Сучасне свято до Дня матері

 

Є у кожної дитини

Матінка єдина,

Та що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

 

Добрий день вам любі мами,

Що зібрались у цій залі,

Раді з святом вас вітати

Щастя і добра бажати.

 

«Яке найкраще слово в світі? »-

Раз мудрий хтось питва людей.

«Здоров*я»- відповів так хворий.

«Ні ! Молодість!» -сказав старий.

 

«Найкраще -хліб»- жебрак говорить

«Перемога»- відповів стрілець.

«Найкраще-воля!» - рік невільник.

«Ні, правда!»- обставав мудрець.

 

Аж тут з куточка обізвався

Сирітка, ще малий хлопчак:

Найкраще в світі слово «Мама!»

І всі сказали : «Мама! Так.»

 

 

 Сценка «Обереги»

(Мати і син розглядають рушники)

 

Мати : зараз приберемо нашу оселю. Ну подавай , та будеш дивитися, чи рівненько припасовані кінці… Постривай, ось ще один.

 

Син :   Навіщо їх стільки?

 

Мати : ще мама моєї бабусі так навчала. Адже обереги мають висіти не тільки над вікном, а й над дверима.

 

Син : про які обереги ви кажете?

 

Мати : обереги вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого житла, бережуть аби до хати не заходили домовики. Вони, домовики, шкоди не роблять, але й до хати не можна їх пускати, бо, за повір*ям принесуть лихо.

 

Син : А вам доводилось хоч раз бачити домовика?

 

Мати : Бачила не бачила але так кажуть. І ще запам*ятай : обереги боронять свою Берегиню від домовиків.

 

Син : А що означає «Берегиня?»

 

Мати : Берегиня, любий сину, - це наша оселя. Усе, що ми нажили, усе, що в ній є, то приберегли і надбали від дідів-прадідів.

 

Син : А , не розказуйте, то все вигадки, казки.

 

Мати :Може й так. Але коли гарна казка, коли ти віриш в її існування, то чим це зле?

 

 

      У всіх народів у всі віки жінка-мати була берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали у сім*ї, в її обіймах знаходили спокій дитячі серця.

 

     Мати – всьому початок. Саме вона є тією ниткою , яка єднає всю родину. Материнство – це нескінченність людського роду. Кожна мати , народжуючи дитину, сподівається , що вона буде кращою за неї, тому намагається передати їй свої знання і вміння.

 

     Найдорожчою людиною в нашому житті завжди була, є й буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зробили тримаючись за мамині надійні руки. Перша пісня - мамина . Перша іграшку подала мама, і перша порада теж мамина. Наша мама найдорожча , найкраща та єдина. Мама ласкава, ніжна та добра. Вона завжди поруч.

 

    Мати – тільки вона віддасть всю свою мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров*я . Материнська любов не знає страху, сумнівів і розрахунків. Вона очищає нас , зігріває, зупиняє  перед безоднею.

 

    Мати – захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки.

     Тож будьмо гідні материнської любові і пронесімо через усе своє життя це ніжне і прекрасне слово «Мама».

 

 

Пісня: Найкраща в світі мама

 

Початок свій усе у світі має:

Життя, ріка…навіть шкільний урок.

Тому й не дивно, що не уявляю

Весни початок, але …без жінок.

 

Якщо не жінка весну народила,

То звідки сонце, й сині небеса,

І ця шалена життєдайна сила,

Ця неземна, чаруюча краса?

 

Не можна жінку й весну роз*єднати

«Творцем» в угоду нашого буття.

Весна одвічна як і жінка-мати.

Вона дарує нам усім життя.

 

Хай політичні вітри десь там віють,

Та облітають ваші береги.

Ви – наші весни, щастя і надія.

Зі святом вас , кохані й дорогі.

 

 

Весна прийшла струнка і гожа,

В природі стільки вже пісень!

І на весну матуся схожа,

Бо розвидняє діткам день.

Вона встає і світ співає,

І музика враз оживи.

Матуся діток пригортає,

Говорить ніжні їм слова.

То ж на весні і в мами свято

Бо, мама як сама весна.

Із цвітом квітів її можна порівняти –

Бо наймиліша діткам є вона!

 

Немов ромашка – ніжна і тендітна,

Така ж чарівна, як любов сама.

Вона завжди ласкава і привітна

Така – найкраща лиш вона одна.

 

Моя ж матуся – лісовий дзвіночок

І синь небесна у її очах.

І ллється срібно мамин голосочок

У ніжній мові, у дзвінких піснях.

 

Як незабудка в мами світлі очі

І ніжні руки - пелюстковий цвіт 

Вона найкраща, я сказати хочу,

Мене веде за руки в білий світ!

 

Як же гарно повсюди бузок зацвітає,

Ніби свято на цілій землі:

Моя матінка вроду таку ж гарну має

І до матінки горнуться діти малі.

 

Моя матуся як підсніжник ніжний!

В ній дух і сила незборима є

І хоч у квітки колір білосніжний,

Та є жага, щоб довести своє!

 

Тюльпани дуже гарні квіти,

Такі всі різні у саду цвітуть.

На маму схожі! Недаремно ж діти

На свято мамі радо їх несуть.

 

Гербери просто дивовижні.

Яскраві, кольорові, осяйні.

Вони бувають надзвичайно ніжні,

На рідну маму схожі так мені.

 

 

А крокуси ? Яка краса чарівна!

Природи несказанна дивина!

Моя матуся, ніби та царівна,

Як диво-квітка і сама весна!

 

Моя матуся мов краса – лілея!

Що пишно розцвіла на квітнику.

Пишаюся я мамою своєю,

Люблю її, красиву і струнку!

 

Немає кращого нічого як волошки в житі

В них така чарівність і краса своя

Кращої, як мама, теж немає в світі!

На волошку схожа матінка моя.

 

Півонії яскраві, кольорові

У них життя буяє і цвіте.

На маму схожі квіти ці казкові.

Я хочу, щоб дізнались всі про те!

 

Троянда – диво! Що є красивіше!

Погляньте скільки радості цвіте!

Троянда й мама в світі наймиліші,

Я хочу, мамочко, щоб знала ти про те!

 

Танець : «Квітка-душа»

 

Спасибі мамо, що дала мені життя,

І вклала в виховання свою душу.

Молилася за світле майбуття,

Й твої я настанови не порушу.

 

Спасибі мамо, що терпіла й берегла,

Усе найкраще віддавала до останку.

Спасибі, рідна, бо ти все ж таки змогла

Свою любов ростить без перестанку.

 

 

Фотоколаж « Спасибі мамо , що дала мені життя….»

 

 

 

  Як багато складено віршів і пісень про найріднішу і найдорожчу серцю людину. І ми з вами разом, також зараз складемо вірш про маму. Останні слова в кожному рядочку добиратимемо всі разом у риму до попереднього.

 

Всі стежини і дороги

Йдуть до рідного…..(порогу)

Нас життєвими стежками

Всіх ведуть за руку….(мами)

Все для нас вони зробили,

Щоб ми в світі не…. (блудили)

Мама любить нас! Так само

Кожен любить рідну…(маму)

Вміє мама захистити,

Може дітям все…. (простити)

Щоб не трапилося з нами,

Біжимо куди?...(до мами!!!)

Підростаємо з роками,

Але мами завжди….(з нами)

Тож за все тобі, матусю,

Я низесенько….(вклонюся.)

 

Сценка : «Хочу іншу маму»

(Син підходить до матері  )

Син: Мамо, допоможи мені розв*язати задачу.

 

Мама: Любий, тихо посиди , ось до тата підійди.

 

(хлопець підходить до тата)

Син : Тату, допоможи мені розв*язати задачу.

 

Тато: Тихо, я дивлюся футбол. Тут напевно, буде гол.

 

Син: Як же сумно, що робити? Підкажіть, любі діти!

 

Дитина: Я зумію підказати – треба маму поміняти

                В агенство іди – нову маму там знайди.

 

Син : От ідея просто клас! Зараз же туди подамсь!

 

(Виходять адміністратори , приносять в руках глянцевий журнал)

Адміністратор 1:  Презентація у нас, щиро всіх вітає,

                                  Наша агенція для всіх двері відчиняє.

 

Син : Ой, мені потрібна мама!

 

Адміністратор 2 :Маму! Зараз відшукаєм!

 

Адміністратор 1 : Наш альбом перегортаємо, нову маму представляємо!

(Перегортає сторінку журналу)

Адміністратор 2 : Пропоную вам – модель, красиву, струнку, як газель.

                                  Вона не готує, не миє, не ш*є,

                                  А нові плаття весь день дістає.

 

(Під музику виходить мама -модель)

 

Син : Ні, не хочу маму модель – красиву, струнку, як газель

          У відрядженнях вона завжди буде,

          І про мене там швидко забуде.

 

Адміністратор 1 :   Ось мама-кухар відкриває вам секрети,

    Як смачно готувати борщ, й жарити котлети!

(Під музику виходить мама повар)

 

Син : (Невдоволено) Ні , не хочу я такої, щоб ходила все за мною,

                                         І проходу не давала, все кашами годувала.

 

Адміністратор 2 : Тож, альбом перегортаємо, маму-тренера представляємо.

(Під музику виходить мама-тренер)

 

Син : (Сердито)

Мама-тренер заганяє, тренуватись вимагає. Досить, досить, зупиніться!

Дуже дякую я вам, я не хочу нових мам!

Зрозумів сьогодні я – краща мама – це моя!

(підбігає до матері, обнімає її)

 

Прихились, моя матусю,

Прихились близенько,-

Я скажу тобі на вушко:

Ти моя рідненька!

І миліша ти для мене

За усіх на світі,

І тебе я буду завжди

Берегти й любити.

І як виросту велика,

Я тебе не кину,

А з тобою працювати

Буду для Вкраїни!

 

 

 

 

 

 

 

 

Про маму писала і геніальна українська поетеса Ліна Костенко «Мати».

 

Вона була красуня з Катеринівки.

Було у неї п*ятеро вже вас.

Купляла вам гостинчика за гривеник,

топила піч і поралась гаразд.

 

Ходила в церкву , звісно, як годиться.

Гладущики сушила на тину.

Така була хороша молодиця

 і мала мрію гарну і чудну.

 

У ті часи, страшні, аж волохаті,

коли в степах там хто не воював,-

от їй хотілося, щоб у неї в хаті

на стелі небо хтось намалював.

 

Вона не чула зроду про Растреллі.

Вона ходила в степ на буряки.

А от якби не сволок, а на стелі-

щоб тільки небо, небо і зірки.

 

Уранці глянеш –

хочеться літать.

Вночі заснеш у мужа на плечі.

Де б маляра такого напитати?

Навколо орачі та сіячі.

 

Уваживши ту мрію дивовижну,

приходить небо малювать шуряк.

Вона сказала:

• Перестань, бо вижену.

У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

 

Якийсь художник у роки голодні

зробити небо взявся за харчі.

Були у нього пензлі боговгодні,

Став на ослін, одсунув рогачі.

 

У нього й хмари вигинались зміями,

уже почав і сонце пломінке.

Вона сказала:- Ні, ви не зумієте.

Злізайте,- каже. – Небо не таке.

 

Вона тим небом у тій хаті марила!

Вона така була ще молода!

Та якось так – то не знайшлося маляра.

Все якось так то горе, то біда.

 

І вицвітали писані тарелі,

І плакав батько, і пливли роки,-

Коли над нею не було вже стелі,

А тільки небо, небо і зірки…

 

 

     Нехай і наші мами мріють , бо мрії окриляють людину. Їх здійснення роблять з людиною дива. У мам, багато мрій повязано із нами! Допомагай нам Боже , щоб ми змогли виправдати сподівання наших матерів; щоб ніколо не ранили своїми вчинками серця наших матусь.

 

 

 Є в світі диво, що не має меж,-

Це ніжне серце, рідної матусі.

Допоки воно б*ється – ти живеш

Спокійно, затишно й завжди у дусі.

 

Зігріє навіть в люті холоди,

Дасть прохолоди у жарку погоду,

Убереже від напасті й біди,

І захистить у будь-яку негоду.

 

Є в світі диво, чудо із чудес,

Обпалене вогнем, обвіяне вітрами…

Хай на землі, чи, навіть, із небес,

Підтримує усіх нас серце мами! 

 

 

 Сценка «Подарунок для мами»

(Хлопчик виходить з мамою і малюнком)

Хлопчик : В день святковий, в день весняний

                   Проліски зберу для мами.

                   Як іще привітати? Знову щось намалювати?

                   Мрію гроші заробляти, щоб для мами купувати

                   Справжні дорогі дарунки – нащо їй мої малюнки?

 

Мама : Синку всі твої малюнки –

               Найкоштовніші дарунки!

               Хто мені скажи, крім тебе

               Подарує синє небо,

               Сонце , що отак сміється?

               Це ніде не продається!

               І бабуся наша, знаю,

               Теж малюнки зберігає,

               Ті , що їй колись на свято

                Дарував малим твій тато!

 

Хлопчик : Мамині слова приємні!

                    Малював я недаремно!

                    І в подяку за дарунок

                    Я отримав поцілунок.

 

 

Ви мамі боляче ніколи не робіть,

Бо мамина сльоза крові краплина.

І як сльозина котиться з очей,

Її життя стає коротшим на хвилину.

А серце мами не витримує образ,

Зім*яте серце в грудях важче б*ється,

Бо, мама, діти, дуже любить вас,

Біль скриє і крізь сльози усміхнеться.

Пробачить все і ніжно обійме,

Полюбить, приголубить, поцілує,

Пекучую сльозу ту проковтне

І не покаже як серденько сумує.

Задумайтеся діти бо життя,

Немов вода тече…і висихає,

Хай не бринить та мамина сльоза,

І мама вас до серця пригортає.

Ви діти – є дітьми. Запам*ятайте.

Ви не рахуєте усі свої літа

Отож без залишку любов свою віддайте!

 

 

 

                                     

 

          Сценка   «Незвичні гості»

    ( Івась, Маруся, мама, ангел 1, ангел 2)

 

Мама:  Закінчуйте діточки читати! Вже вечір пізній. Треба спати.

 

Маруся: (встає відкладає планшет) Івасю, чуєш? Каже мати, що пізно вже і треба спати.

 

Івась: Я ще не піду! Маю час.

 

Мама: Послухай мами бо дай раз.

              Чи мусить мама все терпіти

              Через такі нечемні діти?

              Отак не виспишся ніколи.

              Невиспаний ідеш до школи,

              А через те і не вважаєш.

              І у науці не встигаєш.

( мама виходить. Івась бавиться далі, через хвилю схиляє голову на стіл і дрімає)

Входять 2 Ангели:

Ангел 1: (показує на Марусю)

Вже Маруся спить чемненько!

Підійду я потихеньку

Біля ліжечка там стану

На Марусеньку погляну.

Розніму над нею крила,

Щоби сон солодкий снила!

 

Ангел 2: (глянув на Івася і закрив своє личко долонями. )

Івась пробудився і здивовано дивиться на ангелів, стає біля стола.

 

Івась: Хто це? Де я? Що зі мною?

            Чи я сплю? Чи мені сниться?

 

Ангел 1: Ми два Ангели небесні

                З неба ми посли чудесні

                Опікуни діточок.

                Ми з наказу пресвятого

                Бережемо їх від злого

                Не відступим ні на крок!

 

 

Івась: Ах,ви Ангели прекрасні,

           Ваші крильця білі, ясні.

(дивиться на ангела, який плаче)

           Та чого те Ангелятко,

           Ніби плаче, небожатко?

            Ти Ангеле веселий!

 

Ангел 1: Слухай, хлопче, молоденький!

Кожна дівчина й хлоп’ятко

Має своє янголятко.

Кожний Ангел без упину

Стереже свою дитину

Й поки та дитина мила

Ще ні разу не згрішила,

Доти Ангелик радіє

І веселістю ясніє.

Але як якась дитина

Чи дівчатко чи хлоп’ятко

Зробить щось лихе, ледаче,

Ангел той сумує й плаче…

 

Івась: (сумно)

Ах тепер я розумію!

 

Ангел 1 :Я веселий, я радію!

Я є ангелом Марусі,-

Вона ж слухає матусю! А ти?

 

Івась: (Ще з більшим жалем)

Знаю, знаю нині - ось

недавно в цій хатині

Не послухав мами спів –

 ще й нечемно відповів…

 

Ангел 2: ( відкриває личко)

Так. А треба тобі знати,

Що дитині рідна мати

Завжди лиш добра бажає – хвалить,

Чи дорікає…

А тому вважай, небоже, чую то  діло зле,

Негоже –

Не зважать, що каже мати, ще й словами уражати!

Івась: (кається)

Твого слова не забуду –

Маму слухати вже буду,

Це святочно обіцяю!

(складає руки як до молитви)

Але як просити маю…

Прости Ангеле святий,

Прости мені вчинок мій…

 

Ангел 2: (повеселішав)

Згода знову будем в мирі

Бо слова твої є щирі!

(Івась стає на коліна і схиляє голову, ангел благословляє його. Тим часом ангели зникають, а підходить мама і підіймає його з колін.)

 

Івась: Ах то ви, матусю мила? (розглядається)

          Де ж вони? Де ясні крила?

 

 Мати: ( здивовано)

Хто Івасю?

 

Івась: Два Ангели! Два Ангели, як соколи!

Тут були біля вікон…

 

Мати: (гладить по голові)

То був, синку, гарний сон!

 

Івась: (мрійливо)

Гарний сон. Та як насправді

Ще їх бачу в світлій славі –

Чую ще слова святі –

(просить маму)

Мамочко, простіть мені!

Я вже слухати вас буду

Не завдам ні болю й смутку

А буду вас шанувати

Бо ви моя люба мати!

 

Мати: (пригортає Івася)

Згода знову будем в мирі

Бо слова твої є щирі.

 

Івась: (радісно)

Ах! І Ангел так сказав!

Ви як Ангел! Я впізнав…

 

 

 

А маму ніхто не замінить,

Бо мама, як сонце єдина.

Ніщо цього в світі не змінить,

Бо це найрідніша людина.

 

Не кожен тебе зрозуміє,

Не кожен захоче почути.

Лиш тільки матуся зуміє

Усе своїм серцем відчути.

 

Лиш тільки для неї властиво

За тебе до Бога молитись.

Й тоді коли ти є щасливий,

Вона буде щастям світитись.

 

Плекайте хвилиночку кожну,

Це свято душі не марнуйте.

Бо час зупинити не можна,

Любіть, поважайте, цінуйте! 

 

 

    Сьогодні на нашому святі присутні  дуже почесні гості. Це молоді, красиві, любі наші бабусі. Яке ніжне і лагідне це слово. І ми онуки, мабуть, у двічі дорожчі за дітей. Бо правду кажуть в народі: діти – це діти, а онуки – це справжні діти.

 

    Тож, любі, дорогі наші, милі бабусі, щиро вітаємо Вас із цим світлим материнським святом. Добра Вам , щастя, довгих років життя, терпіння та любові до своїх дітей та онуків. І нехай ця любов повертається до Вас сторицею.

Сценка «Кожна з мам є найкраща в світі»

(Василько і Вітько)

Василько : Всі з дарунками і всі для наших рідних мам, милих бабусь, любих вчителів.

І у мене мама. І яка! Сама най-найкраща. Я це точно знаю. От послухайте:

 

Ми з товаришем гуляли,

Ми серйозно розмовляли.

І не посварились, а порозумілись

Знаєш, Вітя, - мовлю я,

Краща мама – це моя!

 

Вітя : Ні, сперечатись нащо?

          Мусиш вірити мені, -

          Моя мама краща.

 

Василько : Я товариша любив

                     Сперечатись не хотів,

                     І повірили тому

                     Він мені а я йому.

                     І обом приємно нам –

                     І мені, і Віті,

                     Значить кожна з наших мам

                     Є найкраща в світі.

 

Вітя : Правда, Васильку, правда. Наші мами дуже хороші. І подарувати дуже хороше їм треба, дуже гарне.

 

Василько : Так от я ж про це й думаю…

                     А ти, Вітю, вже придумав?

 

Вітя: Придумав! Отакенне велике-велике і цікаве-цікаве!

 

Василько: То скажи, що саме ?!

 

Вітя: Я хочу мамі великого щастя! Хочу подарувати справжнього великого, світлого щастя.

 

Василько: А ще всім мамам, вчителям, бабусям наше сердечне весняне вітання!

 

Бабуся рідненька , матуся моєї мами,

Ти пізно лягаєш і рано встаєш.

Я знаю, що любиш мене до безтями

Всю душу і серце мені віддаєш.

 

 

Іскриться добро в очах твоїх милих!

А скільки любові у серці твоїм

Від того і коси твої посивіли,

Що хочеш добро ти зробити усім.

 

Ти молиш у Бога за спокій в родині,

За розум і послух, відвернення зла.

Щоб злагода в домі у сина,

Дочка щоб оселю свою берегла.

 

І ми щоб, внучата, розумні зростали.

До неба нас вчиш рученята зносить.

Молитись за тата, молитись за маму,

За мир в Україні й родині просить.

 

Коли ти лягаєш, я сплю вже давненько

А рано встаєш – я літаю ще в снах.

За все тобі дякую мила , рідненька!

Хай смутку не буде у твоїх очах.

 

Бабусю мила, голубко сива.

Щоб ти ще довго з нами прожила!

І хоч ти часом, свариш на нас –

Ми тебе любим! Ти бабця – клас!

 

Як же бабусю свою не любити:

Для своїх внучат зробить все на цім світі,

Як кажуть піде у вогонь і у воду.

Прийміть же цілунок від нас внагороду.

 

 

 

Пісня: «Бабусина вишиванка»

 

 

 

 

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша Мати солов*їна –

Рідна Україна.

 

     В образі Матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку але невмирущу.

   Україна край смутку і краси, радості і печалі. Україна розкішний вінок з ружі і барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, мальовничим танком, чарівною вишивкою.

Продовження сценки «Обереги»

(На сцену виходить дорослий син і мати із сценки 1 )

Дорослий син : Через стільки літ я збагнув істинну: Берегиня й обереги – наші давні добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Може, маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думку, нашу історію й родовідну пам*ять , волелюбний дух, незалежну Україну…..

Вчила мене мати як на світі жити,

Поважати старших, шанувати труд.

Рідну свою землю і батьків любити,

Завжди посміхатись, ввічливими буть.

Як же спішимо всі скоро підростати,

І куди б нас доля наша не вела

Присягаєм щиро: «Будем пам*ятати

Цю святу науку, ці прості слова»

Мати:    Але війна… зловісним смерчем пролетіла звістка. Стиснулося від болі материнське серце. Добра і ніжна провела за ворота свого сина-сокола. Буде довго ждати, молитися тихо, та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни.

Працею своєю невтомною наближатиме день перемоги над окупантами.

     У тривожному чеканні ждуть матері повернення своїх синів-соколів. Та скільки синів не діждались наші матері. Скільки їх згорьованих по всій країні. Ми розділяємо горе матерів нашої України, чиї сини загинули на цій непотрібній війні.

    Минув вже 5-й рік, та відлуння війни – тяжкої, кривавої – досі картає людські душі. Не затихли бої, не зникли фронти….

                                     «Українці з тих націй, які ще вірять

у заступництво своїх геніїв, у свої

національні символи, у непорушність

своїх святинь»

                                (Ліна Костенко)

Буває так що сліпну від краси.

Спиняюся, не тямлю , що воно за диво,-

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто , незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.   (Ліна Костенко)

 Пісня «Рідна серцю Україна»                                            

                                                     І у кожному серденьку

Є і буде жити

Божа Мати – наша Ненька,

Мати всього світу.

 

О мати Божа, мати єдина,

І в тебе була люба дитина,

Ти свого сина ревно любила,

До свого серця ревно тулила.

Тобі, о Мати , найкраще знати.

Чим для дитини є рідна мати.

Чим для дитини є серце материне,

Добре, зичливе, щире і вірне.

Тому до тебе шлю мольби щорі:

Дай нашим мамам прожити в мирі,

Дай їм здоров*я і дай їм сили,

Щоб нам потіху й слави дожили.

 

 

Діво Пресвята, Матір Матерів,

Пригорни до серця всіх своїх дітей.

Освіти їх світлом золотим,

Наповни любов*ю неспокійний дім,

Научи як землю вберегти від зла

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоре-Зорянице і сонце доброти

Землю України щастям освіти!

 

     Хочемо в сьогоднішній день згадати, відому на весь світ, своїм милосердям і жертовністю матір Терезу. Католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років допомагала сиротам, хворим та жебракам. Матір*ю її називали мільйони людей.

   Цитата :    Усміхайтеся одне одному, усміхайтеся своїй дружині, усміхайтеся своєму чоловікові та своїм дітям – неважливо, до кого ви усміхаєтесь, - це допоможе вам пройнятися більшою любов*ю до людей.

     Що ви можете зробити для змінення миру в усьому світі? Йдіть додому і любіть свою сім*ю.

 

Фільм « Заповіт Матері Терези» (4 хв.)

 

 

Дорогі друзі любіть рідну матусечку,

Любіть і захищайте і будьте патріотами

Нашої рідної України

І хай завжди і у всьому

Вам допомагає Матір Божа.

 

І у завершення свята

Низько вклоняємось Вам, мамо,

За Ваші терпіння, витримку

Дивовижну мудрість і мужність ,

З якими Ви, долаючи нинішні негаразди,

Зберігаєте віру у завтрішній кращий день

Для своїх  рідних і близьких, для нашої країни.

Тож здоров*я вам, тепла і благополуччя.

Хай під променями травневого сонця

Розтануть усі ваші негаразди!

Хай доля боронить від лиха й біди

Лишайтесь Ви мамо такою завжди.                  

 

Я подарую мамі квіти,

Хай очі в неї зацвітуть,

Бо найрідніші вона в світі

І поруч все життя ідуть.

Я подарую мамі ласку,

Хай усміхнеться вона знов.

Матусі посмішка – не маска-

Свята то мамина любов.

Я подарую мамі вечір,

Такий потрібний для обох,

Я обніму її за плечі,

То щастя будем пити вдвох.

 

 

Пісня «Я подарую мамі квіти»