Створення умов для науково - дослідницької роботи педагогів та учнів

Г.М.Хирна,

вчитель початкових класів

Люботинської  гімназії №1

Люботинської міської ради

Харківської області

«Створення умов для науково - дослідницької роботи педагогів та учнів»

Безумство – діяти по-старому і чекати нових результатів.

А.Ейнштейн

Пройшов ще один день для моїх учнів. Що вони понесли із собою зі школи сьогодні: щоденники із  із гарними оцінками, чи, може  гарний настрій, а, може, щось запало в їхні душі, щось пробудило їхні думки?  Ці питання я задаю собі мало не щодня. Як вчитель, я розумію, що сучасних учнів непросто чимось здивувати і по-справжньому зацікавити. Проте, кожен учень хоче відчувати себе успішним і задоволеним результатами навчання.  Як же організувати роботу учнів так, щоб вона приносила дітям користь, а вчителеві насолоду від роботи?

Свого часу  В.О. Сухомлинський наголошував: «Якщо хочете, щоб педагогічна праця приносила вам насолоду, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося на нудну, одноманітну повинність, виведіть кожного вчителя на щасливу стежку дослідника».  «Як це зробити - питання століття. Бо відповідь на нього у кожного своя.

  На мою думку,основою успіху будь- якого наукового дослідження є логіка мислення.  Дослідницька практика школярів повинна  розширювати  зміст  їхньої  освіти й удосконалювати підготовку до майбутньої діяльності. Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті. Адже, як тільки зникає зацікавленість, натхнення, подив, відразу починають панувати лінощі та примус.

Треба розрізняти три головні напрями наукової діяльності:

• розвиток наукового мислення школяра, що досягається низкою спеціальних заходів і методів безпосередньо в навчальному процесі: відповідні завдання, нестандартні уроки та ін. Такою діяльністю повинні бути охоплені практично всі учні.
• позакласна діяльність, коли учні беруть участь у роботі наукових гуртків, у колективних дослідженнях, а також у різних олімпіадах, змаганнях, конкурсах, семінарах тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який значною мірою здійснюється у школі.
• участь школярів у роботі МАН. Це вже індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для школярів.

Нам, початківцям ще важко організовувати таку роботу,адже діти тільки починають оволодівати основами наук, але  все-таки  формування будь - яких наукових понять у нас відбувається на основі дослідницької діяльності.

 Малюкам  надається можливість виступити в ролі науковця, оскільки та діяльність, яку вони виконують, містить основні компоненти науково-дослідної роботи:

постановка задачі-проблеми (формулювання теми);

аналіз поставленої задачі (визначення мети й завдань дослідження);

висунення гіпотези (організація теоретичного дослідження); перевірка гіпотези (експериментальне дослідження); розв'язання задачі,

формування способу дії

практичне впровадження; узагальнення (формулювання висновків).

На першому етапі за допомогою таких вправ як « Запитайлик», «Чомусики», «Закінчи думку», « Розумники – розумниці» перевіряється готовність учнів до сприйняття нового матеріалу,  що сприяє відтворенню знань, вмінь, збагаченню життєвого досвіду учнів. Виникає таке завдання, з частиною якого діти можуть справитися, а частина викликає у них занепокоєння, бо вони не можуть пояснити певний факт чи явище через брак необхідних знань. Для цього ставлю дітям оригінальне запитання, чим дивую їх, або ж придумую нестандартну задачу чи незвичну для них ситуацію тощо.

Все це допомагає дітям не тільки усвідомити проблему, а й викликає різні думки учнів. В результаті висуваються здогадки, припущення, шукаються способи розв’язання питання.

На третьому етапі учні здійснюють свідому розумову діяльність.

Діти перевіряють усі висунуті гіпотези, доводять правильність чи хибність щляхів розв’язання проблеми. Якщо виникають ускладнення, то коригую, направляю діяльність, пропоную звернутися до допоміжної літератури, словника, опори, схеми, довідника, перегляду фільму, досліду. Врешті - решт відбувається порівняння гіпотез, зіставлення та оцінка на основі яких робиться висновок.

На цьому етапі  найчастіше  настає момент осяяння: «Я зрозумів».

Самий хвилюючий момент для мене. В очах дитини нестримне бажання поділитися з іншими, радість від того, що зрозумів чи здогадався.

На наступному етапі пропонуються практичні завдання  в групах, в парах, самостійно). Спочатку більш легші, щоб побачити рівень засвоєння навчального матеріалу, а потім більш складніші в нестандартних умовах.

 Саме тут діти  вчаться самоконтролю і взаємоконтролю, висловлюючи власну думку про те, чи справдились очікування, чи досягнута мета, де і в якій ситуації знадобиться отримана інформація.

В початкових класах наукова  робота  носить « квазідослідницький» характер. Ми робимо перші кроки до освоєння основ наук виконуючи різні практичні роботи, досліди та проекти, досліджуючи певні явища природи, спостерігаючи, розмірковуючи, формулюючи свої думки.

 Особливістю організації науково-дослідницької роботи учнів є те, що вчитель разом з учнем проходить усі ці етапи, і є джерелом не тільки інформації, але й позитивних емоцій. Учитель   виступає не стільки як наставник і керівник, скільки як радник, тим самим створюючи атмосферу співробітництва. Адже тільки в такій атмосфері відбувається творче зростання школярів, з’являється прагнення до пошуку, дослідження, успіху. А це, напевно, найголовніше, тому що успіх породжує бажання вчитися й удосконалюватися, іти до вершин творчості.

 Звичайно, вибір форм і методів роботи з організації науково-дослідницької діяльності учнів залежить від самого вчителя, його творчого потенціалу й індивідуальних особливостей учня. Їх можна застосовувати на будь-якому уроці і на різних етапах уроку.

  Одним із головних завдань учителя початкової школи  при організації навчального процесу з учнями є побудова  такої схеми  навчальної роботи, яка б давала можливість  поєднати заняття основної школи із участю в різних гуртках, секціях, конкурсах та олімпіадах.

Формування  навчально-дослідницьких умінь учнів – процес складний і цікавий. Він повинен носити не епізодичний характер, а представляти собою цілісну систему навчання. Щоб  сформувати ці вміння, треба  володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання уроку. На це  витрачається багато часу і нервів. Успіх цієї діяльності   залежить від багатьох чинників.

І головним із них є вчитель. І як би його не називали: тьютор чи фасилітатор, він залишається вчителем в усіх його проявах , вчителем, якому кожен день доводиться турбуватися не тільки про своїх рідних дітей, а й ще про 30-чужих, яких сприймаєш і хвилюєшся як за рідних, вчителем, який кожен день повинен турбуватися про свою професійну майстерність. На мою думку,  створення комфортних психолого-педагогічних  умов для науково - дослідницької роботи педагогів та учнів є одним із основних напрямків розвитку Нової української школи.

 Тому дуже важливо самому педагогу  організувати свою науково-дослідницьку діяльність так, щоб не перевантажувати себе та не допустити «професійного вигорання»…. І ще більш важливо змінити  умови праці, зробити так, щоб кожен  почував себе на робочому місці комфортно. Адже так приємно  відчувати  підтримку і взаємодопомогу  з усіх сторін, а не ізольованість, страх перевірок і покарань… Адже, не може пригнічений вчитель працювати продуктивно.

.