Чарівна краса вишиванки
Мета: розширити знання учнів про виникнення народного мистецтва – вишивки та особливості вишивки в різних регіонах; розвивати дикцію, сценічну майстерність; прищеплювати інтерес до національних звичаїв та традицій; виховувати повагу до майстрів рідного краю.
Фрагмент відео «Вишиванка код - життя»
Наша вишиванка – то пісня України,
Нашої священної землі.
В ній співають ранки солов’їні,
Квітом розквітаються гаї.
(Виходять дівчатка)
Україно моя, вишиванка,
Ти мій рай, моя радість і доля.
Я без тебе, як день без світанку.
Я без тебе, як жайвір без поля.
Вишиванка, моя вишиванко,
Смереково – вишнева жага.
Ти далеких Карпат полонянка,
Ти Дністра моя хвиля жива.
Я іду по світу, іду в вишиванці,
Аж дивуються ген журавлі.
Хай стрічають осінні багрянці,
Україна іде по землі.
Пісня «А я живу на рідній Україні»
Дівчинка: Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований.
Хлопчик: Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. .
Господиня: Одному з видів українського народного мистецтва – вишивці присвячене наше свято. Щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.
Ой, вишивки мої любі,
Я вас вишиваю,
Та про красу і про фарби
Думки не лишаю.
Де покласти слід рожеву,
А де ніжно-синю,
Щоб славила моя праця
Рідну мою Україну.
Щоб сміялася сорочка
Файними квітками,
Щоб пишалась Україна
Своїми майстрами.
Господиня:
Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. За часів Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організовувала в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.
Голку вліво, голку вправно –
Вишиваєм квіти вправно.
Маки наче жар горять,
Всіх навколо веселять.
А волошки в жовтім житі,
Наче тільки-но умиті,
Ожили на полотні
Й освітили наші дні.
Пісня «Вишиванка»
Домовичок: (вилазить із-за штор і чхає)
Добрий день, вам малята!
Любі хлопчики й дівчатка!
Ой, щось у нашій оселі гамірно! Давно скільки гостей у нас не було! А як приємно, що ви згадуєте про давній вид мистецтва - вишивку!
Вишиваночка 1:
У кожному районі й навіть селі були свої особливості вишиванки. І було великою святістю вишивати так, як вишивають у даній місцевості.
Для Галичини, Буковини та Закарпаття характерні яскраво-барвисті відтінки
Вишиваночка 2: На Київщині, Полтавщині, Житомирщині переважали рослинні орнаменти у формі вазонів, котрі символізували дерево життя і виконувались червоним, чорним і синім кольорами.
Вишиваночка 3: а на Поділлі традиційні геометричні орнаменти: з використанням орнаменту або малюнків стилізованих жіночих фігурок, пташок, тварин
Вишиваночка 4: для поліських виробів характерні сюжети із символами оберегів, цих добрих охоронців домашнього вогнища. Виконувалась вишивка червоним та чорним кольорами.
Вишиваночка 1:
Сорочку-вишиванку
До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки,
Розквітали квіточки:
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишиваночка 2:
Вишивала з піснею
Стало все барвистеє.
Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу
Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Вишиваночка 3:
Барви кольорові:
Зелень – то діброви,
Молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся,
Й плодовита осінь,
І ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Домовичок:
Вишивку зазвичай виконували ручним способом на різних тканинах, шкірі, та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням. Саме тому український одяг ручної вишивки славиться і по сьогодні.
Вишиваночка 4
Україно моя мила, Україно,
Моя рідна земле, матінка єдина.
Твої роси моє личко умивають,
Твої вітри мої коси розплітають,
Твої діти рідну землю вишиванками прославляють.
1 Пломеніє, немов зоря,
2 Віще слово Кобзаря,
3 Пісня солов’їна,
4 Вишиванка, рушничок,
Домовичок:
Український народний танок –
Разом:
Все то – Україна.
Танок з рушниками
Господиня:
Вишиванням в Україні займалися виключно жінки.
(Заходять дівчата, співаючи пісню, несучи вишиванки. Потім сідають і вишивають)
Пісня «Од Києва до Лубен» (уривок)
1 Дівчинка: Ой, дівчатонька! Годі веселитися. Пора і до роботи братися!
1 Дівчинка: — Скажи, де ти придбали таку чудову вишивку?
2 Дівчинка : — Це бабусина пам’ять, я її бережу як родинну святiсть.
3 Дівчинка: А знаєте, мені моя мама свій весільний рушник показувала. Він їй дістався ще від прабабусі. Коли була війна, то прабабуся всі свої найкоштовніші речі в землю закопала, серед них і свої найкращі вишиванки та рушники.
4 Дівчинка : А в моєї прабабусі були рушники, повишивані рожами і хмелем.
5 Дівчинка: А моя прабабуся розповідала, що коли їй виповнилося 10 років, то її мама почала для неї посох готувати – хустки купувала, намисто гарне, тканини барвисті, а на сорочки та рушники сама полотно ткала. А ще вона казала, що потрібно було вишити 50 вишиванок.
6 Дівчинка: Пятьдесят? А навіщо? І що, всі вишиті?
5 Дівчинка: Кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок - 50, 80 сорочок: для буденної роботи, свята, на весілля, тобто для потреб усього життя.
7 Дівчинка: Жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно.
1 Дівчинка: Так. Кольорова плахта, яскрава корсетка, шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка – в такому одязі дівчина мала мальовничий вигляд.
2 Дівчинка: А мені Микола говорив, що я як надіну свою вишиванку, то стаю схожою на квітку.
3 Дівчинка: І таке скаже? На квітку! (Сміються)
4 Дівчинка: Хто воно там в сінях розмовляє?
5 Дівчинка: Мабуть, Микола з хлопцями прийшли.
Хлопці пісня «Якби мені сивий кінь»
1 Парубок: Здоровенькі були!
Разом дівчатка: Доброго здоров’я!
6 Дівчинка: Що це ви не всім гуртом прийшли?
2 Парубок: Та ми всі тут! Гей, Петре, неси бубон! Будем зараз танцювати , дівчат наших розважати!
Український танок
Дівчинка:
Я Іванку вишиванку
Білу подарую.
Синю стежечку від неба
В квітах намалюю.
Вишита сорочка
Аж до поясочка,
А хто її вишивав?
України дочка.
Іванко: Бабуся казали, щоб я свою вишиванку носив у понеділок, вівторок і четвер і обов’язково на чисте тіло. У народі кажуть: «Сорочку одягай – маму, тата звеселяй, від хвороб її носи і здоров’я бережи».
Дівчинка: А ще кажуть: - Сорочка на тіло, а лінь – у двері.
Іванко: Здавна вважалося, що сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили. Обов’язково прикрашали комір та рукава сорочки, адже місця, де закінчується тканина, - найвразливіша для темних сил.
Дівчинка:
Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Хлопчик:
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.
Пісня «Україно моя - вишиванко»
Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.
Пісня «Це мій рідний край»
Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.
Господиня: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.
Нехай слова і пісні милозвучні
Для вас лунають знов і знов
Хай будуть в серці нерозлучні
Добро, надія, віра і любов!
Пісня «Рідна моя, земле!»