Світ поезії Омара Хайяма.

Тема: Філософська лірика Омара  Хайяма.

Мета: познайомити з особистістю поета-мудреця; увести у світ його поезії; повторити відомості з теорії літератури; вчити аналізувати поетичний твір; розвивати увагу до 
художнього слова, образне мислення; виховувати інтерес до філософської лірики О. Хайяма. 
Обладнання: портрет О. Хайяма, зображення перських мініатюр. 
Четыре строчки источают яд, 
Когда живет в них злая эпиграмма, 
Но раны сердца лечит Рубайят — 
Четверостишья старого Хайяма. 
С. Я. Маршак 

ХІД УРОКУ 
I. Актуалізація опорних знань 
Перевірка домашнього завдання 
- Ґроно на тему «Гафіз» (записати на дошці). 
- Переклад українською мовою вірша Гафіза (зачитати). 
II. Мотивація навчальної діяльності 
- Як ви гадаєте, що необхідно людині, щоб мудро прожити життя? (Провести 
інтерактивне опитування за рядами. Три учні, що збирали інформацію, оголошують 
результати.) 
- А чи цікаво вам, які правила вважав найголовнішими вчений, поет, філософ Омар Хайям? 
Він сказав про це у своєму рубаї. 
Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало, 
Два важных правила запомни для начала: 
Ты лучше будь голодным, чем что попало есть, 
И лучше будь один, чем вместе с кем попало. 
III. Вивчення нового матеріалу 
1. Слово вчителя 
— Білі та рожеві пелюстки плодових дерев падають на могилу Хайяма кожної весни, як і вісім з половиною століть тому... 
Сучасник Хайяма пише: «Одного разу у місті Балсі, у палаті еміра, під час пиру за бесідою наш учитель Омар Хайям сказав: “Мене поховають у такому місці, де завжди навесні свіжий вітер буде осипати квіти плодових дерев”. Через двадцять чотири роки я побував у Нішапурі, де була похована ця велика людина, і попросив показати мені його могилу. Мене привели на кладовище Хайри, і я побачив могилу біля підніжжя садової стіни, затінену грушевими та абрикосовими деревами та засипану пелюстками квітів так, що вона була майже повністю схована під ними. Я пригадав слова, почуті у Балсі, і заплакав. Ніде в усьому світі не бувало людини, подібної до нього». Так розповідають легенди про Омара Хайяма, про його мудрість, прозорливість, наближену до ясновидіння. 
Він передбачав погоду, сонячні та місячні затемнення, він перевів стрілку світового годинника на дні весняного рівнодення. 
Імам Хорасана, Найрозумніший муж століття, Доказ Істини, Знавець грецької науки, Цар філософів Сходу і Заходу — такими іменами називали Омара Хайяма у зеніті його слави. 
Про життя Омара Хайяма відомо небагато, але завдяки численним легендам, свідченням сучасників та повідомленням істориків ми можемо уявити основні етапи його біографії. Зберігся гороскоп поета, саме за ним індійський дослідник Свамі Говінда Тіртха визначив, що Хайям народився 18 травня 1048 року. 
Омар Хайям народився у Хорасані, у давньому місті Нішапурі, в сім’ї ремісника, можливо, старійшини цеха ткачів, що виготовляли тканини для шатрів та палаток. Звідси і прізвище поета — Хайям, що походить від слова хайма — шатро, палатка. 

Здобувши початкову освіту у рідному місті, Хайям переїжджає навчатися у Балх. Пізніше оселяється у Самарканді — науковому центрі того часу. 
З усіх наук молодого Хайяма найбільше захоплювала математика. У 25 років він пише перший алгебраїчний трактат — «Трактат доведень проблем алгебри», яким уславив себе як вчений. султана і переселяється до Ісфахану. За одною з легенд, йому було запропоновано управляти містом Нішапуром. Але Хайям відповів: «Не хочу управляти людьми, наказувати й забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на користь людям». 
На цей час Хайям відомий як видатний астроном свого століття. Йому було доручено будівництво найбільшої у світі обсерваторії. У результаті багаторічних спостережень за зірковим небом він здійснив реформу календаря за 500 років до реформи Папи Григорія XIII. 
До речі, цей календар є навіть точнішім від сучасного, за яким живеувесь світ. 
Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшли 8 учених праць — із математики, астрономії, філософії та медицини. Вісімнадцятирічний період життя Хайяма у Ісфахані був найщасливішим і найбільш плідним у його житті під захистом могутніх покро- 
вителів. 
Все змінилося зі смертю Малік-шаха. Імперія почала ділитися на окремі держави. Кошти на обсерваторію перестали надходити. Хайям переїжджає до Нішапура, здійснює паломництво до Мекки. Останні роки життя він провів на батьківщині, у Хорасані, оточений повагою кращих людей свого часу. 
(За В. Державіним) 

За часів правління султана Малік-шаха Хайям отримує запрошення стати наближеним 
2. Повторення літературознавчих термінів 
Рубаї Омара Хайяма — класика середньовічної східної поезії, яка і в наш час приваблює усіх поціновувачів мудрого слова. 
- Хто уперше використав жанр рубаї? (Рудакі) 
- Що таке рубаї? 
- Доведіть, що вірш Хайяма, прочитаний на початку уроку, відповідає особливостям жанру рубаї 
3. Читання та обговорення рубаї 
Робота у групах 
Завдання для кожної групи: 
1. Прочитати рубаї, зрозуміти зміст. 
2. Визначити теми та ідеї віршів. 
3. Назвати художні засоби. 
4. Зробити висновок, якою темою об’єднані ці рубаї. 
Група № 1 
* * * 
Не хмурь бровей из-за ударов рока, 
Упавший духом гибнет раньше срока. 
Ни ты, ни я не властны над судьбой. 
Мудрей смириться с нею. Больше проку! 
* * * 
Этот мир — эти горы, долины, моря — 
Как волшебный фонарь. Словно лампа — заря. 
Жизнь твоя — на стекле нанесенный рисунок, 
Неподвижно застывший внутри фонаря. 

Коментар учителя 
— Обидва вірші присвячені роздумам про здатність людини впливати на своє життя, свою долю. Автор доходить висновку, що людина не має влади над власною долею, і радить змиритися з цим та мужньо, гідно сприймати усі негаразди, що готує сьогодення. Якщо у першому чотиривірші поет говорить про це прямо, то у другому — завуальовано, за допомогою яскравих образів та порівнянь. Весь світ порівнюється із ліхтарем, що підсвічується лампою-зорею, а життя людини — це лише малюнок, що вже нанесено на скло ліхтаря. Хто тримає у руках цей дивний ліхтар? Хто розмальовує його скло? Очевидно, Бог, який і вирішує, яким буде життя людини, скільки радості та горя буде відміряно 
на її вік. 
Висновок. Тема рубаї — роздуми над впливом людини на свою долю. 
Група № 2 
* * * 
Изначальней всего остального — любовь, 
В песне юности первое слово — любовь. 
О, несведущий в мире любви горемыка, 
Знай, что всей нашей жизни основа — любовь! 
* * * 
Не сраженных тобой наповал в мире нет. 
Кто бы разум при том не терял, в мире нет. 
И хоть ты ни к кому не питаешь пристрастья. 
Кто любви бы твоей не желал, в мире нет. 

Коментар учителя 
Тема обох віршів — велике значення кохання у житті людини. Поет повторює у трьох рядках слово любов, немов для «несведущего в мире любви горемыки», який теж повинен нарешті зрозуміти, що основа людського життя — це кохання. 
У другому рубаї поет звертається до образу коханої, яка настільки прекрасна, що весь світ втрачає розум від пристрасті до неї. Дівчина ж, мабуть, забула про основу людського життя, і нікому не відповідає взаємністю. Сповнений пристрасті ліричний герой використовує гіперболу, щоб довести всю силу свого кохання. 
Висновок. Тема рубаї — значення кохання в житті людини. 
Група № 3 
* * * 
Я познание сделал своим ремеслом, 
Я знаком с высшей правдой и низменным злом. 
Все тугие узлы я распутал на свете, 
Кроме смерти, завязанной мертвым узлом. 
* * * 
Конечно, цель всего творенья — мы, 
Источник знанья и прозренья — мы. 
Круг мироздания подобен перстню, 
Алмаз в том перстне, без сомненья, мы. 

Коментар учителя 
Ці рубаї сповнені гордістю за людину, її здібності та можливості. Поет використовує антитези (высшая правда — низменное зло), метафори (смерть, зав’язана мертвим вузлом), порівняння (круг мироздания подобен перстню). Автор упевнений, що людині під силу підкорятибудь-які вершини у світі, що мета творення — це людина, яка виблискує, мов діамант, у персні світобудови. Але є таємниці, які людина розкрити не може — наприклад, таємницю смерті. 
Висновок. Тема рубаї — віра у силу людини, її здібності та можливості. 
Група № 4 
* * * 
От безбожья до Бога — мгновенье одно. 
От нуля до итога — мгновенье одно. 
Береги драгоценное это мгновенье: 
Жизнь — ни мало ни много — мгновенье одно. 
* * * 
Известно: в мире все лишь суета сует: 
Будь весел, не горюй, стоит на этом свет. 
Что было, то прошло, что будет — неизвестно,— 
Так не тужи о том, чего сегодня нет. 
Коментар учителя 
У запропонованих рубаї автор підкреслює швидкоплинність життя: «Жизнь — ни мало ни много — мгновенье одно!» Використовуючи гіперболу, поет хоче звернути увагу читача до своєї думки: «Життя мине швидко, треба цінувати кожну його мить, не засмучуватися, а радіти тому, що живеш на цьому світі». 
Висновок. Тема рубаї — роздуми про швидкоплинність людського життя. 
IV. Підсумок уроку 
1. Опитування 
- Які факти з життя О. Хайяма вам запам’яталися найбільше? 
- Майстром якого поетичного жанру вважається Хайям? 
- Які головні теми його поезій? 
2. Робота з епіграфом 
— Як ви розумієте слова С. Я. Маршака щодо поезії Хайяма? (Маршак хоче привернути увагу читача до мудрості поета, його філософського погляду на світ. Хайям, розуміючи усю недосконалість світу, прагне заспокоїти свого читача хоча б тим, що безліч поколінь до нього і після нього будуть так, як і він, радіти і страждати, розгадувати таємниці Всесвіту. Поет закликає нас радіти кожній миті життя, бо воно швидкоплинне й повернути його неможливо.) 
V. Домашнє завдання 
Вивчити напам’ять рубаї, записати його на ілюстрації до нього (за вибором учня); підготуватися до презентації своєї роботи.