Свято Букваря "Прощавай, Букварику!"

Тема. Прощавай, Букварику
Мета: вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання; розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати; виховувати у дітей любов до книги, дружні стосунки, родинні почуття.
Хід заходу.
Звучить святкова музика.
Ось над нашим містом зайнялась зоря.
В рідній школі свято - свято букваря.
Добридень! Рада вас вітати
На нашім урочистім святі!
Ну що, усі зібралися у залі?
Та ні, когось не вистачає…
Кого? Самі ж бо відгадайте,
А потім радо привітайте.
 До школи радо хто спішить?
 Старанно хто уроки вчить?
 Хто хоче все на світі знать,
 Уміє і читать-писать?
 Усі їх завжди пізнають.
 Скажіть-но, як цих діток звуть?
Батьки. ШКО-ЛЯ-РІ! 
Хто радує і тат, і мам?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
Батьки. ШКО-ЛЯ-РІ!
Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
Музика. Вихід першокласників.
Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними й наше свято -
Вшанування Букваря.
 День вітання і прощання –
 Свято перших букварів,
 Перша сходинка зростання
 Для найменших школярів.
В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас.
До уроку, до уроку –
Чуєш дзвоник кличе нас!
Звучить дзвоник.
 Ми всіх гостей вітаємо,

І дуже вам радіємо,

Усі вже букви знаємо,

 Книжки читати вміємо.
Всі. Навчився читати наш дружний клас,
        Ви можете всі поздоровити нас!
Ведучий. Читати ми навчилися, писати ми навчилися, і рахувать навчилися. А давайте перегорнемо одну сторіночку назад і згадаємо, як все це починалося.
Музика «Часики».
Ведучий.       Йде годинник, тік – так, тік – так!
     Не вперед, а назад.
     Роки швидко пролітають,
     Нас в минуле повертають.
Сценка «Пологовий будинок».
(Плач дитини) . Виходить медсестра.
- А, тато прийшов, вітаю, у вас дівчинка!
- А що, хлопчиків не було?
- По хлопчиків треба раніше приходити.
- Так я ще вчора приїхав!
- Чоловіче, не смішіть людей,ви маєте доньку, помічниця вам буде, сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме, як синичка.
- Так, все ясно, а завідуючого побачити можна?
- А навіщо?
- Поміняти хочу!
- Та що ж ви кажете, хто ж це свою дитину на чужу міняє?
- То це вже остаточно?
- Цілком!
- І тут по блату. Нічого, сьогодні вже хай, але наступного разу вам так не минеться! Сина мені таки дістанете!(іде)
- А дитину?
Пісня «Топ – топ!»
( Інсценізація )

( Батько сидить читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

Тато. Звідки я можу знати.

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

Тато. Запитай у коняки.

Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Тато. Не знаю, я його не запитував.

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

( Дочка виходить)

Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!
Ведучий.       Ти пам’ятаєш як було колись:
     Багато квітів, музики і звуків,
     Коли із теплих материнських рук,
     Учитель вперше взяв тебе за руку.
 Хвилювався, як ніколи,
 Хвилювався я весь час,
 Бо тоді прийшов до школи
 Перший раз у перший клас.
Мене до школи мама привела,
Та вчительці, як скарб, передала.
Так гарно й радісно було в той день мені,
Бо з того дня матусь я мав вже дві.
 Вересень … Стежка до школи.
 Дзвонить веселий дзвінок.
 І через луг, через поле
 Сонце спішить на урок!
Пісня «Першокласник».
1. Перший раз у перший клас ми йдемо охоче.
     Ніжним голосом для нас продзвенить дзвіночок.
     І сміється в небесах сонце, як ніколи.
     В мами сльози на очах, я іду до школи.
П-в: А у школі, а у школі, є веселка кольорова,
 І найкраща в цілім світі перша вчителька моя.
 А у школі, а у школі, не сумуєм ми ніколи,
 Бо учора дошкільнята, а тепер – одна сім’я.
2. Прощавайте іграшки, гомінкий садочок,
     Кличе в класи дітлахів золотий дзвіночок.
     І сміється в небесах сонце, як ніколи.
     В мами сльози на очах, я іду до школи.
      А як хотілось до школи, як збирались. А хочете почути як  наші хлопці збирались до школи?
      Завтра зранку в перший раз

Я іду у перший клас.

Але я іще ніколи

Не збирав портфель до школи.

Що ж покласти  у цю сумку?

Покладу пенал і гумку,

Ведмежатко і лопату,

Білочку руду, хвостату,

М’яч, пухкесеньку подушку,

На обід смачну пампушку,

Тракторець, машину, мило,

Ой як швидко звечоріло.

Я іду у перший клас,

Завтра зранку перший раз.

Хто б тепер мені сказав,

Чи я все в портфель поклав?

В нас сьогодні вдома

Цілу ніч не спали,

Бо мене до школи

 Вся рідня збирала.

  рази букета

В целофан вкладали,

І штани по черзі

Тричі прасували.

Свар було чимало,

 Поки речі склали,
 А котові їсти зовсім не давали.
- А з вами таке було?
- Чи хотіли до школи?
- Що подобалось найбільше?
- А що було найважче?
- А цей хлопчик повернувся зі школи перший раз першого вересня. Послухайте, що він говорить.
Сценка.
Мати. Синку! Що сталося? Чому такий засмучений?
Тато. Хто ж тобі посмів зіпсувати свято 1 вересня?
Син. Свято? Нічого собі свято! Чого ж ви не попередили, що це не на один день, а на 11 років!
Давайте пригадаємо разом,
Як вперше на лінійці всі стояли,
Розгублені, малі, кумедні,
З-за квітів ледве виглядали.
Все так святково починалось,
Так швидко і бентежно.
Тоді настали будні,
Уроки та обмеження.
 Та швидко в школі ми освоїлись,
 Із класом швидко познайомились.
 І на  цілий рік у школі
 Зникли враз і  тиша й спокій.
До успіхів було далеко,
Нам завжди заважали балачки.
І виявилось – ой, нелегко
Писати палички й гачки!
 Каліграфія моя вже мене замучила,
 Я виводжу кожну букву, а вона все кручена.
 Я дивлюсь на свої букви, кулак їм показую:
 - Ану, станьте гарно в ряд, бо враз порозмазую!
Ми букварик почали в вересні вивчати
І багато встигли ми вже запам’ятати.
 На урок до нас сова часто прилітала.
 Друкувать склади й слова нам допомагала.
Виручайте палички і пишіться прямо.
Всі ставайте по порядку, мов солдати на зарядку.
 За поля не вибігать, спинки прямо всім тримать.
 Чому ж не привчаєтесь, важко так навчаєтесь?
Чом стоїте як попало, знову нам за вас попало.
Та не знає наш учитель і не знає мама,
Як нам важко так зробити, щоб стали ви прямо!
 Ох, було мороки з нами вчительці багато,
 Як по 40 слів за хвилину вчились ми читати.
Ведучий.  Так, важко навчатись, але радувало одне: скоро перерва!
Музика. (Щось гримить).
Що це? Грім вгорі, внизу, кругом.
Може це аеродром?
Може це шумить завод?
Чи іде з піснею взвод?
Чи клекоче десь вулкан?
Чи дракон попавсь в капкан?
Ведучий. Я скажу вам безперечно:
         То у школі йде перерва!
Музика. Діти бігають.
Сценка «Перерва».
Плететься учень до класу червоний, мокрий. Падає на стілець, стогне.
- Ой, не можу, зараз вмру!
- Петрику, що сталось,тобі погано?
- Ой, нема чим дихати, вмираю!
- Ти захворів?
- Не можу. Ой, ой, змучився!
- Може додому підеш, відпочинеш?
- Ти що, чуєш дзвоник на урок? Ось на уроці і відпочину!
Пісня «Першокласники».
1. Я прийду до школи, двері відчиню,
    Радісно зустріну вчительку свою.
    В добрі її очі щиро подивлюсь,
    І нічого в світі не боюсь.
 П-в: Будем разом рахувати,
          І читати, і писати,
          У веселі ігри грати цілий день.
          Будем разом рахувати,
          І читати, і писати,
          І співати радісних пісень.
2. Весело у школі вчитись дітворі,
     Вчителька стрічає діток на зорі.
     Хоч давно на скронях в неї сивина,
     Наче рідна мама нам вона.

 Літера перша і перше слово,
 З книгою перша серйозна розмова.
 Перша сторінка, наступна сторінка,
 Успіхи перші, і перші сльозинки.
Такі муки ми терпіли, доки склад числа той вчили.
Зате тепер усі ми обчислюємо на високий рівень.
 Згадайте, люба вчителько, матусі, татусі,
 Як «бекали » і «мекали» спочатку ми усі.
  А нині любо слухати, як добре ми читаємо.
  Подякуєм Букварику  і разом попрощаємось.
Про труднощі пережиті, про те, як їх ми долали
Можна стільки говорити, та часу замало.
 Любі гості, мами й тата, в нас букварикове свято.
 Добре, що прийшли до нас на гостину в перший клас.
Свято гарним вийти зможе, якщо кожен допоможе.
Від пісень і жартів, звісно, хай сьогодні буде тісно!
Звучить мелодія.
 У далекому королівстві «Букварія» жив цар і звали його Буквар. І була у нього дружина – королева Математика.
Виходять Буквар і Королева.
 При дворі жив мудрий Міністр на ймення Мудрагель зі своїм помічником – пажем. Красунчик-паж ще тільки вчився чаклувати, і тому у нього була чарівна указка, якою він міг творити чудеса.
Вихід Мудрагеля і пажа. Паж крутить указкою і дарує квіти.
 У королівстві «Букварія» жило 33 придворних літери. На лівій половині царства завжди лунали пісні, сміх, танці, бо там жили голосні звуки. А ми знаємо, що голосний звук співається. Ось і зараз там чути музику. Послухайте, це ж наші принцеси співають.
Звучить пісня. Частівки.
А. Стали букви у рядок і побігли на урок.
     Хто у них за ватажка?
     Ну, звичайно, буква «А».
О. Буква «О» така ось кругла,
     Хто не бачив – подивись.
     Наче сонце, наче бублик,
     Мов обручик, хоч котись.
У. У долині жив удав,
     Удавав, що він все знав.
     Удавав, що все умів,
     У траві хвостом вертів.
И. «И» великої немає,
     «И» слова не починає.
     Ти дивись, не помились,
     А спочатку роздивись.
І.  Індик в миску воду лив,
     Індик шию довго мив.
     Буква «І» допомагала,
     Індюка за хвіст тримала.
Е. Буква «Е», мов гребінець,
    Де початок, де кінець.
    Букву «Е» ми любимо,
    Її ми приголубимо.
 А на правій половині живуть приголосні звуки. Там чути шум, гам, тому, що вони постійно сваряться за те, хто з них найкращий звук і біля якої голосної їм стояти. А міністр постійно заспокоював розбишак.
(Приголосні імітують сварку)
Міністр.  Досить вже сваритись, годі вам вже битись.  Давайте краще пісню співати, давайте Букварика вітати.
Пісня  про Буквар.
1. Мій букварик, мій букварик, він найкращий друг.
     Прокидаюсь, посміхаюсь і беру до рук.
     Буква «А» на зірку схожа, буква «О» проста.
     Гарно вчитись допоможе книжка золота.
 Завдання просте, А Б В Г Д,
 Хто такий букварик має,
 Той не пропаде.
2. Треба всім старанно вчитись, знати головне,
     Книжка ця найкраща в світі виручить мене.
     Буква «А» на зірку схожа, буква «О» проста.
     Гарно вчитись допоможе книжка золота.
Ведучий. Так жили собі звуки. Та одного разу стало сумно королю.
Буквар.  Ох і сумно мені. Щось дуже тихо в моєму королівстві.
Королева.  А ти поклич Міністра, він мудрий, він тобі допоможе.
Буквар.  Мудрагелику, іди вже до нас!
Міністр.  Слухаю, Ваша Величносте.
Буквар.  Мудрагелику, придумай, будь ласка, що-небудь!
Міністр.  Щоб звеселити короля, треба оголосити бал звуків.
Король і Королева. О, це ти добре придумав. Оголошується бал звуків!
 І почали прибувати гості. На бал приїхали принцеси-голосні – найголовніші в королівстві звуки, вони утворюють склад. І принци –приголосні.
(Хлопці стають навпроти дівчат ).
Паж.  А хто це плаче?
(Стоїть м’який знак і плаче.) 
Паж. Чому плачеш?
М’який знак.  Бо я Ь (м’який знак ) і звука не позначаю, а теж хочу на бал!
Паж.  Не плач! Я допоможу тобі! Я не чарівник, я тільки вчусь. Будеш стояти біля приголосних і пом’якшувати їх, щоб вони стали добрішими, лагіднішими і не сварились ніколи.
(Паж веде м’якого знака в коло).
Танок вальс.
Королева.  Досить вам гомоніти. Хочу вже чогось чарівного!
Музика. Забігає Незнайко.
Незнайко.( Одяг обвішаний буквою «ен»).
Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Ведучий. Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали? 
         А звідки ви його знаєте?
Діти. Він до нас на математику приходив, задачі нам задавав.
   Йому шматочок Сонця на голову впав.
   Він машину казкову сиропом заправляв.
Незнайко.  Добрий ранок!
Королева.  Який ранок? Адже це день.
Незнайко.  А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
Королева.  А чому це ти так репетував?
Незнайко.  Та то я від злодія втікав.
Королева.  Від злодія? Від якого?
Незнайко. Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.
Королева. Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Ведучий. Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Краще сідай, дивись і вчись на нашому святі Букваря.
Незнайко. На чому? На чому? На святі букваря? А де ж ваш буквар про якого ти говориш?
Лунає мелодія «Коломийки».
Ой, веселий наш Букварик,
Гарно він співає,
Бо веселе свято в школі
Він сьогодні має.
Так (5 р.) весело співає.
Бо веселе свято в школі
Він сьогодні має.

Ой, розумний наш Букварик,
Все про себе знає,
Свої літери слухняні
Вже в слова єднає.
Так (5 р.) все про себе знає.
Свої літери слухняні
Вже в слова єднає.

Ой, щасливий наш Букварик
І тому радіє,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.
Так (5 р.) і тому радіє.
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.

Ой, святковий я Букварик,
Прошу всіх на свято.
Кожну літеру всі разом
Будемо вітати.
Так (5 р.) 
Прошу всіх на свято.
Кожну літеру всі разом
Будемо вітати.
Буквар. (Звертається до Незнайка).
Добре літери вивчай,
Потім — у склади складай.
Як складеш їх у слова —
Розпочнуться вмить дива.
Все зумієш прочитати:
Що читають мама й тато,
Назви вулиць та казки,
Вірші та товсті книжки
Про русалку чарівну,
Про Ягу стару й страшну,
І про лицарів чудових,
І про гномиків казкових...
Тож ні маму, ані тата,
Ні сестричку, ані брата
Не проси та не чекай,
Просто сядь та почитай!
Ведучий. Ну, що зрозумів, Незнайко, навіщо треба вчити букви?
Незнайко. Зрозумів. Букви треба знати, щоб багато хороших книжок читати. А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь навчусь?
Ведучий. Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.
Буквар. Гей, ви, букви, жвавим кроком, раз, два, три. (крокує)
Вчили вас 105 уроків, раз, два, три. (крокує)
Через те вас добре знають,
З вами вже слова читають, раз, два, три, раз, два, три. (крокує)
Любий наш Букварику!
Наш найперший друже!
Ми тебе порадувать
Хочем дуже-дуже!
    Що ми для тебе готували
  Вже час дізнатися настав…
  В чарівнім місті побувати,
  Куди ти шлях нам показав…
Сценка.
Мама тягне сина за руку, саджає за парту, дає «Азбуку».
Мама. Букви вчи, не йди нікуди,
    А то гірше тобі буде.
    Ось тобі секундомір –
    Потім себе перевір. 
    А прийде додому тато,
    Йому будеш звітувати!
    Я ж біжу до перукарні
    І даю тобі пораду:
    Краще справою займися,
    Щоб успішно в школі вчиться!
Хлопчик відкриває «Азбуку».
Хлопчик. Дивна якась буква, схожа на дах, та ще й поясок посередині причепила. Як же звать цю букву?
Лунає музика, вибігає Червона Шапочка з корзинкою.
Пісня «Якщо довго, довго …»
« А»
Якщо довго, довго, довго,
Якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежині бігти, тупать і стрибать,
То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,
То можливо, то можливо, можна в школу дострибать.
А – а – вчаться там діти великі й малі,
А – а – знань їм багато дають вчителі.
А – а – там навчаються читати,
А – а – і писати, й рахувати,
А – а – там цікаво всім завжди.
Червона Шапочка. Ось тобі буква Аа: і велика, і мала. (простягає букви)
Хлопчик. Спасибі. (Йде і чіпляє на дошці - алфавіті букву «А»)
Звучить музика. З’являється буква «Д». (на грудях двійка)
«Д»
- Я чула, що Червона Шапочка до школи готується. Так ось – я буду її найкращою подругою.
Пісня на мелодію «Кузнечик».
Я дуже гарна дівка,
Зовусь я просто Двійка.
У ледарів завжди я
В щоденнику живу.
 І вдень, і вночі (2р.)
 У ледарів завжди я.
 І вдень, і вночі (2р.)
 В щоденнику живу.
Люблю я погуляти
погратись і поспати,
А от уроки вчити
я зовсім не люблю.
 І вдень, і вночі (2р.)
 Погратись я люблю.
 Ні вдень, ні вночі (2р.)
  Уроки не люблю.
Звучить музика. Потягуючись, виходить лінь.
«Л»    Мене звуть просто – тітка Лінь.
 Я з Двійкою дружу.
 Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
 За ними я, як тінь ходжу.
 Для них готую спокій і безділля.
 З дітьми я разом їм, охоче сплю,
 Треба знать тобі ті букви?
 Краще грайся, розважайся
 І нічим не переймайся…
 Літери? Це просто дивно!
 І кому вони потрібні?
 У– горбате, А – нерівне..
 Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ц»)
 Я без них не знаю лиха
 І гуляю у дворі!
 З мене приклад всі беріть
 І уроки не учіть!
Лінь намагається викинуть Буквар, буква «А» не віддає.
« А» Геть звідси, ледацюги.
«Двійка» і «Лінь» втікають.
«В»
Погляньте, диво-дивовижне,
Таке ж цікаве, бо живе.
Зрослись дві гілочки на вишні,
Висять собі, як буква «ве».
«М»
Миші милом миску мили,
Миші мило загубили.
Ми навмисно в ліс прийшли,
Але мила не знайшли.
Може, мило в річку впало,
Може, мило жаба вкрала,

Може, в трави закотилось,
Може, мискою накрилось.
«Н»
Дві палочки-лічилочки гуляли у садку.
Аж тут зламалась гілочка!
- Рятуйте, упаду!
Летіла і кружляла, хапаючись за клен,
Між паличками впала і вийшла буква «ен».
 

«С»
А я була у лісі і слухала потішки.
Сонце сіло на сосну, сонно мовило: «Засну!»
Сосни сонечко гойдали, сосни сонечко благали:
«Сонце, сонечко, не треба, стане темно нам без тебе».
Буквар. Як добре, що вся родина збирається до хати.
Королева. Так, дорогий Букварику, дуже добре. У дружбі і злагоді гарно і весело жити.     
Шапокляк. Привіт, малявки. Я вам букву принесла.
    Щоби такого зробити поганого?
Ведуча. Поганого нам не потрібно, краще подружись з нами.
Шапокляк.  Якщо ви правильно будете відповідати, то станете моїми друзями. Відповідайте: так або – ні!
 * Треба гарно вам читати?
 * Треба менших ображати?
 * На перервах верещати?
 * Парти всі розмалювати?
 * Друзів треба виручати?                      * Треба слухати матусю?
 * Тоді дратуйте хоч бабусю!
 * У класі вибийте шибки!
 * Вчительці робіть все навпаки!
 * Чи хочете друзями моїми стати?
 

    Сценки про шкільне життя.
- Вставай, синку, а то спізнишся у школу.
- Не спізнюся, мамо, школа цілий день відкрита!

   Хитрий хлопчик
- Татусю. Допоможи мені задачу розв’язати.
- А ти вже над нею думав?
- Думав.
- Ну, і що придумав?
- Що краще: спитати у тебе чи у Вовки списати?

    * * *

- Тату, ти вчився в одному класі з батьком Миколи?
- Так!
- Не може цього бути?
- Чому?
- Тому, що він каже синові, ніби то теж був найкращим учнем у класі.

    Пожалів 
Вчитель питає учня:
- Сергійку, чому твоя мати не була на батьківських зборах?
- Я їй не казав.
- Чому?
- Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить.

   Так, як батько
Батько дивиться щоденник сина.
- Так. Арифметика – 12, поведінка – 2. Що тебе, шибенику, питали?
- Скільки буде 5 разів по сім? – одказує син.
- Ну, а ти що сказав?
- Тридцять п’ять. А вчителька знову: «Скільки буде сім разів по п’ять?
- А що воно, хіба не один чорт?
- Та й я так само відповів.
     * * *

Учитель. Як на твою думку, Максиме, штани — слово в однині чи у множині?

Учень.  Я так собі міркую, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.

     * * *

Учитель. Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше — сонце чи місяць?

- Місяць.

Учитель. Чому?

-  Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так видно.
Вірш «Батьки – чомучки».
Ну і мама, ну і тато, наче справжні дошкільнята.
Нічогісінько не знають, смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають лиш одне «чому й чому?»
- Ти чому отримав двійку?
- І чому прийшов так пізно?
- Ти чому в шкарпетках різних?
- Ти чому такий непослух?
- І чому не стелиш постіль?
- Ти чому це вірш не учиш?
- А чому портфель без ручки?
- І чому такий синець?
- Ох, настане мій кінець!
  Не поясниш їм ніколи,
  Хоч і дуже б захотів.
  Треба їх віддать до школи,
  Хай питають вчителів.

«Л»
То не ляпка-закаляпка,
Не карлючка на листку.
Буква «ел» зігнула лапку,
Наче в кішечки, м’яку.
«Т»
Тихо, тихо в темнім лісі,
Хтось таємний спить в горісі.
Але ти його не бійсь,
Ти приходь у темний ліс.
Тут тебе ніхто не з’їсть,
Тут ти будеш тільки гість.
«К»
Скочив котик на курник,
В курнику піднявся крик.
Тільки квочка не кричала,
А крилом курчат вкривала.
Котик сам собі сказав:
«Ох, як я їх налякав!»
«З»
Збоку, знизу і згори схожа «зе» на цифру 3.
Є три зуба в букви «зе», ними все вона гризе.
Королева. Шановний Букварику, Так багато вже букв до нас завітало. А скільки ще їх буде? Чи вистачить місця на всіх?
Буквар. Не хвилюйтесь, дорога Королево, місця вистачить на всіх, а букв дійсно багато.
Королева. І як же діти змогли їх всі вивчити? Не школа, а якийсь інститут.
«Ф»
Що це, що це за підскоки?
Це у кого ж руки вбоки?
Буква «еф» на довгій ніжці
Пострибала по доріжці.
«Й»
- Ей, малий, ти хто такий?
- Я не хто, я буква «ій».
Щоб мене не сплутать з «и»
Я купив берет новий.
Не великий, не малий,
Подивіться, ось який!
«Ж»
Жив жучок між бур’янами,
Жив без тата і без мами.
Жив і жив, не тужив,
Жовтим вусом ворушив.
«Ш»
«Шу-шу-шу!» - шептали миші,
Загубився сон у тиші.
Ми не будем спочивати -
Підем тишу розганяти».
А тихенька наша тиша
Тихо спала на узвишші.
І не знала наша тиша,
Що в норі шептались миші.
«Щ»
Букві «ща» сказала «ша»:
- Ти стрибаєш, як лоша,
Я на тебе дуже схожа,
та стрибати я не можу.
- А відгадка тут проста,
Я з хвостом, ти – без хвоста.
«Г»
Голохвастов. Ви знаєтє, хто я? Голохвастов Свирид Петрович! А це мої друзья!
Пісня Голохвастова.
1. В небі канареєчка літаєт
     І співає прямо в горизонт,
    А ми підем вип’єм, погуляєм,
    В цьому все життя і весь наш резон.
2. Нас чекають баришні – коханки
     Жизнь така, що просто мармелад,
     Так заграй, заграй моя гітарка,
     На веселий дуже на очень лад.
3. Моя мама серце добре має,
     І папаша мають магазин.
     І вони мене не обіжають,
     Бо один у них я шикарний син.
Голохвастов. А як ви думаєте, куди ми йдемо? Так, Проню сватати.
Сценка «Сватовство».
Проня. –Господи, чи у мене всьо на місці, чи по - модньому?  Ой, мамо моя! Що ж одіти? Чи платок, чи берет? Що ж мені більше до лиця? А, вдягну те і друге. Нехай бачить! Якби його прийняти? Чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи, мовби телевізор дивлюся і книжку розумну читаю.(лягає) Ей, Хімко, просі!
Голохвастов. – Честь імєю бить в вашем домє. Ніікого нема! Ні, Проня Прокоповна тут! Горю от желанія, мілая мадемуазель, обнять вас!
Проня. – А, це ви? Простітє, зачиталась.
Голохвастов. – Позвольтє  закуріть?(закурює)
Проня. – Ваша папіроска шкварчить!
Голохвастов. – Ето в груді моєй!
Проня. – Чого?
Голохвастов. – Од любві! Єсть тут унутрі такая любов до вас, што хоч крізь огонь готов пройтісь.
Проня. – Ах еті ваши кавалєрскіє насмєшкі!
Голохвастов. – Ні! Де ваша душа, там і моя! Не рвіть мене, як пуклю, потому что здєсь у мєня (на серце) такоє смєртєльноє воспалєніє завєлось , що аж шипіть!
Проня. – Когда б ви заглянулі в мое серце, ви би там побачили, що золотими буквами написано: Свирид Петрович Голохвастов.
Голохвастов. – Я б каждий дєнь откривав ваше серце і смотрєл.(падає на коліна)
Проня. – Так дуже любите? Ой, мамо моя! Я так стривожена, так всьо сталось несподьовано, мнє так моторошно, що аж серце тьопається.
Голохвастов. – Нє беспокойтєсь, обхождєніє понімаю!
Проня. – І я вас дуже люблю, душка!(дає руку) Вот вам моя рука, серце і другіє внутрєнності. Я согласна буть вашою половинкою.Тільки треба попросити благословєнія у папіньки і мамєнькі!
(Ідуть до батьків, падають на коліна).
 

«Б»
Білка бігала багато,
Бо шукала в лісі брата.
Брат на дереві сидів
І смачні горішки їв.
Поки знайде білка брата,
Будемо всі букви знати.
«Ч»
Чорно – чорно уночі,
Чорні очі у сичів.
Чорні очі, чорні крила,
Чорна тінь усіх накрила.
Через чорних тих сичів,
Чорно – чорно уночі.
«Р»
Рідний голос, рідне слово-
Все народжене з любові:
Ранки роси в трави трусять.
Вітер роси в травах сушить.
На землі, що родить щиро,
Ростемо ми під сонцем миру.
«П»
Півень півневі співав:
«Я сьогодні рано встав!»
Потім вилетів на пліт
Заспівав на цілий світ;
«Я співати так люблю,
Що ніколи не просплю»!
Ведучий. А ще на букву «пе» починається слово «побачення».
Буквар. А яке побачення без танців.
Танок ромашок.
Ведучий. На лінійку з нагоди вручення посвідчення про закінчення початкової школи шикуйсь!
 Любі мої діти, сьогодні ви отримаєте свою першу нагороду. Ви здобули її своїм розумом …
Домовичок. Ну, це ви загнули! Не зовсім своїм – тут всі свідки. Без допомоги цих людей не бачити їм цього диплома, як своїх вух. Ви здивовані хто я? Я ваш шкільний Домовик. Мені дістався ваш клас. Спочатку я розсердився, трохи не втік від крику. А вчительки вашої як я боявся. А потім звик. Тепер ви мені як рідні. Скільки я ваших огризків у класі позбирав, а ручок та олівців навіть не перерахувати. Я і танцювати з вами навчився, і кричати, і за дівчатами бігати. А сьогодні я теж з вами, бо мені ще довго наглядати за вами, аж до 11 класу.
- Сьогодні я вам приніс подарунок. Це – книга. Читайте її, мудрішайте, підвищуйте темп читання.
Музика. Вручення книг.  
Вручення грамот учням.
Буквар.  Всі літери прочитані,
        Усіх їх тридцять три.
  Тепер дітей учитимуть
  Підручники нові.
  Я вас навчив читати і писати,
  Любі дівчатка мої і хлоп’ятка,
  Хай підростає ваш перший клас,
  А я залишаю вас.
Добрий Букварику! Перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки.
Жаль розлучатися, хоч і треба.
Ми не забудем ніколи про тебе.
    Спасибі тобі за добру науку,
    За паличку першу, за першу букву…
    За перше слово, за першу казку,
    За першої вчительки щиру ласку.
    Ми пам’ятатимем довгі роки
    Мудрі й повчальні твої уроки.

Всі:  Прощавай, Букварику,
  В школі перший друже!
  Ми тобі, Букварику,
  Дякуємо дуже!
Парад нових підручників.

Читанка.  Я Читанка-Нечитана,
  Навчатиму ваш клас.
  І з вами говоритиму
  Про наш прекрасний час.
  Букварику, мій братику,
  Розумна голова,
  Твої веселі літери
  Складуть мої слова.
  А ти спочинь до вересня
  Чи просто погуляй.
  Букварику, мій братику -
  Ти нас не забувай!
Рідна мова. А я –рідна мова.
     Я не з лісу, я не з поля,
     Нелегка у мене доля,
     Через радість та біду
     Я з віків до вас іду.
     Я дитину колисала,
     Батьківщину захищала,
     І від роду і до роду
     Зберігала свою вроду.
     Всі народи мову мають,
     Всі пісень своїх співають,
     Бо хто має мову рідну,
     Той багатий, а не бідний!
Математика.  Раз,два , три, чотири, п ять!
   Вміють діти рахувать.
   Але хто мене не знає,
   Хай даремно не гуляє.
   Щоби весело гулять,
   Всі уроки треба знать.
   Дуже точна я наука,
   Тож беріть мене у руки.
Ведучий.    Дитинство непомітно пролітає
  І малюки так швидко підростають.
  Я ж хочу привітати тат і мам,
  Що наші учні вже пройшли початок.
   За те, що раненько вставали,
  За те, що до школи водили,
  За те, що втоми ніколи не знали.
  Палке вам, велике спасибі!
Музика «Мої батьки». Вручення подяк батькам.
Слово батькам.
Танок «Моя Україна».
Фінальна пісня. Дітям батьки роздають випечені букви.