світ народної іграшки

Мета: провести бесіду про декоративно – прикладне  мистецтво; удосконалювати навички  роботи з глиною, уміння передавати форму та пластику тварин на основі перегляду творів декоративно – прикладного мистецтва;

розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у    декоративні;

виховувати повагу до праці народних майстрів і розуміння краси декоративно-прикладного мистецтва.

Завдання до уроку. Виготовити об’ємний виріб; ознайомитись з новими поняттями і термінами, навчитися застосовувати їх на практиці.

Обладнання. Таблиця т. б., ілюстрації на екрані, виставки декоративно-прикладного мистецтва; стеки, глина, дощечка для ліплення, серветки склянка з   водою.

Техніка виконання. Об’ємне ліплення.  

Епіграф до уроку. «Будь майстром, поетом, художником у справі, яку ти любиш!»

                                                                                                                                          В.Сухомлинський.

Хід уроку

І. Організація класу. Створення емоційного настрою.

(Слова під музику)

Чарівний ранок, весняна пора

І тисячі  доріг ведуть до школи.

А тут дитинство, тут навчання, гра

Дзвоник дзвонить не стиха,

Школярі, сідають на місця!

’’ Смайлик настрою ’

- Діти, покажіть за допомогою ’’ смайликів ’’, з яким настроєм ви прийшли сьогодні на урок образотворчого мистецтва.

-Я бажаю вам, щоб гарний настрій допоміг вам працювати і не залишив вас до кінця уроку.

ІІ. Актуалізація знань.

Є така народна приказка : «Гарний кухар і з сокири юшку зварить»

Або ще: «Спритний рибалка й долотом рибу ловить».

Це, зрозуміла річ, кажуть так жартома.

Однак люди споконвіку цінували руки беручкі, спритні, до всякого діла охочі. А вмілий майстер завжди був у великій пошані…

-То про кого ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці?

( Про майстрів)

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

1 Вступне слово вчителя.

Так, ми поговоримо про майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

А ще ми удосконалимо навички роботи з глиною і виготовимо  об’ємний вибір.

       Людина за своєю природою –художник. З давніх –давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало і до чого торкались її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленим і намальованим орнаментом.

Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно – прикладного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.

(слайди)

Мотанка – це й іграшка, й оберіг. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібно. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.

Соломоплетіння — одне із найдавніших народних ремесел. Для плетення художніх виробів найбільш придатна житня соломка. У неї рівне стебло, яке відзначається міцністю і

пластичністю.

Лялька-мотанка, ляльки із соломи і дерева є одними із найперших іграшок  наших предків.

А які цікаві  і красиві крім іграшок є роботи-скульптури з дерева.  Це постаті різних видатних людей: Ярослава Мудрого, Володимира Великого,  Т.Г.Шевченка.

Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.

    Не всяка деревина гарна для різьблення. Найкраще підходить деревина липи, клена, вільхи, горіха, бука, груші, берези, дуба. Перевага віддається липі, її деревина піддається всім видам різьблення. Грузла, однорідна за структурою волокон, м'яка, вона однаково добре ріжеться уздовж і поперек волокон, піддається обробці практично будь-яким способом.

Гонча́рство - давнє українське ремесло.

Основним матеріалом для вироблення гончарних виробів служить глина. Її легко можна придбати ,біля річок, у ярах.

Тут із глини зроблені іграшки, якими гралися наші  предки. А щоб іграшки були кращими і довше служили їх висушували при температурі  900-1500 градусах. Це називається кераміка. Потім розмальовували різними візерунками.

Ремесла вчилися з самого дитинства. Бабусі й дідусі передавали секрети майстерності своїм дітям і онукам, які згодом ставали дорослими та вчили ремесла своїх дітей та онуків. І ось так дійшли до наших днів секрети народного мистецтва.

• Діти, а про кого кажуть: «У них золоті руки?»

(Про людей, які вміють перетворити звичайний матеріал на потрібні та корисні речі)

• А ви, діти, бажаєте навчитися створювати красу своїми руками?
• Бажаєте, щоб у вас були золоті (умілі) руки? Тоді запрошую вас у цікавий світ ремесла – Майстерляндію.

Попереду вас чекають три заплутані доріжки. Щоб дістатися до Майстерляндії, їх треба обов’язково пройти та вибрати потрібну нам.

По першій підемо – потрапимо до жаб у болото:

А до жаб у болото

Кому потрапити охота?

         По другій підемо – потрапимо зразу ж до Баби яги:

Тут в кінці доріжки  Чекає Баба яга з книжки.

По третій підемо – скриньку знайдемо:

Але скринька непроста,

Скринька наша золота,

Золота і чарівна.

Щоб у скриньку зазирнути та дізнатися, що в ній знаходиться, треба, звичайно, ж відкрити замок. Він відкриється тоді, коли виконаєте два

бажання лісовичка.

1.Побажання. «Що називають предметами декоративно – прикладного мистецтва? Що називається «декоративним»?»

(Художньо виконавні предмети побуту – одяг, посуд, меблі, килими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо. Мистецтво прикрашування предметів називається ’’декоративним’’(від французького слова ’’декор’’ – ’’прикраса’’).

2.Побажання. «Що таке мистецтво кераміки. Центр виробництва кераміки.»

(Це створення виробів з випаленої глини. Один із центрів виробництва кераміки в Україні є старовинне місто Опішня, що на Полтавщині)

(Діти виконують бажання у групках)

• Діти, гляньте, лісовичок відкрив нам скриньку, а уній клубок, Цікаво, куди нас приведе клубочок? (це Майстерляндія, у якій живуть багато різних майстрів, народних умільців наших сіл.)

2.Екскурсія до майстринь і майстрів  рідного краю.

Давайте на хвилинку заглянемо до майстрів і майстринь наших сіл.

 Учень 1

Майстри села Сивороги славляться різними виробами із дерева – це і різьблення по дереві, художня обробка дерева, випалювання візерунків за допомогою гарячого штифта.

Учень 2

З давніх –давен майстрині села Держанівка гарно вишивають рушники, сорочки, картини, подушки. І ці всі уміння передають нам.

Учень 3

А у нас в селі Мала Побіянка займалися виготовленням в’язаного полотна й окремих виробів вигинання безперервної, цілісної нитки у петлях, що по – різному переплітаються між собою і получаються цікаві, теплі і потрібні речі.

Учень 4

Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з  непрозорого скла виготовляли штучні перлини, але у нашому селі Гірчична є молоді майстрині, які із маленького бісеру роблять великі шедеври.

Учень 5

У селі Іванківці найбільшого поширення набули глиняні іграшки. Гончарі славляться своїми іграшками – свищиками, виготовлення у вигляді вершника, півників, баранчиків, ляльок. А ще сім’я Стрателюків робить різні вироби із гіпсу.

Але сьогодні ми відвідаємо майстра, який є одним із перших майстрів, які виготовляли народні іграшки. Адже народна іграшка народжувалася разом з природною потребою дитини пізнати світ. Ми сьогодні зупинимося у майстра   Глинчика.

       Майстер Глинчик дуже веселий, любить співати і танцювати. Давайте разом з ним потанцюємо і заодно відпочинемо.

3.Фізкультхвилинка під пісню «Ми маленькі малярі».

      Ми сьогодні недаремно зупинилися в гостях у Глинчика. Як приємно самому що-небудь зробити!

      Якщо у нас умілі руки – сміло берімося за роботу!

4.Правила техніки безпеки та культури праці при роботі з глиною.

           1. Не розмахувати стеками, щоб не поранитись.

          2. Ліпити тільки на підкладній дощечці.

          3. Не залишати шматочки глини на парті, не кидати її на підлогу.

          4. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.

5. Послідовність ліплення козликів:

а) поділіть глину на дві непропорційні частини;

б) з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте глину  прямими рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;

в) від загальної форми відтягніть глину   для шиї та голови, потім зробіть мордочку, а на ній – маленький носик;

г) із протилежного кінця форми зробіть хвіст;

д) з другої частини пластиліну зліпіть борідку,  ріжки і з’єднайте їх з головою; стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі характерних ознак;

ІV. Практична діяльність учнів.

         Під час самостійної роботи учнів вчитель надає індивідуальну  теоретичну і практичну допомогу.(Звучить аудіозапис)

V.Виставка дитячих робіт.

VІ. Підсумок роботи.

-Діти, покажіть за допомогою «смайликів», з яким настроєм ви залишаєте наш урок.