Створення умов для творчої діяльності як засобу особистісного зростання та гармонізації стосунків дошкільників

Створення умов для творчої діяльності як засобу особистісного зростання та гармонізації стосунків дошкільників

Вченими розроблено багато різноманітних методів стимулювання творчого мислення. У практиці використовується ряд методик, адаптованих відповідно вікових особливостей розвитку дітей. Найбільш відомі та поширені:

• Метод спроб та помилок.

Метод спроб та помилок (перебору варіантів) передбачає розв’язання завдання шляхом добору різноманітних варіантів, рішень. Метод спроб та помилок зароджується в ранньому дитинстві, коли малюк починає пізнавати світ: слухає, торкається руками, дивиться – накопичує образи та поняття, шукає зв’язки між своїми діями та результатами цих дій. Згодом, акумулювавши деякий досвід та знання, дитина поступово переходить від наочно-дійового і наочно-образного мислення до більш складних видів: логічного та абстрактного. Починають працювати дії аналізу, синтезу та ін.

Варіанти ігор:

Коли так буває? (сніг рожевий, трава не зелена, пісок не жовтий і т.п.).

Чого на світі не буває? (знайди нісенітницю).

Чим може бути (крапка, аркуш паперу, цеглина тощо)

• Брейн-стормінг – мозковий штурм.

Це найбільш відомий метод, який дає змогу отримати максимальну кількість нових ідей у мінімальний термін. Це колективний пошук нетрадиційних шляхів розв’язання проблеми. Цей метод ефективний і у роботі з дітьми за умови дотримання правил:

- доцільно працювати з невеликою підгрупою (2-7 дітей);

- дітям треба дати установку: можна висловлювати будь-яку думку, тому що критика з боку однолітків і вихователя виключається;

- необхідно заохочувати вільне асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша;

- ідей має бути якомога більше;

- усе висловлене можна комбінувати як завгодно;

- наприкінці слід підбити підсумок, тобто вибрати найбільш цікаву ідею.

Схема проведення брейн-стормінгу.

І. Початковий етап вивчення будь-якої теми і формулювання мети.

1. Оголошення проблеми, встановлення обмежень.

2. Повідомлення щодо традиційного розв’язування зазначеного завдання.

3. Відокремлення елементів, які треба поліпшити.

4. Висування ідей.

5. Аналіз висунутих ідей.

6. Добір розв’язків-ідей, які зустрічаються у художній літературі.

7. Індивідуальний захист дітьми своєї ідеї.

8. Добір оригінальних рішень, які можна реалізувати.

9. Перевірка ідей на практиці.

ІІ. Завершальний етап вивчення будь-якої теми.

1. Схематичний аналіз об’єкта.

2. Формування мети заняття та проблеми.

3. Встановлення обмежень.

4. Висування ідей та їх аналіз.

5. Добір рішень, які зустрічаються у літературі.

6. Вибір оригінальних рішень.

7. Практичне застосування нових ідей (якщо це можливо).

Приклади застосування: Придумати цікаві атрибути до ігор; дизайн ігрової кімнати; сценарій свята для батьків.

• Метод синектики.

Синектика в перекладі з грецької «поєднання різнорідних елементів, що не мають між собою нічого спільного». Синектика передбачає використання різноманітних аналогій.

Аналогія за формою. Використовується коли аналог предмета, який розглядається, містить ті самі зовнішні ознаки, що й оригінал, або коли новостворений об’єкт своїм зовнішнім виглядом нагадує будь-який інший.

Приклад: колесо – сонце, квітка, кермо тощо.

Структурна аналогія. Встановлюється за схожістю елементів (компонентів), які складають об’єкт або входять до нього. Визначивши орієнтовну структуру об’єкта, необхідно знайти об’єкт з аналогічною структурою.

Приклад: сніг – піна, вата, пух тощо.

Функціональна аналогія. Визначається коло функцій, які виконує даний об’єкт, віднаходиться інший об’єкт, якому властиві такі самі або аналогічні функції. Шукати треба передусім у протилежних галузях, скажімо у техніці – природі.

Приклад: потяг, гусениця; літак, птах; ніж, ікла тварин тощо.

Особиста аналогія (емпатія). В основі цього виду аналогій лежить принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається. Той, хто розв’язує завдання, вживається в образ, намагаючись виявити відчуття, думки, які при цьому виникають. Головний принцип емпатії увійти в роль когось або чогось, перевтілитись у неї. Спочатку можна використовувати елементи костюма, навчитись виконувати певні рухи, властиві персонажу. Дитина описує персонажа, якого має зіграти, згодом описує почуття. Обравши певний образ, дитина непомітно для себе розкриває свій характер, темперамент, свої потаємні бажання, взаємини з оточуючими.

Приклади для обігрування : будь-яка тварина, предмет побуту, казковий герой чи знайомий персонаж.

Символічна аналогія. Включає узагальнений, абстрактний словесний, або графічний образ об’єкта. Графічна аналогія – це вміння позначати якимось символом реальний образ або кілька образів, виділивши в них загальну ознаку. За допомогою символічної аналогії дітей навчають прийому згортання – вміння виділяти в образі найголовніше.

Приклади застосування: схеми для опису предметів, позначення для розміщення обладнання, графічні, словесні кодування змісту казок та ін.

• Теорія розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ)

Вихідними для побудови методики є принципи, спрямовані на подолання суперечностей на шляху до ідеального результату, винаходу.

Алгоритм винаходу:

1) вибір завдання;

2) уточнення умов завдання;

3) аналітична стадія;

4) попередня оцінка ідеї;

5) оперативна стадія.

Активаторами творчого пошуку, мотивації творчої діяльності виступають психолого-педагогічні умови (створення розвивального середовища, організація процесу діяльності, інтеграція різноманітних творчих видів діяльності, заохочення творчої ініціативи, забезпечення атмосфери успішності тощо), які враховують принципи організації їх творчої діяльності, зокрема: принцип гуманізму та педагогічного оптимізму, принцип об’єктивності, науковості та доступності, принцип комплексності, системності та систематичності, принцип індивідуального й особистісного підходу тощо. Важливим є також використання різноманітних засобів (зразків, інструкцій, пояснень, попередніх бесід, уточнюючих, активізуючих запитань, підказок дорослого, узагальнених алгоритмів дій, спілкування з однолітками, рухових, музичних моментів, екскурсій тощо) та форм (фронтальних, колективних, індивідуальних, у підгрупах) розвитку пізнавальної активності, дитячої творчості.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях наголошується: співтворчість педагога і вихованців можлива лише за умови сприятливої атмосфери міжособистісних відносин, духовного комфорту. В атмосфері внутрішньої скутості і напруженості кожен учасник освітньої діяльності стає духовно біднішим, примітивнішим, ніж є насправді. Найзахоплююча пізнавальна або творча діяльність не гарантує успіху, якщо відсутній психологічний комфорт у спілкуванні. І навпаки, варто дітям опинитися в атмосфері довір’я і поваги, як кожен стає цікавішим і духовно сильнішим, немов підносячись над самим собою. Багатство духовних зв’язків і є необхідною умовою всебічного розвитку особистості, зокрема і творчого.

Саме такий підхід покладено в основу сучасного дошкільного педагогічного процесу, спрямованого на духовне збагачення дитини, організованого без будь-якого примусу або пасивного засвоєння соціального досвіду і знань. При цьому формування творчої, всебічно розвиненої особистості у педагогічному процесі ЗДО базується на якнайповнішому задоволенні дитячих запитів та інтересів, на основі цілісного особистісно-гуманного підходу.

Головні принципи педагогічної взаємодії в умовах дошкілля – взаємоповага, довіра, доброзичливість, діалогічність,  що стимулює зростання самоактивності дитини, створює можливості для задоволення її актуальної потреби у творчій самореалізації та самостверджені. У цьому полягає головна особливість дошкільної освітньої діяльності, що будується на взаємній співтворчості педагога і вихованців, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності творчої особистості дитини, на взаємоповазі і взаємній зацікавленості у спільному успіху і наслідках цієї діяльності.

Будується педагогічний процес на основі створення середовища і системи гармонійної розвивальної стратегії впливу, яка здійснюється в умовах відкритого діалогу педагогів і вихованців, що створює оптимальні передумови для закріплення пізнавального інтересу, формування особистісної самостійної активності, розкриття творчих потенцій і стимулювання саморозвитку дитини. Тому організація особистісно орієнтованого педагогічного процесу ЗДО має здійснюватися у кількох напрямах, а саме:

• створення розгалуженої системи творчого самовиявлення, оптимальних умов для цілеспрямованого розвитку творчих здібностей вихованців, що передбачає зняття усіляких обмежень, бар’єрів, які стримують інтелектуальну ініціативу дитини, її творче самовираження;
• дотримання дитиноцентризму в організації освітньої діяльності, коли педагог діє відповідно до настрою і внутрішнього стану дитини;
• органічного поєднання діяльності вихователя з діяльністю дітей дошкільного віку в єдиному активному пізнавальному процесі в умовах творчого співробітництва і духовної взаємодії.

Отже, центральною ланкою педагогічного процесу закладу дошкільної освіти, спрямованого на творчий розвиток особистості дитини, є особистісно- зорієнтована розвивальна взаємодія. У цьому процесі власні можливості як вихователя, так і його вихованців розвиваються і набувають об’єктивного характеру, відбиваючись у конкретних якостях і властивостях їх особистостей. Тому процес формування творчої особистості дитини, розвитку її творчої активності та індивідуального стилю творчої діяльності в умовах ЗДО неможливо відокремити від творчого розвитку вихователя, який організовує творчу діяльність. Цей процес є не лише сукупністю послідовних і взаємопов’язаних дій педагога й вихованців, спрямованих на свідоме і міцне засвоєння системи знань, умінь, навичок творчої діяльності, формування світогляду дитини, культури поведінки, а й сукупністю послідовних і взаємопов’язаних перетворень у їхньому творчому розвитку.

Так відбувається процес творчого взаєморозвитку учасників освітнього процесу – вихователь реалізує свій особистісний та професійний потенціал засобом творення особистості вихованця.