"Своєрідність психостатевого розвитку дітей"

Своєрідність психостатевого розвитку дітей

Вивчення психосексуального розвитку та його розуміння має велике значення і для педагогів, і для психологів, і для лікарів. Актуальність цього визначається необхідністю контролю статевих особливостей дітей різного віку. Своєрідний розвиток особистості хлопчика та дівчинки вимагає різного підходу при аналізі індивідуальних особливостей характеру, поведінки в процесі виховання, при складанні навчальних програм, при корекції труднощів. Оцінювати психосексуальний розвиток потрібно з формування статевої ідентичності, статево-рольової поведінки, диференційованого розвитку чоловічності та жіночності, інформованості в питаннях статі та в сексуальних проявах.

Терміни «стать», «статеве» ви­користовуються для визначення біоло­гічних, психологічних та соціальних від­мінностей представників чоловічої та жі­ночої статі. Терміни «сексуальність» і «сексуальне» використовуються для визначення того, що пов'язане з потя­гом до продовження роду (сексуальні норми, мораль, думки, типи та техніка сексуальної поведінки).

Еротика й еротичне — це відобра­ження у свідомості всього, що стосується сексуальних проявів: емоційні реакції та настановлення, еротичні образи, дум­ки, фантазії, сновидіння.

Неправильне використання цих тер­мінів може призвести до плутанини по­нять, неправильної кваліфікації почуттів і поведінки дітей, отже, до неправильно­го підходу при корекційно - педагогічному втручанні. Так, інтерес дітей молодшого дошкільного віку до різниці між статтю, як відображення природної дитячої до­питливості, можна помилково сприйня­тий за еротичний і вдатися у зв'язку з цим до неадекватних виховних дій.

Перед психологом і педагогом постає завдання — визначити психосексуальний розвиток дитини. Основою для та­кого висновку може стати уявлення про фактори психосексуального розвитку індивіда. Допомагає схема статевої диференціації, скла­дена Д. Мані. У момент запліднення створю­ється хромосомна стать плоду. Гормони плоду формують чоловічі та жіночі репродуктивні органи (внутрішня морфологічна стать), беруть участь у створенні зовнішніх статевих органів (зовнішня морфологічна стать), визначаючи генітальну зовнішність майбутньої дитини. При народженні на основі цієї зовнішності встанов­люється «паспортна» стать немовляти. Пра­вильна оцінка статі оточуючими та відповідне виховання, а також освоєння дитиною власної схеми тіла і зовнішності формують її адекватну самосвідомість. У 2—3 роки в неї відбувається первинна (дитяча) статева ідентифікація, тоб­то правильне визначення своєї статі. Дитина молодшого дошкільного віку під впливом до­рослих вибирає іграшки, друзів відповідно до своєї статевої ідентифікації, тобто приміряє первинну статево-рольову поведінку.

Статева диференціація визначається і гор­монами, і мозком. Продукція гормонів залежить як від зовнішніх факторів (інформації, що по­трапляє в мозок з навколишнього середовища), так і від обміну речовин.

Детальніше розглянемо дошкільний вік.

Це період формування мови і половина шляху інтелектуального розвитку. У цей час ви­никає здатність до спілкування. Дитина виділяє себе серед оточення, усвідомлює своє фізичне і психічне «Я». Вона проходить через вікові кри­зи 3 років і 6—7 років, починає розуміти власні переживання. Це період бурхливого розвитку, під час якого дитина стає особистістю, усвідом­лює себе хлопчиком чи дівчинкою, тобто про­ходить шлях від передумов психосоціальної диференціації до сформованої ідентичності та статевих ролей.

Біологічні фактори

У дошкільному віці починається функціо­нальний розвиток гонад, а також систем, які ре­гулюють їх діяльність. Один з основних чинни­ків, від яких залежить статева диференціація, — це гормони. Співвідношення рівня чоловічих та жіночих гормонів у ранньому дошкільному віці 1 : 1. У зв'язку з цим будова і функції тіла у хлопчиків та дівчаток мало відрізняються.

У 6—7 років відбувається підвищення секре­ції гормонів, і в міру зростання їхнього рівня створюються умови для майбутніх соматичних змін, які відбудуться до 10-річного віку.

Динаміка статево рольової поведінки

З народження хлопчики та дівчатка відріз­няються. У дівчаток нижчий поріг тактильної та больової чутливості, вони більше сплять. У хлопчиків краще розвивається мускулатура, яка підтримує голову.

У 3 місяці на хлопчиків ефективніше діє зо­рове заохочення, а на дівчаток — слухове.

У б місяців у дівчаток серцебиття вповільню­ється від джазової музики, у хлопчиків — від уривчастих звуків.

У 13 місяців дівчатка неохоче йдуть із рук ма­тері, наполягають на фізичному контакті з нею. Граються пасивніше, зіткнувшись із бар'єром, плачуть, кличуть матір, тоді як хлопчики на­магаються обійти перешкоду.

До 2 років матері частіше говорять із дівчат­ками, тулять їх до себе, хлопчиків стимулюють фізично. У 1,5-2 роки відбувається первинна статева ідентифікація, діти обох статей усвідомлюють свою належність до статі. Але ще в 5 років можуть допустити її зворотність.

У 4 роки хлопчики більш маскулінні, дівчат­ка — фемінні. Хлопці ініціативніші, активніші, агресивніші, ніж дівчатка, частіше намагаються бути першими, кращими. Вікова криза 3 років у хлопчиків виявляється різкіше.

У 5—б-річному віці вже гарно виражена статеворольова поведінка. Діти проявляють ініціативу в формуванні одностатевих компаній і виборі ігор, мають різні стилі поведінки та інтереси. Третина дітей виявляють схильність до персоналу дошкільних дитячих закладів, що є проявом пошуку емоційно значущих фігур, не­обхідних для формування статевої ідентичності.

Сексуальна поведінка

До проявів дитячої сексуальності належить прогладжування, тертя, здавлювання статевих органів, смоктання пальця, язика, кусання губ, тертя низу живота, стегон.

Проявами сексуальності також є підвищена ніжність, нецензурні слова, фантазії, малюнки непристойного характеру, підглядання за голи­ми людьми, причинення болі іншим.

Оцінити розвиток статевої диференціації можна, користуючись матеріалами А. Гесселл.

У 10—12 місяців роздягнена дитина дотор­кається до геніталій.

У 1,5 роки при хвилюванні проявляє особ­ливу ніжність до матері. У 2 роки намагається поцілувати маму, відрізняє хлопчиків і дівчаток за одягом та зачіскою.

У 2,5 роки дитина знає про свої статеві ор­гани, може гратися ними, з'являється інтерес до фізіологічних відмінностей між різними людьми, запитує про материнські груди.

У 3 роки малюки цікавляться немовлята­ми, хочуть мати братика чи сестричку. Запиту­ють, звідки беруться діти. Хочуть одружитися з матір'ю або вийти заміж за батька.

У 4 роки під час гри демонструють свої ста­теві органи та сечовипускання перед дітьми. Ці­кавляться тим, що роблять у туалетах та ваннах.

У 5 років запитують про дитинство батьків. Хочуть мати свою дитину, коли виростуть.

У 6 років можуть цікавитися своїми яєчками, а також роллю батька в появі дитини. Переказу­ють батькам почуті від оточуючих непристойні слова та чекають на них реакції.

Фактори, що негативно впливають на формування гендерної ідентичності:

1) порушення ідентифікації з образом батьків в результаті засвоєння дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності в сім’ї;

2) розрив між поколіннями в сфері професійної діяльності, що особливо впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі ідеалу-зразка-образу чоловіка, якому можна було б наслідувати;

3) формування емансипаційних установок у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту і цим можуть інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчат;

4) помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, що виявляється у різних формах обмежень спілкування, яке в підлітковому віці, як правило, має своїм наслідком “ефект бумерангу”.

Мастурбація (онанізм)

У віці 5—6 місяців малюк, досліджуючи своє тіло, знаходить різні його частини: статеві орга­ни, задній прохід, пупок — і торкається їх.

Між 2 та 5 роками зростає інтерес до стате­вих органів, який проявляється маніпуляцією з ними та сексуальними іграми.

У 5—б років особливо підвищується рівень мастурбуючих дій, переважно хлопчиків, які у зв'язку з переживаннями покинутості, при­нижень, страхів знаходять спосіб покращити свій емоційний стан шляхом самостимуляцій.

У частини дітей цього віку мастурбація — наслідок подразнення від тісного одягу, фімози, вагінальних виділень, глистів або тертя геніталій під час ігор (їзда на велосипеді). Ін­тенсивність онанізму в дітей різна: може бути епізодичною, регулярною або дуже частою — декілька разів на день.

Для оцінки психосексуального розвитку всім, хто працює з дітьми, необхідно орієнту­ватися в статевій диференціації, яка проходить у різні етапи життя дітей. Критеріями вирішення питання про відсутність або наявність відхи­лень у розвитку є обізнаність дітей у питаннях статі, формування маскулінних (у хлопчиків) та фемінних (у дівчаток) рис, а також сексуальна поведінка. При явному домінуванні сексуаль­них інтересів у дитини необхідна консультація дитячого психіатра.