Світове значення творчості Олександра Довженка

Світове значення творчості Олександра Довженка«Найбільший скарб усьоголюдського є сама людина»О. Довженко

Олександр Петрович Довженко – видатний український письменник, мислитель, громадський діяч. У світ мистецтва, світ великої культури, він прийшов з берегів зачарованої Десни, з глибинних надр українського народу. Його ім’я увійшло в усі праці з історії вітчизняного і світового кіномистецтва. Він учителював, був дипломатом і художником, знімав фільми, писав літературні твори, був наставником молодих митців.

Народився Олександр Довженко 29 серпня (10 вересня) 1894 року на хуторі В’юнище (нині смт Сосниця), Чернігівської губернії у незаможній багатодітній родині. Його предками були полтавські чумаки, які оселилися в Сосниці в середині XVIII століття. Відомо, що батько та мати майбутнього класика світового кінематографа були неписьменні, мали 14 дітей. З них вижило тільки двоє – Сашко та його сестра Поліна.

У 1911 році О. Довженко вступив до Глухівського учительського інституту, після закінчення якого учителював у Другому Житомирському вищому початковому училищі. У 1921 р. його направили за кордон на дипломатичну службу. Повернувшись у 1923 році до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» та каракатуристом

У 1926 р. переїздить до Одеси, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. У цьому ж році створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

Серед яскравих постатей кінематографа особливе місце належить Олександру Довженку- видатному кінорежисерові, письменнику, художнику, фундатору кіномистецтва. Першим фільмом О. Довженка був « Сумка діпкур,єра», знятий у 1927 році. У цьому фільмі О. Довженко зіграв свою єдину рольв кіно – кочегара. Про свій перший фільм автор говорив так: « Я ще не працюю. Я вчуся роботи».

 Довженко  зробив величезний внесок в українське відродження 20-х років. Своїми фільмами «Звенигора», «Арсенал», «Земля» створив не тільки українське кіномистецтво, як це досить часто зазначають, а й мистецтво кіно Радянського Союзу, вплинув на розвиток світового кіно. Ці фільми принесли йому світову славу. Тут уперше виявилось чисто довженківське почуття вічної краси природи, його козацьке розуміння смерті як складника й оновлювала життя. Навколо митця гуртувались молоді й уже визнані таланти. Вони могли піднести нашу культуру до небачених висот. Ідея національного відродження надихала їх, множила творчі сили.

Другим фільмом О. Довженка був « Звенигора». В ньому подавалась історія українського народу від сивої давнини до сучасності і розповідає про багато етапів історії України : від скіфів і варягів до більшовиків та білогвардійців. По легенді в українських степах в недрах Звенигори сховано старовинний скіфський скарб, який мріє знайти дід. Але як тільки вдається йому взяти в руки знахідку, кубки та дорогоцінності перетворюються в черепки та скло. Дід розповідає про скарб своїм внукам і вонитакож починають шукати « скарб»- мрії про щасливе майбутнє.

У сценарії був широко використаний фольклорний матеріал, змальовувались картини віковічної боротьби українського народу за своє визволення . Фільм був знятий « одним духом - за сто днів ». «Картину я не зробив, а проспівав , як птах», - говорив О. Довженко. Фільм прозвучав , як пісня любові до рідного народу, в ньому звеличувалась його невичерпна мудрість, оптимізм, працьовитість, віра в світле майбутнє, поетичність.« Звенигора був останнім фільмом О. Довженка , знятим за чужим сценарієм.

В 1929 році О. Довженко зняв фільм « Арсенал», сценарій до якого написав вже сам.«Арсенал» був першою кіноповітстю Довженка. Сюжет , як у всіх німих фільмах великого майстра надзвичайно простий. Це хроніка повстання на київському Арсеналі у 1918 році проти Центральної ради. Сценарій « Арсеналу» будується на трьох визначних епізодах: залізнична аварія, початок страйку, придушення повстання. Сцени війни жорстокої, безглуздої чергуються із сценами життя села, убогого, майже безлюдного. Найбільшу емоційну напругу викликаєтпаралельний монтаж сцен, коли отупіла від від горя мати б,є своїх дітей, а озвірілий від тяжкого життя солдат-інвалід б,є на убогій ниві свого коня , а той не витримує і промовляє до свого господаря:» Не туди б,єш ,Іване». Кінь не витримує, а як же витримати людині?

Фільм « Земля» став першим твором в українській кінематографіїпро колективізацію і останнім фільмом «німого періоду» у творчості О. Довженка. Він виростав з реального життєвого матеріалу , сповненого трагічних конфліктів, суперечностей. Особливого значення в фільмі автор надав смерті і похорону Василя. На одному з обговорень він сказав, що хотів показати загибель героя так, щоб людям хотілося жити. Критика дорікала Довженка за те, що автор неправильно показав куркуля , що у фільмі відсутні класові характеристики». Справді Довженко не карає Хому. На першому форумі в Харкові він так відповів своїм опонентам: « Найтяжча кара – змусити людину вбити себе». Приречений «куркуленко» Хома не знаходить місйя ні серед людей, ні серед природи, і тоді в божевіллі , «як хробак», головою ніби «угвинчується» в землю.

У «Землі» Довженко відкрив нові можливості створення характеру , художні деталі як елемента екранної драматургії. Сільський юнак Василь виростає в образ фольклорного героя; дід Семен у чистій сорочці помирає серед цвітіння і дозрілих плодів як хлібороб і мислитель; яблунева гілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні; яблуко омите дощем , про яке французький вчений Марсель Мартен сказав: « Той, хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій «Землі» , той взагалі не бачив яблуко»; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю, обважнілі від плодів гілки у садах; з екрана не чутно ні звуку падаючих яблук у саду , ні людських голосів, ні дівочих пісень. Ні пострілу серед літньої ночі, але екранно –зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзію реальної поліфонії. Розповідають, Що Ч. Чаплін , перш ніж приступити до створення нового фільму , переглядав одну з частин « Землі». Він зазначав: «Слов,янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка.

«Земля вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу. У 30 – х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. У 1930 році Національна рада кінокритиків США визнала "Землю" найкращим іноземним фільмом. А в 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі група кіноекспертів включила роботу українського режисера до списку 12 найкращих фільмів усіх часів. Олександр Довженко зняв і поставив 14 фільмів, написав майже 20 кіносценаріїв і кіноповістей, створив більше 20 новел та оповідань. На відстані багатьох років творчий і громадянський подвиг Олександра Петровича Довженка, видатного українського діяча, письменника, кінорежисера і кінодраматурга, не втрачає своєї актуальності.

Великий талант, яким володів Олександр Довженко, часом трапляється раз на сто років. Його письменницька і кінематографічна діяльність залишиться не лише в українській культурній історії, але й у світовій культурі. Майстерність його фільмів, боротьба проти режиму і оспівування українства назавжди відзначили Олександра Довженка як неповторного громадянина.

Використані джерела:http://www.nbuv.gov.ua/node/6604ttps://chz.org.ua/muzeiu-oleksandra-dovzhenka-60/https://ukr.md/2019/09/oleksandr-dovzhenko-burelomi-zhittyahttps://takflix.com/uk/films/zemlyahttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8 F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8 C%D0%BC,_1930) https://zno.if.ua/?p=2756