"Святий Миколай! Ти до нас завітай!"
День Святого Миколая
Підготувала:
педагог-організатор
Бондар Дар’я Сергіївна
Добрий день любі діти, шановні педагоги, дорогі гості!
Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці.
Виростають діти - і добра казка зникає, а Миколай залишається. Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.
До вітального слова запрошується директор школи.
Так багато слів сказано, про сьогоднішнє свято, але чи всі знають про Святого Миколая, чому це свято святкують кожного року, у кожній родині!
Жив колись давно на світі Десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям Той багатий одинак
Особливої пошани Він у Бога заслужив.
Запитав Господь: «Що хочеш За свої заслуги ти?»
Хочу, Господи, я хочу Раз на рік на Землю йти.
Завітати в кожну хату, Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати Подарунки за любов.
І отак щоразу, діти, Вам щороку Бог дає: Миколай мандрує світом – Подарунки роздає.
Номер пісня «Миколай ти до нас завітай»
Вибігає на сцену чортик.
Привіт, дзень добрий, гутен таг!
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла,
У вас — зима, в нас — хата тепла,
У вас — мороз за хвіст щипа,
І снігу в очі насипа,
Не дивиться, що я тут гість,
Морозить, студить, як на злість.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки влізу десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!
(Під звуки музики пританцьовує та співає)
Ух, ух, ух, ух....
Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач —
Грійся, чортику, та й скач!
Трохи розігрівсь.... Та цить!
(В кінці залу задзвонили дзвони).
Хтось до мене вже спішить,
Десь би тут сховатись треба.
Виходять ангели.
Ангел 1: Любі хлопчики й дівчатка
Вас вітають ангелята!
Діти всі, що у залі,
Ті, що спереду і далі,
Більші, менці і маленькі,
Цілий рік були чимненькі
(Чортик чхає за завісою).
Ангел 2: Тихо, діти! Хтось тут є. Треба подивитись.
(Ангел шукає когось на сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).
Чортик (плаче) Ой-ой-ой! Болить.
Ангел 2: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Чортик: І зовсім я не боягуз! До цих нечемних дітей Я із самого пекла примчався. Прутики вербові я приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придається отим лінивим, що не вчаться!
(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).
Вед. Геть, антипко, то дарма, Лінюхів у нас нема. Правда, діти, що нема?
Діти: Нема!
Чортик: Хай ці прутики придбає, Хто батькам не помагає.
Вед. Геть, антипко, то дарма – Неслухняних в нас нема. Правда, діти, що нема?
Діти: Нема!
Вед. Антипко! А то часом не твої подружки у залі?
Ведучі і діти: Геть, антипко! (Проганяють, він втікає).
Ангел 1: Антипка прогнали! Дітки можна ми залишимося на вашому святі?
Вед. Запрошуємо вас любі ангели до нашого свята.
А свято це радість, сміх, краса, гарний настрій. Тож пропоную не зволікати і концерт починати!
Концертна програма. Виступ артистів.
Ведучий. Зараз ми розповімо про хлопчика, який отримав подарунок від самого… А втім, ви все зрозумієте самі, якщо будете уважливо стежити за діями на сцені.
Сценка «Сон»
Стас Та-а-к. Що тут сьогодні за задачки…Ага…от…. Щось нічого не розумію… А! Кину я це діло – напружуватися. Краще у когось здеру готовеньке.
Стас бере мобільний телефон й починає набирати номер. Чутно сигнал виклику. На другому боці сцени з’являється Лера, в руках у якої дзвонить телефон.
Лера. Алло!
Стас. Лера, привіт! Ти вже математику зробила?
Лера. Так.
Стас. Даси списати?
Лера. Ні! Не дам! Ти ніжки підставляєш! Вчора так впала, що досі колінка болить! (Вимикає телефон та йде зі сцени.)
Стас. . Яка злючка! Мало я їй підніжок роблю …Ну-бо пожди…
Стас знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені
з’являється Аня, в руках у якої дзвонить телефон.
Аня. Алло!
Стас. Аня, це я, Стас. Забіжу зараз до тебе та здеру задачки, можна?
Аня. З яких це радощів? Може за те, що ти обзиваєшся? Ні, дорогенький, списуй у когось іншого. (Вимикає телефон та йде зі сцени.)
Стас. От зануда! Ну-бо пожди…Схопиш завтра у мене…
Стас знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені з’являється Макс, в руках у якого дзвонить телефон.
Макс. Алло!
Стас. Макс, привіт! Щось у мене задачки не виходять. Завтра на перерві даси свого зошита?
Макс. Може дам… А може й ні…
Стас. Що означає - «може й ні»?
Макс. А ти дерешся постійно! То чого я буду тебе виручати? (Вимикає телефон та йде зі сцени)
Стас. І цей туди ж! Бачите, дерусь я! Які ж вони всі противні! Взяли та й споганили мені добрий настрій. (Після недовгого роздуму.) Ну-бо, почекайте ви у мене! Недарма я гарно малюю! Завтра свято Святого Миколая, то я вам малюночки-подаруночки й піднесу! Запам’ятаєте, як мене ображати!
Ведучий. І Стас почав свою мстиву справу. Він вирішив намалювати своїх товаришів, ким би ви думаєте – якимись страшиськами!
Стас сідає за стіл і починає малювати карикатурні портрети на Леру, Аню й Макса та ставить їх так, щоб глядач бачить, що він намалював. Це якісь чудовиська з написами: «Лерка», «Анька», «Максим».
Стас. Ха-ха! Які шикарні карикатури вийшли!! Супер! Завтра розвішу у класі! От реготу буде!
Стас складає карикатури у ранець. Раптом починає
позіхати й потягуватися.
Стас. Йо! Аж втомився… й спати захотілось…
Ведуча. Заснув Стас, крізь сон чує голос.
Стас. Ти… Ви… Ви хто?
Св. Миколай. Не впізнаєш? Я…
Стас. Впізнав! Впізнав! Ви – Святий Миколай! От здорово! У тому мішку подарунки для мене? (Кидається до мішка. Намагається його розв’язати, та у нього не виходить). Чого це він не розв’язується, а?!
Св. Миколай. Може тому, що ти зі мною навіть не привітався?
Стас. Та забувсь трохи! Пробачте! Та скоріш даріть, що там мені належить!
Св. Миколай. Я знаю, що ти любиш малювати своїх товаришів. От я й вирішив: подарую тобі – твій портрет.
Стас. Нащо мені власний портрет?
Св. Миколай. Як нащо? Повісиш на стінку й будеш любуватися собою щодня.
Св. Миколай розв’язує мішка, виймає в красивій рамці портрет Стаса і протягує рамку Стасу. Стас бере. Здивовано розглядає й скрикує.
Стас. Що це? Тут чуперадло якесь намальовано! Хіба це – я?
Св. Миколай. Невже не впізнаєш? Звісно ти! Дивись який гарний вийшов!
Стас. Я не розумію: бабуся казала, що Святий Миколай –дуже добрий Святий, дітей любить й дарунки їм гарні дарить. А Ви знущаєтеся з мене – принесли якогось крокодила и кажете що це я!
Св. Миколай. Права твоя бабуся: приношу я добрі подарунки, та тільки-но добрим, слухняним діточкам.
Стас. А я – що? Вже такий поганий, як цей страшисько крокодил?
Св. Миколай. Буваєш. Буваєш схожим…
Стас. Коли? Скажіть – коли?
Св. Миколай. Наприклад, ти з рідними частенько неввічливий, ніколи не скажеш їм а ні «спасибі», а ні «дякую», а вже з товаришами – так то завжди грубий та задирливий…
Стас. Пождіть, пождіть! Мої рідні мене і так обожнюють, без усяких там «спасибі» та «дякую»! А товариши… так ті постійно на мене капають, доносять вчителям: «Стас б’ється! Стас обзивається, Стас дражниться!»
Св. Миколай(із сарказмом). А ти, певна річ, цього ніколи не робиш?
Стас. Ну… буває. Так я ж так, шуткую! Я шуткую, а вони по-дурному ображаються! У чому ж моя віна?
Св. Миколай. Думаю у тому, що ти не знаєш золоте правило.
Стас. Що це за правило – та ще золоте?
Св. Миколай. Золоте правило заповів людям Ісус Христос. Воно дуже просте. От послухай (каже, підкреслюючи кожне слово): «То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чинить їм і ви. »
Стас. Цікаво… Як що я вірно зрозумів, то (показує на себе) я повинен… робити (показує на зал) іншим тільки те… що хочу, щоб вони робили (показує на себе) мені! Так?
Св. Миколай. Вірно, Стасе! Але ж ти частіше робиш саме навпаки! Днини не проживеш, щоб когось не скривдити чи образити ! Тому й з’являються усі твої неприємності! А почнеш йти зо всіма по золотому правилу, то й тобі добром відповідатимуть. І на цьому портреті з’явиться гарний веселий хлопчик Сашко – яким ти можеш бути. А тепер давай прощатися. Мені потрібно поспішати далі. А ти виконуй золоте правило, та й інших навчай йому. Ну, будь здоров, друже!
Поки Св. Миколай проговорює останні строки, Стас сідає за стіл й засинає, поклавши голову на руки. Св. Миколай йде. Стас просинається через декілька секунд. Потягується.
Стас. Дивний сон мені наснився. Мов, приходив до мене сам Святий Миколай… Ой! Так от же його дарунок! Фу, який же я тут поганий. Виходить, Святий Миколай дійсно був тут! І він зробив мені ще один подарунок: навчив золотому правилу! Чудодійному правилу! Треба з іншими чинити так, як я хочу, щоб вони чинили зі мною! Дивно: я ніколи не любив ніяких там правил… А от золоте – мені дуже подобається! А ще – не терпиться негайно щось по ньому вчинити! Придумав! Намалюю я дівчат та Макса такими симпатичними, які вони є насправді!.. Ні! Краще – намалюю всім моїм друзям плакат! Це буде моїм дарунком хлопцям та дівчаткам до свята Святого Миколая. Гадаю – кожному сподобається такий мій презент!
Стас рве свої малюнки. Бере листа ватману. Розгортує його на столі й починає на ньому малювати.
Стас. На цьому ватмані усі помістяться! (Починає малювати.)
Ведучий. Малював Стас аж до самої ночі.
Стас. По моєму гарно вийшло! Завтра прийду першим у клас й повішу його на стінці біля дошки. Упевнений – усі будуть радіти й веселитися! Фу-у! Аж втомився! Зате на душі стало так гарно! Виходить – робити щось хороше для інших ще й приємно! Ну, піду вже лягати спати, щоб не проспати…(Йде.)
Ведучий. А на другий день друзі Стаса кожну перерву товпилися біля його плаката та, як й передбачав Стас, дружно й весело сміялися.
За сценою чутно веселий сміх. Зі сміхом усі актори з’являються
на сцені і виходять на авансцену.
Лера. Нам так сподобались Стаса плакат, що ми одностайно пробачили його за всі колишні капосні витівки!
Чортик. А я за вами підглядав…. І зрозумів, що був не чемний. Я обіцяю виправитись і з усіма дружити!
Стас. А я хочу вам сказати таке: повірте, друзі, дуже, дуже приємно й радісно, коли до тебе дружелюбні усі однокласники!
Ведуча (до акторів і до залу). А як зробити, щоб у кожного з вас було безліч добрих друзів, то секрет, мої любі діточки, дуже простий: …
Чортик. Є чудодійне золоте правило.
Усі актори «Тож усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чинить їм і ви. »
Ведуча. Молодці запамятали золоте правило!
Чортик. О, будуть подарунки.
Ведуча. Так звісно будуть всім слухняним діткам подарунки від Святого Миколая.
Усі актори До побачення!
День Миколая на порозі,
Вітання щирі Ви приймайте,
Хай очі не вкривають сльози,
Усе із радістю приймайте!
Не обертайтеся на минуле
Завжди сьогоднішнім живіть,
Бо що було, то вже минуло,
Сміливо уперед ідіть!
До нових зустрічей!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку