Що ми маємо вже сьогодні і що нас очікує у післявоєнний період?► тотальна діджиталізація, кілька років поспіль віддаленої роботи – навчання «онлайн» і ми вже «забули» як вчити і як навчатися очно, старі схеми НЕ працюють;► «європейський досвід» здобувачів освіти, їх неодмінне порівняння систем вітчизняної освіти і країни тимчасового перебування (нажаль, не завжди на користь першої);► «регіональний досвід» здобувачів освіти, зрозуміле і логічне, з їх боку, порівняння умов і особливостей організації освітнього процесу у «рідній» школі і у закладі освіти в іншому регіоні тимчасового перебування на терені України (нажаль, також не завжди на користь першої); ► фундаментальна переоцінка системи цінностей учнівства (у т.ч. у розрізі освіти): я не хочу і не буду вчити те, що не має життєвої цінності сьогодні, життя так легко втратити, тому витрачаю час, зусилля та ресурси тільки на дійсно необхідне;► переоцінка учнями особистості педагога: а що ти робив (-ла) / зробив (-ла) під час війни, як змінилися (та чи змінилися взагалі?!) твої погляди на життя, роботу, людей тощо, чи маєш ти моральне право чомусь мене вчити;► я втратив у війні близьку людину, або, навіть, себе, то до чого мені тепер все це … навчання.
Наша мета вже СЬОГОДНІ:пропедевтична трансформація особистості педагога, його професійного інструментарію (методик, засобів, підходів), бачення кінцевої мети, результату навчання (ми не готуємо до успішної здачіЗНО / НМТ / іспиту / вступу до ЗВО тощо, ми готуємо учнів до успішної подальшої соціальної реалізації для перспективного майбутнього). ЗАКОН УКРАЇНИ «Про освіту»: Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та у співпраці з багатьма іншими міжнародними і національними організаціями запропонували концептуальну модель для розробки освітніх програм. Модель має чотири виміри навчання:■ learning to know – учитися ЗНАТИ (пізнавати, вчитися);■ learning to do – учитися РОБИТИ, застосовувати знання (діяти);■ learning to be – учитися БУТИ (жити у злагоді з собою);■ learning to live together – учитися ЖИТИ РАЗОМ (жити у мирі та злагоді з іншими). СУЧАСНА ОСВІТА БАЗУЄТЬСЯ НА ЧОТИРЬОХ ОСНОВАХ, УТВОРЮЮЧИ ВІДПОВІДНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ
◙ «Учитися знати» (когнітивний вимір): передбачає розвиток таких здібностей, як концентрація, вирішення проблем, критичне мислення, цікавість, творчість для того, щоб краще зрозуміти світ та інших людей, цифрова грамотність (знання інформаційно-комунікаційних ідей і технологій), а, отже, потрібен для того, щоб розвивати нові навички та набувати нових знань, зокрема уміння вчитися протягом життя.◙ «Учитися діяти» (інструментальний вимір): передбачає необхідність застосування на практиці того, чого навчилися, а також у пристосування до ринку праці, забезпечує навчання того, як застосовувати набуті теоретичні знання на практиці у повсякденних контекстах.◙ «Учитися бути» (індивідуальний вимір): розглядає навчання як самореалізацію, підвищення особистісного потенціалу, самоповаги та ефективності, включає когнітивні, внутрішньоособистісні і міжособистісні психосоціальні навички. Навички, набуті у рамках цього виміру, також важливі для життєвої стійкості, самозахисту та запобігання насильству.◙ «Учитися жити разом» (соціальний вимір): етичний вимір, який є підґрунтям для громадянської освіти, заснованої на цінностях демократії, справедливості, повазі до відмінностей, прав людини і соціальних норм. Передбачає формування бажання і вміння жити у мирі та злагоді. Зазначені чотири виміри навчання не треба розглядати як окремі та взаємовиключні. Вони взаємопов’язані, зміцнюють один одного, поєднуючись у цілісній особистості учня / учениці. Таким чином, чотиривимірна модель пропонує рамки для визначення ключових психосоціальних компетентностей (життєвих навичок для освіти XXI століття).
М’які навички (англ. soft skills) – комплекс неспеціалізованих, надпрофесійних навичок, які відповідають за успішну участь у робочому процесі, високу продуктивність і, на відміну від спеціалізованих навичок, не повʼязані з конкретною сферою. Ці навички пов’язані з особистими якостями конкретної людини. Вони необхідні для успішного функціонування в соціумі взагалі та універсальні для всіх професій. На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей орієнтує людину у сучасному суспільстві, в інформаційному просторі, у швидкоплинному розвиткові ринку праці, у процесі подальшого здобуття освіти.
Жорсткі навички (англ. hard skills) – це професійні уміння, навички та знання, які необхідні для виконання професійних задач:● їх можна виміряти, об’єктивно оцінити;● вони пов’язані зі знанням фундаментальних та спеціальних дисциплін, здобуттям практичної підготовки тощо. Навчаємо НЕзаконам / формулам/ функціям,А розумінню їх застосування у реальному житті, ТУТ і ЗАРАЗ, тільки ЖИТТЄВІ приклади, а не віддалена перспектива!
Комунікативні навички:● вміння слухати, переконувати,● будувати та підтримувати відносини у колективі,● ведення переговорів, вміння переконувати, аргументувати свою думку, сприймати критику,● проведення презентацій,● самопрезентація,● публічний виступ, правила публічного поводження,● командна робота,● спрямованість на результат,● людиноорієнтованість. Управління собою:● управління емоціями,● управління стресом,● управління власним розвитком,● планування і цілепокладання,● тайм-менеджмент,● енергія / ентузіазм / ініціативність / наполегливість, рефлексія,● використання зворотного звʼязку.
Навички мислення:● системне мислення,● креативне мислення,● структурне мислення,● логічне мислення,● пошук і аналіз інформації,● вироблення і прийняття рішень,● проєктне мислення,● тактичне і стратегічне мислення (для керівників). Управлінські навички:● управління виконанням, планування,● постановка завдань іншим членам групи / колектива,● мотивування,● контроль реалізації завдань,● наставництво – менторинг, коучинг,● ситуаційне керівництво і лідерство,● ведення нарад, подача зворотного звʼязку, управлінняпроєктами, управління змінами, делегування.
Дослідження Світового банку «Навички для сучасної України» показали, що в Україні існує значний попит на розвинуті когнітивні уміння, самоорганізацію, стійкість, командну роботу та бажання вчитися. Згідно дослідження, проведеного Центром «Розвиток КСВ» найбільший попит серед українських роботодавців мають такі навички: вміння працювати у команді, комунікабельність, аналітичне мислення, здатність швидко навчатися, гнучкість, відповідальність, ініціативність, грамотна письмова та усна мова, емоційний інтелект. Актуальні soft-skills. У перспективі найближчого десятиліття найбільший попит матимуть критичне мислення та проєктний підхід до вирішення завдань.
1. Уміння ефективно навчатися:● колишня парадигма освітньої системи застаріла остаточно;● сьогодні отримати інформацію можна будь-якої миті;● учитель, педагог, який каже, що він повинен давати знання учню – це «вчорашній день»;● сучасний педагог навчає моделей, способів або шляхівотримання знань («дає ключі від дверей, за якими зберігається граніт науки»);● перетворюйте вже учня з обʼєкта освіти на активного учасника;● самонавчанню можна і потрібно вчитися, як і будь-якій іншій справі. То що ж потрібно розвивати у наших учнів сьогодні?2. Емоційний інтелект:● вже зараз багато працедавців вимагають від співробітників не високого коефіцієнта інтелекту, а наявності емоційного інтелекту;● 4 складові: сприйняття (здатність людини розпізнавати власні емоції), розуміння (вміння визначати причини появи тієї чи іншої емоції у себе та інших), управління (вміння приборкувати емоції,пробуджувати і спрямовувати свої та чужі почуття на досягнення цілей), використання (пробудження креативності, щоб стимулювати мислення і налаштуватися на роботу).
3. Креативність:● Довгий час існував міф, що люди народжуються або креативними, або ні.● Але що таке креативність? Це здатність придумувати, генерувати ідеї, варіативність мислення, свобода. Цьому можна і необхідно навчатися!● Ще один термін – «латеральне мислення» – вміння нестандартно підходити до завдань.● Це навичка, яка формується, коли для розвʼязання задачіпотрібно «вийти за рамки». І її, як і будь-яку іншу, можна та потрібно розвивати.4. Внутрішня мотивація:● Вміння пробуджувати у собі інтерес та підтримувати його – справді корисна навичка!5. Критичне мислення і вміння опрацьовувати інформацію.
6. Довіра та відкритість:● Навичка доброзичливого ставлення, відкритості та довіри точно є однією з ключових у майбутньому.● Йдеться про відкритість новому знанню, новому досвіду і людям – без цього неможливі інновації та креативна робота, яка має таке важливе значення у сучасному світі.● Навчитися цього можна, тільки якщо постійно «входити у нові соціуми» - наприклад, змінюючи гурток за інтересами або переміщаючись між різними навчальними групами.
♥ креативність,♥ вміння критично мислити (так, самому, щоб бути спроможним навчати цього інших),♥ творчо розв’язувати проблеми (не боятися проблем, а вбачати у них стимул для подальшого власного розвитку),♥ швидко пристосовуватися до нових технологій та легко адаптуватися до правил мінливого сьогодення (навіть коли «не хочу», навіть коли «це так складно», навіть коли «я 20/30/40 років так працював (-ла) і ще стільки працюватиму»),♥ розвивати вміння самостійно здобувати знання і їх застосовувати на практиці (і свої, і учнів),♥ учитель – режисер, а учень самостійно відкриває знання через зміст, активні / інтерактивні форми роботи тощо,♥ використання продуктивних завдань – застосування знань у нових умовах,♥ перенесення знань у життєві ситуації. Що потрібно вчителю?
♥ памʼятаймо: спочатку підтримуємо, а потім навчаємо;♥ багато, дуже багато спілкуємося з учнями: приватно, публічно, колективно, поособно, цікавимося про їх досвід навчання в іншому закладі: що сподобалося, а що ні, що краще, ніж у нас, а що гірше, що необхідно зробити, щоб було краще у нас;♥ багато, дуже багато спілкуємося з колегами: зі своїми, хто отримав досвід роботи за межами регіону чи країни, з іншими, з ким можна встановити контакт, не тримаємо марку «я маю категорію / звання / «сто років» стажу, чому мене ще можуть навчити?!»;♥ не цураємося вивчати закордонний досвід фахово (конференції, семінари, тренінги, вебінари тощо): ніхто не стверджує, що у них краще, а ось познайомитися з досвідом і, можливо, щось почерпнути для себе – дуже корисно;♥ класика: один раз піти / поїхати і подивитися, спробувати, то краще, аніж десять разів послухати, знаходимо можливості для професійної мобільності – то справді корисно;♥ відповідність освітніх вимог віковим особливостям здобувачів освіти, визнання права на навчання через діяльність, зокрема гру;♥ організація пізнавального процесу, який приноситиме радість учню, обмеження обсягу домашніх завдань, збільшення часу на рухову активність і творчу діяльність;♥ широке використання в освітньому процесі дослідницької та проєктної роботи;♥ і головне, але, звісно, не останнє: знаходимо у собі сили дійсно змінюватися, а не імітувати зміни чи тихенько плисти за течією, як раніше вже точно не буде – усвідомлюємо це і приймаємо, для того, щоб далі крокувати впевнено і щасливо ). У ДІЇ:
☺ Будь ласка, будьмо розсудливими у інфомедійному та поводимося гідно і фахово у публічному просторі!☺ Уважаємо на дату і джерело публікації, перепост якої робимо!☺ Перед опублікуванням інформації ЩЕ РАЗ впевнюємося у її адекватності, логічності, достовірності!☺ Памʼятаймо: ВСІ учасники освітнього процесу (учні, колеги, батьки) слідкують за нашими дописами у публічному просторі – тож давайте будемо цікавим взірцем, а не приводом для глузування!☺ Створюємо і оприлюднюємо пристойний контент: зовнішній вигляд, мова, трансляція суспільної думки тощо.☺ ВОНИ НЕ РОБЛЯТЬ ЩОСЬ ПОГАНО ЧИ ДОБРЕ! СПОЧАТКУ ВОНИ РОБЛЯТЬ ТАК, ЯК РОБИМО ЦЕ МИ!ВІД МЕНЕ, ЯК УЧИТЕЛЬКИ ІНФОРМАТИКИ )
Трансформація педагога має бути забезпечена академічною свободою, включно зі свободою викладання, свободою від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільним вибором форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі, розробленням та впровадженням авторських навчальних програм, проєктів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, та, насамперед, методик компетентнісного навчання.