  2017.  № 4.  С.442-454.
  58.   Зеленська М.О. Ефективність управління потенціалом підприємства. Економіка та держава. 2019.  № 9. С. 80-82.
  59.   Земляков М.В.,Погайдак О.Б.. Управління стратегічним потенціалом підприємств легкої промисловості. Легка промисловість.  2019.  № 4. С. 38-39.
  60.   Зєніна-Біліченко А.С. Формування управлінського потенціалу промислових підприємств як інноваційне джерело їх розвитку. Держава та регіони. 2019.№ 4.С. 76-82.
  61.   Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник. К.: ЦУЛ, 2017. 728 с.
  62.   Іваннікова М.М. Легка промисловість України: заходи посилення конкурентних переваг галузі. Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України: Серія: Економічні науки. 2014. № 4. С. 66-69.
  63.   Іванов Ю.Б.,ТищенкоО.М., Чечетова-ТерашвіліТ.М.. Стратегія підприємства: підручник., Харків: ІНЖЕК, 2017. – 560 с.
  64.   Іванова М.І. Впровадження антикризового управління на промислових підприємствах .  Держава та регіони. 2018. № 2. С. 142-146.
  65.   Іванюта Т.М.,ЗаїчковськийА.О.. Економічна безпека підприємства / Т.М. Іванюта, К.: ЦУЛ, 2010. 256 с.
  66.   Карпунь І.Н. Антикризові заходи на підприємстві: управління, стратегія, цілі та завдання: монографія.  Львів: Магнолія-2006, 2018. 440 с.
  67.   Картузов Є.П.Вплив ризиків і загроз на стан фінансової безпеки підприємств. Актуальні проблеми економіки. 2016. № 9. С. 115-124.
  68.   Кленін О.В. Концептуальні основи управління виробничо-господарським потенціалом промислового підприємства. Вісник економічної науки України. 2017. № 2. С. 50-53.
  69.   Коваленко О.В. Деякі особливості антикризового управління промисловими підприємствами. Держава та регіони. 2018. № 6. С. 97-101.
  70.   Ковальчук Н.П.Економічні ризики: класифікація, принципи і способи оцінювання. Актуальні Проблеми Економіки. 2016.  № 10.  С.31-37.
  71.   Козловський С.Стратегічне управління розвитком регіональних економічних систем . Економіка України.  2017.  № 4. С.28-38.
  72.   Козловський С.В.Роль стратегічного економічного потенціалу в управлінні факторами розвитку сучасних економічних систем . Економіка та держава.  2017.  № 2. С.55-58.
  73.   Королюк Т.Дефініція “ризик”: законодавчий, економічний і обліковий аспекти (історія та сучасність) . Бухгалтерський облік і аудит. – 2018. – № 9. – С.12-18.
  74.   Короткова О.В.,Н.В. Єгорова.Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах. Економіка та держава. 2017. № 5. С. 7-9.
  75.   Кочетков В.М.,Сирочук Н.А..Сутність і особливості ризик-менеджменту на підприємстві. Актуальні Проблеми Економіки. 2011. № 16. С.150-156.
  76.   Крапко О.М.Основні ризики при проведенні реструктуризації підприємства. Економіка та держава. – 2018. – № 12. – С. 93-95.
  77.   Краснокутська Н.С. Концепція ціннісно-орієнтованого управління потенціалом підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2017. № 8. С. 23-29.
  78.   Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства як об’єкт управління в перебігу еволюції теорії стратегічного управління. Вісник Сумського державного університету. Сер. Економіка. 2019. № 1. С. 169-177.
  79.   Кривов’язюк І.В. Антикризове управління підприємством: навч. Посібник. К.: Кондор, 2018. – 366с.
  80.   Кривов’язюк І.В. Антикризове управління як визначальна передумова розвитку сучасного підприємства. Економіка та держава. 2017.  № 12. С. 43-47.
  81.   Кривошеєва Н.М.Комерційний ризик у стратегічному плануванні діяльності підприємств роздрібної торгівлі. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. Вип. 1.: зб. наук. праць. Харків: ХДУХТ, 2018. С.480-490.
  82.   Круш П.В. Подвігіна В.I., СердюкБ.М.. Економіка підприємства: навч. Посібник., 2-ге вид.  К.: Ельга-Н, 2019. – 780 с.
  83.   Кузьмін О.Еволюція поглядів на ризик в економічній науці. Вісник Тернопільського національного економічного університету: журнал.  2018. № 4.  С.92-102.
  84.   Куташенко М.В.Сутність ризику і причини його виникнення. Інвестиції: практика та досвід: журнал.  2019.  № 6.  С.45-48.
  85.   Лагутін Г.В. Концептуальні підходи до управління ресурсним потенціалом підприємства через оцінку ризиків інвестиційних проектів. Формування ринкових відносин в Україні.  2017. № 10. С. 74-78.
  86.   Лисенко Ю.В.,Герасимова О.Л.. Управління змінами як альтернативний варіант антикризових заходів. Механізм регулювання економіки. 2016. № 3(53). С. 98-104.
  87.   Лутай Л.А.,Козицька Г.В..Методичні підходи до стратегічного управління реструктуризацією підприємств.  Економіка і регіон. 2015. № 1. С.133-138.
  88.   Лясковський О.В.,Шутов Є.П.. Управління економічними ризиками на харчовому підприємстві. Економіка харчової промисловості. 2017. № 1. С. 28-31.
  89.   Маєвська О.О.Економічний зміст механізму стимулювання інноваційної активності підприємств легкої промисловості. Економіка і регіон.  2016. № 3. С.147-151. 
  90.   Мазаракі А.,МельникТ., Ізовіт В.. Легка промисловість України: стан, проблеми експорту та імпорту товарів. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2018. № 3. С. 5-13.
  91.   Маслак О.I., Л.А. Квятковська.Основні етапи оцінювання стратегічного потенціалу підприємства. Регіональна економіка. 2019.  № 1. С. 91-97.
  92.   Матросова Л.М.,Я.В. Коротіна.Аспекти антикризового управління виробничим потенціалом металургійних підприємств. Економічний вісник Донбасу.2018. № 2. С. 90-96.
  93.   Матукова Д.Г.Стратегія розвитку підприємства: аналіз його готовності до виробничої діяльності. Держава та регіони. 2017. № 1. С.135-140.
  94.   Мацибора В.I.,ЗбарськийВ.К., МацибораТ.В.. Економіка підприємства: навч. посіб. К.: Каравела, 2012. 312 с.
  95.   Меленюк В.О.Маркетингова стратегія підприємств легкої промисловості. Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. 2018. № 1. С. 218-223.
  96.   Мельник Л.Г. Економіка підприємства: підручник. Суми: Університетська книга, 2016. – 864 с.
  97.   Миронова Л.Г. Концепція моделювання управління трудовим потенціалом у постіндустріальній економіці. Економіка та держава. 2018. № 9. С. 31-33.
  98.   Мізюк Б.М. Основи стратегічного управління: підручник. Львів: Магнолія-2006, 2019.  544 с.
  99.   Нездойминога О.О. Розвиток процесів інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємствах легкої промисловості. Легка промисловість. 2018. № 2. С. 51-52.
  100. Нефьодова Ю.В. Напрямки розвитку легкої промисловості України.  Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер. Економічні науки. 2017. № 3. С. 20-25.
  101.     Ніколайчук М.В.Оптимізація процесу оцінки ризиків сучасного підприємства. Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Сер. Гуманітарні науки. 2016. № 3. С.109-115.
  102.     Оглобіна В.О. Теоретичні засади антикризового управління . Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. 2018. № 1. С. 31-35.
  103.     Онищенко Е. Система управління кадровим потенціалом підприємства: підхід до проектування підсистем. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2016. № 1. С. 137-144.
  104.     Осадча О.А. Сутність, принципи, функції та методи антикризового управління підприємствами машинобудування. Актуальні Проблеми Економіки.  2018.  № 11. С. 148-155.
  105.     Педченко Н.С. Інструментарій інформаційної системи управління потенціалом розвитку підприємства. Економіка та держава. 2017. № 6. С.16-18.
  106.     Педченко Н.С.Особливості стратегічного управління потенціалом розвитку підприємства. Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України: Серія: Економічні науки. 2016. № 2(41). С.95-99.
  107.     Педченко Н.С. Застосування економіко-математичних методів при стратегічному управлінні потенціалом розвитку підприємства. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. 2015. № 2. С.88-91.
  108.     Піддубна О.О. Математичне забезпечення інформаційної системи управління виробничим потенціалом підприємства. Інвестиції: практика та досвід: журнал. 2019. № 15. С. 33-36.
  109.     Порохня В.М.,БезземельнаТ.О., КравченкоТ.А.. Стратегічне управління: навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2017. 224 с.
  110.     Прушківський В.Г.,Лемешко О.А.. Стратегія запобігання банкрутства підприємства. Держава та регіони. 2016. № 2. С.177-180.
  111.     Рогоза М.Є.,ВергалК.Ю.. Стратегічний інноваційний розвиток підприємств: моделі та механізми: монографія Полтава: РВВ ПУЕТ, 2015. 136 с.
  112.     Ролько О.Управління ризиками в системах управління. Стандартизація.Сертифікація.Якість. 2017. № 1. С.47-52.
  113.     Романенко Л.Ф.,С.С. Нестеренко.Вплив ризиків на управління оборотним капіталом. Формування ринкових відносин в Україні. 2018. № 1. С. 137-140.
  114.     Романов В., Бутуханов О.. Фактори ризику: характеристика та вплив на ризики.  Контроль. 2019. № 9-10. С. 44-50.
  115.     Сазонов А.А.Управление рисками и принятие решений в современных условиях. Актуальные проблемы современной науки. 2018. № 1.С. 12-13.
  116.     Сайт Трикотажної фабрики «Софія Текстиль» // https://sofiyatextil.com.ua/
  117.     Свєшнікова М.Щодо категорійного визначення “економічний ризик”. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.2018. № 4.  С.65-69.
  118.     Селіверстова Л.С. Методика оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємств легкої промисловості. Актуальні Проблеми Економіки. 2018. № 8. С. 120-124.
  119.     Сельський А.Передумови виникнення та зміст стратегічного управління. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2016. № 4. С. 32-39.
  120.     Семенов Г.А.,Ярошевська О.В.. Стратегічна програма антикризового управління підприємством. Держава та регіони. 2015. № 3. С.159-166.
  121.     Семенчук А.О. Умови розвитку ринку продукції легкої промисловості. Актуальні Проблеми Економіки. 2019. № 10. С. 29-35.
  122.     Сліпачук С.Система управління господарськими ризиками.  Контроль. 2017. № 1-2.С. 24-35.
  123.     Сокол П.М.,Петриченко Г.В..Формування товарної стратегії на підприємстві. Держава та регіони. 2018. № 1. С.140-143.
  124.     Соломенко О.Є.Методологічні аспекти оцінки ризику на малих підприємствах легкої промисловості. Актуальні Проблеми Економіки. 2018.№ 1.  С.165-169.
  125.     Співак Г.. А. Самад-Хан.Сучасний підхід до управління операційними ризиками. Фінансовий ринок України. 2019. № 1. С.21-24.
  126.     Старостіна А.О.,В.В. Кравченко. Ризик-менеджмент: теорія та практика: навч. Посібник. К.: Кондор, 2019. 200 с.
  127.     Стефанишин В.Збалансована система показників – інструментстратегічного управління підприємством. Маркетинг в Україні. 2018. № 2. С.4-9.
  128.     Тарасенко І.О.Методологічні положення прогнозування сталого розвитку підприємств легкої промисловості. Актуальні Проблеми Економіки. 2017. № 7. С.153-163.
  129.     Тирпак І.В.,ТирпакВ.I., ЖуковС.А.. Основи економіки та організації підприємництва: навч. посібник К.: Кондор, 2015. – 284 с.
  130.     Тищенко О.М.,ХмільТ.М., ВасиликС.К.. Стратегічне управління: підручник. Харків: ІНЖЕК, 2014. 280 с.
  131.     Ткаченко А.М., Телін C.B.. Антикризове управління як одне з напрямів підвищення ефективності діяльності підприємства. Економічний вісник Донбасу. 2015.№ 3. С. 122-124.
  132.     Ткаченко А.М.,Якось І.С..Методи оцінки підприємницького ризику. Економічний вісник Донбасу. 2018. № 3. С.136-140.
  133.     Тюріна Н.М.,КарвацкаН.С., ГрабовськаІ.В.. Антикризове управління: навч. посіб.  К.: ЦУЛ, 2015. 448 с.
  134.     Фролова Л.,Григораш О.. Стратегічне управління економічним потенціалом підприємства торгівлі. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2018. № 5. С. 50-58.
  135.     Харченко С.В. Управлінські аспекти забезпечення результативності використання потенціалу підприємства. Актуальні Проблеми Економіки. 2019. № 8. С. 141-149.
  136.     Хвесик М.А. Інституціональні трансформації в підгалузях легкої промисловості регіонів України. Держава та регіони. 2019. № 3. С. 189-194.
  137.     Хомяков В.I., БакумІ.М.. Управління потенціалом підприємства: навч. Посібник.  К.: Кондор, 2019.  400 с.
  138.     Царенко О.В.Загальносистемні особливості та пріоритети державної регіональної політики у галузі легкої промисловості. Інвестиції: практика та досвід: журнал. 2019. № 2. С.36-40.
  139.     Царенко О.В. Загальносистемні особливості та пріоритети державної регіональної політики у галузі легкої промисловості. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 2. С. 36-40.
  140.     Циба Т.Є.Розвиток стратегічного управління підприємство. Економіка і регіон: наук. вісник ПНТУ ім. Ю.Кондратюка.  2019. № 1. С.120-126.
  141.     Чубай В.М.,Тесак О.В.. Управління ризиками взаємовідносин промислового підприємства із суб’єктами внутрішнього і зовнішнього середовища. Актуальні Проблеми Економіки. – 2015. – № 12. – С.188-196.
  142.     Чалапко Л.Д.,ЧимшитС.I., Пагулич М.Б.. Внутрішній економічний механізм підприємства в системі антикризового управління. Економіка і регіон.  2016.№ 4. С. 126-133.
  143.     Шаманська О.I. Основні напрямки підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2018. № 6. С. 166-172.
  144.     Шапурова О.О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління . Держава та регіони.2019. № 1. С. 228-232.
  145.     Шарко В.В.Економічна діагностика розвитку підприємств легкої промисловості. Держава та регіони. 2016. № 6. С.101-106.
  146.     Шваб Л.I.Економіка підприємства: навч. посіб.. К.: Каравелла, 2015. 416 с.
  147.     Шваб Л.I.Ризики в підприємницькій діяльності.Основи підприємництв: навч. Посібник. 2-ге вид. К.: Каравела, 2014. С.259-267.
  148.     Швиданенко Г.О. Економіка підприємства: підручник. 4-е вид., перероб. і доп. К.: КНЕУ, 2019. 816 с.
  149.     Шегда А.В.,ГолованенкоМ.В.. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: навч. Посібник. К.: Знання, 2018.271 с.
  150.     Шилова О.Ю.,Чермошенцева Є.С..Інноваційний потенціал підприємства: сутність і механізм управління. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2017. № 1. С. 220-227.
  151.     Шкварчук Л.О.Оцінка ризику діяльності суб’єктів ринку.  Регіональна економіка.2019. № 3. С.217-223.
  152.     Шпак Н.О.,Романишин М.І..Стратегія забезпечення економічної стабільності підприємства та принципи її формування. Економіка та держава.  2016№ 10. С.48-51.
  153.     Шульгіна Л.М.,Юхименко В.В.. Сучасні концепції стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2017. № 3, т. 2.  С. 79-85.
  154.     Юрик Н.Є.Роль структури управління підприємством у процесі реалізації антикризової стратегії . Актуальні Проблеми Економіки. 2018. № 3.С.79-183.
  155.     Янковець Т.М. Інноваційні стратегії підприємства легкої промисловості як засіб реалізації його інноваційного потенціалу. Актуальні Проблеми Економіки. 2019. № 2. С. 167-174.
  156.     Янковець Т.М. Методичний підхід до визначення рівня розвитку інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості. Легка промисловість. 2017. № 1. С. 30-34.

 

docx
Додав(-ла)
Ільчук Леся
Додано
20 березня 2023
Переглядів
15219
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку