"Свято 8 брезня. Свято ніжності і краси..." (Початкова школа)

Про матеріал

Свято для всіх жінок: мам, бабусь, сестричок. Свято ніжності і краси, яке відзначають тоді, коли на проталинах снігу з'являться перші весняні квіти - підсніжники..

Перегляд файлу

1

 

Ведуча 1. Добрий день, шановні наші гості! Міжнародний жіночий день 8 Березня відзначають у першому місяці весни, коли сонце починає пригрівати землю і на лісових проталинах розцвітають перші весняні квітки – підсніжники.

 Ведуча 2. Свято любих мам! Так називають його діти. В цей день вони дарують своїм мамам подарунки, квіти і вітають з весною.

 

 Учень 1. Максим. На щиру розмову зібрались ми з вами.

 Розмову сьогодні присвятимо мамам,

 А також бабусям і сестрам, дівчатам.

 

 Діти разом. Усіх вас з жіночим вітаємо святом.

 

 Учень 2. Василь. На мамине свято земля оживає 

 І сонечко в небі так ясно сіяє.

 І небо таке голубе!

 На мамине свято верба розцвітає

 І пролісок в лісі матусю вітає.

 

        Учень 3. Ваня.         І вас, наші рідні, кохані матусі,

  І вас, наші ніжні, ласкаві бабусі,

 Із святом жіночим вітаємо вас!

 Прийміть найщиріші вітання від нас!

 

       Учень 4. Іван.          Любі подруги, дівчата, однокласниці завзяті!

 Вас зі святом теж вітаєм і до класу всіх скликаєм.

 

       Учень 5. Катя.         Колись природа-мати чекала немовляти

 І сонечко просила: «Даруй дитині сили,

 Дай їй свого добра, тепла, щоб світлою душа була!»

 

       Учень 6. Тарас.        Благала чисті води: «Дитині дайте вроди,

 Краси на довгі роки і почуттів глибоких!»

 Просила в неба висоти, і мудрості, і широти…

 

       Учень 7. Галина.       Коли благає мати, не можна відмовляти.

 Тож народилась донечка з дарами неба й сонечка,

 І чистих вод дари взяла, дитина Жінкою була.

 

 

Пісня – танок  «Берізонька»

На лугу, на лугу чепурнесенька

Там берізка стоїть, ой тонесенька.

Низько берізонька нахилилася,

Гірко берізонька зажурилася.

Низько берізонька нахилилася.

Ти, берізко, чому зажурилася?

Головою чого похилилася?

Люди недобрії пострічалися,

Тому віти мої обламали всі.

Лікували берізку білесеньку

Поливали щодня, ой тонесеньку.

Стала берізонька веселенька,

Стала берізонька стройнесенька.    

 

 

        Учень 8. Катя.           Жінка – як  квітка, веселка над полем,

 Сонце, весна золота. Жінка – це лагідність,

 Щирість, сердечність, чуйність, любов, доброта.

 

         Учень 9. Катя.         Як починається весна? Авжеж жіночим святом!

 Для вас звучить ця чарівна мелодія крилата!

 

         Учень 10. Ангеліна. Ой заграйте, музики, маю гарні черевики.

 Починайте скорше грати, бо хочеться танцювати!

 

                              Діти виконують східний танець.

 

         Учень 11. Юля Г.     У житті ми пізнаємо радості й жалі,

 Та найвища радість в наших матерях,

 Бо ж навік несемо в себе на чолі

 Незабутні руки в теплих мозолях.

      Пісня  «Сонечко всміхнулось»

1. Сонечко всміхнулось і проснувся я,

Вже напрацювалась, вже напрацювалась,

Вже напрацювалась, матінка моя.

2. Певно це про неї пісня солов’я –

Бо найкраща в світі, бо найкраща в світі

Бо найкраща в світі, матінка моя.

3. Попрацюю з нею я, ми ж одна сімя.

І всміхнеться сонце, і всміхнеться сонце,

І всміхнеться сонце, матінка моя.

          Учень 12. Юля Ш.      Обвіва нас вітер, дужий і стрімкий,

 Час нестерпний в очі пильно загляда.

  Та для тебе, мамо, вічно я мала,

 Ти для мене, мамо, вічно молода.

 

           Учень 13. Віталій. І повік не зрадять матері вуста,

 Нам дарують щирі, дорогі слова.

 Материнське серце горе закрива,

 Материнське серце щастя приверта.

 

          Учень 14. Юра.      Ніжна мати, славна трудівниця,

 Друг натхнений – ось яка вона.

 Щирим серцем зір її іскриться,

 А сама – як пісня, як весна!

 

  Ведуча 1. Мати… Не злічити отих її безсонних ночей, які провела вона біля вас, маленьких. Не виміряти нічим того неспокою материнського, тих турбот за вашу долю щасливу. Мати – це ваша найкраща вчителька. Це ж бо вона навчила вас робити перші кроки по землі. Це вона навчила вимовляти перші слова, навчила пісеньку співати – про зайчика, про  сонечко.

  А ось зараз, коли ви вже підросли і ходите до школи, стало їй ще тяжче. Бо ж мусить і на своїй роботі встигнути, і хатню роботу виконати, і вами потурбуватися: як зодягнені, які у вас успіхи, які проблеми.

 Важка  це доля - Материнство. Точнісінько так, як ви не уявляєте свого життя без мами, так кожній мамі тяжко уявити своє життя без вас – отих малих сонечок, заради яких живуть матері на цьому білому світі.

 

Ведуча 2. Мати народила нас, навчила говорити і запалила у серці вічне світло пісні. Низький уклін вам, матусі й бабусі. Хай буде на Землі довіку прославлена ваша любов.

 Дорослішають діти, але лагідний материн наспів продовжує засівати дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, вчителі і лікарі, просто люди. А мати залишається коренем життя, тією квіткою, промінь якої ніколи не в’яне.

 

Сценка «Серце матері».

(Звучить весела мелодія. Дівчинка в костюмі пташки дістає з гнізда яєчко, роздивляється його й ніжно кладе назад).

 Пташка

От я й дочекалася світлого дня:

Шкарлупу сьогодні проб’є пташенята!

Незабаром  вийдуть на світ дитинчата мої,

Буде щастя і радість у нашій сімї!

Мої любі! На хвильку залишу я вас,

Вашій мамі водиці напитися час.

(Пташка знову бере два яйця, цілує їх, кладе до гніздечка і, змахуючи руками-крильми, віддаляється. Звучить музика. До гнізда прямують хлопчик і дівчинка. У дівчинки в руках букетик квітів).

 Дівчинка.

Он пташка злетіла! Там, певно гніздечко…

Так, дійсно! Дивись тут маленькі яєчка!

Гарненькі які! Я візьму їх собі,

Як хочеш одне подарую тобі. (Дає одне хлопчикові.)

 Пташка (Швидко повертається і розпачливо розмахує руками)

Залиште яєчка! Куди ж ви, куди?!

Ну хто міг чекати такої біди?!

То ж діти мої! То надія моя!

Віддаю, благаю! Благаю вас я!

 Дівчинка (озирається на пташку)

Кумедна пташина! До нас причепилась…

За нами летить. Ой, яєчко розбилось…

(Озирається на пташку, впускає яєчко додолу. Пташка, опустивши крила, сідає, бідкається.)

 Хлопчик.

Розіб’ємо й друге! (кидає яйце).

 Пташка (схоплюється).

Не треба! О, ні… які ви жорстокі! О, горе мені…

Як стогне, як плаче пташине серденько…

Мої сизокрилі! Мої ви рідненькі…

(Звучить музика. Діти йдуть лісом, а пташка зникає).

 Дівчинка. Пташка нас облишила, відстала…

 Хлопчик (занепокоєно, озираючись).

Здається, ми з тобою заблукали:

Куди йти далі, просто невтямки…

(Тут до них наближаються з різних сторін лісові духи – троє хлопців у плащах, на яких нашито листя, шишки. У них кумедні капелюхи з нашитими шишками, жолудями та листям).

 Лісові духи (сердито).

Це ми вам заплутали стежки!

 Хлопчик. Ви хто?!

 Лісові духи

Ми духи лісові: Ох, Ах!

На злих людей наводимо ми жах!

 Дівчинка. А ми не злі…

 Лісові духи

Тоді чому з гніздечка взяли та ще й розбили два яєчка?

Розбили серце матері-пташині, яка від горя гірко плаче нині!

 

Хлопчик

Ми не хотіли… Правда, ми не знали…

Ми просто так яєчка ті дістали…

 Дівчинка

Пробачте нам, будь ласка… ми не злі.

Ми просто недосвідчені, малі…

 Лісові духи (невблаганні)

Ми за жорстокість покараймо вас!

Провину вам спокутувати  час!

(ідуть геть.)

 Діти

  • Що нам робите, брате?
  • Невтямки.
  • Настане ніч і нас з’їдять вовки…

І мама буде плакати за нами,

Як пташка за своїми дітлахами…

(Хлопчик пригортає сестру, вони вдвох починають плакати. Тут з’являється пташка-мати.

Пташка  

Фіть, фіть! Вперед за мною йдіть!

 Хлопчик

Дивись, пташина щось нам гомонить!

 Пташка

 Фіть, фіть! Ідіть за мною, йдіть!

 Хлопчик

Вона нас кличе, кличе за собою!

(звучить запис пташиного співу, потім музика. Діти прямують за пташкою.)

 Хлопчик

Нарешті стежка! Бачиш, вона ось!

Нам все-таки знайти її вдалось!

 Дівчинка

Це пташка нам дорогу показала.

Ми скривдили її – вона нас врятувала!

Спасибі, пташечко! Пробач нам, прощавай!

 Хлопчик

Нам дуже соромно… пробач.

Нам жаль. Бувай!

(Діти йдуть. До пташки підходять Лісові Духи. Звучить сумна мелодія.)

 Лісові Духи

  • Ми так старалися, заплутали стежини.
  • Щоб не дійшли ті вбивці до хатини.
  • Навіщо ти ж сама їх врятувала?

Нехай би вони в лісі ночували!

 Пташка

Я бачила біду на власні очі, і горя їхній матері не хочу…

(Встає й повільно залишає сцену)

 Лісові Духи (звертаючись до глядачів)

Це казка. Вона трішечки сумна.

Нас доброти і любові вчить вона.

  • І людяності вчить, вчить шанувати

Ті почуття, що має в серці мати.

  • Це казка. Та, будь ласка, у житті

Не кривіть матерів! Вони святі!

 

               Пісня «Мамин вальс»

Біла хусточка моя, розцвіла квітками.

Вишиваю шовком я, по дарунок мамі.

                 Приспів: 2 р.

Шию, шию я квітки – і малі, і великі.

Вишиваю залюбки сонячні гвоздики.

 

На стебельцях аж горять, квіти в ніжнім листі.

Буду маму я вітать із святом урочистим.

                 Приспів: 2 р.

Люба мамо, золота, ніжна і привітна.

В щасті хай твої літа – наче весни квітнуть.

 

 Ведуча 1. І хотілося б, щоб так було і у вас у житті, як співається у цій пісні. Щоб ви ніколи не забули стежки до батьківської хати. Бо там ваш рід, родина, ваше коріння. Адже ж усяке трапляється в житті, може затісно вам буде, може великі справи доведеться звершувати вдалині од отчого дому. Та будь-як знаходьте час прийти на те подвір’я, в якому пройшли ваші перші весни, щоб напитися води з криниці вашого дитинства. Бо там жде, не діждеться вас рідна ненька, яка, повірте, потрібна вам завжди.

 

Ведуча 2. Тож бережімо своїх матерів. Не забувайте про них не на мить. Стараймося не зранити душі їхньої, серця їхнього необережним словом. Любімо, шануймо їх, бо вони – наше найбільше багатство, яке не заміниш ніколи і нічим.

 

  Пісня «Як мені вас не любити»

 

Як мені вас не любити, рідний батьку й неня,

Та ви ж мене згодували і дбали про мене.

Та ви ж мене згодувала щирими руками,

Ой нема ніде рідніше в світі, як батька і мами – 2 р.

 

Батько розуму навчає, мама приголубить,

Ніхто мене так на світі, як вона не любить.

Дай же, Боже, щоб я росла в школі гарно вчилась.

Щоб я батькові і неньці добре відплатилась – 2 р.

 

Віта.          «ЕХ, ТАЛАНТ»

Ех, талант – гіркий полин, туга удовина,

Був у мами один син, золота дитина.

Доглядала, як могла, рук не покладала.

А подався із села в гості виглядала.

Але син не поспішав їхати додому.

Жив собі й не сумував добре молодому.

Ні кола, ні двора, ні дітей, ні жінки,

Від Амуру до Дніпра воленька та й тільки.

Та сумна балада ця: не діждалась мама.

Наздогнала молодця вістка-телеграма.

Він зібрав її в кулак, ледве стримав сльози,

І поніс його в літак крізь сніги й морози.

Увійшов у рідний дім: люди. Плач. Родина.

І постала перед ним чорна домовина.

Він незграбно шапку зняв, він схилив коліна,

Він невтішно заридав, як мала дитина.

Але що тепер плачі, совісті докори,

Син посивів уночі у думках і горі.

І померла тільки з ним та його провина.

Був у мами один син, золота дитина.

     Учень15. Дмитро.

 Бува не раз ми скажем прямо,

Що через нас сумують мами.

Тож всі сьогодні просим вас.

    Діти всі разом. Пробачте, любі мами, нас!

 

    

Ведуча 1. Не за горами високими, не за морями глибокими, не в тридесятому царстві, а на райській землі України жили в грізні сорокові та повоєнні роки працьовиті та життєрадісні люди. І народилася в сім’ях отих трударів донечки-зірочки: Марійка, Іринка… Пестили їх матусі доглядали і виросли дівчатка вродливі та працьовиті. І почали задивлятися на них парубки, вибираючи собі дружин. Потім були скромні весілля, а згодом святкували у молодих породини їх синів та дочок. Ростили молодиці діточок, догоджали своїм чоловікам та свекрухам, працювали невтомно і трохи зів’яла їх врода, посмутніли очі, бо постукала в їхні двері осінь і принесла сивину на скроні.

 

 Ведуча 2. А далі знову відбувалося як у добрих українських казках: розплавили молодиці плечі, посвітлішали їхні очі, випромінюючи тепло, ласку, радість… У їх оселях з’явились маленькі сонечка, які простягнувши рученята, ще не вміло і зворушливо прошепотіли: «Ба-ба-ба…!».

 Прийшли в життя жінок онуки. А з ними повернулися молодість і завзяття, переможена жадоба до життя і прагнення виростити онуків і дочекатися   їх весілля, і вдарити лихом об землю та заспівати онукам вже не колискову, а весільну, і як у пору юності, піти у танок. Знайомтесь сьогодні на свято до нас завітали ці чарівні жінки – милі, дорогі бабусі.

 

 Еліна. Ти тільки вслухайся: бабуся, бабусечка, бабусенька.

   Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе і тепле слово! А чому?

 

 Ірина. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі удвічі більше наших мам чи татусів. Бачила у житті удвічі більше наших мами чи тата, бо вона - їхня мама.

 

Олена.    Дорога бабусю! В день цей урочистий

     Ти прийми від мене вірш цей голосистий!

 

Оля.   Хай тобі розкаже він про весну милу

   І про землю рідну, що всіх нас зростила.

 

Софія.         Пісню соловейка про красу весняну

   Тобі дорогенька.

 

 Іван.   Ще тобі, бабусю, розкажу я казку,

       Подарую квіти й найніжнішу ласку.

 

Вікторія.   Привіт тобі, кохана бабцю,

 У цей весняний день

    Прийми вінок бажань від мене

    І кіточку пісень.

 

 Ведуча 2.  У нас на святі присутні сестрички – любимі, найрідніші, найдорожчі, нерозлучні з вами…

 

Наталя.   Дві сестрички невеличкі

   Нерозлучні всюди –

   Де одна хоч на хвильку, там і друга буде.

 

Ірина.  Гратися в садочку – замітати, підгрібати,

   Ритися в пісочку.

 

Тарас.  І якщо якась там жаба

   Із-під листя гляне,

   Враз сестрички одна одну

   Боронити стануть.

Сергій.   СЕСТРИЧКА.

   Ростом невеличка і швидка-швиденька –

   Це моя сестричка ще вона маленька.

   Так, як всі дівчата, все вона з нитками –

   Учиться в'язати у своєї мами.

   Вчора здивувала всіх моя сестричка –

   Братику в’язала білі рукавички!

   Теплі та м’якенькі…

   От вам і сестричка, от вам і маленька!

 

Ведуча 1. Любі добрі матусі та бабусі! Шановні вчителі! Любі дівчата! Бажаємо вам завжди бути музами для своїх чоловіків, найкращими мамами для своїх дітей і просто коханими і щасливими.

 

Ведуча 2. Нехай кожну із вас вважають найвеличнішою таємницею Всесвіту, яку не може розкрити жоден чоловік, який живе на планеті  Земля.

 

    Катя. З роси, з води – на добру сотню літ,

               Людського щастя, благ людських по вінця!

               Здоров’я шлем міцного, як граніт!

 

    Еліна. Щоб теплих весен сонячні промінця

                Будили в серці ніжні почуття.

                Щоб не торкалась скронь зими пороша.

                Щоб залишались ви на все життя

                Такі, як є – вродливі і хороші!

 

    Дарина. Дозвольте сьогодні усім побажати

                 Багато хороших і сонячних літ.

                 Бабусям і мамам, сестричкам в це свято.

 

    Діти всі разом: подарувати весь сонячний світ!

 

                                    Пісня «Мама»

Мама, мама - в цьому слові світло дня

Мама, мама - слова кращого нема.

Мама, мама - хто рідніше, ніж вона,

Мама, мама - у очах її весна.

 

Мама, мама - на землі єдина з всіх,

Мама, мама - подарує казку й сміх.

Мама, мама - через нас бува сумна,

Мама, мама - все пробачить нам вона.

 

Мама, мама -  так читає перший клас,

Мама, мама – хто ще так любить нас,

Мама, мама – тиха ласка ніжних рук.

Мама, мама – ти найкращий вірний друг.

 

Мама, мама - в цьому слові світло дня

Мама, мама - слова кращого нема.

Мама, мама – ллється пісенька струнка,

Мама, мама - як струмок вона дзвінка.

 

     Ведуча 1. Велике спасибі вам  мами, бабусі, гості за те, що ви прийшли до нас на свято. Ми зичим вам усяких гараздів, здоров’я, щастя. Хай ніколи не залишає вас родинний затишок, не трапляються на вашій життєвій дорозі нитки сумні та чорні. Тож хай дарує Господь щастя й долю на многії і благії літа.

 

 

 

 

 

 

 

Завантаження...
doc
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
930
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку