Свято "Чарівна краса вишиванки"

Чарівна краса вишиванки

Мета: розширити знання учнів про виникнення народного мистецтва – вишивки та особливості вишивки в різних регіонах; розвивати дикцію, сценічну майстерність; прищеплювати інтерес до національних звичаїв та традицій; виховувати повагу до майстрів рідного краю.

Фрагмент відео «Вишиванка код - життя»

Наша вишиванка – то пісня України,

Нашої священної землі.

В ній співають ранки солов’їні,

Квітом розквітаються гаї.

(Виходять дівчатка)

Україно моя, вишиванка,

Ти мій рай, моя радість і доля.

Я без тебе, як день без світанку.

Я без тебе, як жайвір без поля.

Вишиванка, моя вишиванко,

Смереково – вишнева жага.

Ти далеких Карпат полонянка,

Ти Дністра моя хвиля жива.

Я іду по світу, іду в вишиванці,

Аж дивуються ген журавлі.

Хай стрічають осінні багрянці,

Україна іде по землі.

Пісня «А я живу на рідній Україні» 

Дівчинка:  Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований.

Хлопчик: Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. .

Господиня: Одному з видів українського народного мистецтва  – вишивці присвячене наше свято. Щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися  більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну мою Україну.

Щоб сміялася сорочка

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна

Своїми майстрами.

Господиня:

   Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. За часів Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організовувала в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

Голку вліво, голку вправно –

Вишиваєм квіти вправно.

Маки наче жар горять,

Всіх навколо веселять.

А волошки в жовтім житі,

Наче тільки-но умиті,

Ожили на полотні

Й освітили наші дні.  

Пісня «Вишиванка»

Домовичок: (вилазить із-за штор і чхає)

Добрий день, вам малята!

Любі хлопчики й дівчатка!

Ой, щось у нашій оселі гамірно! Давно скільки гостей у нас не було! А як приємно, що ви згадуєте про  давній вид мистецтва - вишивку!

Вишиваночка 1:

   У кожному районі й навіть селі були свої особливості вишиванки. І було  великою святістю вишивати так, як вишивають у даній місцевості.

   Для Галичини, Буковини та Закарпаття характерні яскраво-барвисті відтінки

Вишиваночка 2: На Київщині, Полтавщині, Житомирщині переважали рослинні орнаменти у формі вазонів, котрі символізували дерево життя і виконувались червоним, чорним і синім кольорами.

 Вишиваночка 3: а  на Поділлі традиційні геометричні орнаменти:  з використанням орнаменту або малюнків стилізованих жіночих фігурок, пташок, тварин

Вишиваночка 4: для поліських виробів характерні сюжети із символами оберегів, цих добрих охоронців домашнього вогнища. Виконувалась вишивка червоним та чорним кольорами.

Вишиваночка 1:

Сорочку-вишиванку                                                                                                                                   

До самого світанку

 Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишиваночка 2:

Вишивала з піснею

Стало все барвистеє.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Вишиваночка 3:

Барви кольорові:

Зелень – то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Домовичок:

   Вишивку зазвичай виконували ручним способом на різних тканинах, шкірі, та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням. Саме тому український одяг ручної вишивки славиться і по сьогодні.

Вишиваночка 4

Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю вишиванками прославляють.

1 Пломеніє, немов зоря,

2 Віще слово Кобзаря,

3 Пісня солов’їна,

4 Вишиванка, рушничок,

Домовичок:

Український народний танок –

Разом:

Все то – Україна.

Танок з рушниками

Господиня:

   Вишиванням в Україні займалися виключно жінки.

                       (Заходять дівчата, співаючи пісню, несучи вишиванки. Потім сідають і вишивають)

Пісня «Од Києва до Лубен» (уривок)

1 Дівчинка: Ой, дівчатонька! Годі веселитися. Пора і до роботи братися!

1 Дівчинка: — Скажи, де ти придбали таку чудову вишивку?

2 Дівчинка :  — Це бабусина пам’ять, я її бережу як родинну святiсть.           

3 Дівчинка:   А знаєте, мені моя мама свій весільний рушник показувала. Він їй дістався ще від прабабусі. Коли була війна, то прабабуся всі свої найкоштовніші речі в землю закопала, серед них і свої найкращі  вишиванки та рушники.

4 Дівчинка :  А в моєї прабабусі були рушники, повишивані рожами і хмелем.

5  Дівчинка: А моя прабабуся розповідала, що коли їй виповнилося 10 років, то її мама почала для неї посох готувати – хустки купувала, намисто гарне, тканини барвисті, а на сорочки та рушники сама полотно ткала. А ще вона казала, що потрібно було вишити 50 вишиванок.

6 Дівчинка: Пятьдесят? А навіщо? І що, всі вишиті?

5 Дівчинка: Кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок -  50, 80 сорочок:   для буденної роботи, свята, на весілля, тобто для потреб усього життя.

7 Дівчинка: Жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно.

1 Дівчинка: Так. Кольорова плахта, яскрава корсетка, шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка – в такому одязі дівчина мала мальовничий вигляд.

2 Дівчинка: А мені Микола говорив, що я як надіну свою вишиванку, то стаю схожою на квітку.

3 Дівчинка: І таке скаже? На квітку! (Сміються)

4 Дівчинка: Хто воно там в сінях розмовляє?

5 Дівчинка: Мабуть, Микола з хлопцями прийшли.

Хлопці пісня «Якби мені сивий кінь»

1 Парубок: Здоровенькі були!

Разом дівчатка: Доброго здоров’я!

6 Дівчинка: Що це ви не всім гуртом прийшли?

2 Парубок:  Та ми всі тут! Гей, Петре, неси бубон! Будем зараз танцювати , дівчат наших розважати!

Український танок

Дівчинка:

Я Іванку вишиванку

Білу подарую.

Синю стежечку від неба

В квітах намалюю.

Вишита сорочка

Аж до поясочка,

А хто її вишивав?

України дочка.

Іванко: Бабуся казали, щоб я свою вишиванку носив у понеділок, вівторок і четвер і обов’язково на чисте тіло. У народі кажуть: «Сорочку одягай – маму, тата звеселяй, від хвороб її носи і здоров’я бережи».

Дівчинка:  А ще кажуть: - Сорочка на тіло, а лінь – у двері.

Іванко: Здавна вважалося, що сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили. Обов’язково прикрашали комір та рукава сорочки, адже місця, де закінчується тканина, - найвразливіша для темних сил.

Дівчинка:

Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.

Хлопчик:
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.

Пісня «Україно моя - вишиванко»

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.

Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.

Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.

Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.

Пісня «Це мій рідний край»

Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.
 

Господиня: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Пісня «Рідна моя, земле!»