сучасний урок, як умова формування життєвих компетенцій школярів на уроці іноземної мови

Доповідь на тему: «Сучасний урок, як умова формування життєвих компетенцій школярів на уроці іноземної мови»

Компетентнісний підхід у навчанні –це підхід, що акцентує увагу на результаті освіти, причому результат розглядається як здатність учня діяти в різних проблемних ситуаціях при вирішенні актуальних для учня проблем. Іншими словами, компетентнісний підхід –це підхід, за якого результати освіти визначаються значущими за межами системи освіти; підхід,який орієнтує людину не на запам’ятовування суми фактів і даних, а на опанування дійсно потрібних у житті речей, де головним є вміння застосувати знання на практиці.

Фактично, компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем окремих один від одного знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі. У зв'язку з цим змінюється, точніше, по-іншому визначається система методів навчання. В основі відбору і конструювання методів навчання лежить структура відповідних компетенцій та функцій, які вони виконують в освіті.

Слід враховувати, що компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами, як особистісно-орієнтований (потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі «для всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти) та діяльнісний (може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Отже, перехід до компетентнісного підходу означає:

1) переорієнтація з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі;

2) зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь та навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях.

Так, компетентнісний підхід – це спрямованість освітнього процесу на досягнення результатів, якими є ключові і предметні компетентності. Зв'язок між категоріями компетентнісного підходу можна зобразити схематично

Завдання освітнього закладу — представити підростаючим поколінням наявні в людства ресурси для компетентної діяльності й надати їм достатні можливості випробувати різні способи їх використання, різні стратегії поведінки в реальних та змодельованих з освітньою метою ситуаціях.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти спрямований на виконання завдань закладів загальної середньої освіти II і ІII ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи. У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

• компетенція - суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

• ключова компетенція - певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;

• предметна компетенція - сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

• компетентність – це комплексне явище, це готовність, здатність практично або теоретично розв’язувати проблеми в певній діяльності;

• ключова компетентність - спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Щоб краще розібратися у цих поняттях,давайте спочатку розглянемо ще два визначення поняття «компетентність»:

Компетентність – це «здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні взаємовідповідних знань, умінь і практичних навичок, ставлень і цінностей, поведінкових компонентів, усього того, що особистість може мобілізувати для активної дії» («DeSeCe», програма «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» (Швейцарія, США, Канада)).

Концепція «Нова українська школа» тлумачить це поняття наступним чином:«Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».

Компетентність учня припускає прояв стосовно компетенції цілого спектра його особистісних якостей. Поняття компетентності включає не тільки когнітивну й операціонально-технологічну складові, а й мотиваційну, етичну, культурну, соціальну та поведінкову. Тобто компетентність завжди особистісно забарвлена якостями конкретного учня. Даних якостей може бути дуже багато: від значеннєвих і світоглядних (навіщо мені необхідна дана компетентність) до рефлексивно-оцінних (наскільки успішно я застосовую дану компетентність у житті).

Іншими словами, компетентність включає в себе наявність трьох компонентів: «Хочу» – рівень вихованості - потребнісно-мотиваційна сфера (так як тільки та потреба, яка усвідомлюється, стає мотивом). Тому, по-перше, задля досягнення освітніх цілей завжди потрібно намагатися досягати усвідомленого ставлення учнів до всього: від усвідомленого ставлення до самого предмета (наприклад, «англійська мова») до виконання класних та домашніх завдань;другий рівень навченості – «Можу» – операційна діяльнісна сфера, яка складається зі знань, здібностей та навченості, причому знання повинні бути системними і структурованими, як шлях до збільшення досвіду. На цьому рівні важливо надати учням такі інструменти завдяки яким вони зможуть надалі розвиватися і вдосконалюватися самостійно без допомоги викладача. Якраз пізніше ми поговоримо про це більш детально. І третій рівень розвинутості – «Оцінюю себе» – рефлексивна сфера «Я знаю, як діяти».

Схематично можна зобразити вище згадане таким чином:

Як бачимо, компетентність не зводиться тільки до знань чи вмінь. Компетентність є сферою відносин, що існують між знаннями і дією в людській практиці.

Щодо різниці між компетентністю та компетенцією слід звернути увагу, що  компетентність припускає наявність мінімального досвіду застосування компетенції. Отже, бути компетентним означає почуватися вільно, добре розбиратися у будь-якій галузі життя. В той час, коли «компетенція» означає маленький  крок або елемент широкого поняття «компетентності». Володіючи різними видами компетенцій, людина може і не бути компетентною.

При цьому важливо не забувати при формулюванні вимог до підготовки учня, що перевіряється, а також при відборі підручників і додаткового матеріалу, при проектуванні роботи освітнього процесу: які саме знання, уміння, навички, способи діяльності та стосовно яких предметів діяльності повинні застосовуватись учнем? В яких навчальних курсах, темах, текстах тощо? Як часто? В якій послідовності? В якому зв'язку з іншими компетентностями? та ін.

Також варто відрізняти просто «компетентності» від «освітніх компетентностей». Компетентності для учня - це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. Але в період навчання в учня формуються ті чи інші складові цих «дорослих» компетентностей, і щоб йому не лише готуватись до майбутнього, а й жити в сьогоденні, він освоює ці компетентності з освітньої точки зору. Освітні компетентності відносяться не до всіх видів діяльності, в яких бере участь людина (наприклад, дорослий фахівець), а тільки до тих, що включені до складу загальноосвітніх галузей і навчальних предметів. Такі компетентності відбиваються предметно-діяльнісною складовою загальної освіти та покликані забезпечувати комплексне досягнення її цілей. Як приклад, можна навести таке: учень у школі освоює компетентність громадянина, але повною мірою використовує її компоненти вже після закінчення школи, тому під час його навчання ця компетентність фігурує в якості освітньої.

Що стосується предметної компетентності вона включає в себе комплексне оволодіння наступними компетенціями: 1) мовна (граматика, лексика, фонетика, орфографія); 2) мовленнєва (говоріння, читання, письмо, аудіювання); 3) соціокультурна (країнознавство виучуваної та рідної мови); 4) соціолінгвістична(використання тих мовленнєвих зразків, які притаманні носіям мови: ідіоми,фразеологізми, прислів’я тощо).

Розібравшись в поняттях, перейдемо до питання реалізації ідей компетентнісного підходу. У зарубіжній освітній практиці розроблено й апробовано декілька шляхів реалізації в освітньому процесі ідей компетентнісного підходу, і на практиці формування ключових компетентностей учнів здійснюється, як правило, за однією із зазначених нижче моделей:

1. Предметно – тематична модель передбачає цілеспрямоване набуття учнями ключових компетентностей при вивченні ними певного предмета. Так, у деяких закладах загальної середньої освіти Великої Британії формування в учнів основної школи уміння вчитися здійснюється під час опанування ними предмета «Як вчитися».

2. Міжпредметна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей комплексно: цілеспрямовано – під час засвоєння предметів певної освітньої галузі та опосередковано – при вивченні всіх дисциплін навчального плану.

3. Виховна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей переважно в позаурочний і позашкільній роботі. Вона може реалізуватись через різні форми виховних заходів. Сьогодні в світовій педагогічній практиці набули розповсюдження такі підходи до побудови виховної моделі:

 - проектний, сутність якого полягає в розробці та реалізації учнями різноманітних соціально спрямованих проектів;

 - інституційний, який реалізується через моделювання елементів дорослого життя (наприклад, самоврядування), роботу дитячих організацій, клубів, гуртків тощо.

4. Системна модель, що є найоптимальнішою, оскільки дозволяє повною мірою задіяти у процесі формування в учнів ключових компетентностей весь освітньо – виховний потенціал освітнього закладу завдяки органічному поєднанню   предметно – тематичної, міжпредметної та виховної моделей.

засобом іноземної мови викладачу іноземної мови необхідно сформувати всі -  як предметну, так і ключові компетентності. Треба пам’ятати, що успішний розвиток ключових компетентностей учнів залежить від достатнього рівня сформованості предметної компетентності і наявності мотиваційної складової:

Перед тим, як перейдемо до другого розділу, до питання реалізації освітніх цілей, коротко розглянемо зміст роботи викладача іноземної мови з формування ключових компетентностей:

1. «Уміння навчатися впродовж життя» – набуття учнями досвіду практичної та дослідницької діяльності, застосувань знань у пізнанні світу. Формування в учнів здатності до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації саморозвитку через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати цілі та способи їх досягнення, оцінювати власні результати. Навчати вчитися впродовж життя.

2. «Загальнокультурної» (Обізнаність та самовираження у сфері культури)– формування здатності учнів розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецьки смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

3. «Громадянської та соціальної» – формування в учнів ціннісних орієнтацій, усвідомлення цілісного образу своєї країни,  усіх форм поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі (для профільної школи або професійних закладів освіти). Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

4. «Підприємницької» –виховання активної життєвої позиції учнів, готовності до конкурентної боротьби на ринку праці, ініціативо включатися в підприємницьку діяльність. Формування й розвиток вміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави.

5. «Екологічної грамотності і здорового життя» –формування в учнів ціннісних орієнтацій по збереженню природи, гармонійної взаємодії людини і природи, умінь екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям,розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

 6. «Математичної» –формування в учнів уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

 7. «Інформаційно-цифрової» – підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуків, систематизацією; формування впевненого та критичного застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні, інформаційної й медіа-грамотності, алгоритмічного мислення, навичок роботи з базами даних, навичок безпеки в Інтернеті та кібербезпеці, розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

8.  Компетентності в природничих науках і технологіях – формування в учнів наукового розуміння природи і сучасних технологій, а також здатності застосовувати його впрактичній діяльності. Формування вміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

9. Спілкування іноземною мовою – формування в учнів умінь і навичок належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

10. Спілкування державною мовою – виховувати повагу й відчуття патріотизму до своєї батьківщини та державної мови, розвивати культуру спілкування (особистісні стосунки; міжособистісні відносини; здатність об’єднувати всі види людських взаємин) та комунікації (обмін інформацією на рівні міжособистісної взаємодії; володіє найважливішими функціями, що включають, крім мовної діяльності людини, візуальні і тактильні способи сприйняття нею інформації у вигляді жестів, міміки, пози, інтонації). Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

Як бачимо, компетентнісний зміст освіти проходить наскрізною лінією через усі навчальні предмети (освітні галузі), одержуючи кожного разу реалістичне, діяльнісне, особистісне й соціально значуще втілення у відповідному матеріалі. У результаті вдається об'єднати навчальні предмети в єдиний цілісний зміст, визначивши системоутворюючі елементи загальної освіти як по вертикалі окремих ступенів навчання, так і на рівні горизонтальних міжпредметних зв'язків.

Успішно реалізувати подібне у сучасному просторі можливо шляхом творчого підходу вчителя до створення уроку; використання новітніх технологій у навчальному процесі; залучення учнів до проектних робіт, де вони можуть вільно проявити не тільки свої знання та вміння, але й творчі здібності.

Більше того, реалізація компетентнісного підходу в освітньому процесі передбачає дотримання низки дидактичних умов. Перша з них полягає в чіткому усвідомленні учасниками навчального процесу дидактичної специфіки, закладеної в поняття «компетентність» як педагогічної категорії, яка може характеризувати як певний етап в освітньому процесі, так і його кінцевий результат — результат освіти. Якщо набуття компетенцій відбувається поступово в процесі навчання, то рівень компетентності учня на різних етапах навчання буде різним. Таке бачення свідчить про рівневий характер компетентнісного підходу в навчанні, про доцільність визначення певних послідовних рівнів у формуванні компетентності учнів. Отримання позитивного кінцевого результату в навчанні передбачає періодичний контроль за його досягненням на певних етапах цього процесу. Періодичний контроль варто здійснювати не лише у вигляді звичайного тестування, але у різноманітних формах із застосуванням інтерактивних технологій та проектів. Проте, при вивченні іноземної мови дуже важливо що уроку застосовувати інтерактивні вправи, наочний матеріал, мультимедійні презентації, медіа файли, аудіо і відео матеріали та інше, що відповідає інтересам і можливостям учнів.