Сутність та основні компоненти педмайстерності.

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

імені М. В. Остроградського

 

Кафедра педагогічної майстерності

 

 

 

Реферат на тему:

Сутність та основні компоненти педагогічної майстерності

 

 

 

Виконала:

Дорошенко Олена Миколаївна

Відділ освіти Кобеляцької

райдержадміністрації

логопедпункт при Білицькій

загальноосвітній школі

І-ІІІ ступенів №1

вчитель-логопед

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА

2016

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................3

1. Педагогічна майстерність......................................................................5

2. Сутність педагогічної майстерності.....................................................7

 2.1. Рівні педагогічної майстерності.......................................................10

3. Компоненти педагогічної майстерності.............................................12

Висновки.....................................................................................................14

Список використаних джерел..................................................................15

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

                     Існує багато видів професійної діяльності, що безпосередньо стосуються людини, але є серед них професії лікаря, юриста, педагога, які впливають на її долю. Ось чому кожна з цих професій повинна бути не лише діяльністю, а й покликанням.

  Педагог дітям дає можливість не лише багато чого дізнатися, а й відчути ту особливу емоцію до пізнання, до педагогічної творчості, що по суті має ту саму природу.

Важко переоцінити значення цієї емоції у розвитку особистості молодої людини, її смаків, пристрастей і всього того, що можна було б назвати інтелектуальним, естетичним і кінець-кінцем просто духовним багатством.      

  Значення особистості педагога в педагогічному процесі накладає на нього велику відповідальність і вимагає великої постійної роботи над собою. Педагог обов’язково повинен багато працювати для вдосконалення себе як викладача.

Щоб досягти довершеності, йому потрібно повсякчас не лише вивчати свій предмет, а й вдосконалити техніку свого викладання. У цьому відношенні діяльність викладача дуже близька до діяльності актора.

Педагог нової генерації - це висококваліфікований, компетентний фахівець, це - особистість, яка творчо розвивається, це - особистість, домінантами якої є духовно-етичні, гуманні якості. Специфічною складовою моделі сучасного вчителя-гуманіста є індивідуальний стиль педагогічної діяльності, що характеризується гуманістичним почерком, уміннями ставити і вирішувати завдання гуманного виховання, встановлювати гуманістичний стиль взаємин із учнями, організовувати спільний пошук цінностей і норм поведінки.

Учитель нового століття - це фахівець, який здатний: поважати особистість кожного учня; вірити в успішність кожного учня; бути чесним, відповідальним, адекватно реагувати на помилки власної діяльності: слухати і поважати конфіденційність; бути послідовним і справедливим; заохочувати різноманітність; постійно самовдосконалюватися і саморозвиватися у професійному плані; розвивали техніки запитань, що стимулюють навчання дітей; формувати орієнтовні стратегії відповідей на запитання чи коментарі учнів; заохочувати дітей до міркувань і роздумів про своє навчання: постійно спостерігати за поведінкою учнів; надавати ефективний зворотній зв’язок. Зазначені якості вимагають неабиякої майстерності від педагога. Як відомо, проблема формування і розвитку педагогічної майстерності учителя тривалий час є об'єктом досліджень багатьох учених. Вчителеві належить провідна роль у формуванні і розвитку в кожній особистості професійних знань, активної життєвої позиції, громадянськості. Саме від рівня педагогічної майстерності залежить ефективність і привабливість навчання учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної ді­яльності.

Педагогічна майстерність передусім пов'язана з особистістю педагога, із комплексом якостей, які сприяють забезпеченню високого рівня самоорганізації професійної діяльності. Комплекс якостей учигеля-професіонала, що допомагає йому забезпечити навчально-виховний процес на високому творчому рівні, досить великий. Найважливішими із них є громадянськість і патріотизм, гуманізм і інтелігентність, висока духовна культура і відповідальність, працьовитість і працездатність. Головні якості педагога-майстра – людинолюбство й уміння спілкуватися з людьми.

Педагогічна майстерність із технологічної точки зору - це система, основними компонентами якої є висока загальна культура, гуманістична спрямованість, професійні знання й уміння, творчість і педагогічні здібності.    

Визначити рівень володіння педагогічною майстерністю можливо на основі визначення показників ефективності педагогічної майстерності: покращення кількісних і якісних характеристик навчальної діяльності учнів; зменшення часу на досягнення конкретної навчальної мети; міцність засвоєння і закріплення знань, умінь, навичок в учнів; полегшення навчальної діяльності учнів; задоволеність процесом навчання, викладачем, учнем: ставлення до навчання.

Таким чином, педагогічну майстерність можна розглядати як динамічний процес розвитку сукупності професійно-особистісних якостей педагога, його умінь і здібностей, що дозволяють учителеві ефективно здійснювати професійну діяльність.

Педагогічна майстерність – високе мистецтво навчання і виховання, доступне кожному педагогові, який працює за покликанням. У педагогічному дискурсі наявно декілька світоглядних позицій до розуміння сутності професійної майстерності.

Педагогічна майстерність –  «високий рівень сволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дозволяють педагогові ефективно керувати навчально- пізнавальною діяльністю учнів і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив і взаємодію».

Передусім педагогічна майстерність вимагає від учителя високого рівня педагогічної культури.

Педагогічна культура - частина загальнолюдської культури, вона інтегрує сферу педагогічного й історико-культурного досвіду, регулює галузь педагогічної взаємодії.

СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Питання педагогічної майстерності завжди було предметом уваги багатьох видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів. Досить назвати прізвища Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, А. Дістервега, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, І.А. Зязюна та ін. У наукових працях висвітлені питання професійної підготовки педагога, розглянуті умови формування педагогічної майстерності, її складові.

  Автори виводять своє розуміння такого складного явища, як педагогічна майстерність. Сьогодні немає єдиного тлумачення цього поняття. З узагальненням вітчизняного та зарубіжного досвіду «педагогічна майстерність» розглядається як найвищий рівень педагогічної діяльності, що виявляється в творчості викладача, в постійному вдосконаленні мистецтва навчання, виховання та розвитку людини. Педагогічна творчість передбачає педагогічну діяльність, під час якої відбувається створення принципово нового в суті, організації навчально-виховного процесу.

Макаренко А.С. вважав, що секрет педагогічної майстерності полягає в знанні особливостей педагогічного процесу, умінні його побудувати і надати йому руху. Тому оволодіння педагогічною майстерністю доступне кожному педагогу, якщо він працює над собою, оскільки основою її формування є, перш за все, практичний досвід.

«Виховуючи інших, ми виховуємо, перш за все, і самих себе». – писав А.Н. Острогорський.

Педагог-майстер досягає високих результатів професійної діяльності, володіє індивідуальним стилем роботи, реалізує свій творчий потенціал за рахунок знання психології дітей і умілого конструювання педагогічного процесу. Проте майстерність виявляється в діяльності, але не зводиться тільки до неї. Її не можна обмежити високим рівнем розвитку спеціальних умінь.

Суть майстерності – в особистості педагога, в його позиції, здатності проявляти творчу ініціативу на основі власної системи цінностей.  

Педагогічна майстерність – це, насамперед, висока культура організаторської, управлінської, виховної, трудової, ігрової і громадської діяльності педагога, наділеного якостями творчої особистості, що дозволяє вирішувати всі питання навчально-виховної роботи разом з дітьми в умовах співдружності та співтворчості, враховуючи інтереси і рівень вихованості кожного, а також індивідуальні та психологічні особливості.

Критеріями педагогічної майстерності педагога виступають такі ознаки його діяльності, як гуманність, науковість, педагогічна доцільність, результативність, демократичність, творчість, оригінальність тощо. Вона ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Необхідними умовами педагогічної майстерності є гуманістична позиція педагога й професійно значущі особистісні риси і якості.

Прояв майстерності полягає в успішному вирішенні професійно-педагогічних завдань та високому рівні організації навчально- виховного процесу.

Сутність майстерності – в тих якостях особистості педагога, які породжують цю діяльність та сприяють її успішності. Ці якості полягають не лише в професійних знаннях та уміннях, а й в сукупності певних властивостей особистості, її позиції, які й дозволяють педагогу творчо та продуктивно діяти.

Майстерність – найвищий рівень педагогічної діяльності, прояв творчої активності особистості педагога. У своєму становленні вона проходить декілька послідовних етапів, переходячи з одного рівня на якісно новий рівень. Якщо говорити про витоки майстерності, то їх складає комплекс властивостей особистості, які забезпечать самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на основі рефлексії. Майстерність також полягає в здатності та вмінні зазирнути в себе, оцінити свої дії, стосунки з людьми, пізнати свій внутрішній світ, зрозуміти себе і разом з цим – в умінні бачити і розуміти те, як до тебе ставляться інші люди, як вони тебе розуміють.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1 РІВНІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Елементарний рівень майстерності характеризується наявністю тільки окремих професійно значущих якостей. На цьому рівні педагог, як правило, спирається на досвід викладачів-майстрів. Проте, якщо викладач зупиняється лише на етапі методичних прикладів, про які йому розповідали в процесі навчання у вищому навчальному закладі або про які він читав у спеціальній літературі, спостерігав під час відкритих занять, то він перетворюється на інтерпретатора чужих ідей, механічно і часто бездумно повторюючи те, що йому відомо. Звичайно на елементарному рівні педагог володіє предметом викладання, але йому не вистачає спрямованості на розвиток дітей, техніки організації діалогу. При цьому продуктивність роботи низька.

Існують такі рівні педагогічної майстерності:

Базовий рівень – педагог вже володіє основами педагогічної майстерності: гуманістичною спрямованістю, побудовою відносин з дітьми і колегами на позитивній основі. Ним засвоєний предмет викладання і методично правильно будується навчальний процес.

Досконалий рівень – характерні чітка спрямованість дій педагога, їх висока якість, співпраця в спілкуванні, планування і організація діяльності на тривалий час з метою розвитку особистості, самокритичне ставлення до власного досвіду, самовизначення позитивних і негативних сторін у своїй педагогічній діяльності.

Творчий рівень є найвищим у педагогічній майстерності. Педагог ініціативно і творчо підходить до професійної діяльності, є генератором ідей. Він здатний відходити від традиційних схем, швидко вирішувати проблемні ситуації. Його діяльність відрізняється оригінальністю прийомів взаємодії з опорою на рефлексію. Крім цього, такий педагог здатний бачити проблему в цілому, уміє загострити увагу на головному. На даному етапі яскраво виявляється індивідуальний стиль діяльності.

Таким чином, педагогічна майстерність – це сукупність певних якостей особистості, обумовлених психолого-педагогічною підготовкою і здатністю оптимально вирішувати педагогічні завдання. Враховуючи вище зазначене, можемо зробити висновок, що педагогічна майстерність є багатомірним поняттям, яке має певну структуру і включає компоненти:

1. Професійна компетентність.

2. Особисті якості.

3. Педагогічна техніка. 

4. Педагогічний такт.
5. Педагогічна творчість.

6. Гуманістична спрямованість.

7. Культура мовлення.

8. Педагогічні здібності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОМПОНЕНТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Розрізняють такі компоненти педагогічної майстерності:

 професійна компетентність, професіоналізм – знання педагогіки, психології, логіки, принципів, форм і методів навчання і виховання, змісту навчального предмета та індивідуальних особливостей дітей; уміння спілкуватися, дохідливо викладати навчальний матеріал, вести полеміку, керувати дискусією, використовувати наочні посібники і технічні засоби навчання, зацікавлювати і підтримувати увагу, аналізувати та оцінювати знання та вміння учнів, володіти комп’ютером; навички усного мовлення, розподілу власної уваги, орієнтування в часі;

 особисті якості – науковий світогляд, висока моральність, широкий кругозір та ерудиція, духовна культура, оптимізм, емоційна стійкість, витримка, наполегливість, співчуття, терплячість і доброзичливість;

  педагогічна техніка(мистецтво, майстерність, уміння) – комплекс умінь та навичок, що дають змогу досягнути оптимальних результатів у навчанні та вихованні дітей (міміка, жести, техніка мовлення, техніка педагогічного спілкування, вміння контролювати власні емоції, настрій тощо);

 педагогічний такт – уміння обирати відповідний тон і стиль спілкування із дітьми, колегами;

 педагогічна творчість – заснована на повноті інформації, науковому прогнозі, умінні педагога кожного разу по-новому й ефективно застосовувати в навчально-виховному процесі різні комбінації форм і методів педагогічного впливу. Розмаїття педагогічних ситуацій, виникнення проблем, прагнення підійти до їх вирішення нестандартно на основі своєї уяви обумовлюють педагогічну творчість. Робота «за шаблоном» значно збіднює педагогічний процес і негативно впливає на авторитет педагога;

 гуманістична спрямованість – одна з визначальних характеристик майстерності. Спрямованість – це прагнення особистості до певного роду занять, що базується на стійкому інтересі до нього. Основою її є ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації. Гуманістична спрямованість – це спрямованість на особистість іншої людини, утвердження духовних цінностей, моральних норм поведінки і відносин тощо;

  культура мовлення – майстерне володіння словом, уміння точно, доступно, емоційно, образно висловлювати свої думки, оскільки всі педагогічні задуми, цілі та завдання реалізуються в педагогічній взаємодії – спілкуванні з дітьми;

 педагогічні здібності – це особливі якості особистості педагога, що зумовлюють успішність педагогічної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Зі сказаного випливає, що розглянуті структурні елементи в їх єдності і взаємозумовленості складають інтегральне утворення особистості педагога - професійно-педагогічну майстерність. Аналіз даного педагогічної освіти показує, що становлення педагога як майстра виховання і навчання дітей - це не лише засвоєння певної системи знань, оволодіння відповідними педагогічними навичками й уміннями. Це перш за все вдосконалення його особистості як педагога, підвищення його професіоналізму. Тут позначається все: загальна та спеціальна підготовленість, досвід педагогічного спілкування з людьми, кругозір і ерудиція педагога, його загальна і професійна культура, рівень духовно-моральної вихованості, педагогічної творчості, оптимізм, вольова цілеспрямованість, терпіння, найвища відповідальність і багато іншого.
   Майстром педагог не народжується. Він таким стає в результаті наполегливої, цілеспрямованої роботи над собою, активної педагогічної діяльності, впливу того середовища, в якій він формувався, і тієї системи, де він виконує свої професійні обов’язки.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та; За ред. І. А. Зязюна. Педагогічна майстерність: Підручник . — К.: Вища шк. , 1997. — 349с.

2. Кайдалова Л. Г., Щокіна Н. Б., Вахрушева Т. Ю. К 15 Педагогічна майстерність викладача: Навчальний посібник. – Х.: Вид-во НФаУ, 2009. – 140 с.

3. Постельняк А. І. До вершин педагогічної майстерності / А. І. Постельняк // Управління школою. – 2002. – № 10. – С. 22-24

4.  Рибіна М.  Творчість і педагогічна майстерність / М. Рибіна // Завуч (Шкільний світ). - 2008. - №10. - С. 3-11.

5. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.