Свято до Дня Незалежності "Ми - українці"

«Ми – українці!»

Сценарій свята До Дня Незалежності України

                                                          Перебіг свята

Педагог-організатор. Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку,

Й життя я віддам до останнього кроку,

 Аби ти щаслива була, Україно,

Моя батьківщино!

Ведуча. Доброго дня, шановні гості, учителі, учні, усі присутні в нашому залі!

Ведучий. Запрошуємо вас на свято «Ми – українці».

Читець 1. Дзвін щабель, пісні, походи, воля соколина,

Тихі зорі, ясні води – моя Україна.

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов'їна,

Ніжний шепіт і зітхання – моя Україна.

Читець 2. Сонце на небі і зоряна ніч соловїна – моя Україна,

Мамина пісня і мамина тиха сльозина – моя Україна,

Батькове слово і врода небесна калини – моя Україна,

Слово молитви і лагідний усміх дитини – моя Україна.

Ведуча. На світі є багато чудових країн за синіми морями-океанам, за високими горами. Але для кожного з нас немає ріднішої за Батьківщину.

Читець 3. Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, - одна.

Ведучий. Україна – це повноводні, широкі ріки, голубі озера, пишні вишневі сади, калинові гаї, колосисті ниви, різнобарвні луги, безмежні поля, солов'їні співи, журавлів ключі.

Читець 4. Є багато країн на землі

В них озера, річки, і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них Ті, що квітнуть у рідному краї.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є ті буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна,

Дорога нам усім – Україна!

Пісня «Україна це ти»

(сл.Тіни Кароль і М.Бровченка, муз. Тіни Кароль)

Ведуча. Як немає кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна. Посеред розлогих степів і ланів широкополих пливе Дніпро-Славутич-історичний символ і образ України. Дніпро тече крізь серце золотавого Києва – столиці України, й котить свої хвилі до Чорного моря, яке єднає нас із народами всього світу.

Ведучий. Батьківщина – це одне з головних слів. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Лише той може осягти розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки та багатство рідного слова, хто дорожить ним, як найціннішим скарбом. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це люди без роду й племені.

Читець 5. Живи, вкраїнське слово, процвітай1

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край,

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона – то житимемо й ми.

Пісня «Коли навколо ні душі»

(сл. і муз. С.Вакарчука)

Ведуча. Треба поважати мову кожного народу, нікого не переслідувати через неї. Але впевнені – хто обрав Україну своїм домом, має знати й шанувати її мову.

Ведучий. Тому пропонуємо трохи посміятися.

Читець 1 (читає гумореску П.Глазового «Кухлик»)

Ведуча. Наші прародичі завжди нас надихали і застерігали, щоб ми завершили розпочату ними справу щодо відродження національної держави.

Ведучий. Цей час настав і визначилась у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та в Акті проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Ведуча. Здавна в народі одним із символів рідної України є калина, грона якої, мов вічний вогонь пам'яті про героїчні й водночас трагічні сторінки історії.

Ведучий. Калина, як мовчазний свідок, нагадує нам про нечуваний голодомор, сталінські катівні, знищення української інтелігенції.

Читець 2. Ні труни, ні хреста, ані тризни!

Прямо в яму навіки-віків.

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів…

Читець 1. О, як же ти не вмерла Україно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей приречених безвинно,

І ніхто за це в кого не спитав.

Ведуча. Нас намагалися й духовно знищити: руйнували церкви, архітектурні й історичні пам'ятки, душили рідне слово, культуру, традиції.

Ведучий. А наостанок отруїли чорнобилем, засіяли, засіяли українську ниву горем і відчаєм.

Ведучий1. Ми пережили тяжку й трагічну історію, але Україна для нас завжди – рідна матір, котра брала нас, під своє тепле крило й навчала мудрості та вела до світла знань.

Ведуча. А прагнення до знань чогось зменшилося. Людей не турбує, що бракує знань. Це дуже прикро6без знань, мудрості ми не зможемо побудувати цивілізовану суверенну Україну, не зможемо посісти провідне місце серед європейських народів.

 Ведучий. Нам, молодим, неодмінно треба зрозуміти, що наша ненька Україна без знань, як без землі, як без господарства, не зможе стати країною добробуту та щастя.

Ведуча. І ми вас закликаємо перейнятися гаслом: «Наші знання – у вінок слави любої України!»

Ведуча. Україна ввійшла XXІ століття з новою концепцією освіти. Адже це тисячоліття, як очікують буде епохою розвитку людини, епохою очищення людських душ від усякої скверни – бруду, жорстокості, насилля.

Ведучий. Нам потрібні освічені люди, бо лише високодуховна людина, компетентна особистість може гідно виконувати свою високу місію на Землі. Саме така людина може перетворити державу диктатури на державу свободи. У нас має панувати культ освіти, культ культури, культ науки.

Читець 3. Не розчаровуйсь в Україні –

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль,

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні ми,

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь.

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

Читець 4. Я з того краю, де ростуть смереки,

Я з того краю, де живуть лелеки,

Я з того краю, де сопілка грає,

Я з того краю, де журби немає,

Я з того краю, де росте калина,

Мій рідний краю, я – твоя дитина.

Читець 5. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Батьківщина!

 

Моя Батьківщина – це наша сімя,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

 

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Те небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

 

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

 

Пісня «Батьківщина моя»