Свято " «День української писемності та мови»"

Сценарій свята

  «День української писемності та мови»

Мета: Формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. розвивати в учнів акторські навички, вміння працювати в колективі; Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього, українського, бажання розмовляти рідною мовою. 

Ведучий1.
Добрий день вам, добрі люди! 
Хай вам щастя-доля буде, 
Не на день і не на рік, 
А на довгий-довгий вік.

Ведучий 2
Гостей дорогих ми вітаємо щиро, 
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром. 
Для людей відкрита хата наша біла, 
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 (в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

  Ведучий: Шановні, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Дiти по черзi читають вiрш

 

1.Мова – краса спілкування.

 

2.Мова – як сонце ясне.

 

3.Мова – то предків надбання.

 

4.Мова – багатство моє.

 

5.Мова – то чиста криниця,

 

Де б’є, мов сльоза джерело.

 

6.Мова – то наша світлиця,

 

Вона – як добірне зерно.

 

7.Мова – державна перлина,

 

Нею завжди дорожiть.

 

8.Без мови немає країни,

 

Мову, як матір любіть.

 

До залу заходить Мова

Я ваша мова, дiти, рiдна мова.

З роси й води, з квiток и джерела.

Така, як зiрка нiжна, свiтанкова

На цiй землi завжди жила.

Сама земля мене таку зростила:

Чарiвну, мудру, свiтлу, осяйну.

I хоч мене хотiли розтоптати,

Та я жива і я до вас прийшла,

Щоб вас до зiр далеких пiднiмати

И до сердець не допустити зла.

Із глибини вiкив несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб дiти патрiотами зростали,

Любили край свiй рiдний й берегли.

Щоб ви усi на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.

 

Мова: Я принесла вам вiрш про мову, але в ньому немає кiнцiвки.Спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову..

• Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову … (знати).
• А щоб вміти говорити, треба рідну мову … (вчити).
• Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без … (мови).
• Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, … (світанкова).
• І дзвенить щодня і в свята, бо вона така … (багата).
• І така джерельно чиста наша мова … (промениста).
• Чарівна і калинова наша мова … (веселкова).
• В ній такі слова чудові, хліб і сіль на … (рушникові).
• В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі … (жити)?
• Понад світом хай лунає, хай ніхто … ( не забуває).
• Рідну мову українську, мудру, щедру, … (материнську).
• Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.
• Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть у вас ясні!

Звучить музика. До залу заходить дiвчинка україночка i спiває пiсню.

Україночка: Я бачу, що ви засiдилися. Давайте пограємо! Вам потрібно відгадати загадки.

Загадки про мову

Маленька, менша від мачини,  Ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба,  Й людини мову я спиню  Що це таке? Відповідь на загадку: КРАПКА Злита з хвостиком ця крапка,  Невелика, власне, лапка.  Робить паузу, всім знайома.  Як вона зоветься? Відповідь на загадку: КОМА Він після речення, цитати  Вмостився, схожий на гачок Всіх нас примушує питати  А сам ні пари з вуст — мовчок. Відповідь на загадку: ЗНАК ПИТАННЯ Що за знак - стрункий як спис.  Він над крапкою завис.  Спонука до поклику,  Хто ж бо він? Відповідь на загадку: ЗНАК ОКЛИКУ Вживаюся я тільки в однині -  коротке слово з невеселим змістом.  Додайте літеру - і в множині  одразу стану слобожанським містом.                                  Який я іменник?                                Відповідь на загадку: Сум, Суми  Хоч в усній мові нас немає,  а на папері мовчимо,  та все, що ти читаєш, друже,  сприймати правильно вчимо.                               Хто ми?                                Відповідь на загадку: Розділові знаки З однієї ми родини  від Андрія до Ярини. Як по одному, самі, ми буваємо німі, хоч і маєм різні назви й добре знаєте всіх нас ви. Певним станемо рядком - заговоримо ладком. Ми - писемності основа. А без нас ніхто ні слова! Що це таке?  Відповідь на загадку: Літери абетки  Коли твір якийсь готую,  різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мій читачу, як для вас її позначу? Тут уже не допоможуть ані коми, ні крапки, у пригоді стати можуть - здогадались ви? Відповідь на загадку: Лапки  Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. Це - Відповідь на загадку: Дужки  Я такий же, як знак розділовий, і відомий шкільній дітворі. Та в словах української мови я пишусь не внизу, а вгорі. Спробуй лиш написати ім'я - зразу стану потрібним і я. Відповідь на загадку: Апостроф  Нумо трішечки напруги, ось вам і подробиці: перше тут - предмет, а друге що з предметом робиться. Як би речення словами  не були заклечані, досить легко ми їх з вами визначимо в реченні. Хто вони?  Відповідь на загадку: Підмет і присудок  Я вам нею натякаю,  нею думать спонукаю,  щоб кмітливий врахував,  що я нею приховав,  вас морочачи навмисне,  і тоді відгадка зблисне.  Що це таке?                              Відповідь на загадку: Загадка

Мова:

Тепер я іспит хочу влаштувати і вам завдання мовні дати!

Ну, що ж, беріть завдання і читайте, та помилки у мові виправляйте.

• На його пальто болталася пуговка лише на одній ниткі. (На його пальті теліпався ґудзик лише на одній нитці.)
• Я цілу неділю болів, боль голови була ужасною. (Я цілий тиждень хворів, головний біль був нестерпним.)
• Колька мішає мені писати уроки по математиці. (Миколка заважає мені виконувати завдання з математики.) 4 клас
•  

Ведучий 1:  Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації.І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй землі, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  „Кухлик”.

Звучить iнсцiнування гуморески у виконанні учнiв

Павло Глазовий   «КУХЛИК»

Дід  приїхав  із  села,  ходить  по  столиці.     

Має  гроші  —  не  мина  жодної  крамниці. 

Попросив  він:          

—  Покажіть  кухлик  той,  що  з  краю.  —     

 Продавщиця:          

Что?  Чево?  Я  нє  понімаю. 

—  Кухлик,  люба,  покажіть,  той,  що  збоку  смужка. 

—  Да  какой  же  кухлік  здєсь,  єслі  ето  кружка.  — 

Дід  у  руки  кухлик  взяв  і  нахмурив  брови: 

 —  На  Вкраїні  живете  й  не  знаєте  мови.  — 

Продавщиця  теж  була  гостра  та  бідова. 

—  У  мєня  єсть  свой  язик,  ні  к  чему  мнє  мова.  — 

   І  сказав  їй  мудрий  дід:  —  Цим  пишатися  не  слід, 

Бо  якраз  така  біда  в  моєї  корови: 

Має,  бідна,  язика  і  не  знає  мови.

 

 «ВИСТУПАЙЧЕНКО»

Виступайченко Панас

Завжди виступає.

А для чого? В котрий раз?

Сам того не знає.

 

А рука його, рука—

Мов крило у вітряка.

А язик — ой леле! —

Лопотить та меле!

 

Захлинається, кричить

І веде до того,

Як в порожнє перелить

Воду із пустого.

 

Може, є і серед вас

Виступайченко Панас?

Ви йому, братове,

Не давайте слова!

Грицько Бойко

Учні виходять на сцену

 

1 -й учень
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!

 

2-й учень
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов'я.

 

3-й учень
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.

 

4-й учень
А найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький Шлях кудись зорить.

 

5-й учень
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!

 

6-й учень
Всіх нас єднає рідна мова
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п'ю.

 

7-й учень
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!

 

8-й учень
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!

 

9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!

 

10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!

 

Ведучий 1.   Зневажати мову мамину – біда ,

                  Котра пустими зробить наші душі .

                  І ми нащадкам зможем передать

                  Лиш те , що корені калини сушить .

Ведучий  2.   Зневажати мову – зрадити себе ,

                  А зрадників хто може поважати ?

                   І стане чорним небо голубе ,

                   Вмиратиме у муках рідна мати .

Ведучий 1.     О , не згуби свого народу ,

                    Безсмертна  мово , рідна і терпка .

                    Ти є душа співучого народу ,

                    Що був , і є , і буде у віках .

Ведучий 2. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову : перекручують слова , розмовляють такою мовою , якої не  існує в світі .

( Інсценізація „ Зустріч друзів” )

   Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже :

Василько : Пашлі надвір . Там такі класні сорєвнованія .

     Михайликові хотілося виправити товариша , але побоявся , що той образиться , і не поправив .

Михайлик : Ходімо .

Василько : Ти за кого будеш боліти ?

Михайлик : Та , напевно , за своїх вболіватиму .

Наталка : Пацани ! Подождіть мене . Подивіться , який у мене гарний   цвіток для побєдітєля !

      Михайлик аж на обличчі змінився , але знову не захотів образити друзів .

Михайлик : Слухай , Васильку , а твої батьки у відрядженні ?

Василько : Да . А чьо ти хотів ?

Михайлик : Та хотів попросити у твого тата один підручник . А коли вони                      повернуться ?

Василько : Да , на неділі .

Михайлик : Ти знаєш , я ніколи не міг збагнути , де ти таку мову вивчив , чи курси якісь закінчив . Мені соромно , що мій друг не поважає   своєї мови , калічить її . Задумайся , Васильку, в якій країні ти  живеш .

Йде від друзів .

Наталка : Ну і двоюшнік ти , Василько . Навчись говорити .

Василько : А ти сама як розмовляєш : двоюшнік , цвіток . Де ти таких слів набралася ?

Наталка : Злий ти , піду до Михайлика .

Втікає .

Василько : Наталко , зачекай . Я ж не хотів тебе образити .

Вчитель : Кожна людина , яка поважає себе , країну ,  не буде калічити своєї мови ; бо виховані  говорять грамотно і красиво , навіть про найбуденніші  речі , бо мова не ділиться на святкову і буденну .

Учень 1.     Як хочеш , друже , шану всюди мати ,

                    Навчися рідну мову шанувати .

                    Вона – твоє обличчя , твоя доля .

                    На це була свята Господня воля .

Учень 2.     Не цурайтесь мови – мови тата й мами ,

                   Мови діда й баби , предків наших всіх ,

                   Бо її цуратись – сором непошани ,

                   Бо її цуратись – перед Богом гріх !

Учень3     На Землі народів Бог створив багато

                 І подарував їм скарб усяких мов ,

                  І у кожну мову , гарну і багату ,

                  Вклав свою небесну ніжність і любов .

Учень 4    Всі народи світу – то господні діти ,

                  Всіх народів мова – то Господній дар .

                  Але мова мами – найрідніша в світі

                  В ній є все : і святість , і краса , і чар .

 

Молитва  до мови

       Мово ! Пресвятая Богородице мого народу ! З чорнозему , з любистку , з м’яти, рясту , євшан-зілля , з роси , з дніпровської води , від зорі й місяця народжена .

      Мово наша ! Мудра берегине , що не давала погаснути волелюбності , славі й гордому духу .

      Мово наша ! Ти зцілювала втомлених духом , давала їм силу , здоров’я , довгий вік і навіть безсмерття тим , що пили Тебе , цілющу  джерелицю .

     Прости ! Воскресни ! Повернися ! Возродися !

Спiвають пiсню «Барви рідної країни»

Учень:Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Україні
Разом. 
Щастя, миру, добра.