Урок "Марина Аромштам (нар. 1960). «Коли відпочивають янголи». Учителька (Марсем) та її учні: два погляди на один світ"

Зарубіжна література, 8 клас

Тема: Марина Аромштам (нар. 1960). «Коли відпочивають янголи». Учителька (Марсем) та її учні: два погляди на один світ

Мета уроку: познайомити учнів із постаттю письменниці та її творами, виявити суть основних ідейних шукань Марини Аромштам; розвивати вміння працювати з художнім текстом; формувати навички пошуково-дослідницької роботи, усного і писемного мовлення; сприяти вихованню взаєморозуміння в колективі, поваги до оточуючих людей.

Обладнання: портрет, презентація, відеоролик.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

 

                                                                       Людина без книги - як криниця без води.

                                                                                                                                          Прислів’я

                                                              Хід уроку

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Прочитати 1-3 частини повісті (1-15 розділи)  Марини Аромштам  «Коли відпочивають янголи».

 

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель. Кожен із нас має своє призначення, заради якого прийшов на цей світ. Дуже шкода, що багато людей цього не розуміє і пливе річкою життя,  не бажаючи нічого змінювати. Їх повною мірою задовольняє те, що вони їдять, що одягають. Та якщо навіть когось це і не влаштовує, то він просто промовчить, тому що так чинить більшість. Але будуть і такі, які боротимуться за свої традиції, культуру, а, познайомившись ближче  з навколишнім та внутрішнім світом, знайдуть свій сенс життя. Саме про таку людину і пошуки власного сенсу життя, про героїв її літературних творів ви дізнаєтесь сьогодні.

 

IV. Основний зміст уроку

1) Розповідь про життєвий і творчий шлях М. Аромштам

Марина Семенівна Аромштам - відомий журналіст, талановитий педагог, автор популярних книг по вихованню дітей. Народилася в Москві 20 березня 1960 року. Як і всі її однолітки, ходила до школи, після закінчення якої  вступила на відділення початкових класів педагогічного факультету Московського державного педагогічного інституту.

Закінчивши інститут у 1981 році, отримує диплом вчителя початкових класів. Упродовж 19 років  працює вчителем початкових класів. Під її керівництвом розвивається експериментальний клас. У 1997 році стає фіналістом Московського конкурсу «Учитель року». Видавати твори і друкуватися Марина Семенівна почала з 1996 року.

З 2000 по 2007 рік очолювала інноваційні проекти дошкільних установ та закладів для дітей-сиріт.

З 2000 року Марина Аромштам є головним редактором газети «Дошкільна освіта», отримала нагрудний знак «Почесний працівник загальної освіти». Статті Аромштам з проблем педагогічної реальності друкуються в багатьох газетах і журналах. У 2004 році їй присвоєно звання «Кандидат педагогічних наук».

У 2007 році в журналі «Кукумбер» були опубліковані перші художні твори Аромштам – оповідання з циклу «Волохата дитина».

Аромштам Марина Семенівна сьогодні – мама двох дітей, талановитий письменник, журналіст, педагог, головний редактор сайту «ПапМамБук».

Марина Семенівна також автор книг про виховання: «Будинок, в якому живе малюк», «Маленькі дітки – маленькі біди», «Дитина і дорослий в педагогіці переживання»; художніх творів: «Дружина декабриста», «Легенда про Ураельфе», «Коли відпочивають янголи», «Інша дорога» тощо.

Працюючи в школі, накопичила великий досвід зі спілкування з дітьми та їх батьками. Тому і не дивно, що в своїх творах вона порушує питання взаєморозуміння. У скарбничці досягнень Аромштам є премія «Срібне перо» за підсумками конкурсу авторів «Учительської газети».

В ексклюзивному інтерв’ю, записаному головним редактором видавництва Грані-Т Оленою Мовчан, на запитання «Чи знайомі Ви з Україною і які Ваші очікування від спілкування з українським читачем?» письменниця розповіла:

«Моя бабуся родом з України. Вона знала українську, любила співати українські пісні. Щось я запам’ятала з дитинства – такий легкий доторк до мови. Крім того, існує сімейна леґенда про мою появу на світ. Мої мама й тато два роки після заміжжя жили без дітей. А потім поїхали в Україну – в містечко Славута на Хмельниччині – до бабусиної сестри. Стояла спека, було багато-багато суниць, і вода в річці прогрілася. І начебто ця тепла українська річка й подарувала моїм батькам мене. Так що я до певної міри теж «родом» з України. Коли я підросла, мама мене возила в ті місця. Але показала мені передовсім те, що сама дуже любила: білі хатинки, що потонули в зелені, суниці й річку.

А ще я в дитинстві танцювала «український танець» у хореографічному гуртку в будинку культури. Звісно, танцювала я в костюмі: плахта, віночок. Пригадую, тоді всі дитячі концерти завершувалися сюїтою «Дружба народів». Ну й читала я різне: українські народні казки, ясна річ, Гоголя, пізніше – романи про Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, «Молоду гвардію». В останній книзі, якщо Ви пам’ятаєте, розповідається про українське підпілля… Харків для мене – місто, де жив і працював великий психолог Лев Семенович Виготський. Київ – сакральна точка на земній кулі, де історія згущується до стану матерії. Львів – місто, де повсюди леви і яке якось драматично вписане в наші сімейні леґенди…

Що стосується українських читачів, то мені просто дуже приємно думати, що мої книжки перекладені й будуть читатися в Україні. Будь-який письменник мріє про розуміння, але що за цим стоїть, пояснити не може. Я не виняток. Читач вичитує те, що хоче й може. На те він і читач.»

2) Про книгу «Коли відпочивають янголи»

Повість письменниці та педагога Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» удостоєна високих літературних відзнак. У Росії, на батьківщині автора, книжка здобула Велику премію Національної дитячої літературної премії «Заповітна мрія», до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А в Європі вона увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань «Білих ворон–2011».

2011 року “Коли відпочивають янголи” вийшли друком в українському перекладі Івана Андрусяка.

У сюжеті книги іде розповідь від імені дівчинки Аліни, котра навчається у початкових класах та від імені учительки Маргарити  Семенівни, яку скорочено називають Марсем, згадується про її щоденник. До того ж, остання признається, що не любить дітей, але їм віддає всю себе, вміє їх заохотити до навчання та вкласти у них правильні думки. Може, у неї це просто дар, чи їй допомагають ангели, про яких вона розповідає? Вона не є ідеальним педагогом, в своїй роботі навіть відкидає деякі «вічні» педагогічні цінності…

 Ця повість відображає душу маленького школяра, у якого зовсім вже не дитячі міркування, а також важку працю вчителя. Крім цього, у книзі йдеться про роль батька та дідуся у житті дитини, та описуються різні нелегкі життєві ситуації.

Звернімося до авторського бачення:

«Книжка «Коли відпочивають янголи» задумувалась як роман для старших підлітків. Ця книга була моїм прощальним словом школі, вона писалася навздогін тим дітям, які стали прототипами моїх героїв.» (М.Аромштам, із інтерв’ю видавництву Грані-Т)

 «…повість «Коли відпочивають янголи» – про те, як учителька читає дітям «Короля Матіуша», а діти в цей час живуть своїм складним і погано керованим життям» (М.Аромштам, «Післямова автора»)

“У цій повісті дуже мало вигаданого. Сюжет про ангелів взятий із життя, його було подаровано мені у складних обставинах. Потім я дійсно розповідала цю історію своїм учням, багато із яких стали прототипами моїх персонажів” (М.Аромштам)

3) Повідомлення про Януша Корчака

Книжку Марини Аромштам «Коли відпочивають ангели» неможливо зрозуміти поза іншою книжкою іншого педагога й дитячого письменника – «Пригодами короля Мацюся» Януша Корчака.»

2011 року Сейм Республіки Польща одностайно ухвалив оголосити наступний рік — Роком Януша Корчака, відомого у всьому світі польського письменника та педагога. Януш Корчак —літературний псевдонім, що його взяв собі Генріх Ґольдшміт, поляк єврейського походження, лікар за освітою, який значну частину свого життя присвятив вихованню знедолених дітей.

У 2012 році виповнилося століття з дати заснування “Дому сиріт”, будинку-інтернату для єврейських дітей, який діяв у 1912-1942 роках у Варшаві. “Дім Сиріт”, як і “Наш Дім”, притулок для сиріт із польського робітничого середовища, завдяки оригінальній системі виховання, запровадженій Корчаком, давно вже стали легендою. Згадаймо лише про принцип дитячого самоврядування, надзвичайно важливий для педагогіки Старого Лікаря (так називали Януша Корчака його вихованці). “Якщо хтось зробив щось погане, краще за все йому пробачити. Якщо зробив погане, бо не знав, то тепер знатиме. Якщо зробив погано неумисно – у майбутньому буде обережнішим”. Кожен, хто уважним оком прочитає педагогічні чи художні твори Януша Корчака, зауважить, що всі вони сповнені розуміння недосконалості, несправедливості, жорстокості суспільства і відтак — трагічності буття. Але навіть в умовах довколишнього хаосу, який ніколи не стане гармонійним і добрим до людини, залишається настанова виховувати у дітях найкраще і найсвітліше.

Іще одна причина оголошення Року Януша Корчака — трагічна. Адже у 2012-му виповнилося 70 років із дня загибелі Старого Лікаря і його вихованців у концентраційному таборі Треблінка. Януш Корчак як відомий письменник мав можливість уникнути страти. Але його вихованці були приречені на смерть. Тож Старий Лікар вирішив не залишати дітей самих…

Дуже важливо, що ми маємо всі підстави вважати Корчака трохи “київським” письменником. Адже свою найвідомішу педагогічну працю “Як любити дітей”, за свідченням істориків, Януш Корчак написав, принаймні частково, саме у свій “київській період” (1915-1918 роки).

Напередодні проголошення наступного року Роком Корчака, на Львівському форумі видавців звання «Найкраща книга Форуму-2011» було присуджено, зокрема, “Пригодам короля Мацюся” Януша Корчака, які вийшли друком у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. У цьому виданні під однією обкладинкою об’єднано дві повісті -  «Король Мацюсь Перший» і «Мацюсь на безлюдному острові». Автори передмови до нового видання … вказують на певні риси Гамлета та Дон Кіхота у постаті головного героя, хлопчика Мацюся, якому дуже рано довелося стати королем, взявши на себе відповідальність за чужі долі у розв’язанні загадки, яка, здається, немає позитивного розв’язання, — загадки влаштування гармонійного суспільного устрою.

Наприкінці першої повісті короля Мацюся засуджують до страти, але перед самим виконанням вироку замінюють найвищу кару на заслання на безлюдний острів. Друга повість завершується смертю головного героя… Але ці твори, важкі як для дитини, так і для дорослого, багато педагогів не просто вважають класикою світової літератури, а й наполегливо радять для прочитання. Одна з таких педагогів — Марина Аромштам, російська письменниця, чия книжка-переможниця багатьох конкурсів “Коли відпочивають янголи” також ніби у передчутті Року Корчака з’явилася нещодавно у перекладі Івана Андрусяка у видавництві “Грані-Т”. Це повість для дітей середнього та старшого шкільного віку. У ній описано досвід учителювання авторки, заснований на принципах педагогіки Корчака.

…“Коли відпочивають янголи” — книжка надзвичайно щира; вона аж ніяк не ідеалізує дітей, не оминає багатьох проблемних моментів виховання, але разом із тим стверджує “утопічну” педагогічну систему Старого Лікаря.  Останні речення повісті “Коли відпочивають янголи” із “Післямови автора” неодмінно хочеться зацитувати: “Знайдіть “Короля Матіуша”. Відкопайте з бібліотечного пилу. Відшукайте в чарівній мережі Інтернет. Наткніться на неї — випадково — на книжковій полиці в гостях у знайомих. Прочитайте її неодмінно. Інакше ви не зрозумієте чогось важливого про себе”.

Перегляд буктрейлеру на книгу

4) Робота з текстом

– Уже з перших рядків повісті стає зрозумілим, про що йтиметься у творі. Зачитаймо ці рядки. ( «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато. Тоді мама могла б з ним порадитися. Порадилася і не віддала б мене вчитися до Тетяни Володимирівни. Тетяна Володимирівна не сказала б: «Встати! Руки за голову!» Дідусь би не жахнувся і не став би наполягати на моєму переводі в іншу школу. І я не потрапила б у клас до Марсем. Це Марсем розповіла нам про янголів – про те, що вони повинні відпочивати. З тих пір пройшло багато років. Але коли зі мною що-небудь трапляється – погане чи добре, - я про це згадую.»)

– Чому батька Аліни немає поряд? (Її батько математик, живе і працює у Франції).

– Як дівчинка ставиться до відсутності батька, що вона відчуває, про що мріє? (Аліна уявляє різні ситуації, в яких їй міг би допомогти батько. Наприклад, якби він товаришував із батьком Єгора, в якого Аліна закохана, то вони б частіше могли бачитися. А ще, вона уявляла як батько запрошує їх з Єгором до французького ресторану оглянути Ейфелеву вежу).

– Хто замінив Аліні батька? (Дідусь)

– Хоча Алінина бабуся померла, вона активно впливає на те, що відбувається в їхній сім’ї. Яким чином їй це вдається? (Дідусь дуже любить і поважає бабусю, яка була напрочуд розумною, і в кожній життєвій ситуації уявляє, що б на його місці зробила вона).

– Знайдіть у тексті рядки, в яких сказано, що, на думку Аліниної бабусі, є найціннішим в людині? («А бабушка считала: самое ценное в человеке – его внутренний стержень»).

– Про яку важливу подію в житті Аліни йдеться в розділі 3? (Дівчинка йде в перший клас. У розділі 3 розповідається про її знайомство з першою вчителькою)

– Які стосунки склалися між дівчинкою та Тетяною Володимирівною? Дайте відповідь, використовуючи цитатний матеріал. («Мы с Татьяной Владимировной не сошлись характерами»)

– Що стало причиною їхньої несумісності? (Причиною їхньої несумісності були різні ситуації: те, як вчитель поділила квіти, які придбані, і які принесені з городу; як ділила учнів в класі на різні групи; те, що сприймала прояв Аліниної фантазії на уроках малювання як неуважність чи непослух; як покарала клас за крадіжку дзеркальця).

–  З якими новими персонажами ми знайомимося в розділі 6? (В.Г. – вчитель хімії та хороший товариш дідуся Аліни, «Блистательный молодой человек, подающий надежды ученый», по образованию он был химиком. Но В.Г. пришлось выбирать между наукой и стержнем. Он предпочел стержень и пошел работать в школу. А подрабатывал переводами. Когда дедушке понадобилось перевести статьи о достижениях западной фармакологии, ему порекомендовали В.Г.; Марсем – Маргарита Семенівна, вчитель початкових класів)

– За яких обставин вони познайомилися і яке справили на вас враження? (В.Г. і Марсем познайомилися на конкурсі кращого вчителя)

– Які риси характеру проявила Марсем, виступаючи на конкурсі? (Впевненість, неординарність, вміння не підпорядковуватися загальноприйнятим правилам і поняттям, креативність, щирість, імпульсивність).

- Як відбулося перше знайомство Аліни та дідуся із Марсем? (она смогла передоверить дедушке ноги, которые держала, и побежала за дворником. Это были самые несчастные и одинокие ноги, которые мне когда-либо приходилось видеть. Они торчали из отдушины, ведущей в подвал. Вместе с ними торчала попка в «воротничке» из подола пальто. Все остальное, включая голову, застряло: двинуться назад, туда, где торчали ноги, оно не могло. Из отдушины доносились ясно различимые всхлипы).

- Як Марсем повелася, коли вияснилося, що Ромчик краде іграшки інших дітей? (Если в следующий раз тебе понравится какая-нибудь игрушка, шепни мне на ушко. Мы найдем хозяина и вместе с ним решим, на какое время ты можешь взять ее домой. Понятно?)

- Яку спільну справу вигадала Марсем, щоб дати дітям відчути насолоду від подвигу? («Принцы отправятся в путешествие, в настоящее рыцарское приключение — чтобы сокрушить Черного Дрэгона, повелителя жабастых»)

- Як відзначили перемогу дітей над злим Дрегоном? (балом для дітей та дорослих)

- Що ви дізналися про дитинство Марсем? (батьки розлучилися, мати працювала на трьох роботах, але грошей не вистачало, Марсем ходила в старому латаному одязі, хоча вбачала в цьому щось романтичне)

5) Визначення особливостей композиції повісті «Коли відпочивають ангели».

– Від кого ми дізнаємося про події у творі (Дівчинки Аліни та записів зі щоденника Марсем)

– Отже, ми можемо стверджувати, що структурно в тексті чергуються два виклади подій, два погляди, два світогляди. Перший – це оповідь дівчинки Аліни про її життя: маму й дідуся, відсутнього тата, подругу Наталку, друга Ігоря, першу вчительку, шкільні епізоди. Другий – щоденникові записи Аліниної вчительки Марсем (Маргарити Семенівни) про стосунки з учнями та ряд пов’язаних із цим етичних та філософських проблем.

– Для чого автор використовує такий прийом у творі? (Для того, щоб показати як ті чи інші обставини сприймаються ученицею та вчителькою)

– Чи можна вважати, що така побудова художнього твору є особливістю його композиції? (Так, в цьому і полягає композиційна особливість твору).

6) Визначення жанрових особливостей твору.

– Спробуйте визначити жанрові особливості повісті «Коли відпочивають янголи». (Повість є проміжним жанром між оповіданням та романом, і чіткої межі, яка б відрізняла їх між собою, немає. «Коли відпочивають янголи» можна назвати повістю через більш  розгорнутий, ніж в оповіданні, сюжет, більшу кількість другорядних персонажів, повнішу та глибшу їх характеристику, наявність описів. Проте цей твір не можемо назвати романом, оскільки він охоплює менше коло подій і періодів життя головних героїв. «Коли відпочивають янголи» є більш статичним, у ньому акцентована увага лише на декількох конфліктах).

7) Характеристика Аліни

- Розкажіть про риси характеру Аліни.

- Розкажіть про малюнок неваляшки.

- Знайдіть у тексті епізод з квітами.

- Які сімейні проблеми турбують Аліну?

- Хто вплинув на формування характеру Аліни?

 

V. Підсумки

 

VI. Домашнє завдання

Дочитати повість до кінця.