Свято Букварика в першому класі
Свято букварика в першому класі
(Під музику в зал входять перші три учні)
Учень:
Діді-ділі, дінь-ділень!
Діти, гості, добрий день!
Учень:
Дінді-дінді, вам наказ, -
Не спізнитись перший клас!
Учень:
На веснянім видноколі зайнялась зоря!
Учні почергово:
Свято в школі!
Свято в школі!
Свято Букваря!
Учень:
Воно буде класне -
веселе й сучасне
Учень:
Тому рук не шкодуйте
і артистам аплодуйте!
Учитель:
Добрий день, дорогі діти, батьки, гості і всі, хто присутній в цьому залі. Благословенна та ясна година, коли Буквар бере до рук дитина… Яка це відповідальна мить! З цього часу в житті дітей розпочинається новий період, бо Буквар - це перша сходинка до знань.
Сьогодні у нас свято - Свято Букваря. Ще вчора наші першокласники перегорнули останню сторінку Букваря. Сьогодні ми святкуємо першу перемогу наших маленьких школярів. Зустрічаємо наших найменших здобувачів освіти! Ось він - наш веселий, щасливий, працьовитий, дружний і трішечки галасливий. Наш зірковий перший клас!
(Під музику входять всі діти)
Учень:
Що це нині є за свято?
Що людей тут так багато?
Учень:
Ти не знаєш? Мусиш знати
Ми прийшли тут святкувати
Тата, мами,ти і я - гарне
Свято Букваря!
Учень:
В небі сонечко сіяє,
Заглядає в 1 клас.
І воно, напевно, знає,
Що сьогодні свято в нас.
Учень:
У житті найкращий 1 клас,
Через те, що все тут перший раз.
В перший раз - підручник,
Зошит в перший раз.
Учень:
Вперше тут для нас лунав дзвінок,
Вперше він покликав на урок.
Вперше вересневої пори,
Мами в школу нас за руки
Несміливих повели.
Разом:
А сьогодні ми вже справжні
Стали справжні школярі!
Учень:
Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними й наше свято -
Вшанування Букваря!
(Пісня “Ми першокласники”)
(Вбігає Сова)
Сова:
Увага! Увага! Я Сова! Я Сова!
Мудра в мене голова!
Бачу я, у вас сьогодні свято,
І дітей також багато!
Це, напевно, школярі?
Клас який, скажіть мені?
Всі: 1-А/Б/В
Учень:
Ми букварика чекаєм,
А його усе немає.
Де ж так довго забарився?
Може в лісі заблудився.
(Вбігає Сорока)
Сорока:
Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Чи ви чули отаке?!
Нині Свято Букваря,
А Букварик нема!
Не прийшов до діток вчасно,
Може трапилось нещастя?
(Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.)
Незнайко: Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Учень: Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?
Незнайко: Добрий вечір!
Учень: Який вечір? Адже зараз день!
Незнайко: А я й не знаю чи вечір, чи день?
Учень: А чому це ти так кричав?
Незнайко: Та то я від злодія тікав!
Учень: Від злодія? Від якого?
Незнайко: Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!
Учень: Який твій капелюх? А навіщо він йому?
Незнайко: Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!
Учень: ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! (Показує надруковану літеру “К”). Яка це літера?
Незнайко: Півжука.
Учень: А точніше?
Діти: Літера “К”.
Учень: (Показує літеру “О”) А оце?
Незнайко: Та це кругле яйце!
Учень: Діти, а ви як вважаєте?
Діти: Це літера “О”
Учень: Ну що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.
Ось хто лиха нам накоїв,
Хто читати не хотів,
Хто не вчився гарно в школі
І Букварик згубив!
Незнайко:
Це все наклеп і брехня!
Доведіть, що винен я!
Учитель/автора: А тим часом у казковому лісі.
Баба Яга: Книгу я знайшла чарівну,
В господарстві так потрібну.
По ній буду чаклувати,
Доню магії навчати.
(Шукає свою доньку Ягуську.)
Баба Яга: Де ж поділася Ягуська -
Моє капосне дівчисько?
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує.
Ягуська: Що це, матінко моя,
Невже чорна магія?
Якісь знаки та карлючки.
Баба Яга: Це літера “О”.
Ягуська: О? Отрута? Не бери1 Мерщій викинь! Поклади!
Баба Яга: Не турбуйся ти, ягусько,
Заспокойся, угамуйся,
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає.
Будь-який малий школяр
Знає, книга ця - Буквар,
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати
Шістсот років тільки маєш, що гуляєш а гасаєш.
Ягуська: Я - читати? Ти жартуєш?
Баба Яга: Ти мене погано чуєш?
Я тебе наздожену і за книгу усаджу!
Букви вчи! Не йди нікуди!
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір,
Потім себе перевір.
Будеш йому звітувати,
Я ж лечу в ліс на нараду
І даю тобі пораду:
Швиджу справою займися,
Часу не марнуй. учися!
(Стук у двері. Заходить листоноша)
Листоноша: Це 1 клас?
А чи у вас сьогодні свято?
Тоді отримайте листа.
(Вчитель читає листа)
“Дорогі мої друзі, я в полоні. Мене вкрав злий чарівник. Я зможу повернутися, якщо ви пройдете всі випробовування, які послав вам чарівник через своїх посланців. Покладаю на вас надію.
З нетерпінням чекаю визволення.
Ваш Букварик”
Учитель: Щоб врятувати Букварика, потрібно скласти “Чарівну Квіточку”, а пелюстки у посланців Чарівника. Кожна квітка – це завдання, яке потрібно неодмінно виконати. То що ж маємо робити? Допоможемо Букварику? Тоді заплющуємо очі і чекаємо до тих пір, доки буде лунати музика.
(Вихід параски і Палажки (під музику “Баби в стразах”)
Параска: Добрий день, добрі люди.
До вас на свято я давно збиралась.
Про нього прочитала у мережі фейсбуквар.
Баба Палажка: - Добрий день, а ось і я - баба Палажка. Ох, чуть не запізнилася! Бачу, що й Параска вже тут як тут… явилася! А я - кручусь, як білка: на дачі сіяти, картоплю садити, ще й уроки з внуком робити. Вже вивчила всю програму 1 класу, на це витратила дуже багато часу, норми читання знаю, після читання не засинаю. І внук у мене нівроку розумний росте - в одному класі по чотири роки вчиться.
Як я кажу - наука завжди згодиться!
Параска: Прислав Господь на мою голову бабу Палажку!
Розкажу я вас про неї з самого початку.
Минулого тижня дзвонила,, розв’язати задачу 2 класу мене попросила.
(Пошепки до залу) Вона ж у школі не вилася, тосу дурною лишилася! Тьфу!
(Голосно) Отже, дітки, уроки треба вчити, щоб мені - бабі /парасці, потім не дзвонити!
Палажка: Я?! Тобі: ..дзвонила?! Та бодай тебе колька вхопила! Та я ж купила ГДЗ! Там написано про все!
(Нахиляється до залу).
Відколи я цю книжку маю -
10 хвилин на домашні з онуком витрачаю.
Я в школі зіркою була, а ти - ходила, як коза.
Параска: Ти? Зіркою була?
Ой, тримайте мене, діти, бо впаду від сміху ха-ха-ха! У мене всі домашні списувала!
Була ж на уроках пень пнем! До десятого класу ходила в суммці з Букварем. Не те що я! А я.. завжди експериментувала!
Коли писала- буквам елементи добавляла… Пам’ятаю, вчителька і завуч ніяк налюбуватися на моє письмо не могли. Мої кривульки їм так до смаку припали.
Палажка: Ага! Що потім обом швидку викликали!
Параска: Вони ще й лікарям показували моє письмо. Ох і давненько це було.
Палажка: Ну досить вже минулиим жиити. Треба рухатись вперед.
До речі, Параско, а чому у тебе не працює інтернет?
Параска: А звідки ти про це знаєш? Що, з мого вайфаю зависаєш?
Палажка: Я? Та тьфу на тебе!
Дуже треба. Та я пароль вайфаю школи знаю.
Сиджу на лаві біля школи і качаю.
Параска: Дітки, щоб отримати від нас пелюстку, вам потрібно показати нам щось душевне.
Палажка: Сідаймо Параско і подивимся.
(Танець “А ти мене любиш?”)
Параска: Ну ммолодці! Отримуйте пелюстку!
(Звучить сумна музика і з’являється Дівчинка-плакса
Плакса: Всім привіт. Я дівчинка-плакса, я весь час плачу, я така одинока, у мене немає друзів. Мені завжди сумно. Я постійно пла-а-а-ачу. Якщо зумієте мене розсмішти - пелюстка ваша.
(Сценка)
Автор: школярика вчитель спитав.
Учень 1: Хто приклад тобі розв’язав?
Бабуся, матуся чи тато?
Учень 2: - не можу я точно сказати,
бо вчора зарано ліг спати.
Автор: На уроці вчителька звертається до Гриця.
Учень 1: Підкажи-но мені, будь ласка, на чому ми зупинилися минулого разу?
Учень 2: Вибачте, Ірино Іванівно, але я теж забув.
(Лунає музика і з’являється Циганка)
Циганка: А ви хто такі?
Діти: Першокласники!
Циганка: Вас вітає Циганка Ґаґа. Я потрапила на Свято Букваря у 1 клас?
Знаю, що ви нову мережу Фейсбуквар створили і на цю подію ороку Букварика запросили.
А ці дві баби, що тут робили? Добре, що пішли, ще б мене побили.
Я прийшла на ваше свято гроші заробити.
(Циганка по черзі підходить до тат)
- Позолоти ручку, чоловіче, я тобі погадаю.
Тобі на руці написано, що любиш багато працювати.
- Бачу дружина має накладні вії, скоро здійсняться всі ваші мрії.
- Грошей багато будеш мати, захочеш школі допомагати.
(Циганка іде до мам)
- Ой, чорноброва.. Бачу, що любиш селфі робити,
Та камера не дуже! Хочеш, можеш у мене 12 айфон купити?!ґ
- Ой, скоро буде твоє дитя контрольну писати.
Раджу тобі заспокійливі приймати.
(Циганка іде до вчительки)
- Ой красуне… Багато роботи маєш, бачу ночей не досипаєш. Скоро будеш ще більше мати, бо треба буде контрольні перевіряти. Моя тобі порада на 4 роки:
Як будеш контрольні перевіряти, став 2 цифри -
Одиничку пиши, а нулик збоку дописуй,
одиничку пиши - двійку дописуй.
Й жодних проблем мати не будеш.
(Циганка іде до першачків)
Циганка: Бачу, що хтось ніжками почав перебирати. Хто ви такі?
Діти: Ми - першокласники!
Циганка: Давайте я погадаю вам, які оцінки буть у 2 класі.
Учень: Не треба нам гадати. Ми і без тебе знаємо, що оцінки у нас будуть тільки високого рівня. Краще скажи, яке завдання на треба виконати, щоб отримати пелюстку.
Циганка: Яку пелюстку? Краще в карти зі мною пограйте.
Учень: А хіба дітям можна грати в карти?
Учитель: Звісно - це не дитяча гра, але ж треба виручати букварика, то ж доведеться спробувати. А якщо буде важко, то гості нам допоможуть.
(Циганка дістає карти з прикладами і показує дітям, діти відповідають)
Циганка: Вгадали.
Діти: А ми не вгадували, ми так усе знаємо. Віддавай пелюстку.
(Циганка віддає пелюстку дітям)
(Під музику вбігає Пеппі)
Пеппі: Я весела дівчинка, безтурботна і безвідповідальна. У мене немає ніяких проблем. Навчання мене цікавить менше за все. Люблю нашкодити, пожартувати над кимось, посміятися. Сподіваюсь, що ви такі самі і школа вам не потрібна. Якщо ви зі мною згодні, то заходьте до мене на фейсбуквар, підписуйтесь, ставте лайки і коментуйте! Якщо ви зі мною проведете фізхвилинку, то я віддам вам пелюстку.
Пеппі: Ви мене переконали. Пелюстка ваша! А я піду до школи записуватись. Як ви гадаєте, візьмуть?
(Під музику вбігає Баба Яга)
Баба Яга: А що це за публіка зібралася? Противні першокласники. Пелюсточка потрібна? Ха-ха-ха!
Інтернет… піар… створили, бачте,, Фейсбуквар!
Палажка і Параска вже у мережі, Ґаґа теж (Перераховує на пальцях)
А ? Про мене навіть не згадали! Нічого! Я їм зараз покажу! (Погрожує кулаком)
Знищу… їх… і їхню мережу фейсбуквар. (Сердито) Не буде в них на святі їх… Буквар.
Ой, а де цей Буквар?
Учитель: Заспокойтесь, бабусю, ви ж така красива, ваші очі, як.. каламутні озерця, недарма ви запали Кощею до серця.
І ніс маленький… І з такою велиииииикою горбинкою! Натуральне сиве волосся… під рваною хустинкою. А про брови вже й не буду говорити… Можна на корекцію і не ходити. З вашого лиця тільки воду пити. Хіба таку красуню ми могли не запросити?
Запрошення ми надіслали вам давним-давно, але ж інтернету не було… як на зло.
Баба Яга: Та що ви кажете, красива? …Я? (Не вірить).
Ну, якщо чесно… я така… (Гордо і кокетливо).
А інтернет чому пропав? (Задумано).
Мабуть,... Кощей давно рахунок не поповняв (Сердито).
Окей, за креативність лайк вам дам.
Зараз сфотографуюсь і викладу селфі в інстаграм.
Я компліменти ваші приймаю. До себе в друзі й вас додам. Підписуйтесь на мене в інстаграм.
Якщо правильно відповісте на мої питання - пелюстка ваша.
- - Сашко, було в нас 4 апельсини, 3 ми дали Христинці. Скільки у нас залишилось апельсинів?
- А ми їй краще не даммо, бо в неї діатез буде.
- - Сашко, яка найкраща пора для збирання яблук?
- Коли собаки прив’язані.
- - Чого весь урок ти, Аліно, пасешся в зошиті сусіда?
- Я перевіряю в нього , чи правильно він списав у мене
- - Христинко, чому тебе не було в школі?
- бо: “Всюди добре, а вдома найкраще”.
- - Катрусе, скажи, скільки мама заплатить за 2 кг яблук, якщо 1 кг коштує 10 грн.?
- Не знаю, моя мама завжди торгується.
Молодці! Пелюстка ваша!
(Грає музика, з’являється Чарівник і звертається до присутніх)
Чарівник: Привіт усім! Я Чарівник і саме вам надіслав телеграму. Бачу ви кмітливі, винахідливі, розумні діти. Всі мої завдання виконали. Я навіть подобрішав. Але… але я злий чарівник і так просто не здамся! У мене є ще одна умова. Якщо вона буде виконана, то вернеться ваш Букварик цілим і неушкодженим. Моя умова в цьому конверті. А я зникаю. Мене не шукайте. Запам’ятайте: не виконаєте умову не вернеться ваш Букварик! (Віддає конверт і зникає)
Учень: Ну й налякав нас цей Чарівник. Але ми теж не здамося. Подивимось, що в конверті.
Учитель: Покажіть нам щось цікаве, танець або пісню з батьками.
(Номер від дітей з батьками)
Чарівник: Молодці! Пелюстка ваша!
(Під музику заходить Букварик)
Букварик: Я Букварик, вам відомий, дуже гарний, малюнковий.
Залюбки всіх вчу читати - нема часу спочивати.
Щиро зі всіма ділюся, не шкодую своїх знань,
Безліч хитрих і цікавих маю для малят завдань,
Я мандрую по країнах, я з абеткою дружу,
Я малечу, як зустріну, грамоти одразу ж вчу!
Я щасливий дуже і тому радію,
Що всі діти в першім класі вже читати вміють.
Учень: Шановний, Букварико! Тобі рапортуєм:
На свято прощання зібралися всі першокласники, гості та вчителі!
- Учнями класу прочитано, перечитано, недочитано, зачитано доо дірок сто художніх книжок!
- Списано, переписано, недописано в зошитах багато десятків сорінок!
- Над важкими задачами “поламано” 6 голів, зламано 4 стільці, 7 замків у портфелях!
- На території школи розбито 6 носів, наші коліна і дві шибки, - Клас живе цікаво і не збирається зупинятись на досягнутому!
- - Рапорт зданий!
(Під час зачитування останніх пунктів рапорту Буквар починає розгублено кліпати очима, потім опускається на стілець та хапається за голову.)
Буквар: Ой! Ой! Ой! Оце навчив! Оце дожився!
Учень: Букварику, не журися, це ми навмисне тебе насмішили!
Буквар: Так це не правда?
Учень: Звичайно! А коли і правда, то тільки трішечки.
Головна правда, що ти навчив нас писати і читати.
Хіба цього мало? Усміхнись!
(Танець з буквариком)
(Діти в коронах з буквами)
Перекличка: Раз, два, три: перша букво, говори!
- Алфавіт нам треба знати.
- Будемо ого співати.
- Весело і урочисто.
- Гучно і до того ж чисто!
- День сьогодні в нас незвичний.
- Є у нас талант музичний.
- Жити важко без поради.
- Знати мусимо багато.
- І тому запам’ятаймо.
- Їх завжди за друзів маймо:
- Кілька знаків є на світі -
- Літер різних в аалфавіти.
- Можуть букви розказати.
- Нам про все, що треба знати!
- Окрім літер, друзі наші -
- Полум’яні танці, марші.
- Розмовляють вон з нами
- Спеціальними значками.
- Ті значки - маленькі ноти -
- Учням додають роботи.
- Фальш вони не пустять в школу,
- Хор не знав її ніколи.
- Ці значки - важливі дуже.
- Через те погодься, друже:
- Шана тим, хто ноти пише!
- Щиро музика нас тішить -
- Юних друзів-музикантів.
- Якщо хочете - талантів!
(Пісня “Чули”)
Учитель: Ось і настав час прощання. Давайте скажемо на прощання декілька слів!
- Беру Буквар в останній раз,
Несу його в просторий клас.
- І рідній книзі у журбі,
Шепочу “Дякую тобі”.
- Бо перша книга ти моя!
Тепер читати вмію я.
- На світі книг багато є,
Я серце їм віддам своє.
- Кнжечку першу беру я в руки,
Перший мій друже, перша наука!
- І з вдячним серцем Букварю
“Спасибі, друже!” - говорю.
- Любий Букварику! Перша книжка!
Хочеться навіть плакати трішки.
- Букв спочатку ми не знали
мами нам казки читали,
А з тобою подружиились -
і самі читати навчились!
- Разом з тобю ми підростали,
Слово найперше тут прочитали.
- Я сторінку останню
в Букварі перегорну,
Свого друга на прощання
я до серця пригорну.
- Букви всі від “А” до “Я”
дуже добре знаю я.
Далі я навчатись буду
а букварик не забуду!
- Ти перша книжечка моя,
Тепер читати вмію я,
Багато в світі є книжок,
А ти найпершй мій дружок!
- Прощавай, Букварику,
Наш найперший друже.
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже!
Букварик: Дякую за слова гарні,
Та сумуєте ви марно!
Вам дарую, першачки
Ці чудові книжечки!
(Дарує книжечки)
Учитель: А тепер настала мить, коли ми можемо вручити нашим учням вручити грамоти про закінчення вивчення Букварика!
(Вручення грамот/свідоцтв)
ВСІ РАЗОМ: Букварику, прощавай!
(Пісня “А ми бажаєм вам добра”)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку