Світлофор ввічливості

Тема. Світлофор ввічливості.

Мета. Узагальнення знань учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, розвивати вміння давати правильні повні відповіді на поставлені запитання, виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, прагнення виявляти піклування до людей похилого віку.

Обладнання: сигнальні картки червоного та зеленого кольорів, ілюстрації, кросворд, серце надруковане, надруковані ввічливі слова.

Література:

1. Гальонко Л.П. Подорож до країни ввічливості і доброти.//Розкажіть онуку. - №5 – 2007. – с. 59 – 60.
2. Скрипцова Г.В. Ввічливість і турботливість // Розкажіть онуку. - №5 – 2007. – с. 61 – 62.
3. Йовенко В.М. Бал ввічливості // Розкажіть онуку. - №5 – 2007 – с. 62.
4. Молулукіна О.С. Про культуру спілкування // Розкажіть онуку. - №2. – 2010 – с. 108.
5. Потапенко І. М. У країні чарівних слів // Розкажіть онуку. №2 – 2010 с. 115 – 116.

                                           Хід заняття

І. Організаційна частина (0.5 хв.)

- Добрий день, діти, сідайте, будь-ласка. Мене звати Лілія Станіславівна.

Сьгодні я проведу у вас виховну годину.

ІІ. Основна частина (20 хв.)

Тему нашої виховної години ви дізнаєтесь, коли відгадаєте кросворд, який характеризує ввічливу людину.

• Діти, яке ключове слово ви прочитали?
• Отже, тема нашої виховної години «Світлофор ввічливості».
• Діти, а яку людину ви можете назвати ввічливою? (яка завжди вітається, веде себе привітно…)

Давайте ми з вами послухаємо казку про чарівне слово.

Чарівне слово

На лавці сидів дідусь. Він був з довгою сивою бородою. Та малював щось парасолькою на піску.

• Посунтесь, сказав йому Павлик і сів на край.

Старий посунувся і подивився на червоне сердите обличчя хлопчика і сказав:

• З тобою щось трапилось?
• А вам то що? – поглянув на нього Павлик.
• Мені нічого, а ти тільки-но кричав, плакав, сперечався з кимось.
• Ще чого! – Сердито буркнув хлопчик. – Я скоро зовсім піду з дому.
• Підеш?
• Піду! Через одну Оленку піду. – Павлик зжав кулаки.
• Я їй тільки що майже не дав. Ні однієї фарби не дає. А у самої скільки.
• Не дає? А через це втікати не потрібно.
• Не тільки через це. Бабуся мене за одну морквину з кухні вигнала, прямо ганчірко, ганчіркою.

Павлику стало дуже прикро.

• Дрібниці!- сказав старий – один покричить,інший пожаліє.
• Ніхто мене не жаліє! – Крикнув Павлик. – Брат на човні їде кататися, а мене не бере. Я йому кажу: « Візьми мене краще, я все одно від тебе не відстану, весла буду нести,сам в човен залізу.

Павлик стукнув кулаком по лавці й замовк.

• Що  не бере тебе брат?
• А чому ви все питаєте?

Старий погладив свою довгу бороду:

• Я хочу тобі допомогти. Існує одне чарівне слово. (Павлик розкрив рота.) Я скажу тобі це слово, але пам’ятай : говорити його потрібно тихим голосом, дивлячись прямо в очі тому, з ким розмовляєш.
• А яке слово?

Дідусь нахилився до самого вуха хлопчика. М’ яка  борода торкнулася Павликової щоки. Він прошепотів щось і гучно додав.

• Це чарівне слово. Але не забудь, як потрібно говорити.
• Я спробую – посміхнувся Павлик – я зараз же спробую.

Він побіг додому. Олена сиділа за столом і малювала. Фарби різного кольору лежали перед нею. Коли побачила Павлика, згорнула їх докупи і закрила рукою. Павлик боком підійшов до сестри і потягнув її за рукав, вона озирнулась. Тоді, дивлячись їй в очі Павлик сказав: «Оленко, дай мені одну фарбу, будь-ласка». Оленка широко відкрила очі. Пальці її розжались та знімаючи руку зі столу вона пробуркотіла:» Яку тобі? »

• Синю, - несміло сказав Павлик. Він взяв фарбу, тримав її в руках, походив з нею по кімнаті і віддав сестрі. Йому не потрібна була фарба, він думав лише про чарівне слово. «Піду до бабусі, вона щось робить, вижене чи ні?» Павлик відкрив двері до кухні, старенька зняла з дена пироги. Онук підбіг до неї, обома руками притягнув до себе червоне зморщене обличчя і прошепотів:
• Дай мені шматочок пиріжка, будь-ласка!

Бабуся від несподіванки присіла. Чарівне слово так і засяяло в очах

• Гарячого, гаряченького захотілось, голубчику мій? – говорила вона, вибираючи найкращого та найрум’янішого.

 Павлик аж підстрибнув від радості та розцілував її в обидві щоки. Чарівник! Чарівник! Повторював він про себе , згадуючи старого під час обіду. Павлик сидів тихо і прислухався до кожного слова брата. Коли брат сказав , що поїде кататися на човні , Павлик поклав руку на його плече і тихо попросив: « Візьми мене, будь ласка ».- всі сиділи мовчки за столом , але брат підняв брови та посміхнувся. « Візьми його» - раптом сказала сестричка. « Чого ти ? Ну чого не взяти?  - посміхнулась бабуся. Звичайно візьму! Будь ласка, повторював Павлик. Брат голосно засміявся , постукав хлопчика по плечах. « Ну досить, збирайся!» . «Допомогло, знову допомогло!». Павлик вибіг з-під столу і побіг на вулицю. Але в сквері вже не було дідуся. Лава була порожня і тільки на піску залишились знаки .

• Яке чарівне слово допомогло хлопчику? ( Будь ласка).
• А чи вживаєте ви це слово у повсякденному житті?( Так).
• Діти, а які ще ви знаєте ввічливі слова?( Вибачте, будь ласка, спасибі…).
• Давайте пограємо в гру « Допоможи Незнайкові».

1.Незнайко сидить в автобусі біля вікна і з цікавістю дивиться на нові будинки. В автобус заходить жінка з дитиною. Що повинен зробити Незнайко? (Незнайко повинен встати із лагідною усмішкою та сказати:    «Сідайте , будь ласка, тут вам буде зручно»).

2. На вулиці Незнайко зустрів дівчинку-однокласницю. Вона йшла з магазину і несла важку сумку. Що повинен зробити Незнайко?(Хлопчик повинен сказати: «Давай я тобі допоможу»).

       -    Я бачу ,що ви вже трохи стомилися, тож давайте проведемо фізкультхвилинку.

          Наша фізкультхвилинку називається «світлинка».

          Я тримаю в руках три кольорові кружечки. Кольори кружечків відповідають кольорам світлофору. Якщо я піднімаю зелений колір – ви йдете на місці, коли червоний – ви присідаєте, а жовтий – ви плескаєте в долоні.

Виходьте тихенько з-за своїх парт,станьте так , щоб один одному не заважати. Готові? Отже почали (1-2 хв.).

Ви гарно впоралися із завданням. Сідайте на свої місця.

•  Коли ви йдете з дорослими, то слід вітатися з усіма, з ким вітаються дорослі. Коли дорослі розмовляють, то діти не повинні перебивати їх , це дуже негарно , а дочекавшись кінця розмови, задати своє питання.
• Діти, а ви знаєте , як вітаються люди з інших країн?

Ось, наприклад, Японці – схрещують руки на грудях і схиляють голову; Індійці – кланяються , підносячи праву руку до лоба , потім до губ і до серця. Американці – з усмішкою поплескують по плечу.

 Європейці – підводять капелюх  і злегка вклоняються.

• Діти , а як вітаєтесь ви зі старшими людьми ?( Добрий день).
• Як ви вітаєтесь зі своїми однолітками?( Привіт).
• Який вид вітання розповсюджений серед чоловіків ? (Рукостискання).
• Діти , а ви знаєте , як потрібно правильно розпочинати розмову по телефону?( Потрібно спочатку привітатися, відрекомендуватися, попросити, щоб покликали до телефону того, хто вам потрібен).
• Давайте спробуємо зараз це відтворити.

Спочатку я покажу , як потрібно розпочинати розмову а потім ви в парах будете спілкуватися по телефону.

«Доброго дня. Це Оксана. Покличте, будь ласка, Миколу до телефону. Привіт, Миколо,скажи, будь ласка, яке домашнє завдання було з математики . Дякую .  До зустрічі.»

• А тепер спробуйте ви.

Для початку мені потрібно двоє бажаючих.

Ось ти будеш учнем, а ти мамою одного із його однокласників. Однокласник твій захворів, і тобі потрібно подзвонити поцікавитись у його мами як його здоровя. Отож ось вам телефони, починайте.(діти спілкуються).

       -     Молодці,ви добре впорались із завданням із завданням.

              А зараз  давайте розглянемо деякі ситуації.

1. У шкільному коридорі розмовляють вчителі і серед них ви побачили свою вчительку Олену Дмитрівну. Проходячи повз неї ви ввічливо привіталися: «Доброго  дня, Олено Дмитрівно!».

• Скажіть ,яка тут допущена помилка?(діти відповідають).
• Так,правильно,вітатися потрібно з усіма вчителями. Слухайте наступну ситуацію.

2. Хто вітається першим,коли зустрічаються дівчинка і хлопчик?(Хлопчик).
3. Якщо ви через вулицю помітили свого знайомого і він вас побачив,як ви привітаєтесь?(Помахати рукою,кивнути головою).

• Правильно,молодці. А тепер давайте пограємо в гру «так чи ні».

Зараз я роздам вам сигнальні картки. Я  буду читати твердження,а коли ви з ним погоджуєтесь ,то піднімаєте зелену картку,а коли ні – червону.

1. Тому,кого вітають,привітно дивляться в очі.(зелений).
2. Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.(Червоний).
3. Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.(Червоний).
4. Не можна вітатися ,тримаючи руки в кишенях(Зелений).
5. Виховані діти обгортку від цукерок викидають на доріжки.(Червоний).
6. «Дайте мені хлібину»,- звертається хлопчик у магазині до продавця(Червоний).
7. «Вибачте,будь ласка,я штовхнула вас ненавмисно» ,- каже дівчинка в автобусі(Зелений).
8. «Покличте до телефону Марину»(Червоний).
9. «Я трохи порвала цю книгу,підклейте її самі ».- Сказала дівчинка бібліотекарю.(Червоний).
10. «Люба бабусю!Я з задоволенням тобі допоможу».(Зелений).

• Давайте розглянемо деякі прислів’я про ввічливість. Як ви їх розумієте?

Від доброго слова лід розмерзає.

• Правильно , коли  хтось почує в свою адресу добре слово, то на серці стає приємно.
• Добре слово краще за цукор і мед.(Жодні солодощі не зрівняються із приємним словом почутим у свою  адресу).
• І останнє:

Гостре словечко коле сердечко.

(Від приємних ввічливих слів на  серці стає приємно,але почувши хоч одне грубе слово і настрій відразу погіршується).

• Ви дуже добре виконали задане завдання.
• Ввічливість – це елементарна форма культурної поведінки.

Ввічлива людина…Яка вона?

Ми зможемо відповісти на це запитання,погравши в цікаву гру.

Я буду говорити людські ознаки, а ви, якщо вважаєте,що вони належать ввічливій людині,будете плескати в долоні.

Отож починаємо:

Байдужа, вихована, жадібна, порядна, бездарна, турботлива,інтелігентна, щира, заздрісна, привітна, чемна, відповідальна, насмішкувата.

• Діти , на дошці ви можете побачити серце. Скажіть ,будь ласка,від яких слів стає добре нашому серцю?(Вибачте,спасибі, добрий день, привіт).(Діти говорять слова,а я прикріплюю скетчем надруковані слова у  формі пелюсток).

ІІІ. Підсумок(3 хв.)

• Отже,діти,що треба робити,щоб тебе вважали ввічливим?
• Як ви оцінюєте свою поведінку?
• Чи задоволені ви собою?

   ІV . Висновок.(2-3 хв.)

• Діти! Будьте чемними і ввічливими. Адже ваша повага до рідних, друзів, знайомих має виражатися в уважному ставленні до них. Діти! Наша зустріч підходить до кінця. Сподіваючись,що вона була недаремною. Я  щиро вірю , що всі ви станете ввічливими людьми,що вживання ввічливих слів стане нормою життя, а ваші ввічливі вчинки принесуть радість іншим людям.
• На цьому наша виховна година закінчена.
• До побачення!