Структура, їх основні ознаки особистісно орієнтованої ситуації на уроці музики.

Наукова стаття

Пилипчук Світлана

Мелітополь. 2019.

Структура, їх основні ознаки особистісно орієнтованої ситуації на уроці музики.

Анотація:

У статті розглядаються характеристики особистісно орієнтованої ситуації, Розкриваються узагальнення різноманітних дидактичних засобів. Аналізуються форми взаємодій всіх учасників освітнього процесу. Розглядаються варіанти діалогу між учителем і учнями.

Ключові слова:

Ситуації, характеристики, діалог, суб’єкт, ознака.

   Навчальні ситуації як елемент педагогічної діяльності добре відомі вчителю і достатньо поширено (наприклад, ситуації успіху, ролеві взаємодії ситуації вибору і т. д.). Але навіть тоді, коли вони цілеспрямовано використовуються педагогом, важко вилучити елемент невизначості вході її розвитку( та і можливих результатів). Причиною цього є велика кількість «ступенів свободи» партнерів освітнього процесу, значна варіативність їх поведінки, мотивів, вчинків.

   У рамках особистісної парадигми навчальна ситуація має особливе значення і специфіку. Дослідники визначають її по – різному: О. Крюкова говорить про особистісно розвивальну педагогічну ситуацію; у Т. Лаврикової мова йде про особистісну стверджувальну ситуацію; В. СЄріков використовує термін «особистісно орієнтована навчальна ситуація» або «особистісну орієнтована педагогічна ситуація».

   Перелік характеристик особистісно орієнтованої ситуації вказує на те, що вчителю необхідно підготуватися не тільки до «розігрування» специально сконструйованої навчальної ситуації, а й бути готовим адекватно реагувати на конкретні умови конкретної навчальної ситуації з конкретними учнями, орієнтуючись при цьому на тій або інші їх слова і дії. Саме за рахунок цього досягаються особистісний рівень взаємодії суб’єктів навчання, коли від учасників освітнього процесу потрібний вияв співчуття, інтуїції, відвертості, подолання стереотипів і наперед заданих установок. Такі ситуації сприяють особистому спів розвитку суб’єктів педагогічного процесу – саме спів розвитку, бо іншого механізму спадкоємництва людської сутності  (у тому числі й оволодіння сенсами, способи дії) просто неіснує. Од же вчителем практикується настільки зміст навчального матеріалу (це найскладніше для вчителя) і способ його подачі, стільки цилісна ситуація, в якій матеріал, що вивчається, виступає як своє рідне привід для ціннісно – смислових шукань особистості.

   Учитель при цьому так само виступає як суб’єкт специфічної форми розвитку своєю особистістю.

   Сказане дає змогу дійти висновку про те, що компоненти готовності вчителя до реалізації особистісно орієнтованого підходу виступає його здатність створювати на уроці особистісно орієнтованої ситуації.

   Розглядаючи особистісну ситуацію як засіб формування пізнавального інтересу, можна сказати, що це – узагальнення різноманітних дидактичних засобів, до складу яких входять і стимули саморозвитку особистості, і предметно – комунікативна діяльність, і зміст цієї діяльності, і методи, і форми організації педагогічної взаємодії.

   Перша ознака – на уроці використовується діалог. У багатьох літературних джерелах наголошується, що саме в діалозі формується пізнавальний інтерес дитини. Учень знаходить свою сутність у діалозі, який є способом попередження ізоляції, самотності особистості, дає можливість затвердитися, піднестися, розкриває мову, мислення, розкриває інтелектуальні можливості. Рівень діалогу жалежить від рівня підготовки двох сторін – педагога і дитини, від їх здатності сприймати один одного, занурюватися у внутрішній світ, приймати його зі всіма думками і відчуттями.

    Навчальний діалог – одна з сутнісних характеристик особистісно орієнтованого навчального процесу показник переходу на особистісно – смисловий рівень діалог є не тільки засобом а й самоціллю навчання; не тільки процесом, а і змістом, джерелом особистого досвіду, чинником актуалізації смислотворчої, рефлексивної, критичної й інших функцій особистостей. Говорити про сформований навчальний діалог можна лише тоді, коли здійснюється не почерговий обмін висловлюваннями , а взаємодія свідомостей, саморозкриття і спільний пошук «істини», як результат обміну незалежними висловлюваннями, особистісними позиціями.

   Технологія створення ситуацій, що припускають діалогічне спілкування, передбачає певні «кроки», послідовність яких виявлена на основі таких варіантів діалогу:

• Спільне орієнтування в особистісно значущій предметній галузі;
• Виявлення проблеми, що цікавить суб’єктів діалогу;
• Розгляд проблеми в контексті значущих для дитини життєвих цінностей як одного з аспектів її «особистої картини світу»;
• Використання засвоєних знань і способів як засобів між суб’єктивного спілкування й інструменту самоутвердження партнера;
• Самопізнання через актуалізацію обґрунтування власних думок.

                         СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

•                              Теоретичні основи виховання і навчання в музичних учбових закладах/Н.Г. Д’яченко, І.А. Котляревський, Ю.А. Полянський/ . – К.: муз. України. 1987. – 110с.
•                              Музичне виховання в школі. /сост. О. Апраксина/ Вип. 11. М., «Музики», 1976. – 136с.
•                              Питання теорії практики музичного виховання школярів.

Посібник научних трудов. М.: МГПІ ім. В. І. Леніна, 1982, 142 с., с тбл. І рис.

          Печерська Є. П. Уроки музики початкових класах: Навч