Свято "Чарівниця Флора"

Про матеріал
Цей захід допоможе поширювати знання дітей про квіти, їх значення в житті людини; розвивати мовлення дітей, збагачувати словниковий запас; виховувати бережливе ставлення до квітів.
Перегляд файлу

Свято «Чарівниця Флора»

 

Мета:

  1. поширювати знання дітей про квіти, їх значення в житті людини;
  2. розвивати мовлення дітей, збагачувати словниковий запас;
  3. виховувати бережливе ставлення до квітів.

 

 

Хід заходу

І. Організаційний момент.

У світі краси - полинем ми сьогодні,

                                     Бо де квіти – там завжди краса,

Полинем в країну Квіткову безодні,

                                     Де чути їх подих, їх голоси.

 

ІІ. Розповідь  про квіти, їх значення в житті людини.

 

Пізнання світу починається з добра. Природа (рослинний світ зокрема) була тим добротворцем для людини, якого вона шанувала й обожнювала в усі часи.

Сьогодні ми поговоримо про вічні супутники людського життя і в горі, і в радощах – про квіти. Важко уявити собі життя без рослин, що мають таку чарівну назву – квіти. Квіти – це частина природи (що зветься Флорою). Вчені налічують на Землі до 600 тисяч представників рослинного світу(це царство Флори).

«Всю цю природу ми повинні любити, як символ душі своєї»(З народного)

А як це? Любити природу не для себе, а любити її для неї самої.

Квіти вражають нас найтоншими пахощами, милують кольорами. Деякі з назв квітів нам уже відомі, а сьогодні ми збагатимо свої знання.

Квіти – це історія нашого народу. У наших предків були звичаї. Вони вірили, що квіти мають душу і ставитися до них треба, як до живих істот.Підходили до квітів з певним замовленням, щоб не розсердити, не мати від них замість помочі і радості шкоди.

                                       Щоб цвіло життя, як трава зацвітає,

                                       Але трава коситься, цвіт відцвітає,

                                       А життя хай наше довголіття має.

Дуже любив наш народ квіти, тому:

- розмальовували печі, стіни оселі;

- вишивали рушники, фіранки, скатертини;

- засушували і робили напої, відвари

А ще квіти – на нашому національному одязі. Проте найбільше різнобарв’я в українському віночку.

 

 

 

ІІІ. Подорож по країні Квітляндії

 

 Сьогодні  ми вирушаємо у подорож  країною  Квітляндії. Розпочнемо нашу подорож  методом «Кубування», заглядаючи у різні куточки цієї крани.

 

І грань – Легенди про квіти.

- Ви коли – небудь задумувались звідки з’явилися квіти?

- Чому у них такі назви?

Кожному було дано завдання підготувати легенду про одну квітку.

(розповіді учнів)

Маргаритки, або материнські сльози

   Лише сніг зійде, а на луках, на горбах, понад стежками з’являються маленькі білі квіточки. Люди називають їх материнськими сльозами. Існує  така легенда.

   Колись, дуже давно, на наш край нападали татари. В одному селі жила вдова. Мала вона трьох синів-козаків – один одного кращий. Уже повиростали вони, і думала мати, що невісток приведуть, поміч буде. Чорною хмарою посунула орда татарська на Україну. Пішла та сила в гору по Дністру аж до Карпат – грабували народ і в ясир забирали хлопців – молодців на галери, дівчат – для жінок ханських та султанських.

   Зібралися троє синів удовиних на татарву йти. Попросили в матері благословення, вклонилися громаді, взяли мечі, осідлали коней вороних та й поїхали з побратимами на рать.

   Люта січ була, та нерівними – сили. На одного козака по п’ять татар сунуло. Однак відступили вороги, та багато бусурманських голів лишилося над Дністром.

   Поверталися побратими додому з перемогою по білому снігу, що випав після битви. Радісно зустрічали їх. Але для матері – вдови принесли сумну звістку: її два сини впали у лютій січі, а третього, порубаного, забрали татари.

   Боса і простоволоса бігла мати по білому снігу за третім сином та тяжко голосила. Гіркі сльози рясним дощем падали з очей. Від них танув білий сніг. Де впала сльозинка, там розквітла маленька квіточка. Назвали люди ці квіти материнськими сльозами. А ще – маргаритками.

 

Нарцис

   В одному селі жив дуже вродливий парубок. Він любив ходити на берег річки і, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало заздрісно, що парубок гарний.

   Чаклун розсердився і сказав хлопцеві:

-Віднині ти завжди дивитимешся у воду, - і перетворив його на нарцис.У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколи не підводиться. Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду.

 

 

Лілії

   Було це в давнину, коли у широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат та хлопців забирали в полон і гнали у невідому країну.

   В одному селі росли і розцвітали красиві вродою, ставні, чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, як білий цвіт лілії.

   Одного разу на село напали татари. Дівчата від розпуки, щоб не йти у неволю, втопилися у бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки  невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згарище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки. На ній з’явився яскравий, сліпучий цвіт. Здавалося, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, із заходом сонця, - ховаються  від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, названі ліліями, прокидаються з сонцем і засинають із його заходом.

 

 

Безсмертник

   Був на землі час, коли поміж квітами почалася незлагоди. Запишалися Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, що тільки вони потрібні людям, бо своєю красою і пахощами приносять їм насолоду.

   «Навіщо засмічувати землю отим сміттям: Любистком, Волошками, Барвінком, Деревієм? Ні вигляду, ні запаху. Вся земля має цвісти нами» - міркували пишні квіти. Почалася справжня війна між квітами, і чимало з них назавжди зникли із землі. Зібрались якось посланці усіх квіткових родів та й пішли до Бога на раду. Суперечкам не було кінця. Одні вихвалялися красою, інші – лікувальними властивостями. Лише одна безіменна квіточка сиділа мовчки, і тоді Бог звернувся до неї:

- А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до тієї суперечки?

- Мені гірко слухати оту хвальбу! Усі ми твої творіння, і всім нам місце на землі. Мене турбує інше: Ти, Боже, дав нам дуже короткий вік, дуже мало часу тішимо ми своєю красою людей. Настане зима – і сумно людям без нас. Продовж нам віку, Господи, щоб ми могли служити людям цілий рік.

- Як тебе звуть мудра квіточко?

- Нема в мене імені, Господи.

- Імені не має, а пхається до Бога з порадами, - кричали пишні квіти.

- Буде тобі ім’я – сказав Бог. – Віднині  і довіку бути тобі Безсмертником.

Відтоді став Безсмертник тією квіткою, що дарує нам свою красу і зміцнює наше здоров’я увесь рік.

 

Барвінок

   Жили колись давно чоловік і дружина у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній маленький синочок на ім’я Бар. Скоро він виріс видним парубком. Сохло серце за Баром в однієї дівчини, мати якої була відьмою. Хто його знає, як би воно було, якби та дівчина полюбилася парубкові? А сталося інакше. Закохався Бар у Вінку і посватався до неї. Ось і настав день весілля. Щасливі молодята вийшли на поріг, щоб піти до церкви. Аж тут де не взялися та ворожка зі своєю дочкою. Відьма стала й окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилину на тому місці, де стояли Бар і Вінка, нікого не стало. Кинулись люди до ворожки – а вона махнула рукавом і злетіла чорною вороною. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. Раптом сталося диво: на очах в усіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. І назвали його барвінком. Тягнуться ці квіти до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає їх у свій весільний вінок.

 

Підсніжник

     Одна з біблійних легенд говорить, що в той час, коли перші люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились у ніжні квіти підсніжника – провісника тепла, символ сподівань на краще майбуття.

 

ІІ грань – Квіти , які занесені до Червоної книги.

  • Що таке Червона книга?

Червона книга – це список рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення. Рослин и і тварини, занесені у цю книгу, охороняються законом.

Сторінки цієї книги різнокольорові. Кожен колір щось символізує:

  • чорний – це безнадія;
  • червоний – небезпека;
  • оранжевий – наближення небезпеки;
  • білий – невідомість;
  • сірий – туманне уявлення;
  • зелений – надія на повне відновлення.

Велика кількість квітів знаходяться  у списку Червоної книги України в різних категоріях.

Зникаючи види квітів: фіалка біла, анемона розлога,

Рідкісні види квітів: зозулені черевички, сон великий, лілія лісова, підсніжник білосніжний,

Збирання квітів , занесених до Червоної книги заборонено!  Невиконання цих вимог можуть спричинити зникнення  таких видів не тільки з території певної країни, а й з нашої планети взагалі. Коли ми збираємо, продаємо або купуємо ці квіти, то наближаємо їх загибель. Їхня доля залежить від кожного з нас!

 

ІІІ грань – Ліки в природі.

 

Діти розташовуються на лісовій галявині поблизу багаття.

Лікарські рослини – давні друзі людини. Вам цікаво знати, як лікували хвороби в давнину? Про це нам розкажуть травознавці.

Перший травознавець. Флора України налічує близько 4,5 тисяч видів дикоростучих рослин, із них понад 200 видів у народі вважають цілющими.

Другий травознавець. Кожному, хто заготовляє лікарські рослини, потрібно знати основні правила їх збирання. Послухайте декілька порад.

  • Заготовляти рослини потрібно в такий період, коли кількість діючих корисних речовин у них нагромаджується найбільше.
  • Сушити рослини краще в затінку на відкритому повітрі або на горищі.

Перший травознавець. Ромашку застосовують при запаленні шлунка, слизової оболонки горла, очей. Валеріану використовують при безсонні, розладі нервової системи, болях у серці.

Другий травознавець. Квіти польової волошки заготовляють – в липні-серпні. При цьому зривають квіткові кошики, а вже потім вищипують квітки. В медицині використовують волошку як потогінний і протигарячковий засіб. Липовий цвіт корисний при будь – якій застуді, кашлі, грипі, запаленнях шлунка. Може використовуватись як патогінний засіб. Із липового цвіту виготовляють пом’якшуючи примочки, які застосовують при наривах.

 

ІV грань – Квітковий годинник

 

У країні Квітляндії годинників немає, а є безліч клумб, по яких визначають час.

О 3 – 4 годині  ранку розкриваються квіти цикорію.

О 5 – 6 –кульбаби.

О 6 – тюльпана.

О 6 – 7 – квіти картоплі.

О 7 – 8 – водяної лілії.

О 9 – польової гвоздики, нагідок.

Коли квіти лягають спати?

О 10 годині ранку закривається цикорій, осот польовий.

О 11 – осот городній.

О 13 – польова гвоздика.

О 14 – 15 – квіти картоплі, кульбаби.

О 15 – 16 – нагідки.

О 16 – 17 – льон, тюльпан.

О 17 – мак.

О 18 – водяна лілія.

О 20 – ромашки.

V грань – Квіти – провісники погоди.

А ще за квітами можна визначити погоду.

  • Кислиця перед гарною погодою закручує листочки, перед погіршенням – загинає до гори. Про наближення негоди попереджує за 15-20 годин.
  • Перед дощем квіти мати – й – мачухи, фіалки, мальви закриваються.
  • У чеканні дощової погоди не розкривають своїх пуп’янків  троянди, шипшина.
  • У саду чи в лузі дуже запахли квіти – без дощу не обійдеться.
  • Кульбаби рясно вкрили всю долину – на ясну погідну днину.
  • Кульбаба стуляє свою пухнасту голівку, наче парасольку – ще до вечора погода погіршиться.
  • Конюшина складає докупи свої листочки і вихиляє голівку суцвіття – не виходьте з дому без плаща, незабаром настане негода.
  • Якщо з 10 до 11 години пелюстки пролісків складені, ніжки нагнуті – бути негоді.
  • О 7 – 8 годині ранку піднімається і розкривається водяна лілія – буде ясно, коли не розкривається – вдень буде дощ, взагалі не піднімається – затяжна негода, похолодання. Навесні листя лілій густо вкриває поверхню води – заморозків уже не буде.

VІ грань – Квіти – символи почуттів.

Квіти також є символами почуттів.

Айстри – Сум.

Волошки – простота.

Мак – краса і молодість.

Мальва – краса.

Троянда – кохання і здоров'я.

Ромашка – мир і кохання.

Акація – дружба

ІV. Підсумок.

Щоб не зникла краса, тобто щоб чудові квіти могли надалі прикрашати нашу землю, нам потрібно бережно ставитись до них.

Квіти звертаються до вас:

«Ми б завжди були щасливі

Ι пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили нас тільки друзі

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали.

А на клумбах вдома, в школі

Висівали нас доволі,

Доглядали, поливали.

Ми б красу їм дарували.

Про що ми сьогодні говорили?

Складання сенкана

Квіти

Різнобарвні, чарівні.

Пахнуть, чарують.

Квіти окраса нашого життя.

Флора .

 

docx
Додано
22 травня 2020
Переглядів
324
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку