Сучасний урок історії – виклик XXI століття

Сучасний  урок історії – виклик XXI століття.

                                   «Тільки освічені люди можуть 

                                                                                       Бути вільними »

Епіктетус

Сучасний оновлений зміст історичної освіти  характеризується включенням нових фактів, вивчення нових версій, інтерпретацій подій і явищ, що потребує від учнів уміння  аналізувати інформацію,  критично мислити, вибирати між різними тлумаченнями минулого кілька точок зору і давати їм оцінку  а також бачити та формулювати проблему  та знаходити шляхи їх вирішення. Цей вісь комплекс треба опанувати за урок.

 Урок  як одна з основних форм технологічного процесу навчання в сучасній школі  дуже різноманітний.   Існують різні форми уроків від пасивних до активних та інтерактивних.

Сучасний урок передбачає рішення трьох основних дидактичних  завдань:

удосконаленню змісту освіти, методів і організаційних форм навчання.

На початку XXI століття інтерактивний урок  став основою інновацій освітнього простору.  Інтерактивні методики створюють позитивний інтерес учнів, але треба додати головне – зацікавленість учнів, а це є інтрига – проблема (ситуація) уроку. Тому обов’язковим елементом  сучасного уроку історії стає моделювання, комунікативна, дослідницька, ігрова діяльність учнів,  що спонукає переосмислення вчителем таких традиційних дидактичних категорій, як типологія, структура та класифікація.

 Розуміння сучасного уроку історії  пов’язане з утвердженням  парадигми гуманізації освіти, ідеї особисто – орієнтованого та компітентнісного навчання.

Якщо перший тип уроку це урок вивчення  нового матеріалу і формуванню вмінь та навичок, то мотиваційний етап стає основним двигуном цього процесу.

Саме в мотивації  складається  проблема (ситуація) несподіваності, що викликає  здивування, чи невизначеність, що викликає пізнавальний інтерес до розв’язання поставленої задачі. Учням цікаво вирішувати інтелектуальні задачі, розв’язувати їх власними зусиллями, а це вже настрій підлітка до самостійного мислення. А вже в ході уроку знання набувають нового соціального змісту. Пізнавальні моменти в цьому разі мають дедалі  більшого значення вже в спілкуванні учнів в процесі вирішення проблемної задачі.

 Учні утверджуються в середовищі товаришів передусім своєю інформованістю, вмінням  коментувати інформацію та інтерпретувати її в діях. Тому навчальна діяльність повинна включати якомога більше  колективної (групової) форми організації.

Сьогодні  сформувати навчальну мету – це визначити, які знання необхідно сформувати в учнів, тобто які факти, події, явища, процеси та висновки вони мають засвоїти. Тут включається і виховний момент толерантності та гнучкості у  формуванні певних переконань  і моральних якостей.

Під час уроку слід системно використовувати прийоми спрямовані на усвідомлення учнями компетентносних складових  навчальних цілей, акцентуючи на передбачуваних результатів уроку. А також вправи, які впливають на формування компетенцій відповідно до навчальної мети.

 Учителю, як керівникові навчального процесу слід створювати проблеми, загострювати суперечності і спрямовувати учнів на їх розв’язання.

Інформація, одержана учнями,  повинна викликати подив, збуджувати нервові механізми дитини, для зацікавлення та стимулювання роботи на уроці.

Наприклад: При вивченні теми « Природно географічні умови Стародавнього Єгипту» дається питання: « Як ви вважаєте, чому на малюнках давні єгиптяни зображені з однаковою зачіскою?» /для цього корисно використовувати наочні матеріали зокрема відео/.

Також за темою « Велика Французька революція кінця XVIIIст»  при вивченні періоду Якобінської диктатури ставиться питання: « Чому на могилі М. Робеспьрєра був напис – Не сумуй  про мене громадянин ти був би мертвий, якщо я був би жив».

Питання повинне перетворювати пізнавальну задачу на проблему.

 З наведених  прикладів видно, що саме процес розв’язання пізнавального проблемного завдання сприяє переведенню учнів  від неповного знання до більш  досконалого  та інтенсивному формуванню прийомів  розумової діяльності. Тому перший етап є одним із надважливим

під час розв’язання пізнавальної  проблемної задачі, оскільки аналізуючи, синтезуючи за допомогою далі засвоєних  знань умови завдання включаються в новий логічний ланцюжок, що і приводе учнів до нових висновків, а це в свою чергу фіксується у свідомості учня у формі нових знань.

Саме в сучасному освітньому просторі використання цих прийомів дозволяє зробити уроки цікавими та підвищити корисність дій учнів на уроці.

Так, підготовка вчителя ускладняється, вимагає більшої віддачи , але результативність буде краще: необхідно тільки спробувати. І тільки вчитель вирішує, як  йому вчити дітей у новому тисячолітті.

                         Список  використаної літератури:

1. Власов В. Яким має бути сучасний урок історії // історія в школах України., №1, 2008.
2. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібник\ О. І Пометун, Л. В Піроженко. за ред О.І Пометун. – К. ; видавництво А. С. К. 2004. – 192 с.
3. Фурман А. В  Проблемні ситуації в навчанні. – К., Рад. шк., 1991. – 191с.